Важливою складовою воєнної політики України є військова кадрова політика. Вона має на меті створення умов для гарантованого та якісного комплектування Збройних Сил (ЗС) України належним чином підготовленим і вмотивованим персоналом, перш за все спроможними виконувати завдання за призначенням військовослужбовцями, та їх ефективне використання у мирний час і в особливий період.

На нашу думку, обговорення питання щодо можливих змін у комплектуванні військовослужбовцями ЗС України є дуже актуальним, зокрема, з огляду на:

низку прийнятих Президентом України у 2021-2022 р. рішень та наданих ним доручень Кабінету Міністрів України і Міністерству оборони України стосовно запровадження таких змін, про які йдетимется нижче;

необхідність врахування при цьому відповідного досвіду, отриманого особливо з 24 лютого 2022 р. при відсічі російській широкомасштабній збройній агресії, а також певного іноземного досвіду.

До того ж, розгляд зазначеного питання уявляється вельми своєчасним.

Адже, у липні ц.р. Міністерство оборони України розпочало, на виконання відповідного рішення Президента України [1], Огляд спроможностей сил оборони. Однією із важливих його частин є уточнення перспективної структури і складу сил оборони, а також оцінка стану та визначення потреб щодо комплектування ЗС України та інших військових формувань особовим складом з урахуванням довготривалого характеру російської воєнної загрози, забезпечення воєнної безпеки України, відновлення її територіальної цілісності, а також наявних і прогнозованих людських, економічних, фінансових та інших ресурсів держави.

Також нещодавно військово-політичне керівництво України оприлюднило своє бачення щодо шляхів переломної зміни у 2023 р. стратегічної ситуації у перебігу війни [2]. У короткостроковій перспективі мається на увазі, зокрема, можлива підготовка та здійснення у наступному році наступальної операції/серії операцій з деокупації Криму. Це, перш за все, передбачатиме створення одного/декількох нових оперативних (оперативно-стратегічних) угруповань військ (сил) в складі від десяти до двадцяти загальновійськових бригад та укомплектування їх відповідною кількістю військовослужбовців.

А 13 вересня 2022 р. Керівник Офісу Президента А.Єрмак і 12-й Генеральний секретар НАТО А.Ф.Расмуссен презентували Рекомендації щодо міжнародних гарантій безпеки для України (Київського безпекового договору), розроблені за дорученням Президента України В.Зеленського. У них, серед іншого визначено, що «для захисту на більш тривалу перспективу Україна потребуватиме Сили територіальної оборони, які б включали усіх цивільних осіб віком від 18 років. За зразком країн із обов’язковим військовим призовом, Україна має утримувати достатньо великі сили територіальної оборони, включаючи служби резервістів, яких можна призвати на військову службу» [3].

У ретроспективному контексті варто нагадати, що запровадження діючих дотепер змішаного способу та змішаного принципу комплектування військовослужбовцями ЗС України відбулося ще наприкінці 1991 – на початку 1992 рр. У статті 1 прийнятого тоді Закону України «Про Збройні Сили України» встановлено, що «Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах … комплектування шляхом призову громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом;» [4].

Основоположні засади комплектування ЗС України та інших військових формувань і проходження військової служби в них містяться у введеному в дію навесні 1992 р. Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» [5]. У прийнятій в 1996 р. Конституції України визначено, що «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, … є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.» [6].

У наступні роки до згаданих та інших законодавчих актів вносилися певні зміни і доповнення.

Перша спроба переходу від змішаного способу комплектування ЗС України до контрактного способу їх комплектування розпочалася у 2001 р., коли Президент України Л.Кучма затвердив Концепцію переходу ЗС України до комплектування військовослужбовцями контрактної служби на період до 2015 року [7]. Нагадаємо, що у цій Концепції необхідність такого кроку обґрунтовувалася наступними чинниками.  

«Перехід ЗС України до комплектування солдатами і матросами, сержантами і старшинами – військовослужбовцями контрактної служби зумовлено необхідністю підтримання бойової готовності військ (сил) на належному рівні за рахунок забезпечення військових частин і підрозділів поповненням, спроможним протягом тривалого часу якісно виконувати поставлені завдання. Здійснення цього заходу надасть змогу утримувати ЗС України, структура і чисельність яких відповідатиме економічним можливостям держави та завданням щодо її оборони, вдосконалити механізм підготовки і накопичення людських мобілізаційних ресурсів, підвищити бойову готовність ЗС України та вимоги до їх особового складу, ліквідувати існуючу в суспільстві напруженість, що виникає у зв’язку з неоднаковим ставленням різних верств населення до виконання загального військового обов’язку.

Перехід ЗС України на професійну основу та створення відповідних умов для їх функціонування, за яких забезпечуватиметься соціально-правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей та військових пенсіонерів, зробить військову службу більш привабливою для молоді.

Протягом останніх років у державі відбувається зниження показників щодо стану здоров’я, морально-ділових якостей юнаків, які підлягають призову на строкову військову службу, зменшується кількість осіб, що призиваються на таку службу, та простежується тенденція до звільнення з військової служби  за  власним  бажанням військовослужбовців контрактної служби, внаслідок чого погіршується характеристика особового складу ЗС України за віком та рівнем освіти.

Недосконалість системи матеріального та морального заохочення військовослужбовців знижує престиж служби у ЗС України. Виховання і  морально-психологічна підготовка молоді до військової служби та особового складу ЗС знаходяться на низькому рівні. Потребує вдосконалення система професійного і психологічного добору громадян до військової служби. Відродження національних традицій, ритуалів, свят, символіки та запровадження їх у повсякденне життя ЗС України потребує вдосконалення нормативно-правової бази та діяльності суспільних інститутів і структур ЗС України, які проводять виховну роботу з молоддю.

Недостатня увага до питань соціальної адаптації осіб, звільнених з військової служби в запас, погіршення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, невпевненість у майбутньому після закінчення військової служби призводить до апатії, зниження активності в освоєнні військових спеціальностей, зневажання моральних норм та посилення серед багатьох військовослужбовців контрактної служби прагнення достроково звільнитися зі служби в запас і не поновлювати контракт на наступний строк.

Унаслідок незадовільного матеріального та фінансового забезпечення ЗС України також значно погіршився стан підготовки та накопичення військовонавчених людських ресурсів, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Існуючий порядок підготовки та утримання військовозобов’язаних у резерві не відповідає потребам ЗС України».

Здійснити перехід до такого нового способу комплектування і відмовитися від призову громадян України на військову службу передбачалося у три етапи.

На першому етапі (2001-2005 рр.) планувалося: створити необхідні передумови для розроблення нормативно-правової бази з цього питання; опрацювати новий механізм підготовки військовонавчених людських ресурсів, які підлягають призову на військову службу в разі мобілізації; вдосконалити систему переведення ЗС України на воєнний стан; завершити оптимізацію організаційно-штатних структур органів військового управління, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій. Основним принципом комплектування ЗС України у перехідний період вважався змішаний спосіб комплектування. До кінця 2005 р. у ЗС України мало бути до 50 тис. військовослужбовців контрактної служби, або 30 відсотків їх загальної чисельності.

На другому етапі (2006-2010 рр.), за рахунок поступового оснащення ЗС України сучасними модернізованими і новітніми зразками озброєння, військової техніки та майна і підвищення їх бойового потенціалу, їх чисельність повинна була зменшитися на 25 тис. військовослужбовців і 10 тис. працівників. Завдяки цьому укомплектованість ЗС України військовослужбовцями контрактної служби передбачалося довести до 50 відсотків загальної чисельності та повністю замістити такими військовослужбовцями посади молодших спеціалістів.

На третьому етапі (2011-2015 рр.) мало завершитися переведення ЗС України на 100-відсоткове їх укомплектування військовослужбовцями контрактної служби з одночасним зменшенням чисельності військ (сил) на 30 тис. військовослужбовців і 10 тис. працівників.

Таким чином, у 2015 р. загальна чисельність ЗС України повинна була становити 300 тис. осіб, з яких 240 тис. – військовослужбовці, а 60 тис. – працівники.

Навесні 2002 р. Президент України затвердив підготовлену Кабінетом Міністрів України Державну програму переходу ЗС України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом [8].

Однак, у 2010-2013 рр. чисельність ЗС України продовжувала щорічно скорочуватися:

у 2010 р. – до 200 тис. осіб, з них 150 тис. військовослужбовців, 50 відсотків яких проходили військову службу за призовом;

у 2011 р. – до 192 тис. осіб, з них 144 тис. військовослужбовців, 50 відсотків яких проходили військову службу за призовом;

у 2012 р. – до 184 тис. осіб, з них 139 тис. військовослужбовців, 49 відсотків яких проходили військову службу за призовом.

При цьому протягом 2010-2012 рр. укомплектованість ЗС України офіцерським складом зменшилася з 84 до 76 відсотків, а сержантським і старшинським – з 77 до 69 відсотків [9].

Таким чином, перша спроба переходу від змішаного способу комплектування ЗС України до контрактного способу їх комплектування була невдалою.

І вже у грудні 2012 р. розпочалася друга спроба запровадження такого переходу. Президент України В.Янукович затвердив Концепцію реформування та розвитку ЗС України на період до 2017 р. Вона є не публічною, оскільки досі залишається документом «для службового користування» [10]. Нею, серед іншого,  передбачалося скоротити до кінця 2014 р. чисельності ЗС України до 85 тис. осіб, з них – до 70 тис. військовослужбовців, проходження військової служби якими здійснювалося би виключно у добровільному порядку (за контрактом).

А у жовтні 2013 р. відбулося скасування з 1 січня 2014 р. призову на строкову службу до ЗС України [11]. Тривало подальше скорочення їх чисельності, яка тоді становила вже 165,5 тис. осіб, у тому числі – 120,9 тис. військовослужбовців [12]. Крім того, було припинено виконання раніше згаданої Державної програми і визнано зазначений вище Указ Президента України від 2002 р. таким, що втратив чинність [13].

Одночасно, у 2012-2013 рр. значно зменшувалася (з 15,0 до 5,0 тис.) кількість громадян  України, що призивалися на військову службу до лав ЗС України. Але, при цьому Міністерство оборони України продовжувало наголошувати про перехід ЗС України до їх комплектування лише військовослужбовцями за контрактом. Хоча збільшення до 70,0% укомплектованості посад рядового, сержантського та старшинського складу військовослужбовцями за контрактом було досягнуто, головним чином, за рахунок скорочення чисельності військовослужбовців у ЗС України та зменшення кількості громадян, що призивалися на військову службу [12].

Тому з 1 січні 2014 р. ЗС України перейшли, де-юре, від змішаного до контрактного способу комплектування. Чинники, якими обумовлювався цей перехід, містяться у згаданій Концепції, яка є «для службового користування».

Найбільш серйозні зміни у комплектуванні ЗС України та проходженні військової служби в них здійснювалися у 2014-2020 рр. в ході відсічі російській гібридній агресії на Сході України та особливо у 2021-2022 рр., напередодні і в ході розв’язаній росією широкомасштабної війни проти України. Це обумовлювалося тим, що вперше за роки незалежності в державі проводилася часткова та загальна мобілізація, запроваджувався воєнний стан і вживалися масштабні заходи з переходу ЗС України та інших військових формувань на штати воєнного часу, а ЗС України надавали відсіч збройній агресії противника тощо. У цей період виявилася велика кількість правових та організаційних вад у справах комплектування (доукомплектування) ЗС України, які вимагали швидкого усунення.

ЗС України на початку російської гібридної агресії у лютому 2014 р. виявилися не готовими до її відсічі внаслідок скороченої чисельності їх особового складу, суттєвої неукомплектованості військ (сил), слабкої підготовки органів управління тощо. І вже у травні 2014 р. було поновлено призов громадян України до лав ЗС України [14] та значно змінено порядок проходження військової служби в них. Зокрема, збільшено термін строкової військової служби для осіб без вищої освіти з 12 до 18 місяців, а для осіб з вищою освітою – з 9 до 12 місяців. ЗС України повернулися до змішаного способу комплектування і була зупинена друга спроба переходу від такого способу комплектування до контрактного способу їх комплектування.

На кінець 2014 р. чисельність ЗС України становила 250,0 тис. осіб, з них – 204,0 тис. військовослужбовців. Під час участі ЗС України в Антитерористичній операції (АТО) на Донбасі на військову службу було зараховано для комплектування (доукомплектування) посад офіцерського складу запасу 0,5 тис. осіб за контрактом та більше 10 тис. осіб за призовом, а також рядового, сержантського та старшинського складу – 12 тис. осіб за контрактом та 72 тис. осіб за призовом [15].

У березні 2015 р. Верховна Рада України:

затвердила чисельність ЗС України у кількості, яка не перевищує 250 тис. осіб, у тому числі 204 тис. військовослужбовців;

встановила, що в особливий період чисельність ЗС України збільшується на кількість особового складу, призваного на військову службу на виконання указів Президента України про мобілізацію, затверджених законами України [16].

Усього до ЗС України в 2015 р. було призвано 19 тис. осіб, що дало змогу не допустити зниження укомплектованості ЗС України до критичного рівня та замінити військовослужбовців, переміщених до частин, задіяних в АТО.

Зазначені та інші заходи дозволили укласти контракти з 16,1 тис. осіб. Поряд з цим, з військової служби звільнилося понад 7,4 тис. осіб, у тому числі тих, які залишились в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь [17].

На початку 2016 р. Верховна Рада України надала Президентові України право видавати укази щодо строків проведення призову/призовів громадян України на строкову військову службу в особливий період, які мають публікуватися не пізніш як за місяць до початку проведення такого призову/призовів. Це дозволяє Главі держави оперативно приймати рішення щодо комплектування ЗС України та інших військових формувань особовим складом у разі суттєвих змін у воєнно-політичній обстановці навколо та усередині держави. На кінець 2016 р. загальна чисельність ЗС України становила, як і у попередні роки, 250 тис. осіб, у тому числі 204 тис. військовослужбовців та 46 тис. працівників. На військову службу за контрактом прийнято понад 69 тис. осіб (7,5 тис. офіцерів та 61,5 тис. солдатів і сержантів). При цьому зберігався призов на строкову службу як основа для формування військовонавченого резерву та підготовки майбутніх контрактників. На строкову військову службу до ЗС України було призвано близько 16 тис. осіб [18].

Тоді вдалося збільшити обсяги залучення громадян на військову службу за контрактом, перш за все, завдяки суттєвому підвищенню рівня їх грошового забезпечення, спрощенню процедури укладання контрактів, упорядкуванню термінів проходження військової служби, налагодженню дієвої взаємодії з органами державної влади, проведенню потужної рекламної кампанії з популяризації військової служби за контрактом у ЗС України. У 2016 р., порівняно з попередніми роками, підвищення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців ЗС України здійснювалося, насамперед, за рахунок збільшення розміру щомісячної премії. В результаті мінімальне грошове забезпечення контрактника першого року служби становило у той час 7000 грн, тоді як середня заробітна плата в Україні – 5406 грн.

На кінець 2017 р. загальна чисельність ЗС України, порівняно з 2015-2016 рр., не змінилася. На військову службу за контрактом осіб офіцерського складу було прийнято 2,4 тис. офіцерів запасу, з яких на первинні посади призначено 1,8 тис. офіцерів. Протягом 2014-2017 рр. списочна чисельність осіб офіцерського складу збільшилася на 3,4 тис. осіб [19], що дозволило значно підвищити рівень укомплектованості основних командних посад. Списочна чисельність осіб рядового та сержантського/старшинського складу військової служби за контрактом у ЗС України збільшилась з 2014 р. у 2 рази та наприкінці 2017 р. становила 120,5 тис. військовослужбовців. Призов на строкову військову службу до ЗС України здійснювався для комплектування арсеналів, баз, складів та посад у підрозділах забезпечення для виконання завдань із життєдіяльності бойових військових частин в пунктах постійної дислокації та для накопичення у запасі військовонавченого ресурсу.

Загалом у 2015-2017 рр., після відновлення призову громадян України на строкову військову службу, було призвано понад 88,6 тис. осіб, у тому числі у ЗС України – 59 % або 52,5 тис. осіб, які до виконання бойових завдань в АТО не залучалися.

За оцінками у 2017 р. неурядових експертів [20] «ключовим аспектом для українського суспільства в 2014-2017 рр. стала специфічна форма масової участі в бойових діях проти російської збройної агресії, а саме, вибірковість призову та мобілізації, а також акцентована увага на прояви патріотизму. У відповідь на «гібридну» форму ведення росією війни Україна, що суттєво залежна від західних партнерів і має обмежений ресурс, фактично сформувала «гібридну» форму призову та мобілізації резерву. Це, серед іншого, створило умови для роз’єднання суспільства в частині сприйняття форм участі (або, навпаки, не участі) населення у війні.

У силу вищезазначених причин, а також зростаючих ризиків у зв’язку з продовженням ро­сією активної форми впливу із застосуванням військового важеля, досвід іноземних держав у використанні механізмів призову на військову службу і підготовки боєздатного резерву став об’єктом пильної уваги військових фахівців і експертів. Оскільки вірно прийняті рішення мо­жуть стати найважливішим елементом нарощування оборонного потенціалу України.

Крім того, слід особливо відзначити, що, крім відомого протиріччя між якістю і кількістю особового складу ЗС України та інших військових формувань, має місце певна роз’єднаність суспільства (безсумнівно, це результат десятиліть радянської пропаганди) і небажання його частини (на тлі хвилі патріотизму) брати участь у захисті території держави. Більш того, вій­на 2014-2017 рр. показала, що на настрій і морально-бойовий дух ЗС України впливав ще й фак­тор обмеженої довіри до генералітету «родом» із радянського періоду, який виявився у пульта управління армією. Однак, поряд із закликами експертних організацій створити професійну армію і систему територіальної підготовки резерву, вкоренилася і чи не протилежна думка. Проте, готуючись до відбиття масштабної атаки росії із застосуванням регулярних частин зс рф, Генштаб ЗС України не мав іншого способу організації оборони, крім проведення мобілі­зації та розгортання численних підрозділів і частин призовного типу».

У 2018 р. процеси комплектування ЗС України та проходження в них військової служби відбувалися в умовах завершення АТО і запровадження на Донбасі операції Об’єднаних сил (ООС) та правового режиму воєнного стану, введеного Президентом України з 26 листопада 2018 р. терміном на 30 діб в десяти областях України та внутрішніх водах Азово-Керченської акваторії. Загальна чисельність ЗС, порівняно з 2014-2017 рр., залишалася незмінною. На військову службу у 2018 р. призвано (прийнято на контракт) 4,2 тис. осіб офіцерського складу, у тому числі на первинні посади призначено 3,4 тис. офіцерів. При цьому протягом 2014-2018 рр. списочна чисельність осіб офіцерського складу збільшилася на 4,5 тис. осіб (з 46,6 тис. до 51,1 тис. осіб) [21]. На військову службу за контрактом було прийнято 32,2 тис. осіб рядового та сержантського складу. Загалом списочна чисельність осіб рядового та сержантського/старшинського складу військової служби за контрактом ЗС України у 2018 р. дещо зменшилася у порівнянні з попереднім роком.

У 2019-2020 рр. основні зусилля зосереджувалися на забезпеченні першочергового доукомплектування особовим складом бойових бригад, які в повному обсязі залучалися до ООС, та військових частин, що виконували завдання з охорони повітряного простору держави, а також акваторій Чорного та Азовського морів. Загальна чисельність ЗС України, порівняно з 2014-2018 рр., залишалася у 2019-2020 рр. незмінною. У цей період на військову службу було прийнято близько 3,0 тис. офіцерів запасу, з яких на первинні посади призначено понад 1,6 тис. осіб. В цілому протягом 2017-2020 рр. списочна чисельність осіб офіцерського складу збільшилася на понад 4,0 тис. осіб [22].

На військову службу за контрактом у 2020 р. прийнято близько 35,0 тис. осіб рядового та сержантського складу. Це дозволило забезпечити підтримання належного рівня укомплектованості ЗС України, в першу чергу: військових частин сухопутної компоненти, які в повному обсязі залучалися до проведення ООС; військових частин, які залучалися до несення бойового чергування з охорони повітряного простору та прикриття важливих державних об’єктів, охорони акваторії Азовського і Чорного морів. У 2019-2020 рр. до ЗС України призвано на строкову військову службу 34,5 тис. осіб, з них у 2019 р. – 18 тис. осіб та у 2020 р. – 16,5 тис. осіб.

У 2021 р. загальна чисельність ЗС України, порівняно з 2014-2020 рр., залишилася незмінною. Основні зусилля з їх комплектування офіцерським складом зосереджувалося на підвищенні рівня укомплектованості бойових військових частин, насамперед – основних командних посад (командирів взводів, рот, батальйонів та їм рівних) з використанням усіх потенційних джерел комплектування [23]. На військову службу за контрактом у 2021 р. прийнято 1,4 тис. осіб офіцерського складу, у тому числі на первинні посади призначено 1,3 тис. офіцерів. Крім того, було підготовлено близько 2 тис. військових фахівців тактичного рівня освіти. На військову службу за контрактом прийнято близько 29,0 тис. осіб рядового та сержантського складу. Це дало змогу укомплектувати ЗС України професійним персоналом відповідно до визначеної потреби військ (сил) з урахуванням дотримання ліміту їх чисельності.

У 2021 р. до ЗС України було призвано на строкову військову службу 13,0 тис. осіб. В ході їх професіоналізації збільшувалася чисельність військовослужбовців військової служби за контрактом, а військовослужбовці строкової військової служби призначалися на посади, які не визначають боєздатності, щоб підтримати життєдіяльність військових частин (установ) у пунктах постійної дислокації.

Підсумовуючи можна констатувати, що вже понад тридцять років в нашій державі комплектування ЗС України ґрунтується на змішаному способі і змішаному принципі комплектування у мирний час та в особливий період.

При цьому їх комплектування військовослужбовцями відбувається шляхом:

призову громадян України на військову службу;

прийняття громадян України, іноземців та осіб без громадянства на військову службу за контрактом.

Своєю чергою, проходження військової служби здійснюється:

громадянами України — у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;

іноземцями та особами без громадянства — у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗС України.

Наразі передбачено наступні види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів ВВНЗ, а також ВНЗ, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

На строкову військову службу призиваються громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

А граничний вік перебування на військовій службі, строки військової служби,  початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, час та місце виконання обов’язків військової служби і звільнення з військової служби встановлюються, відповідно, ст. 22, 23, 24 та 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» [4].

Проте, Президент України у 2021-2022 рр. ухвалив низку рішень щодо внесення змін у комплектування ЗС України та інших військових формувань у мирний час та в особливий період.

Насамперед, навесні 2021 р. Глава держави затвердив Стратегію воєнної безпеки України [24], в якій одними із важливих завдань визначено:

законодавче унормування переведення ЗС України та інших складових сил оборони на професійну основу із заміною строкової військової служби обов’язковою службою у військовому резерві;

створення ефективної системи рекрутингу та комплектування сил оборони професійним, підготовленим і вмотивованим особовим складом.

З метою виконання цих завдань у згаданій Стратегії передбачено:

у короткостроковій перспективі – прискорити професіоналізацію ЗС України та інших складових сил оборони, розвиток військової освіти і науки, розв’язання проблем військової служби, забезпечення належних правових, матеріальних та соціальних умов для військовослужбовців, членів їх сімей та осіб, звільнених з військової служби;

у середньостроковій перспективі – завершити переведення ЗС України та інших складових сил оборони на професійну основу.

Вказані завдання більш докладно викладено у затвердженому Президентом України восени 2021 р. Стратегічному оборонному бюлетені (СОБ) України [25].

У ньому другою стратегічною ціллю воєнної політики України є професійний та вмотивований особовий склад сил оборони, підготовлений військовий резерв, що підтримуються за рахунок ефективних прозорих систем кадрового менеджменту, військової освіти і науки, охорони здоров’я і соціального захисту. Очікуваним результатом досягнення зазначеної цілі має стати переведення ЗС України та інших складових сил оборони на професійну основу та запровадження відповідні системи їх комплектування. Реалізація цієї стратегічної цілі здійснюватиметься (відповідно до Матриці основних спроможностей сил оборони, наведеній у додатку 3 до СОБ) шляхом виконання завдання 2.1. Результатами його виконання, серед іншого, визначено повне переведення до кінця 2024 р. на професійну основу ЗС України та інших складових сил оборони з укомплектуванням їх вмотивованим та готовим до відсічі збройній агресії особовим складом.

У вересні 2021 р. Міністерство оборони України, на виконання згаданих положень Стратегії воєнної безпеки України та Стратегічного оборонного бюлетеня України, затвердило Концепцію військової кадрової політики Міністерства оборони на період до 2025 року [26]. У ній, зокрема, передбачено переведення ЗС України на комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом шляхом поступового зменшення обсягів призову громадян України на строкову військову службу та створення необхідного військового резерву.

На початку 2022 р. набрала чинності та була ухвалена низка вкрай важливих законодавчих актів.

У січні 2022 р. набрав чинності Закон України «Про основи національного спротиву» [27]. У ньому, серед іншого, встановлено, що комплектування органів військового управління та військових частин Сил територіальної оборони ЗС України здійснюється: у мирний час – військовослужбовцями за контрактом та за призовом особами офіцерського складу; в особливий період – військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом.

Крім того, до складу військових частин Сил територіальної оборони ЗС України зараховуються громадяни України за місцем своєї реєстрації. У разі введення воєнного стану громадяни України можуть зараховуватися до складу згаданих частин також безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Одночасно, набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до статті 1 Закону України «Про чисельність Збройних Сил України» щодо збільшення чисельності Збройних Сил України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про основи національного спротиву» [28]. Ним чисельність військовослужбовців у ЗС України збільшено на 11 тис. – з 204 тис. до 215 тис. осіб з метою створення та забезпечення функціонування нового окремого роду сил – Сил територіальної оборони ЗС України, а також розвитку Сил спеціальних операцій ЗС України в інтересах формування руху опору.

Також Президент України 1 лютого 2022 р. видав Указ «Про першочергові заходи щодо зміцнення обороноздатності держави, підвищення привабливості військової служби у Збройних Силах України та поступового переходу до засад професійної армії (виділено нами)» (далі – Указ про професійну армію) [29]. У ньому, зокрема доручається:

Кабінету Міністрів України забезпечити підготовку та внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо:

поетапного збільшення чисельності ЗС України в період з 2022 по 2025 рр. на 100 тис. осіб для підвищення оборонних спроможностей держави;

запровадження моделі інтенсивної системи військової підготовки як можливої альтернативної форми проходження строкової служби та припинення призову громадян України на строкову військову службу з 1 січня 2024 р.;

Міністерству оборони України:

розробити концепцію поступового переходу до формування ЗС України на професійній основі, передбачивши:

збільшення термінів дії контрактів;

збільшення протягом 2023 р. грошового забезпечення військовослужбовців ЗС України, які укладають довготермінові контракти, до рівня не менше трикратного розміру мінімальної заробітної плати;

формування системи спеціальної підготовки та перепідготовки військовослужбовців, які уклали довготермінові контракти.

Міністр оборони України О.Резніков надав 3 лютого 2022 р певні пояснення стосовно проведення таких змін у комплектуванні ЗС України. Зокрема він наголосив, що конкретні параметри цієї реформи, прикладної моделі та дорожньої карти її реалізації буде визначено у процесі розробки відповідних законодавчих та нормативно-правових актів за підсумками обговорень з військовослужбовцями ЗС України, а також досліджень серед цільових груп [30]. Міністерство оборони України почне готувати альтернативні до призовної армії курси у найближчому майбутньому. А дворічний термін до 2024 р. стане періодом тестування нового формату військової підготовки [31].

Однак у подальшому, 24 лютого 2022 р., росія розпочала широкомасштабну війну проти України. У цій же день Верховна Рада України затвердила Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», дія якого триває. Народні депутати також схвалили Указ Президента України «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань». Пізніше, 3 березня 2022 р., Верховна Рада України затвердила Указ Президента України «Про загальну мобілізацію».

Президент України В.Зеленський 23 червня 2022 р. виступав перед спільнотою провідних освітніх закладів Ізраїлю. Під час цього заходу його запитали стосовно можливого руху України ізраїльським шляхом захисту країни за рахунок призову усієї молоді до ЗС України. У відповідь Глава держави повідомив, «…що це лише одна з моделей, які розглядаються у безпековій реформі стосовно ЗС України та МВС. Я не впевнений, що саме така модель буде реалізована. Усі моделі розглядатимуся та обговорюватимуться із суспільством і громадськістю… . А так, як було раніше, з точки зору нашої держави та з точки зору нашої армії і кількості військовослужбовців, так вже не буде. І підхід буде змінений, і для студентства тощо.» [32].

Відтак, Президент України, як Верховний Головнокомандувач ЗС України, наразі визначив у Стратегії воєнної безпеки України, Стратегічному оборонному бюлетені України та в Указі про професійну армію основні майбутні зміни у комплектуванні ЗС України. Тим самим, розпочато третю спробу переходу від змішаного способу комплектування ЗС України до контрактного способу їх комплектування і відмови від призову громадян на строкову військову службу.

За результатами попереднього аналізу варто звернути увагу на наявність у змісті згаданих майбутніх змін у комплектуванні ЗС України, а також у завданнях, шляхах та термінах їх реалізації певних окремих моментів, які, на нашу думку, потребують більш детального розгляду та взаємоузгодження.

По-перше, у Стратегії воєнної безпеки України та у Стратегічному оборонному бюлетені України передбачено переведення на професійну основу не лише ЗС України, а й інших складових сил оборони. Тоді як в Указі про професійну армію визначено завдання щодо поступового переходу до засад професійної [лише] армії та розроблення концепції поступового переходу до формування [тільки] ЗС України на професійній основі.

По-друге, згідно зі Стратегією воєнної безпеки України, переведення ЗС України на професійну основу має відбуватися шляхом заміни строкової військової служби громадян України обов’язковою їх службою у військовому резерві. А в Указі про професійну армію таким шляхом визначено запровадження моделі інтенсивної системи військової підготовки громадян України як можливої альтернативної форми проходження ними строкової служби.

По-трете, у Стратегії воєнної безпеки України передбачено, що завершення переведення ЗС України на професійну основу необхідно здійснити у середньостроковій перспективі, тобто впродовж п’яти років [33]. У Стратегічному оборонному бюлетені України зазначається, що повне переведення на професійну основу ЗС України слід завершити до кінця 2024 р. А в Указі про професійну армію встановлено, що припинення призову громадян України на строкову військову службу повинне відбутися з 1 січня 2024 р.

По-четверте, і, мабуть, найбільш важливе. Вказані зміни у комплектуванні ЗС України, а також завдання, шляхи та терміни їх реалізації визначені Президентом України у Стратегії воєнної безпеки України, Стратегічному оборонному бюлетені України та в Указі про професійну армію до початку широкомасштабної війни росії проти України, яка триває вже понад півроку. Але у цей період (з 24 лютого 2022 р.) відбулися кардинальні зміни у воєнній, зовнішньо- та внутрішньополітичній, економічній, фінансовій, соціальній, гуманітарній, демографічній та інших сферах держави, які найбільшим чином впливають на процеси комплектування ЗС України в особливий період.

Тому зазначене має бути враховано при уточненні згаданих змін у комплектуванні ЗС України, а також завдань, шляхів та термінів їх реалізації. Однак це неможливо здійснити у публічний спосіб, оскільки в умовах війни інформація щодо наслідків такого впливу на вказані процеси є дуже чутливою і переважно «закритою». Сподіваємося, що така інформація належним чином узагальнюється, оцінюється та враховується у діяльності Міністерства оборони України, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Служби безпеки Україна та інших державних органів.

Крім того, уявляється, що чи не найголовнішими при цьому, мабуть, будуть оцінки економічних та фінансових потреб і можливостей держави щодо утримання, підготовки та всебічного забезпечення ЗС України чисельністю у 300 тис. осіб, зокрема, при збільшенні у 2023 р. грошового забезпечення військовослужбовців-контрактників до рівня не менше трикратного розміру мінімальної заробітної плати в країні, та необхідності відновлення втрат бойових кораблів ВМС, літаків, вертольотів та засобів протиповітряної оборони Повітряних Сил, основних типів озброєння Сухопутних військ тощо.

Природно, що також варто взяти до уваги досвід іноземних країн у справі комплектування збройних сил. За результатами узагальнення відповідних матеріалів у цій галузі [34-42], можна, перш за все, виділити чотири основні способи комплектування іноземних збройних сил:

на основі загального військового обов’язку шляхом призову громадян на військову службу (Ізраїль, Іран, КНДР тощо);

на добровільній (контрактній) основі шляхом вступу на військову службу за контрактом (ФРН, США, Велика Британія, Канада, Франція, Польща, Румунія, Бельгія, Португалія, Угорщина, Нідерланди, Іспанія тощо);

змішаний спосіб на основі як загального військового обов’язку, так і добровільного вступу на військову службу за контрактом (КНР, Данія, Норвегія, Туреччина, Греція, Литва тощо);

так званий «міліційний» спосіб на основі закону про загальний військовий обов’язок (Швейцарія).

При цьому, у згаданих країнах, як і в України, використовуються три принципи комплектування збройних сил:

екстериторіальний, коли військові формування комплектуються військовослужбовцями з-поміж мешканців різних регіонів країни;

територіальний, коли військові формування комплектуються військовослужбовцями із населення тієї місцевості, де вони дислокуються;

змішаний, що поєднує перший і другий принципи.

Іноземні фахівці вважають, що екстериторіальний принцип комплектування є кращим для федеративних держав із багатонаціональною та поліконфесійною структурою населення, зі значною диференціацією щільності населення по регіонах, а також для тих з них, що мають значні військові контингенти за межами національної території.

Своєю чергою, територіальний принцип комплектування використовується у багатьох державах, в яких, насамперед, переважає мононаціональна структура населення, його щільність є більш-менш рівномірно збалансованою по регіонах, збройні сили комплектується на основі добровільного способу комплектування і немає необхідності перебування значного військового контингенту за межами національної території. Вважається, що військовослужбовці, які проходять військову службу за місцем їх проживання, більшою мірою відчувають моральну та психологічну підтримку рідних та близьких, краще забезпечені у матеріально-побутовому плані тощо.

На думку зарубіжних експертів, призовна система комплектування збройних сил хоч і менш демократична, ніж система комплектування на добровільній основі, але є актуальною через наступні обставини:

масова призовна армія необхідна для захисту держави від широкомасштабної збройної агресії;

проходження військової служби за призовом сприяє соціальному згуртуванню молодих людей, які є вихідцями з різних соціальних, етнічних, релігійних і культурних верств населення;

призов на військову службу сприяє розвитку взаємодії між державою та її громадянами;

важливою метою призову на військову службу є підтримання демократичного цивільного контролю за військовими формуваннями держави;

призов забезпечує регулярне оновлення збройних сил, сприяє постійній підготовці військовонавчених мобілізаційних ресурсів держави;

заміна призову на військову службу альтернативною цивільною службою щорічно забезпечує приплив дешевої робочої сили, що дозволяє краще функціонувати соціальній системі держави.

Відносно невеликі, порів­няно із контрактною армією, терміни призову на військо­ву службу дають можли­вість накопичити значний запас військовонав­чених громадян для мобілі­заційного розгортання на ви­падок війни – для заповнення втрат на фронті і для тери­торіальної оборони силами військовонавчених старших вікових груп. Саме можливість нако­пичити значний запас вій­ськовонавчених громадян для мобілізаційного розгор­тання є головною перева­гою комплектування армії «строковиками» порівняно із контрактним способом комп­лектування.

Крім того, іноземні фахівці звертають увагу і на той факт, що з економічної точки зору військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, обходиться державі набагато дешевше, ніж професійний військовослужбовець. У середньому за кордоном вартість утримання одного військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом, у три-п’ять разів нижче вартості утримання одного контрактника. Таким чином, держави, які не мають достатніх коштів на утримання збройних сил або економлять кошти на їх комплектуванні, тією чи іншою мірою використовують призовну систему комплектування.

Разом з тим, основними недоліками призовної системи комплектування збройних сил є:

невисокий рівень професійної підготовки військовослужбовців строкової служби;

недостатня зацікавленість цих військовослужбовців у результатах строкової військової служби;

нижчий рівень соціальної та правової захищеності військовослужбовців строкової служби.

Крім того, необхідно враховувати, що армії, які комплектуються за призовом, більш ефективні при відсічі широкомасштабні та довготривалій збройній агресії, веденні тотальної оборони тощо. Однак силами призовних армій вважається недоцільним здійснювати бойові операції за межами держави, де потрібні оперативні та фахові дії спеціально підготовлених контингентів професійних військовослужбовців. Також використання призовного контингенту під час проведення бойових операцій поза національної території нині заборонено законодавством у більшості країн світу.

В абсолютному вигляді призовні армії у зарубіжних країнах сьогодні майже не зустрічаються. Одна з небагатьох держав, де збройні сили, як і раніше, комплектують у призовний спосіб, є Ізраїль. Армія оборони Ізраїлю (ЦАГАЛ) комплектується у такій спосіб виходячи з особливостей геостратегічного положення Ізраїлю, відповідно до його військових можливостей та з урахуванням необхідності бути постійно напоготові до відсічі збройній загрозі ззовні. Адже, як зазначається у доктрині Ізраїлю, його населення поступається за чисельністю країнам-сусідам. І в найближчому майбутньому він змушений завжди вести війну проти противника, що перевершує його у чисельності збройних сил. Тут і далі ми маємо дивні аналогії для України по відношенню до її противника — росії.

Суперечка Ізраїлю із сусідніми країнами полягає не у врегулюванні кордонів, а в тому, що вони не сприймають самого факту існування єврейської держави і вестимуть війну на знищення Ізраїлю. Зважаючи на його географічне положення, а також значну перевагу противника у військовій техніці та живій силі, Ізраїль може розраховувати на перемогу лише у разі швидкого виведення з ладу військової інфраструктури противника. Цілком знищити ворога на полі бою він практично не зможе.

Невелика (у порівнянні із ворогом) територія, сильно порізані кордони та близькість інфраструктури та великих міст до лінії фронтів позбавляють Ізраїль будь-якої стратегічної глибини. У найвужчій зоні відстань від Середземного моря до кордону (з Йорданією) становила у минулому лише 14 кілометрів. Природні бар’єри для оборони (широкі річки та озера, височини) у прикордонних районах Ізраїлю відсутні.

Ізраїль немає можливості вести тривалу війну, яка вимагатиме мобілізації величезного відсотку населення. За таких умов його економіка перестане функціонувати вже за кілька тижнів після початку бойових дій. Враховуючи зазначене, ізраїльські збройні сили складаються з двох компонентів: регулярної армії та боєготового корпусу резервістів.

Відповідно до закону про військову службу 1986 р., дійсна військова служба, а після її проходження і служба в резерві, є обов’язковими. Усі громадяни Ізраїлю, включаючи тих, хто має подвійне громадянство і проживає в іншій країні, а також всі постійно проживаючи на його території, підлягають призову на військову службу: чоловіки віком від 18 до 29 років і незаміжні жінки віком від 18 до 24 років. Термін проходження військової служби за призовом для чоловіків становить 36 місяців, для жінок – 24 місяці. Також на військову службу призиваються усі репатріанти.

Відстрочення від призову може бути надано лише студентам вищих навчальних закладів, які добре навчаються. Від військового обов’язку звільняються чи служать менший термін учні релігійних шкіл, що повністю присвятили себе релігійним заняттям, і дівчата з релігійних сімей (за бажанням). Не проходять військову службу також особи арабського походження.

У резерві перебувають ті, хто відслужив військову службу за призовом і був зарахований до резерву за тією військовою спеціальністю, яку отримав в армії. Служба в резерві триває для чоловіків віком до 55 років, для жінок – до 38 років. Кожен із них протягом цього часу проходить у своїй військовій частині щорічні збори тривалістю до 6 тижнів.

Військовий обов’язок жінок є специфічною особливістю армії Ізраїлю, що дозволяє звільнити більше чоловіків для стройової служби і тим самим частково компенсувати чисельну перевагу армій ворожих країн. Неодружені жінки у віці від 18 до 24 років призиваються на військову службу нарівні з чоловіками, але проходять її в окремих частинах, об’єднаних у спеціальний жіночий корпус, чисельність якого становить понад 36 тисяч осіб та складається переважно з допоміжних підрозділів. У ньому командирами та начальниками є лише жінки. Жіночі підрозділи не перебувають у бойових умовах у безпосередньому бойовому зіткненні із противником. Основні функції жінок у ЦАГАЛ – адміністративні, обслуговуючі, інструкторські та санітарно-медичні. Крім того, дівчата в ізраїльській армії здобувають професію під час проходження військової служби.

Система комплектування ізраїльської армії, побудована на основі призову, в умовах тривалого стримування та неодноразової відсічі широкомасштабним збройним загрозам з боку низки арабських країн є досить ефективною.

Аналізуючи організацію комплектування збройних сил шляхом призову громадян на військову службу стає очевидним той факт, що бойова міць армії, що комплектується на примусовій основі, багато в чому залежить від її чисельності.

В даний час у багатьох державах загальний військовий обов’язок і призов, як спосіб комплектування збройних сил, існує поряд з комплектуванням на добровільній основі, збалансовано поєднуючи переваги кожного з них.

Такий змішаний спосіб організації комплектування збройних сил використовується, зокрема, у Китаї, який прагне того, щоб його армія стала високопрофесійною. Якщо раніше вона була укомплектована масою напівграмотних і недостатньо навчених військовослужбовців, то тепер її намагаються укомплектувати висококваліфікованими кадрами, які досконало володіють новою зброєю та військовою технікою. Але наразі пріоритетним залишається призов громадян для проходження обов’язкової військової служби. У Китаї не здійснюється військовий облік громадян. Усі громадяни чоловічої статі віком від 18 до 35 років є військовозобов’язаними. Оскільки їх чисельність значно перевищує потреби збройних сил, в країні спостерігається висока конкуренція серед охочих бути покликаними на дійсну військову службу. У цій ситуації Китаю поки не потрібно переходити на повну професіоналізацію збройних сил.

На військову службу можуть також поступати за власним бажанням особи жіночої статі віком від 18 до 22 років. Термін проходження ними обов’язкової військової служби становить два роки.

Таким чином, зберігаючи змішаний спосіб комплектування збройних сил, у Китаї наголошується про підвищення якості відбору та підготовки особового складу. З метою підвищення рівня освіти призовного контингенту стимулюється призов на військову службу студентів із вищих навчальних закладів. Колосальні призовні ресурси дозволяють відбирати на військову службу за призовом найбільш підготовлених громадян, для яких проходження військової служби за призовом надає можливість подальшого кар’єрного зростання.

Відомо, що розвал Організації Вар­шавського Договору і СРСР ознаменували закінчення Холодної війни. Завершення протистояння двох найпо­тужніших військових бло­ків призвело до відмови їх членів від ставки на кіль­кість особового складу для повномасштабної війни – на користь його якості для вирішення локальних завдань. Шанси початку великомасштабної війни між окремими державами або групами держав в Європі і Америці тоді фактично зникли. Це дало можливість більшості країн істотно зменшити військові бюджети і чисельність армій. Порівняно малочисельна, професійна і добре укомплектована армія краще підходила для виконання нових завдань збройних сил – боротьби з терористами і інсургентами, проведення миротворчих і гуманітарних операцій поза межами національної території тощо.

На практиці це про­явилося у різкому скорочен­ні чисельності збройних сил у євроатлантичних держа­вах, відмові від призову на строкову службу у багатьох із них, зменшення витрат на потребі оборони. Природно, що причини, шляхи та строки переходу до контрактної армії для кожної окремої країни були різними.

Добровільне (контрактне) комплектування збройних сил використовується у більшості країнах Європи, деяких країнах регіону Близького Сходу та Північної Африки, Азії, а також Латинської Америки та Карибського басейну, причому більшість з них відмовилася від призовної армії лише у ХХI столітті, наприклад Федеративна Республіка Німеччина.

Збройні сили ФРН (Бундесвер) були створені через десять років після закінчення Другої світової війни у ​​1955 р. Тоді військову службу за призовом обов’язково проходили всі громадяни країни віком від 18 до 45 років протягом 6 місяців. Однак Німеччина з 1 липня 2011 р. відмовилася від загального військового обов’язку і Бундесвер перейшов на добровільний (контрактній) спосіб  комплектування. При цьому у конституції ФРН зберіглася стаття, що дозволяє призов юнаків з 18 років для проходження термінової військової служби, якщо в цьому виникне необхідність для Німеччини через зміну міжнародної ситуації та виникнення реальної загрози безпеці та суверенітету країни.

При існуючій системі комплектування особовий склад Бундесверу поділяється на три категорії:

військовослужбовці, які проходять військову службу добровільно;

військовослужбовці за контрактом

та професійні військовослужбовці.

Військовослужбовці-добровольці мають бути старші 17 років. Тривалість їхньої служби становить від 12 до 23 місяців. Вони складають основу рядового складу Бундесверу. Вступити на військову службу за контрактом можуть колишні добровольці, які побажали продовжити військову службу. Контракт підписується на термін від 2 до 15 років. Військові-контрактники складають групи рядового, унтер-офіцерського та офіцерського складу. Колишні військовослужбовці-контрактники, які подали рапорт та пройшли професійний відбір, можуть стати професійними військовослужбовцями. Вони становлять групи унтер-офіцерського та офіцерського складу.

Комплектування збройних сил США здійснюється виключно у добровільний спосіб. Відомо, що Америка скасувала призов громадян на військову службу після завершення у війни во В’єтнамі у мирний час в ході проведення масштабної воєнної реформи. Але всі чоловіки віком з 18 до 26 років зобов’язані вставати на облік у Системі військової повинності.

На військову службу приймаються громадяни США та громадяни інших держав, які постійно проживають в Америці, і мають хоча б середню освіту. Мінімальний вік кандидата для вступу на військову службу встановлює 18 років (17 років за згодою батьків). Максимальний вік залежить від виду збройних сил та належності до регулярних сил або резервних компонентів. Контракт про проходження військової служби укладається на 4-8 років. У збройних силах також проходять військову службу жінки, для яких не існує обмежень щодо військових звань та квот стосовно їх чисельності. Їм не забороняється ставати бойовими льотчиками та служити на бойових кораблях і брати безпосередню участь у бойових діях.

Головною перевагою добровільного способу комплектування армії є те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, мають більш високий рівень професіоналізму, ніж строковики. Цьому сприяють зумовлена ​​матеріальним стимулюванням їх особиста зацікавленість у професійному зростанні, а також більш триваліші, ніж у строковиків, терміни військової служби за контрактом. Вони краще підготовлені до ведення бойових дій, обслуговування і використання складної сучасної зброї та військової техніки. Не останню роль у цьому відіграє і економічний аргумент: професійна армія переважає армію, яка комплектується на основі призову, за показником вартість/ефективність. В професійній армії значно нижча плинність кадрів, вища дисципліна, солдати і офіцери краще мотивовані, оскільки ставка робиться не на кількість, а на якість кожного з них тощо.

Один із недоліків контрактної армії полягає в тому, що за відсутності достатньої кількості бажаючих вступити на контрактну службу з тих чи інших причин (низький престиж військової служби, низький рівень оплати, ненормований робочий день, відсутність адекватних соцпакетів і соцгарантій тощо), вона стає більш привабливою для місцевих жителів з переважно депресивних районів, що мешкають поблизу військових частин. Наслідком цього може стати порушення екстериторіального принципу комплектування збройних сил, коли такі військові частини фактично стають територіальними.

Іншим недоліком комплектування у контрактний спосіб є низькі темпи та обсяги накопичення військовонавчених резервістів в країні у разі більш тривалого терміну перебування військовослужбовців у лавах збройних сил, особливо у разі одноразового або багаторазового продовження ними контракту.

Досвід зарубіжних держав показує, що перехід до добровільного способу комплектування збройних сил на контрактній основі є доволі складним, тривалим та коштовним процесом. Він потребує значної підготовчої роботи, зокрема, пов’язаної з вирішенням цілої низки політичних, військових, соціальних, економічних, демографічних та інших проблем.

У даний час значна кількість держав світу дотримуються змішаного способу комплектування своїх збройних сил, поєднуючи набір громадян на військову службу за контрактом з їх призовом на військову службу на основі загального військового обов’язку. При цьому у таких країнах граничний вік, до якого можливий призов громадян на військову службу, є дуже різним: до 23 років у Литві, до 30 років у Данії, до 35 років у КНР, до 40 років у Туреччині, до 44 років у Норвегії та до 45 років у Греції. Цьому способу частково притаманні переваги та недоліки як призовного, так і добровільного (контрактного) способів комплектування збройних сил.

Окремо бажано зупинитися на досвіді Швейцарії, в якій діє унікальний для сучасності міліційний спосіб комплектування збройних сил. Їх чисельність налічує близько 135 тис. осіб, з яких лише 5% становлять професійні військові – при тому, що армія користується сучасною зброєю та військовою технікою, а решта 95% є призовниками і резервістами, які періодично залучаються на збори. При цьому більшість офіцерів також не є кадровими військовими.

Переважна більшість чоловічого населення Швейцарії віком від 20 до 50 років так чи інакше служила в армії. Після досягнення призовного віку, громадяни зобов’язані пройти навчання тривалістю 120 діб, після чого зараховуються до первинного резерву. Потім вони періодично, не менше ніж 8 разів за 12 років, викликаються на збори, а також проходять позастройову стрілецьку підготовку. У 32 роки їх переводять до вторинного резерву, і, нарешті, в 43 роки – до третинного, де вони перебувають до досягнення 50 років.

Для проходження зборів резервісти приписуються до міліційних військових частин, розташованих у районах їхнього проживання. Усі резервісти зберігають вдома особисту зброю, військову форму та необхідне спорядження, що дозволяє їм у мінімальний термін зайняти місце «в строю». Розгортання територіально-міліційних формувань до штатів воєнного часу проводиться у період навчань та при оголошенні мобілізації. За експертними оцінками, протягом двох діб у Швейцарії може бути мобілізовано понад 500 тис. осіб.

Особи, визнані непридатними для військової служби, сплачують додатковий податок у розмірі 3% від своїх доходів до досягнення ними 30 років. Обмежено придатні призовники формують резерв цивільної оборони, який допомагає поліції, пожежній охороні, а також рятувальникам у разі стихійних лих і працюють народними дружинниками під час масових заходів.

При цьому, вирушаючи на службу або на збори, громадянин не втрачає свого робочого місця. Роботодавці по суті субсидують військову підготовку своїх співробітників, виплачуючи їм під час служби їхню колишню заробітну плату, а співробітники, своєю чергою, зазвичай оприлюднюють своє військове звання та військово-облікову спеціальність при пошуку роботи.

Для жінок служба в армії є добровільною. Проте, останнім часом у Швейцарії все частіше пропонується зробити військовозобов’язаними і громадян жіночої статі, оскільки інакше Швейцарія, яка має ті ж демографічні проблеми, що і більшість інших розвинених країн, не зможе виконувати свій традиційний план на призов – направляти 18 тис. нових бійців до армії щороку.

Необхідно звернути увагу на те, що після розв’язання у 2014 р. росію війни проти України, спостерігається тенденція з перегляду у низці європейських країн, перш за все, що межують з росією, існуючих у них способів комплектування збройних сил, зокрема, шляхом відновлення призову до них.

Норвегія у 2014 р. стала першою в Європі країною, де жінок віком від 19 до 44 років призивають на строкову військову службі до збройних сил, яка триватиме, як і для чоловіків, 19 місяців.

Литва відновила військовий призов у 2015 р. через «загострення геополітичної ситуації» в регіоні. У цій країні строкова служба триває дев’ять місяців [43]. З 2020 р. до збройних сил призивають молодих людей віком від 18 до 23 років. При цьому добровольцями можуть стати чоловіки та жінки віком від 18 до 38 років. За інформацією литовського Міністерства оборони, за три останніх роки близько 3 тис. осіб із майже 13 тис. осіб, які відслужили за призовом, вирішили залишитися у лавах збройних сил на контрактній військовій службі.

Швеція у березні 2017 р. також повернула призов до збройних сил через сім років після його скасування. При цьому ЗМІ повідомляли про дві причини такого кроку: дестабілізація обстановки на півночі Європи внаслідок агресивних дій росії, а також складнощі з комплектуванням збройних сил військовослужбовцями – контрактниками [44].

Міністр оборони Латвії А.Пабрікс у липні 2022 р. оголосив про плани запровадити в країні загальну військову службу, оскільки нинішня система себе вичерпала [45]. За його словами така служба буде впроваджуватися поступово протягом п’яти років. З 1 січня 2023 р. почнеться перша фаза, де призов буде добровільним. Очікується, що в перший рік призвуть близько тисячі військовозобов’язаних. Призову підлягатимуть чоловіки віком від 18 до 27 років, жінки ж зможуть служити добровільно. Строк служби становитиме 11 місяців включно з місяцем відпустки.

Громадяни Польщі виступають за повернення армійського призову, скасованого з 1 січня 2010 р. Про це свідчать дані опитувань, які наводить газета The Washington Post [46]. Видання зазначає, що мілітаристські настрої зміцнюються в Польщі через російську військову операцію в Україні — близько 94% поляків вважають росію «серйозною загрозою», тоді як у 2018 р. такої думки дотримувалися 65% жителів Польщі. Крім того, низка політиків пропонує послабити закон про зброю, щоб якнайбільше цивільних мешканців могли озброїтися.

Та навіть інші, у тому числі набагато більші європейські країни – Німеччина та Італія, а також сусідня Румунія – розглядають можливість повернення призову. А Парламент Франції ще у 2018 р. ухвалив план уряду щодо відновлення обов’язкової військової служби для чоловіків та жінок з 2024 р. Президент Франції Е.Макрон є прихильником програми «національної служби», яка має бути реалізована і на базі збройних сил [47].

І у цей же час, для прикладу Туреччина, яка в минулому надавала пріоритет призивному способу комплектуванні збройних сил, у своїй оборонній реформі передбачає їх перехід до комплектування у контрактний спосіб [48]. В рамках цієї реформи частини турецького спецназу, які беруть участь в операціях проти терористів, вже повністю укомплектовані контрактниками. За останні роки турецька армія поповнилася понад 45 тис. сержантами-надстроковиками. У зонах проведення бойових операцій не залишилося призовників. У низці провінцій Туреччини сформовано військові частини, які комплектуються лише контрактниками. З огляду на перехід армії на контрактну основу призовники використовуються лише у тилу.

Варто звернути увагу на те, що процеси, які останнім часом відбуваються в іноземних державах, насамперед, які є членами НАТО, у справах комплектування національних збройних сил мають вельми неоднозначний та різноспрямований характер. Крім того, при аналізі та врахуванні досвіду іноземних держав з переходу до контрактного способу комплектування збройних сил треба зважати і на те, що завдяки реалізації Альянсом принципу колективної оборони його держави-члени мають можливість значно скорочувати чисельність особового складу національних збройних сил та витрати на оборону. При цьому наразі відсутня інформація щодо досвіду відмови держав від призову на строкову військову службу та переходу на контрактний спосіб комплектування збройних сил під час ведення оборони власної території від збройної агресії іншої країни.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Система комплектування ЗС України та інших військових формувань почала формуватися в нашій державі наприкінці 1991 р. Вона донині ґрунтується на змішаному способі і змішаному принципі комплектування згаданих військових формувань. За ці тридцять років Україна отримала унікальний в Європі досвід використання такої системи:

у мирний час, в період з 1991 до 2014 р., особливо в 2001-2012 рр. при здійсненні двох невдалих спроб переходу від змішаного до контрактного способу  комплектування ЗС України;

в особливий період у 2014-2022 рр. при проведенні Антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил і відкритої часткової та загальної мобілізації, введенні воєнного стану в Україні та в окремих її місцевостях, наданні відсічі російській масштабній збройній агресії.

У цьому контексті, з огляду на доволі неоднозначні та різноспрямовані процеси і тенденції у справах комплектування збройних сил, які з 2014 р. відбуваються у низці європейських держав-членів НАТО, бажано дуже обережно та творчо ставитися до використання іноземного досвіду при внесенні змін у комплектування ЗС України, насамперед в особливий період.

До того ж, при врахуванні цього досвіду треба зважати на те, що завдяки реалізації Альянсом принципу колективної оборони, його держави-члени мають можливість значно скорочувати чисельність особового складу національних збройних сил та витрати на оборону. При цьому наразі відсутня інформація щодо досвіду відмови іноземних держав від призову на строкову військову службу та переходу на контрактний спосіб комплектування збройних сил під час ведення оборони власної території та відсічі широкомасштабній збройній агресії іншої країни.

Президент України у 2021 р. в Стратегії воєнної безпеки України та Стратегічному оборонному бюлетені України, а 1 лютого 2022 р. у своєму Указі «Про першочергові заходи щодо зміцнення обороноздатності держави, підвищення привабливості військової служби у Збройних Силах України та поступового переходу до засад професійної армії» визначив основні можливі зміни у комплектуванні ЗС України у мирний час та в особливий період, а також завдання Кабінету Міністрів України та Міністерству оборони України щодо їх запровадження.

За результатами попереднього розгляду змісту таких основних змін, а також завдань, шляхів та термінів їх реалізації варто звернути увагу на наявність у них певних окремих моментів, які, на нашу думку, потребують більш детального аналізу та взаємоузгодження.

Крім того, згадані основні зміни, завдання, шляхи та терміни були визначені Президентом України ще до початку широкомасштабної війни росії проти України, яка триває вже понад півроку. У цей період відбулися кардинальні зміни у воєнній, зовнішньо- та внутрішньополітичній, економічній, фінансовій, соціальній, гуманітарній, демографічній та інших сферах держави, які найбільшим чином впливають на комплектування ЗС України в особливий період. І це, на нашу думку, потребує здійснення оцінки впливу вказаних змін та внесення, у разі необхідності, певних коректив до змісту основних можливих змін у комплектуванні ЗС України, а також до завдань, шляхів і строків їх реалізації.

У липні ц.р. Міністерство оборони України розпочало, на виконання відповідного рішення Президента України, Огляд спроможностей сил оборони. Одними із важливих його частин є уточнення перспективної структури і складу сил оборони, а також оцінка стану та визначення потреб щодо комплектування ЗС України та інших військових формувань особовим складом з урахуванням довготривалого характеру російської воєнної загрози, забезпечення воєнної безпеки України, відновлення її територіальної цілісності, а також наявних і прогнозованих людських, економічних, фінансових та інших ресурсів держави.

Зважаючи на це, є сенс рекомендувати Міністерству оборони України наступне.

По-перше, при проведенні Огляду спроможностей сил оборони доцільно здійснити оцінку певних окремих взаємонеузгоджених моментів, що є у змісті основних змін у комплектуванні ЗС України, а також у завданнях, шляхах і термінах їх реалізації, наведених у Стратегії воєнної безпеки України, Стратегічному оборонному бюлетені України та Указі Президента України «Про першочергові заходи щодо зміцнення обороноздатності держави, підвищення привабливості військової служби у Збройних Силах України та поступового переходу до засад професійної армії», врахувавши при цьому зміни у воєнній, зовнішньо- та внутрішньополітичній, економічній, фінансовій, соціальній, гуманітарній, демографічній та інших сферах держави, які відбулися після 24 лютого 2022 р. в наслідок ведення росією широкомасштабної війни проти України.

Уявляється, що чи не найголовнішими при цьому, мабуть, будуть оцінки економічних та фінансових потреб і можливостей держави щодо утримання, підготовки та всебічного забезпечення ЗС України чисельністю у 300 тис. осіб, зокрема, при збільшенні у 2023 р. грошового забезпечення військовослужбовців-контрактників до рівня не менше трикратного розміру мінімальної заробітної плати в країні, та необхідності відновлення втрат бойових кораблів ВМС, літаків, вертольотів та засобів протиповітряної оборони Повітряних Сил, основних типів озброєння Сухопутних військ тощо.

По-друге, за результатами згаданих оцінок подати, у разі необхідності, встановленим порядком пропозиції стосовно внесення коректив до змісту основних змін у комплектуванні ЗС України, а також до завдань, шляхів і термінів їх реалізації.

Перелік використаних джерел

1. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/2022#Text.
2. URL : https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3566162-ak-zabezpeciti-voennu-kampaniu-u-2023-roci-ukrainskij-poglad.html.
3. URL : https://www.president.gov.ua/storage/j-files-storage/01/15/93/cf0b512b418 23b01f15fa24a1325edf4_1663050954.pdf.
4. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1934-12#Text.
5. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text.4.
6. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 #Text.
7. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/239/2001#Text.
8. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/348/2002#Text.
9. URL : https://shron3.chtyvo.org.ua/Viisko_Ukrainy/2011_N02_128.pdf?, https:// ia801304.us.archive.org/34/items/wb2011/wb2011.pdf, https://dnipr.kyivcity.gov.ua/files/ 2013/10/31/WB_2012.pdf.
10. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/772/2012#n2.
11. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/562/2013/ed20131014#Text.
12. URL : https://www.mil.gov.ua/content/files/whitebook/WB_2013.pdf.
13. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/479/2013#Text.
14. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/447/2014#n9.
15. URL : https://www.mil.gov.ua/content/files/whitebook/WB_2014.pdf.
16. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/235-19/ed20150305#Text.
17. URL : https://www.mil.gov.ua/diyalnist/bila-kniga.html.
18. URL : https://drive.google.com/file/d/0B4LJtLjz2HgTOW9HMFFpMTRw OFU/ view? Resourcekey=0-bliMdgiNl1N9WGQdpnmOQ.
19. URL : https://drive.google.com/file/d/1iPobQNfsfW3yThSR8Tb-i7Ea1BIAmC0C /view.
20. URL : https://www.dcaf.ch/sites/default/files/publications/documents/Research-Project-on-Reserve-System-Practices_ukr.
21. URL : https://drive.google.com/file/d/1Ds61mrFCFHeSVwf66xgRasbviynGUbbs /view.
22. URL : https://www.mil.gov.ua/content/files/whitebook/WB_2020_FINAL.pdf.
23. URL : https://www.mil.gov.ua/content/files/whitebook/WhiteBook_2021_Draft_ Final_03.pdf.
24. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121/2021#Text.
25. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/473/2021#n17.
26. URL : https://www.mil.gov.ua/content/mou_orders/mou_2021/280_nm.PDF.
27. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/1702-20.
28. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1703-20#n5.
29. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/36/2022#Text.
30. URL : https://www.mil.gov.ua/news/2022/02/03/nasha-meta-zrobiti-zsu-nastilki-privablivim-robotodavczem-shho-kontrakti-zahochut-ukladati-j-na-10-rokiv-oleksij-reznikov/.
31. URL : https://www.radiosvoboda.org/a/news-reznikov-alternatyvni-kursy/316846 32.html.
32. URL : https://www.youtube.com/watch?v=Inu_d1uXj3E.
33. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text.
34. URL : https://www.dcaf.ch/sites/default/files/publications/documents/Research-Project-on-Reserve-System-Practices_ukr.
35. URL : https://avnrf.ru/index.php/zhurnal-qvoennyj-vestnikq/arkhiv-nomerov/1357-vestnik-avn-3-2020.
36. URL : https://antikor.com.ua/ru/articles/11904-armija_oborony_izrailja_kak modelj dlja sozdanija_novyh_vs_ukrainy.
37. URL : https://web.archive.org/web/20120313203016/http://www.vtg.admin.ch/ internet/vtg/de/home.html.
38. URL : https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/34543.
39. URL : https://fr.wikipedia.org/wiki/Service_militaire en France#:~:text= L’article%20premier%20de%20la,un%20service%20de%20cinq%20ans.
40. URL : https://www.gesetze-im-internet.de/wehrpflg/BJNR006510956.html.
41. URL : https://glavcom.ua/publications/yak-viyna-v-ukrajini-ruynuje-mifi-pro-kontraktnu-armiyu-355377.html.
42. URL : https://armyinform.com.ua/2020/03/27/strokova-sluzhba-v-inshyh-krayinah-de-i-yak-sluzhat-strokovyky/.
43. URL : https://eadaily.com/ru/news/2020/12/06/v-armiyu-litvy-v-2021-m-prizovut-okolo-chetyreh-tysyach-novobrancev.
44. URL : https://meduza.io/feature/2017/03/02/shvetsiya-vozvraschaet-voinskiy-prizyv-spustya-sem-let-posle-ego-otmeny.
45. URL : https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/07/5/7142640/.
46. URL : https://www.gazeta.ru/army/news/2022/07/03/18053882.shtml/.
47. URL : https://vpk.name/news/480831_nuzhno_pushechnoe_myaso_zachem_ evropa_vozvrashaet_prizyv_v_armiyu.html.
48. URL : https://rusturkey.com/post/198745/tureckaya-armiya-perehodit-na-kontraktnuyu-osnovu.

Вадим Тютюнник, Валентин Горовенко,             

позаштатні радники Центру досліджень

армії, конверсії і роззброєння