Після того, як глава Кремля Владімір Путін оголосив про анексію чотирьох тимчасово окупованих українських регіонів президент України Володимир Зеленський повідомив, що Київ офіційно подає заявку на прискорений вступ до НАТО. Бажання українського лідера зрозуміле, але сумніви викликає те, наскільки така заява «на часі». Замість цього Зеленський повинен продовжувати тиснути на членів НАТО, щоб вони надали Києву зброю, необхідну для перемоги над вторгненням РФ, а також вимагати твердих зобов’язань допомогти Україні побудувати сучасну армію, здатну стримати майбутні напади Росії. Про це у статті для Atlantic Council написав колишній посол США в Україні Стівен Пайфер.
І в цьому є своя логіка. Поразка Росії проти України не буде екзистенційною для РФ, хоча це, безумовно, не принесе користі «довголіттю» режиму Путіна в Кремлі. Однак, якби військові сили США та НАТО вступили у війну від імені України, це могло б змінити те, як на конфлікт дивляться в Москві, де багато хто вважав би вступ Штатів та Альянсу метою не лише захисту України, а й знищення Росії. Тоді вони могли б сприймати війну як екзистенціальну. Ситуація незабаром могла б стати непередбачуваною та дуже ризикованою.
Замість того, щоб шукати шлях до членства в НАТО, якого Київ зараз не може отримати, Зеленський повинен продовжувати зосереджуватися на отриманні негайної допомоги у вигляді збільшення поставок зброї та військової підтримки. Союзникам по НАТО буде легше погодитися це забезпечити. Лише за кілька місяців військова допомога Україні перейшла від протитанкових ракетних комплексів Javelin та зенітних ракет Stinger до керованих реактивних систем залпового вогню з більшою дальністю та систем протиповітряної оборони ближнього та середнього радіусу дії NASAMS.
Союзники по НАТО можуть і повинні надавати більше зброї. На думку спадають ракети ATACMS із дальністю близько 300 км. Зараз це має бути головним пріоритетом України. Більш того, війна колись закінчиться. Києву слід подумати, що йому знадобиться, аби створити військо, здатне стримати майбутній напад Росії. Дійсно, модернізована українська армія забезпечить найкращу гарантію безпеки для країни.
До українського «списку покупок» можуть увійти такі види озброєнь, як американські бойові танки М-1 та німецькі Leopard, системи ППО та літаки, а також, можливо, американські штурмовики А-10. У той час як вступ України в НАТО вимагатиме консенсусу всіх членів Альянсу, країни приймають рішення щодо надання зброї та іншої військової допомоги Києву на індивідуальній основі. Багато союзників, швидше за все, воліли б взяти на себе зобов’язання озброїти Україну, ніж захищати її.
Після війни Київ може продовжити роботу над питанням набуття повноправного членства в Альянсі. Лідери НАТО на саміті у липні 2022 року підтвердили, що політика відкритих дверей залишається в силі, у тому числі для України. У післявоєнному світі Київ може виявити: обставини змінилися настільки, зробивши можливим те, що зараз виглядає нездійсненним. Але поки що Україні варто зосередитися на тому, що вона може отримати.