Аналітичний ТГ-канал resurgam розповів про оборонний потенціал ворога на напрямках.
Білгородщина. Деякі вважають, що на даному напрямку «вільний коридор», немає ворожої техніки та все просто. Якщо відкинути жарти, то там є й укріплення, й техніка необхідна для контролю кордону. Проблема в іншому — люди. Кілька місяців резерви з БНР перекидались під Сватове та Соледар і зараз ворог відчуває значну нестачу живої сили. Умовно у ворога в БНР є арта, є літаки, але бої у міській забудові та посіченій місцевості веде піхота. Тому не дивно, що у мережі є свідчення про те, що московити хочуть випалити та перетворити у сіру зону Нову Тавільжанку та сусідні села. Зараз з під Соледару та Сватового в БНР екстренно перекидають саме людей без важкої техніки. Тому там проблема не у відсутності важкої зброї як такої, а у відсутності людей для цієї зброї.
Бахмутський напрямок. Більшість укріплених опорників, на яких сидять московити значно пошкоджені. Наша артилерія на передньому краї не дає ворогу відновити суцільні лінії укріплень. Але при цьому під Бахмутом одна з найбільших концентрацій ворожої артилерії щодо всіх ліній фронту. Тому маємо проблему: у ворога відсутня повноцінна ешелонована оборона як на Запорізькому напрямку, але висока концентрація артилерії зупиняє значний рух. Тому вирішальним стане саме контрбатарейна боротьба та вичерпання важкого БК. Під тим вогнем, який зараз може забезпечити собі ворог, єдиною опцією (зараз) залишаються швидкі та обмежені локальні піхотні рухи.
Запорізький напрямок. Найбільш перспективний у стратегічному плані, але й найбільш важкий. Ворог має повноцінні три лінії укріплень, є підтвердження мінування мостів та малих дамб. Єдиними перевагами для нас є те, що через значну площу ворожі сили значно розтягнуті (від берегів Дніпра й далі до Вугледара) та вузьке кримське «горличко» обмежує постачання. Через це ворог концентрує стратегічний резерв у глибині на лінії Чаплинка, Мелітополь, Бердянськ — міста, які також є потужною лінією укріплень. Великий об’єм територій дозволяє ворогу не групувати лінії укріплень близько одна до одної, а створювати певні «тактичні зазори», які зручні для відпрацювання артилерією та певних контрдій у разі недостатнього резерву з нашого боку. Для успіху на цій території необхідна значна перевага в резервах, щоб робити вузький прорив-вклин, обходити головні укріплення та головне утримувати ці вклини. Атаку широким фронтом технічно дуже важко зробити через сукупність факторів: балансу сил, площі, місцевості та ліній укріплень. Реальна перша лінія укріплень йде глибше, ніж зараз описують. У кожній лінії укріплень є ключова «опорна вісь». Перша: Василівка-Пологи-Новотроїцьке; друга: Орлянське-Токмак-Кам’янка-Волноваха; третя ключова: Енергодар-Мелітополь-Бердянськ-Маріуполь. Захід за кожну з цих ліній є певним індикатором «успішності». У разі прориву за третю лінію міст, ворог має найближчі укріплення на перешийку в Крим. Ще б додав до ліній укріплень ключову «вісь прориву» це напрям руху Пологи-Токмак-Мелітополь, але це й найбільш укріплені міста. За різними даними, на Дніпровсько-Запорізькому напрямі ворог має: 70-80 тис. особового складу, близько 450 танків, 1200 одиниць ББМ різних типів, близько 1000 одиниць ствольної та реактивної артилерії.