Більш ніж за 1600 км на захід від України, глибоко всередині американської бази в самому серці Європи знаходиться секретний центр збору розвідданих. Однією з головних переваг України у війні з Росією є платформа, яка зародилася кілька років тому у компанії Google. Згодом вона перетворилася на проект Maven, який збирає величезний масив даних про російську армію і допомагає ЗСУ точно атакувати цілі окупантів. Про це пише видання The New York Times у матеріалі «В Україні перемогла нова американська технологія.
Поки що її не перевершили». Шість років тому гігант із Кремнієвої долини підписав невеликий контракт на 9 мільйонів доларів, щоб задіяти навички кількох передових розробників для створення інструменту штучного інтелекту, який допоможе військовим виявляти потенційні цілі на полі бою, використовуючи записи з безпілотників. Інженери та інші співробітники Google стверджували, що компанія не повинна мати жодного відношення до проекту Project Maven, навіть якщо він покликаний допомогти військовим відрізнити мирних жителів від бойовиків. В результаті бурхливих обговорень компанія відмовилася від участі у проекті, але Project Maven не помер, він просто перейшов до інших підрядників. Тепер він перетворився на амбітний експеримент, який випробовується на передовій в Україні: він є ключовим компонентом зусиль американських військових щодо передачі своєчасної інформації солдатам, які борються з російською армією. Поки що результати неоднозначні. У генералів і командирів з’явився новий спосіб звести повну картину пересувань і комунікацій Росії в одну велику, зручну для користувача картину, використовуючи алгоритми для прогнозування пересування військ та можливих атак. І, незважаючи на початкові побоювання Google з приводу участі в Project Maven, деякі з найпомітніших діячів галузі працюють над питаннями національної безпеки, наголошуючи, як Сполучені Штати використовують свою конкурентну перевагу в технологіях для збереження переваги над Росією та Китаєм в епоху відновлення суперництва наддержав.
Більш ніж за тисячу миль на захід від України, глибоко всередині американської бази в самому серці Європи знаходиться центр збору розвідданих, який став центром зусиль щодо об’єднання союзників та нових технологій для нападу на російські сили. Відвідувачі не схвалюють Яму, як називають центр. Американські офіційні особи рідко обговорюють її існування, частково з міркувань безпеки, але в основному тому, що операція порушує питання про те, наскільки глибоко залучені Сполучені Штати до повсякденної діяльності з пошуку та знищення російських солдатів.
Технологія, що там використовується, виникла з Project Maven. Але версія, надана Україні, була розроблена таким чином, щоб не покладатися на найбільш чутливу американську розвідку чи передові системи. Цілі пройшли довгий шлях після протестів Google шість років тому. «У ті перші дні це було досить просто, — сказав генерал-лейтенант Джек Шанахан, який був першим директором Об’єднаного центру штучного інтелекту Пентагону. — Це було настільки просто, наскільки це можливо. Ідентифікуємо транспортні засоби, людей, будинки, а потім намагаємося знайти щось складніше».
За його словами, відхід Google, можливо, уповільнив прогрес у напрямку того, що Пентагон тепер називає «алгоритмічною війною», але «ми просто продовжували йти». На той час, коли назрівала війна в Україні, елементи Project Maven проектувалися і вироблялися майже п’ятьма десятками фірм від Вірджинії до Каліфорнії. Тим не менш, була одна комерційна компанія, яка виявилася найбільш успішною в об’єднанні всього цього в те, що Пентагон називає «єдиним склом»: Palantir, компанія, заснована в 2003 Пітером Тілем, мільярдером-консерватором-лібертаріанцем, і Алексом Карпом, його виконавчий директор. Palantir фокусується на організації та візуалізації масивів даних. Але він часто опинявся у центрі бурхливих дебатів у тому, коли побудова картини поля бою може сприяти надмірно автоматизованим рішенням про вбивство. Проект Maven швидко став визначним успіхом серед численних спроб Пентагону вникнути в алгоритмічну війну і незабаром включив дані майже двох дюжин інших програм Міністерства оборони та комерційних джерел у безпрецедентну загальну оперативну картину для Збройних сил США. Рано-вранці після російського вторгнення високопоставлений американський військовий чиновник і один із найвищих українських генералів зустрілися на польському кордоні, щоб обговорити нову технологію, яка може допомогти українцям дати відсіч росіянам. Американець у машині мав планшетний комп’ютер, на якому він керував проектом Maven через програмне забезпечення Palantir і був підключений до терміналу Starlink.
На дисплеї його планшета з’являлися багато тих же розвідданих, які бачили оператори в Ямі, у тому числі рух російських бронетанкових підрозділів і балаканина серед російських військовослужбовців, що пробиралися до Києва. У ході розмови стало очевидним, що американці знають більше про те, де знаходяться власні війська України, ніж український генерал. Українець був упевнений, що його війська відбили місто у росіян; американська розвідка припустила інше. Коли американський чиновник запропонував йому зателефонувати одному зі своїх польових командирів, український генерал виявив, що американець мав рацію. Українець був вражений та розсерджений. За його словами, американські сили повинні боротися пліч-о-пліч з українцями. «Ми не можемо цього зробити», — відповів американець, пояснивши, що Байден заборонив це. За його словами, Сполучені Штати можуть надати картину поля бою, що розвивається. Сьогодні подібна напруга продовжує зберігатися всередині «Ями», де щодня йде обережний танець. Військові серйозно поставилися до вимоги Байдена про те, що Сполученим Штатам не слід безпосередньо нападати на росіян. Президент заявив, що Росії не можна дозволити перемогти, але Сполучені Штати також повинні «уникнути Третьої світової війни». Отже, американці вказують українцям правильний напрямок, але не надають їм точних даних про цілі. Українці швидко покращилися та створили свого роду тіньовий проект Maven, використовуючи комерційні супутникові фірми, такі як Maxar та Planet Labs, та дані, зібрані з каналів Twitter та Telegram. На знімках в Instagram, зроблених росіянами або українцями, що знаходяться неподалік, часто були показані окопи або замасковані ракетні установки. Знімки, отримані за допомогою дронів, незабаром стали найважливішим джерелом точних даних про цілевказівку, так само як і дані геолокації російських солдатів, у яких не вистачило дисципліни вимкнути свої мобільні телефони. Цей потік інформації допоміг Україні атакувати російську артилерію. Але первісна надія на те, що картина поля бою передаватиметься солдатам в окопах, підключених до телефонів або планшетів, так і не виправдалася, кажуть польові командири. Одним із ключів до системи був Starlink, мережа супутників, надана Ілоном Маском, яка часто була єдиним засобом, що зв’язує солдатів зі штабом або один з одним. Це посилило те, що вже ставало сліпучо очевидним: мережа Starlink із 4700 супутників виявилася майже такою ж доброю, а іноді й кращою, ніж системи Сполучених Штатів вартістю мільярди доларів, сказав один із чиновників Білого дому. Якийсь час здавалося, що ця технологічна перевага може дозволити Україні повністю витіснити росіян із країни. У передмісті Києва українські старшокласники провели літо 2023 року, працюючи на давно покинутому заводі, спаюючи компоненти, що поставляються Китаєм, для невеликих дронів, які потім монтувалися на каркаси з вуглецевого волокна. Ці пристрої були легкими та дешевими, коштували близько 350 доларів кожне. Потім солдати на передовій прив’язували кожного з них до двох-трьохфунтового заряду вибухової речовини, призначеного для знерухомлення бронетехніки або знищення операторів російської артилерійської бригади. Дрони були розроблені для виконання завдань камікадзе без екіпажу та призначені для одноразового використання як одноразові бритви. Зруйнований завод під Києвом втілив у собі всі складнощі та протиріччя української війни. Із самого початку українці розуміли, що для перемоги чи навіть для того, щоб залишитися в грі, їм необхідно заново винайти війну дронів. Але вони ледве могли забезпечити надходження достатньої кількості деталей для підтримки зусиль. Місія з оновлення парку дронів в Україні захопила пана Шмідта, колишнього виконавчого директора Google. «Україна, — сказав він у жовтні між поїздками до країни, — стала світовою лабораторією з дронів». Він описав раптову появу в Україні кількох сотень стартапів з виробництва дронів «усіх мислимих видів», тому пан Шмідт почав фінансувати іншу концепцію, яка зараз, після українського досвіду, знаходить прихильників у Пентагоні: набагато недорогі автономні дрони, які запускатимуться зграями і розмовляти один з одним, навіть якщо вони втратять зв’язок з людьми-операторами на землі. Ідея полягає у створенні нової зброї, яка навчиться обходити російську ППО і переконфігуруватися, якщо кілька дронів у рої буде збито.