«ПЗУ № 5557 на сьогодні виписаний таким чином, що Сили ТрО не стають окремим елементом усієї системи стримування ворога, а лише частиною одного з існуючих елементів – Збройних Сил. Відсутність самодостатнього розвитку Сил ТрО — це помилка, яка суттєво зменшує асиметричний потенціал держави».

Зокрема, про це йдеться у статті для lb.ua директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака.

Так, експерт вказує наступне:

Головна ідеї розвитку Сил територіальної оборони (ТрО) полягає у двох взаємопов’язаних аспектах. Перший аспект – забезпечити відсіч ворогу на нашій території та залучити до цього усе суспільство (а не частину армії, як це відбувається дотепер). Другий – створити такі умови, коли увесь безпековий сегмент держави (сектор безпеки і оборони або воєнна організація, не важливо, як це назвати) розвиватиметься із урахуванням світових трендів. Останнє передбачає максимальне використання нових технологій, максимально можливий захист вояків, мінімально можливе залучення людей до виконання бойових завдань. Бо, врешті-решт, Україна має перемогти агресивного сусіда не воєнною силою, а рівнем добробуту суспільства – на тлі здатності стримувати його агресію.

То ж, у цьому контексті Сили ТрО – є не частиною регулярного війська, а потужним цивільним прошарком населення, добре підготовленим до війни. Саме за рахунок підготовлених, розвинених, озброєних та виключно мотивованих Сил ТрО ЗСУ будуть здатні скорочуватися – із паралельним високотехнологічним переозброєнням.

Самий час згадати, що місцеві адміністрації – це частина суспільства, що бере значну участь у його організації. То ж, якщо ключова роль у розвитку ТрО належатиме Міністерству оборони, то влада сама штучно знизить можливості того «національного спротиву», про який мріє.

Якщо саме ПЗУ №5557 у прицілі Ради, що, напевно, так і є, варто переглянути цілу низку позицій. Далеко не тільки питання місцевих адміністрацій та підпорядкування Сил ТрО. Але, у першу чергу, питання забезпечення мотивації для вступу в структури ТрО. Питання фінансування, озброєння та використання. Можна дискутувати із генералом Кривоносом, який насторожено сприймає можливість перекидання підрозділів ТрО в інші області, але не звертати на це уваги неможливо.

Показовим у цьому контексті є той факт, що у зв’язку з формуваннями Сил територіальної оборони загальна чисельність ЗСУ збільшується на 15 тисяч осіб (до 261 тисячі), у тому числі, військовослужбовців — на 11 тисяч (до 215 тисяч). Показовий тому, що є свідченням вибору консервативного шляху у підсиленні оборонного потенціалу. Замість прицілу на скорочення ЗСУ до рівня компактної, високотехнологічної, цифрової сучасної професійної армії обирається курс на подальше розгортання осучасненої «маленької радянської армії».

Людина готова захищати свою рідну домівку. Але якщо Сили ТрО розглядатимуться лише як резерв ЗСУ, людина відчуватиме себе обманутою. І успіху у створенні асиметричного потенціалу стримування ворога не буде.