«ДЕРЖАВА НЕДООЦІНЮЄ РОЛЬ МОРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ» — ДИРЕКТОРКА НВК «КЛІВЕР»

Науково-виробнича корпорація «Клівер» є нащадком відомих великих підприємств «Луганський завод лужних акумуляторів» та «Завод «Красный Луч». Наразі компанія володіє інтелектуальною власністю високотехнологічної продукції, зокрема, обладнання та технології вирощування монокристалів, виробництво лужних акумуляторів військового та цивільного призначення, виробництво мінно-торпедного озброєння та акустичних систем обзору підводного простору. Відновивши свою діяльність у Києві, компанія відтворила високий потенціал та досвід кваліфікованих фахівців в галузях гідроакустики та інформаційних технологій на рівні, який відповідає міжнародним стандартам. Досвід виконання договорів щодо ремонту та модернізації морського озброєння, розробки та виготовлення сучасних тренажерів засвідчив нас одним з найнадійніших постачальників послуг для ВМС України.

Компанія має можливість інтегрувати різні види і марки обладнання в єдину системну архітектуру. При цьому, освоївши весь функціональний ланцюг від датчика до оператора, ми можемо надати користувачам наших систем точні критерії для прийняття рішень.

Редакція ІА «ОПК» зв’язалася із директоркою НВК «Клівер» Оксаною Врублєвською, щоб з’ясувати плани та перспективи провідної приватної науково-виробничої структури у галузі військового кораблебудування України.

 

Оксано Анатоліївно, яка сьогодні основна продукція підприємства? Розкажіть про перспективи виробництва мін та торпед? Скільки в рік таких виробів здатне поставити підприємство?

Наразі підприємства НВК «Клівер» виконують державні контракти з ремонту та модернізації морського озброєння – це міни та торпеди, що стоять на озброєнні ВМС України.

Іншим важливим напрямком є подальший розвиток гідроакустичних систем висвітлення підводної обстановки та систем виявлення підводно-диверсійних сил та засобів. Фахівці підприємства мають безцінний досвід виготовлення та обслуговування акустичного обладнання протягом останніх 25 років, сьогодні ми працюємо над розробками та виготовленням обладнання на сучасній елементній базі, з використання штучного інтелекту і можливістю інтеграції до стандартів НАТО. Треба наголосити, що системи спостереження та охорони підводного простору, як корабельного базування, так і стаціонарні/позиційні, є невід’ємною складовою забезпечення безпеки України з морського напрямку.

Але підприємство «не стоїть на місці», одним з викликів для нашого колективу є розвиток нового напрямку – виробництва оптико-електронних систем (далі – ОЕС) оперативно-тактичного призначення. Підприємства України успішно конкурують на світовому ринку ОЕС тактичного призначення – до 30 км дальності, в той час як технології оптичного спостереження за повітряними цілями на відстані до 100 км залишилися поза межами України.

НВК «Клівер», спираючись на багаторічний світовий досвід передових підприємств, має намір представити в 2021 році власну систему електронно-оптичного спостереження (СЕОС) «Джура-Оптикум» оперативно-тактичного призначення.

Крім того, основним досягненням нашої компанії ми вважаємо створену ефективну систему проектного менеджменту.

 

Міна АМД-1000

Хотілося б окремо дізнатися про перспективи згаданої нової системи електронно-оптичного спостереження для ВМС України?

Після окупації Росією Криму Україна втратила значну частину військово-морського потенціалу та спроможностей кораблебудування. І, на жаль, нині немає достатніх можливостей для забезпечення належного захисту від атак з моря. Актуальним питанням для України в умовах постійної загрози російській агресії є своєчасне виявлення та попередження своїх сил/військ про можливі дії противника. Звичайно, вторгнення слід очікувати упродовж всієї лінії українсько-російського кордону, однак одним з найбільш небезпечних є морський напрямок.

Одним із рішень є використання спеціальних електронно-оптичних систем, оснащених якісною, з високою роздільною здатністю, апаратурою, яка забезпечує виявлення цілей у різних частотних діапазонах, їх супроводження та вимірювання координат положення в просторі. Ці системи поширені в світі. Так, наприклад, в даному сегменті діють американська компанія Photo-Sonics та німецька iMAR, які за багаторічну історію свого існування створили низку різноманітних засобів оптичного спостереження від стаціонарних до мобільних.

Вітчизняна «Джура-Оптикум» дозволяє відстежувати у повітряному просторі рух літаків, ракет та БПЛА, у тому числі високошвидкісних, із відображенням та записом їх точних координат та візуального зображення у режимі реального часу.

Серед завдань системи:

— виявлення повітряних, надводних, наземних цілей в пасивному режимі у видимому та інфрачервоному діапазонах спектру;

— взяття, виявленої цілі, на супроводження в автоматичному або напівавтоматичному режимах, наведення систем озброєння у видимому та інфрачервоному діапазонах спектру;

— супроводження і високоточні вимірювання положення цілі в просторових полярних і декартових координатах в реальному часі;

— реєстрація отриманої інформації на цифрові носії інформації;

— передача отриманої інформації по кабельним, оптико-волоконним і радіорелейним каналам передачі інформації, як в цифровому так і в аналоговому вигляді.

Система забезпечує спостереження за цілями навіть у несприятливих погодних умовах, а також видачу координат виявлених цілей на пункти управління вогнем, наведення систем озброєння на виявлені цілі в режимі реального часу.

 

Станція «Джура-Оптикум»

«Джура-Оптикум» розрахована на мобільний варіант та передбачає розгортання, підготовку до застосування і застосування безпосередньо з шасі автомобіля високої прохідності (або гусеничному шасі). Цей варіант дозволяє використовувати систему на необладнаних і непідготовлених ділянках місцевості. Можлива також доставка системи для роботи на заздалегідь підготовлені спеціальні позиції, кількість і місцезнаходження яких визначається виходячи із завдань, що вирішується.

Система буде незамінна на полігонах для випробувань сучасної ракетної зброї, в тому числі, й новітніх протикорабельніих крилатих ракет, зокрема ПКР «Нептун», а також може використовуватись у складі системи наведення цього ракетного комплексу. На наш погляд, для створення цілісної системи спостереження для ВМС України мають бути розміщені на узбережжі щонайменше три станції.

Фактично, станція «Джура-Оптикум» може стати однією зі складових Єдиної державної системи висвітлення надводної та підводної обстановки в Чорному та Азовському морях.

 

Станція «Джура-Оптикум», мобільна версія

Як підприємство вирішує питання отримання та розвитку сучасних технологій і матеріалів? Чи є відносини з вітчизняною наукою? Тобто, як ви працюєте на перспективу і забезпечуєте розвиток підприємства? З чим пов’язуєте основні перспективи?

Відповідь на першу половину питання криється в самій назві підприємства – науково-виробнича корпорація. Наше підприємство «під своїм дахом» об’єднало спеціалістів з досвідом в області морської безпеки, теорії та практики бойового застосування морських озброєнь, науковців з величезним досвідом – від проектних розробок до діючого зразка морського озброєння. Ми спираємося не лише на власні сили, але й знаходимо можливість для зовнішньої кооперації.

Так наприклад, нашими партнерами є Національний інститут кораблебудування, якому в цьому році виконалося 100 років. Круглий стіл як форма для діалогу, дискурсу і обміну думками експертів державного рівня з питань морської безпеки та морської політики.

Перспективи ми пов’язуємо з відродженням національного кораблебудування та дотичних до нього галузей. Надихає й новітня, ухвалена Президентом України у вересні цього року, Стратегія національної безпеки, в якій, вперше, чітко позначена Україна як морська та річкова держава.

 

Чи є замовлення від силових структур, від Міноборони?

Як зазначалося вище, в 2020 році ми закінчуємо виконувати контракти з ремонту морського озброєння для ВМС України, в 2021 році плануємо отримати замовлення на додаткову кількість мін та торпед. Крім того, ми працюємо над включенням ремонту та модернізації акустичної системи НК350М в проект модернізації флагмана ВМСУ — фрегата «Гетьман Сагайдачний». «Клівер» є традиційним виробником цієї станції і готовий запропонувати як ремонт, так і доведення характеристик акустичного спостереження до сучасних світових стандартів. Звичайно, ми хочемо також завершити розробку і випробування першого зразка СОЕС «Джура-Оптикум» в 2021 році у співробітництві з Державним науково-дослідним інститутом випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки.

Ми рухаємося в напрямку поєднання двох процесів: навчання спеціалістів та бойового застосування морського озброєння. Так, для підготовки флотських гідроакустиків, в рамках контракту, нами було виготовлено тренажер, який посідає достойне місце серед навчально-матеріальної бази Навчального центру ВМС України.

 

Розкажіть про своє бачення розвитку військового кораблебудування в Україні. Етапи, на які напрямки зробити акцент, які кораблі сьогодні здатна будувати українська промисловість?

Внаслідок паралічу менеджменту на державних підприємствах суднобудування, заводи-виробники конкурентної продукції з надзвичайно високою доданою вартістю дійшли до стану банкрутства.

Припинення у 2014 році будівництва національного корвета викликало певний резонанс в суспільстві. Але тут же не забарилася «системна реакція» влади з інформаційної розкруткою «москітного флоту» та очікуваних поставок за американським «лендлізом», звинуваченням керівництва національного флоту в небажанні реформуватися, не забули і про крейсері «Україна», і про скандали навколо миколаївських суднобудівних заводів.

Проект «національний корвет», на мій погляд, треба розглядати у різних площинах – від безпекової до соціально-економічної та комунікативно-інтеграційної.

Але в основу повинен складати постулат: будівництво кораблів класу «корвет» повинно розглядатися крізь призму формування адекватних загрозам військово-морських спроможностей України. Саме корвет спроможний виконувати широкий спектр бойових завдань на всю глибину морської операційної зони як самостійно так і у складі різнорідних тактичних груп.

Корвет повинен стати основною бойового ядра флоту, а його ударні можливості – стримуючим агресора фактором.

«Стратегія Військово-морських сил Збройних сил України 2035» передбачає на другому етапі – зокрема, протягом 2025-2030 рр., – відновлення та розвиток спроможності до захисту національних інтересів України на морі в межах виключно (морської) економічної зони України до 200 морських миль від узбережжя. За тактико-технічними характеристиками, морехідністю та автономністю виконання цих завдань можна забезпечити кораблями класу «корвет». В разі якщо перший корвет не буде збудовано протягом першого етапу, тобто до 2025 року, виконання завдань другого етапу стає автоматично неможливим.

Одним із важливих аргументів на користь будівництва корвету є забезпечення подальшої уніфікації корабельних платформ, озброєння і систем. Так, в рамках створення корвету розробляється 29 нових вітчизняних зразків комплектуючого обладнання. Вони повинні стати основою для модернізації фрегата «Гетьман Сагайдачний» та створення нових платформ і проектів, у тому числі ракетних катерів, протикорабельного ракетного комплексу «Нептун» у корабельному варіанті тощо.

 

Український проєкт будівництва корвету

Як ви оцінюєте нинішній рівень державно-приватного партнерства? Чи приймає НВК «Клівер» участь в проектах з декількома підприємствами, в державно-приватних проектах?

Це питання можливо розглянути на прикладі Державна цільова оборонна програма будівництва кораблів класу «корвет» за проектом 58250 (Постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 р. №879 «Про внесення змін до Державної цільової оборонної програми будівництва кораблів класу «корвет» за проектом 58250, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 р. №1150).

Орієнтовний бюджет проектування та будівництва першого головного корабля складає 8 млрд грн. ( бл. 270 млн. дол.), серійні кораблі будуть значно дешевшими (Державна цільова програма передбачає будівництво 4-х кораблів).

Спосіб/форма вирішення проблеми: пропонується створити державно-приватний консорціум, що буде користуватися основними фондами єдиного державного суднобудівного заводу – ДП «Миколаївський суднобудівний завод», разом з тим організує ефективний менеджмент та вчасне і якісне виконання програми будівництва корветів як для України, так і для інших країн (кооперація розробників та виробників, до якої залучено близько 120 вітчизняних підприємств та 14 – іноземних). Крім того, приватний партнер може знайти ресурси недержавного походження під державні гарантії.

Для створення державно-приватного консорціуму з будівництва національного корвету (відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» №2404-VI від 01.07.2010 (зі змінами) Головним виконавцем має бути державне підприємство ДК «Укроборонпром» (ДП «Миколаївський суднобудівний завод») у супроводі Генерального конструктора (ДП «Дослідно-проектний центр кораблебудування»). Проектний менеджмент доцільно вивести в окрему діяльність через аутсорсінг з компанією, що має досвід ефективного менеджменту.

З боку приватного сектора співвиконавцями і інвесторами можуть виступити національні виробники сучасних зразків морського озброєння (ТОВ «НВК «КЛІВЕР» — підкильна та буксируєма гідроакустичні станції, торпедне озброєння та система управління застосуванням протичовнового озброєння, ПрАТ ХК «Укрспецтехніка» — засоби РЕБ та висвітлення надводної обстановки, ТОВ «Телекарт-Прилад» — засоби зв’язку, НВПП «Спаринг-Віст Центр» — корабельне дозиметричне устаткування та інші), а також іноземні інвестори (компанії Туреччини, Великобританії, Італії тощо).

Контроль виконання програми має забезпечити визначений урядом Уповноважений (Міністерство стратегічних галузей промисловості). Контроль етапів та якості будівництва має здійснюватися відповідними структурами Замовника (Міністерство оборони України).

Фінансування проекту може бути забезпечене з державних фондів, зокрема, через «Український центр «Безпека», що створений Кабінетом міністрів в 2017 р. для фінансування підготовки виробництв, спільно з іноземними інвесторами у договореній пропорції.

Для реалізації проекту потрібно наступне.

По-перше, розв’язати, без розробки і ухвалення додаткової нормативно-правової бази, питання фінансування державою підготовки виробництва. Чітко визначити частки/інтереси кожного із запрошених учасників;

По-друге, нормативно забезпечити пільгове оподаткування проекту.

По-третє, допрацювати ТТЗ з урахуванням доступних на 2020 рік систем озброєння, в т. ч. напрацювання щодо ракетного озброєння ДержККБ «Луч» та КБ «Південне»;

По-четверте, визначити форму участі приватних партнерів.

Це може бути організовано на основі Угоди про спільну діяльність (тоді учасник володіє частиною новостворених ОВТ, отримує або роялті, або частку постійного замовлення за умов подальшого виробництва ОВТ цього типу, включно на експорт).

Крім того, можлива участь приватних підприємств у якості постачальника частини продукції або послуг для забезпечення створення нових ОВТ.

Серед іншого, потрібно перенести будівництво головного корабля на державне підприємство ДП «Миколаївський суднобудівний завод». Добудова платформи може бути здійснена спеціалістами консорціуму у теперішньому місцезнаходженні корвета на умовах оренди виробничих площ Чорноморського суднобудівного заводу (група «Смарт»).

Необхідно також запровадити чіткий прозорий фінансовий менеджмент завдяки присутності в керівництві проекту іноземних інвесторів та аутсорсінгу міжнародних аудиторських компаній.

 

Якою є ваша оцінка перспектив створення в Україні корабельного озброєння, наскільки реально? Що можна сказати про військово-технічної допомоги Україні, про можливості британського кредиту — як це бачиться зсередини української промисловості?

Перспективи реальні, але сам порядок дій потребує модернізації. Не створюється національний флот в водночас. Ми розробили проект Концепції розвитку ВМС України і запропонували, мінімальний термін, на його реалізацію – до 2024 року. За умови створення органу-формувачу державної морської політики – законодавчому та виконавчому генератору процесу та ритмічному фінансуванні.

І тут ми сподіваємося на конструктивний діалог між, знов створеним, Мінстратегпромом як виконавцем та Міноборони як замовником морських озброєнь.

Дискурс – що краще купувати за кордоном чи відроджувати та розвивати вітчизняне суднобудування та дотичні до нього галузі?

Вітчизняне суднобудування – це «локомотив», який потягне за собою і науковців, і проектантів, і освітян, і високотехнологічних спеціалістів в галузі морських озброєнь, дозволить підняти соціальні стандарти українців, що дотичні до цього процесу/повернути їх «додому» з іноземних країн, запустити процес «колообігу» фінансового ресурсу всередині країни. Це запуск стратегічної галузі, яку ми втрачали з моменту незалежності.

Локалізація іноземних проектів на підприємствах України, хоч і приваблива на перший погляд, але все ж вона передбачає розміщення «левової частки» замовлень на іноземних підприємствах, а національні – залишаються «в черзі».

 

СОЕС «Джура-Оптикум»

Чи має намір НПК «Клівер» займатися експортом своєї продукції, якщо так, які регіони розглядаєте в якості перспективних?

 

Потенціальний ринок продукції НВК «Клівер» є значним. Це традиційні імпортери військово-морської продукції радянського виробництва, такі як Індія, В’єтнам, М’янма тощо. З іншого боку, зважаючи на високій рівень технологій і наукової думки працівників компанії, ми опрацьовуємо можливість спільних проектів з створення новітніх систем військово-морського призначення з країнами Балтійсько-Чорноморського регіону, такими як Польща, Румунія та Туреччина.

 

Що, на ваш погляд, заважає розвитку кораблебудівної галузі в Україні, відсутність єдиної політики з боку держави, недооцінка цього напрямку керівництвом країни, дії недобросовісних конкурентів або щось ще?

Причиною такого стану є недооцінка державою ролі морської політики у процесі підтримки і розвитку економічної могутності держави, зміцнення її міжнародного авторитету.

Разом з тим, протягом майже 26 років, під впливом російської пропаганди, яка насаджувала думку про непослідовну державну українську політику, вектор якої змінювався «то на захід, то на схід», про відсутність політичних рішень та слабкість політичної волі керівництва держави і Збройних Сил, в українському суспільстві сформовано невірне уявлення про роль і місце флоту в державі. Безроздільно домінують «догматичні» постулати непотрібності військового та цивільного флотів.

Чим, зокрема, і пояснюється втрата Україною позиції регіонального лідера та спроба розповсюдження за принципом «анаконди» приморськими областями України кремлівського проекту «Новоросія – Україна без моря» в недалекому 2014-му.

Поделиться публикацией