Аналіз опублікованих у ЗМІ матеріалів організованого 12 вересня ц. p. ЦДАКР круглого столу, засвідчив наявність суттєвих розбіжності у підходах експертів, присутніх народних депутатів, керівництва ДК «Укроборонпром» та окремих приватних підприємств галузі щодо системи державного регулювання військово-промислової сфери.

З огляду на вимоги законодавства, Закон України «Про національну безпеку України», у складі сектору безпеки і оборони передбачає існування (водночас не йдеться саме про створення) центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ), що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

Можливо, саме тому пропозиції учасників стосувалися як утворення окремого міністерства, так і наділення відповідними повноваженнями наявного Мінекономрозвитку, і навіть ДК «Укроборонпром». Що, як не дивно, вперше прозвучало з вуст представника керівництва найпотужнішого підприємства OПК України приватної форми власності — ПАТ «Мотор Січ». А керівник Концерну визнав недоцільним створення окремого ЦОВВ.

У зв’язку з цим хотів би поділишся власними міркуваннями, які могли б бути враховані у майбутньому при прийнятті відповідного рішення.

1. Питання визначення (утворення) ЦОВВ залишається невирішеним з-за наявного конфлікту інтересів, шляхи запобігання якому передбачені основними принципами організації економічного співробітництва та розвитку, та закладені в основу схваленої 27 травня 2015 року розпорядженням Уряду №662 Стратегії управління об’єктами державної власності. Йдеться про необхідність розмежування функцій держави регулятора і держави власника. Тобто, про неприпустимість поєднання в одному ЦОВВ функції розробника та регулятора державної політики в ОПК і функції суб’єкта управління об’єктами державної власності. Інакше матиме місце спокуса надання переваг підконтрольним державним підприємствам у порівнянні з приватними підприємствами, частка яких у ДОЗ складає вже понад 50%.

Водночас, більшість із претендентів на «кураторство» в ОПК мріють зовсім не про формування політики та забезпечення її реалізації, а про отримання реальних важелів виливу на управління господарською діяльністю, розподіл бюджетних коштів та приватизаційні процеси на державних підприємствах.

2. Заради об’єктивності слід зазначити, що завдяки прийняттю рішення щодо призначення у 2016 році на посаду профільного заступника міністра у Мінекономрозвитку — небайдужої до проблем галузі людини Юрія Бровченка, — та  активній позиції секретаря РНБОУ Олександра Турчинова протягом останніх двох років вдалося затвердити урядом Державні програми реформування та розвитку ОПК та створення боєприпасної галузі, забезпечити фінансування пріоритетних проектів зі створення ракетного озброєння, прийняти низку нормативно-правових актів щодо удосконалення механізмів ДОЗ та звільнення від оподаткування і митних платежів імпорту критичної для оборони держави продукції.

Майже відразу після призначення на посаду за ініціативою Ю.Бровченка на розгляд уряду було винесено проект змін до Положення про МЕРТ, яким передбачалося покладення на Міністерство завдань з формування та реалізації державної військово-промислової політики (замість чинних повноважень, які передбачають лише узагальнення відповідних пропозицій різних ЦОВВ). Проте, під шаленим тиском з боку окремих колишніх керівників ДК «Укроборонпром», через побоювання щодо нібито посягань на повноваження концерну питання напередодні засідання уряду було виключено з порядку денного.

У подальшому, незважаючи на зняття застережень керівництва концерну, керівництво МЕРТ вже не поверталось до цього питання, можливо не бажаючи брати безпосередню відповідальність за стан справ в ОПК, коли реально в цьому питанні існує декілька центрів впливу.

3. Які ж негативні наслідки відсутності уповноваженого органу та чому питання повноважень і відповідальності не можна розглядати окремо?

Декілька прикладів.

1. Грудень 2015 року

Уряд в умовах війни та нагаданих проблем з переозброєння ЗСУ підвищив відсоток відрахувань чистого прибутку державними підприємствами (у тому числі ОПК) до державного бюджету із 50 до 75%.

Лише завдяки прийнятим за наполяганням концерну двом рішенням РНБОУ, у січні та травні 2016 року, у жовтні 2016 року КМУ вносить зміни до відповідної постанови, зменшивши цей відсоток для державних підприємств ОПК до 30%. Проте, оприлюднено це рішення (набрало чинності) тільки у грудні 2016 року після декількох чергових звернень концерну до Президента України та прем’єр-міністра.

 

2. Лютий 2018 року

Уряд збільшив розмір дивідендів, що сплачуються у державний бюджет акціонерними товариствами, де частка державних акцій перевищує 50%, із 50 до 75%. Незважаючи на неодноразові відвідування керівниками держави ДАХК «Артем» та акцентування уваги на важливості підприємства для налагодження виробництва боєприпасів, в умовах фінансування відповідних Державних програм в обсязі не більше 10%, у ДК «Укроборонпром» ініціатива щодо відповідного звернення до Уряду з пропозицією зменшення цього тягаря до 30%, як це встановлено Урядом для окремих акціонерних товариств інших галузей промисловості, підтримки нажаль не знайшла.

3. Січень 2018 року

На засіданні уряду за пропозицією міністра оборони, без попереднього обговорення на урядовому комітеті, приймається рішення щодо скасування щойно прийнятого урядом рішення стосовно фіксації показників рентабельності виконання робіт за неконкурентними процедурами на рівні ЗО та 5% відповідно.

4. Червень 2017 року

Погоджений усіма причетними відомствами та урядовим комітетом проект постанови уряду щодо демілітаризації крейсеру «Україна», було знято з розгляду на засіданні КМУ лише тому, що міністр МВС запропонував додатково погодити проект постанови і з МВС. Єдина пропозиція, яку надало МВС через 3 місяці — рекомендувати МОУ в черговий раз розглянути питання про доцільність використання крейсеру (який неможливо добудувати без російського озброєння) для потреб ВМСУ.

У підсумку, Міноборони в сороковий раз відмовилось від крейсера, а рішення щодо його демілітаризації та продажу й досі не прийнято. Озброєння та прилади, що вкрай необхідні ЗСУ не демонтовані та не передані оборонному відомству.

5. Зовсім свіжі приклади — схвалення Урядом, а потім і ВРУ Угоди з Францією щодо закупівлі 55 гелікоптерів, незважаючи на те, у схваленій тим же складом Уряду Стратегії розвитку авіабудівної галузі України про перспективи цієї закупівлі не було жодного згадування. При цьому Франція дуже стримано ставиться до запитів України щодо продажу нам озброєння.

 

Що поєднує усі ці рішення уряду?

1. Відсутність конструктивної, лобістської, державницької позиції. Під час розгляду питань на засіданні Кабінету міністрів члена уряду — профільного міністра, бо такого нема в принципі,, а куратор від МЕРТ, завдання якого лише узагальнювати пропозиції ЦОВВ, фактично не наділений повноваженнями представляти інтереси ОПК в уряді;
2. Жодного разу не озвучувалась публічно позиція керівників МЕРТ щодо прийнятих урядом рішень, коли ці рішення не відповідали інтересам підприємств галузі та обороноздатності держави;
3. Можливо хтось чув коментарі МЕРТ (звіти) щодо результатів виконання Державних програм розвитку ОПК, створення виробництва боєприпасів, виконання ДОЗ за 2017 рік, або наслідків для українського авіабудування вертолітної угоди з Францією?

Проведений експертами аналіз, схваленої у червні ц.р. урядом Стратегії розвитку ОПК України до 2028 року не відповідає вимогам Закону України «Про національну безпеку України», не визначає пріоритети розвитку ОПК та показники, які слід досягнути. Тому ця Стратегія не може розглядатися як документ довгостроковою оборонного планування. Крім того, твердження, які містяться у тексті Стратегії, про нібито пріоритетність для українського експорту регіонів, де відбуваються військові конфлікти, протирічить відповідальній політиці експортного контролю та міжнародним зобов’язанням України щодо торгів зі зброєю. Наявність цих та низки інших помилкових стверджень у тексті Стратегії, що завдають шкоду, у тому числі міжнародному іміджу.

Аналіз наведених та багатьох інших фактів дозволяє зробити висновок про вкрай низьку вірогідність змінити ситуацію щодо формування та реалізації державної військово-промислової політики без введення посади профільного міністра, який би не за сумісництвом, а за прямим призначенням відповідав, у тому числі й перед парламентом за стан справ в ОПК, відстоював в Уряді інтереси держави та сотень тисяч працівників оборонної галузі, звітував за виконання державних програм як перед КМУ, Президентом України, РНБОУ ВРУ та громадськістю.

І на остаток.

Мабуть усі звернули увагу на офіційну заяву концерну, розміщену на його сайті 1 жовтня, щодо роз’яснення позиції з приводу передачі до Фонду державного майна для наступної приватизації непрофільних підприємств (йшлося про десять підприємств).

В умовах відсутності до цього часу затвердженої Стратегії розвитку Концерну та з урахуванням останніх заяв Президента України щодо недопущення поспішної приватизації підприємств, що складають фундамент українського ОПК, значно підвищується відповідальність керівництва концерну за недопущення втрати основних фондів і майна державних програм розвитку ОПК, концерну спільно з органами державної влади вкрай необхідно підготувати та внести до ВРУ зміни до законодавства, які б забезпечили безпосереднє спрямування на заходи з реструктуризації та технічне переоснащення ключових підприємств галузі коштів, що можуть бути отримані в результаті майбутнього продажу у законний спосіб на відкритих аукціонах непрофільних активів державних підприємств та акціонерних товариств.

 

Іван Петров,

оглядач ІА «ОПК»