СТРАТЕГІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНТРРОЗВІДКИ США (2020-2022): ОСНОВНІ ЗАГРОЗИ ТА ПРІОРИТЕТИ

У лютому 2020 р. Національний центр контррозвідки та безпеки (структурний підрозділ Управління Директора національної розвідки) оприлюднив відкриту частину Стратегії національної контррозвідки США на 2020-2022 рр. (далі — Стратегія).

У передмові до цього документа говориться, що Сполучені Штати стикаються з дедалі більш агресивними і комплексними загрозами з боку іноземних розвідувальних служб, а також — державних і недержавних áкторів міжнародної політичної сцени. Щоб передбачити і стримати ці загрози, американський уряд продовжує виконувати свої фундаментальні ключові контррозвідувальні завдання, такі як: виявлення, оцінка та нейтралізація діяльності іноземних розвідок і їхніх можливостей у Сполучених Штатах; зменшення внутрішніх загроз, протидія спробам шпигунської діяльності та вбивств на території Сполучених Штатів і за кордоном; захист чутливої ​​та секретної інформації та важливих для національної безпеки об’єктів від технічного проникнення і шпигунства.

Стратегія являє собою нове бачення того, яким чином держава повинна ефективно протидіяти загрозам з боку іноземних розвідок. Якщо попередні аналогічні документи категоризували загрози, що йшли від національних держав — головних противників США, то ця Стратегія фокусується на п’яти стратегічних цілях. Вони охоплюють найбільш критичні області, які є об’єктами іноземного розвідувального інтересу на території Сполучених Штатів:

критична інфраструктура;

ключові ланцюги постачання;

економіка;

американська демократія;

кібератаки і технічні операції.

Стратегія визначає ті області, де іноземні áктори, які становлять собою загрозу, можуть завдати серйозної шкоди національній та економічній безпеці США. Саме на них контррозвідка повинна звертати увагу і направляти туди свої ресурси. Крім того, у Стратегії представлені заходи, що вживаються нині та плануються, спрямовані на протидію загрозам, що походять від іноземних противників. Вкрай важливо використовувати та мобілізувати усі елементи американського суспільства, а також інтегрувати необхідні процедури зі сфери контррозвідки і безпеки в ділову практику, зміцнювати захист мереж від загроз як з боку іноземних áкторів, так і — внутрішніх зловмисників, які намагаються викрадати чутливі дані та інформацію або пошкодити важливі об’єкти. За словами Директора Національного центру контррозвідки та безпеки Вільяма Еваніни, його відомство має намір активно співробітничати з федеральними органами, властями штатів і місцевими властями, з приватним сектором, університетами та із зарубіжними партнерами для протидії зовнішнім загрозам. У своїй роботі контррозвідка буде спиратися на досягнуті в минулому успіхи та напрацьований досвід  

.

В основній частині Стратегії окреслюються нові підходи контррозвідки до подолання загроз національній безпеці, глобальний ландшафт яких значним чином трансформувався з часу прийняття попередньої версії документа у 2016 р. Згідно з положеннями оновленої Стратегії, сучасне та прогнозоване контррозвідувальне середовище визначається сукупністю трьох основних тенденцій.

  1. Кількість суб’єктів загроз (тобто іноземних áкторів, націлених на США і таких, що несуть загрози національній безпеці) дедалі зростає. Сюди входять найрізноманітніші суб’єкти, починаючи з таких держав, як Росія, Китай, Іран, Куба та Північна Корея і недержавних утворень (включно з ліванською «Хезболлою», «Ісламською державою» та «Аль-Каїдою»), і закінчуючи хакерами, транснаціональними злочинними організаціями, джерелами витоку інформації та неправомочними діями осіб, які хоча й не пов’язані з іноземними розвідками, але викрадають конфіденційні дані та інтелектуальну власність.
  2. Суб’єкти загроз національній безпеці тепер мають у своєму розпорядженні все більш досконалий набір розвідувальних можливостей і використовують їх по-новому проти США. Глобальна доступність технологій з інтелектуальними програмами (біометричні пристрої, безпілотні системи, засоби отримання зображень з високою роздільною здатністю, удосконалене обладнання для технічного спостереження, розвинені системи шифрування, технічні засоби для аналітичної обробки великих масивів інформації) та несанкціоноване розкриття американських кіберінструментів дозволили широкому колу таких суб’єктів отримати все більш складні розвідувальні методи, інструменти та технологічні можливості, якими раніше володіли лише добре профінансовані спецслужби. Ці технології уможливили противникам США використання інформації як стратегічного ресурсу для досягнення цілей економічної безпеки та впливу на своїх конкурентів.
  1. Суб’єкти загроз національній безпеці використовують ці можливості проти розширеного переліку цілей і вразливих місць. Зусилля іноземних розвідувальних служб орієнтовані на більшість федеральних відомств (навіть тих, які безпосередньо не вирішують завдань щодо забезпечення національної безпеки). До сфери їхньої уваги входять наукові лабораторії, фінансові структури, промисловість приватний сектор. Деякі противники проводять розвідувальні операції з неправомірним використанням, порушенням функціонування або навіть руйнуванням критичної інфраструктури Сполучених Штатів та їхніх союзників, а також — військових можливостей у кризових ситуаціях. Ці суб’єкти намагаються теж впливати на економічні інтереси США або використовувати їх за допомогою різноманітних розвідувальних заходів. Об’єктом діяльності з іноземного впливу є і громадська думка Сполучених Штатів та їхніх союзників.

Постійно мінливий ландшафт технологій, швидше за все, прискорить ці тенденції, загрожуючи безпеці та економічному процвітанню американської нації і розмиваючи економічну, військову та технологічну перевагу США у світовому масштабі. Нові технології, такі як штучний інтелект, квантові комп’ютери, робототехніка, нанотехнології та Інтернет речей[4], ймовірно, дозволять противникам Сполучених Штатів розвивати розвідувальні інструменти та методи для використання проти США та ускладнять роботу контррозвідки щодо захисту від їхньої діяльності.

Ця розвідувальна діяльність наражає на небезпеку критичну інфраструктуру та може поставити під загрозу військові операції та можливості, зменшуючи перевагу Сполучених Штатів у багатьох сферах (включно з космічним простором) і підриваючи збереження, надійність та автентичність американських товарів і послуг. Вона теж породжує для США стратегічні ризики у тих областях, де контррозвідка не може самостійно впоратися з ними. Виходячи з цього, необхідно мобілізувати усі урядові установи, державних та приватних партнерів, зарубіжних союзників та їхні інституції, а також американську громадськість, щоб контррозвідка могла зайняти більш проактивну позицію та стримувати противників Сполучених Штатів від проведення розвідувальної діяльності, яка наражає на ризик націю, економіку, інформаційний простір та інтелектуальну власність.

Беручи до уваги тенденції розвитку оперативної обстановки та розвідувальні устремління противника, оновлена Стратегія, як вже говорилося, фокусується на п’яти стратегічних цілях і окреслює завдання для контррозвідки, які полягають у:

захисті критичної інфраструктури;

зменшенні загроз для ключових ланцюгів постачання;

протидії неправомірному використанню економіки США;

захисті американської демократії від іноземного впливу;

протидії кібератакам і технічним операціям іноземних розвідслужб.

Реалізація перерахованих цілей не обов’язково здійснюватиметься саме у цьому порядку черговості. Вони певною мірою представляють ті сфери, де загрози з боку іноземних розвідок найбільше шкодять інтересам національної безпеки, і де необхідно посилити можливості та ресурси контррозвідки.

Щоб протистояти новим викликам, породженим діяльністю суб’єктів загроз, Сполучені Штати мають застосовувати загальнодержавні ефективні підходи у сфері контррозвідки та безпеки, поєднуючи оборонні та наступальні заходи з використанням усіх наявних інструментів. США також повинні продовжувати формувати основоположні знання, необхідні для розуміння структур, можливостей та ресурсів іноземних спецслужб і протидії традиційній шпигунській діяльності головних противників Сполучених Штатів.

У плані досягнення стратегічних цілей уряд США буде діяти наступним чином.

Для захисту критичної інфраструктури:

розширювати обмін інформацією про критичну інфраструктуру між федеральними відомствами, місцевими органами влади і партнерами з приватного сектору та зарубіжними союзниками;

готувати, навчати та утримувати в урядових структурах кадри спеціалістів, які здатні виявляти та протидіяти загрозам критичній інфраструктурі Сполучених Штатів. Розвиток цієї спільноти забезпечить створення спеціального кадрового резерву з питань захисту критичної інфраструктури;

розробляти нові аналітичні інструменти для поліпшення можливостей щодо попередження про загрозу і забезпечення проведення наступальних та оборонних операцій.

Для зменшення загроз для ключових ланцюгів постачання:

розширювати можливості для виявлення та реагування на подібні загрози;

зміцнювати цілісність та безпеку ключових ланцюгів постачання на федеральному рівні;

поширювати у суспільстві інформацію про загрози ключовим ланцюгам постачання, про управління ризиками та найкращий досвід у цій сфері.

Для протидії неправомірному використанню економіки:

поліпшувати процес виявлення іноземних загроз національній інноваційній базі.

підвищувати обізнаність громадськості щодо загроз економіці США з боку іноземних розвідслужб;

виявляти та протидіяти іноземним інвестиціям у США, які становлять загрозу національній безпеці.

Для захисту американської демократії від іноземного впливу:

розширювати можливості контррозвідки та заходи щодо виявлення, стримування та протидії зовнішньому впливу;

зміцнювати партнерські відносини між урядовими відомствами США, місцевими органами влади і приватним сектором;

поглиблювати існуючі та розвивати нові закордонні партнерські контакти.

Для протидії кібератакам і технічним операціям іноземних розвідслужб:

сприяти подальшій інтеграції контррозвідувальних, безпекових та кіберможливостей для поліпшення виявлення, стримування та протидії кібератакам з боку іноземних розвідок;

готувати, навчати та утримувати кадри спеціалістів з технічної безпеки та кібербезпеки;

удосконалювати інструментарій протидії кіберзагрозам.

Оскільки затверджена президентом США Стратегія виходить за рамки функцій, які раніше виконувались контррозвідкою, і включає в себе нові об’єкти захисту в інтересах національної безпеки Сполучених Штатів, у документі вказується, що розширення спектра поставлених завдань вимагатиме підвищення асигнувань і збільшення ресурсного забезпечення.

 

Володимир Паливода,

головний консультант відділу

нових викликів Центру зовнішньополітичних досліджень

Національного інституту стратегічних досліджень

 

Поделиться публикацией