Нинішня динаміка змін у безпековому європейському просторі, спричинена вторгненням Росії в Україну, призводить до політичних та військових реформ у деяких державах континенту. За оцінками польських експертів з інформаційно-аналітичного веб-порталу «Defence24», Польща зосередилася на швидкому озброєнні та розбудові Збройних сил, однак саме український досвід вимагає по-новому поглянути на потреби розвідувальних та контррозвідувальних органів. І політичному керівництву, перш за все, необхідно зрозуміти, що цей елемент системи національної безпеки потребує правових та інституційних змін, а також збільшення фінансування.
Війна в Україні, принаймні в одному ключовому аспекті, чітко продемонструвала, що Польща віддавна перебуває у фронтових умовах. Йдеться про діяльність спецслужб двох ворожих для РП країн – Росії та Білорусі. До того ж, у випадку з білоруською стороною, Варшава вже мала справу з переходом декларативної ворожості в активну фазу. Це сталося, коли мінський режим восени минулого року розпочав операцію, спрямовану на дестабілізацію спільного кордону, з використанням штучного міграційного тиску та інших інцидентів. А, зважаючи на сьогоднішні події, пов’язані з агресію Росії проти України, значення російського фактора набирає все більшої ваги. Спецслужби РФ відомі не лише великим розмахом шпигунської діяльності, але й використанням різноманітних таємних операцій – від диверсій (наприклад, підрив складів боєприпасів у Чехії у 2014 р.), до спроб радикалізації настроїв та інспірування соціальної і політичної напруженості (із задіянням агентури впливу та сучасних інформаційно-комунікаційних технологій), і закінчуючи вбивствами, здійсненими майже по всій Європі. Тому оперативна обстановка, з точки зору потреб розвідувальних та контррозвідувальних органів РП, виглядає дуже складною.
Виходячи з цього, польські експерти припускають, що:
- відбулося посилення розвідувальної активності в РП з боку Росії та Білорусі, продиктоване подіями 2021-2022 рр., складовою чого були операції білоруських спецслужб проти Польщі, «вплетені» у підготовку до концентрації російських військ на кордонах з Україною. РП – важливий об’єкт розвідувального інтересу для спецслужб цих двох країн, зважаючи на її географічне розташування, роль у регіоні, активну міжнародну діяльність тощо. Сьогодні це посилюється політичними діями, націленими на допомогу Україні.
- спостерігається/буде спостерігатися природне зростання розвідувального інтересу згаданих вище країн до діяльності союзників по НАТО, які ввели свої війська до Польщі, або використовують РП як важливу ланку у зміцненні присутності союзників у регіоні. Прикладом останнього є перебазування частини додаткових сил країн-членів НАТО до Литви, Латвії та Естонії. Отже, для військових розвідок Росії та Білорусі особливим пріоритетом стає оцінка національної інфраструктури, яка трансформується до нинішніх умов, сумісності Війська Польського із союзними підрозділами, а також системи управління і ресурсів американських чи британських військ;
- швидше за все, значна увага розвідувальних служб РФ та РБ концентрується на формуванні міжнародної допомоги воюючій Україні, оскільки на території Польщі знаходяться ключові вузли постачання (що, в принципі, не є таємницею);
- спостерігався підвищений інтерес спецслужб Білорусі та Росії щодо білоруської та української діаспор. Йдеться про проникнення агентури, особливо у середовище опозиційних режиму О. Лукашенка груп та тих осіб, хто безпосередньо залучений до надання допомоги білоруському та українському суспільствам. Метою є дезінтеграція опозиції та формування негативного ставлення до неї поляків.
Польська контррозвідка зіткнулася з цілою низкою складних проблем як на регіональному рівні (сусідні з Україною воєводства, та воєводства, де є контингенти розширеної передової присутності військ країн-членів НАТО), так і на загальнонаціональному. Ці виклики різняться між собою, з точки зору рішень, які використовуватимуть росіяни та білоруси проти безпеки цієї частини Європи та Польщі. До класичних, але більших за масштабом, способів збору розвідувальних даних можна віднести:
- активізація раніше завербованої агентури, спроби залучення до співробітництва нових агентів, отримання оперативної інформації втемну (тобто, без розкриття належності до розвідки іноземної держави), інші дії кадрових співробітників розвідувальних служб;
- посилення діяльності радіоелектронної розвідки (SIGINT), а отже й активності в отриманні даних на основі цього джерела інформації, (зокрема, у кіберпросторі);
- спроби використання безпілотних літальних апаратів, особливо на територіях, які мають ключове значення для надання допомоги Україні чи забезпечення безпеки державного кордону.
На думку польських експертів, не слід теж забувати про виклики, що безпосередньо не пов’язані з класичними формами розвідувальної діяльності. Росіяни та білоруси можуть прагнути до:
- здійснення диверсій та актів саботажу, націлених на перешкоджання наданню допомоги Україні та її громадянам;
- спроб проникнення на територію Польщі диверсійних груп/найманців, використовуючи, наприклад, потік біженців з України;
- провокування зіткнень, наприклад, за національною ознакою, у прикордонні або на території Польщі з метою посилення напруженості у країні;
- спроб «розтягнути» Збройні сили РП та інші силові структури по всій довжині кордону від Калінінграда, через лінію кордону з Білоруссю, до ключового регіону, тобто прикордоння з Україною;
- підривної діяльності у кіберпросторі з метою створення проблем для економіки та повсякденного життя громадян Польщі;
- посилення вигідного для себе тиску в інформаційній сфері навколо питань, пов’язаних із російською агресією (особливо, з огляду на власну слабкість в інформаційній війні з Україною).
У контексті такого стану справ виникає питання про необхідність якнайшвидшого визнання проблеми зміцнення сил і засобів контррозвідки (як цивільної, так і військової) пріоритетом національної безпеки РП. Зрештою, сьогодні спецслужбам доводиться забезпечувати контррозвідувальний захист все більшої кількості оборонних ресурсів польської частини східного флангу НАТО. Тому експерти веб-порталу «Defence24» наголошують, що не можна збільшувати витрати на оборону без одночасної якісної зміни у ставленні до сил та засобів контррозвідки. За їхніми висновками, дії Росії у ході збройної агресії проти України, ймовірно, були б набагато ефективнішими, якби контррозвідувальний захист нашої держави не був би на належному рівні. Перед початком війни СБУ повідомляла про низку викритих терористичних та диверсійних груп. Саме успішне поєднання діяльності української розвідки та контррозвідки зміцнило стійкість щодо протидії можливості реалізації російських сценаріїв, пов’язаних із операціями «під чужим прапором».
Всупереч розхожій думці, будь-які недоліки у роботі контррозвідки можуть бути більш проблемними для держави та її безпеки, особливо, якщо порівняти їх навіть із помітними проблемами в оснащенні Збройних сил. Але зміцнювати контррозвідку (насамперед, у кадровому плані) у прискореному темпі неможливо. На відміну від закупівлі ударних гелікоптерів чи систем протиповітряної оборони, що можна зробити відносно швидко (зокрема, на основі співробітництва із союзниками), подібний процес нереально повторити, коли йдеться про досвід оперативників, аналітиків тощо. Навіть якщо влада прийме політичні та фінансові рішення щодо посилення спецслужб, – наслідки будуть помітні лише у довгостроковій перспективі. Перш за все, необхідно провести поглиблену перевірку кандидатів на службу за попередньо визначеними критеріями. Навчальний процес повинен тривати не кілька тижнів, а довше, і ґрунтуватися на передачі курсантам оперативних знань та умінь досвідченими офіцерами. Важливо також забезпечити цю діяльність держави відповідним обладнанням і технологіями, необхідними для складного протистояння з розвідками Росії та Білорусі. Процес посилення цивільних і військових контррозвідувальних структур має розпочатися терміново, оскільки кількість викликів не буде зменшуватися. При цьому треба теж враховувати динаміку структурних, правових і фінансових змін.
У першому випадку, вважають польські експерти, необхідно розглянути основне питання, яким є місце АВБ у системі національної безпеки, з точки зору його повноважень. У Польщі, дійсно, має бути структура, призначена для контррозвідувальної та антитерористичної діяльності, але не орган «для усього». Впродовж останніх років триває дискусія щодо позбавлення АВБ суто поліцейських функцій. Експерти веб-порталу «Defence24» висловлюють сподівання, що, можливо, вторгнення Росії в Україну та попередні дії Білорусі щодо Польщі стануть приводом для таких «революційних» змін. Ще до початку російської агресії і відразу після неї таємні операції спецслужб РФ проти України поєднували класичну розвідувальну діяльність (одержання інформації тощо) з терористичною діяльністю (диверсії, саботаж, терористичні акти, операції «під чужим прапором»). Отже, необхідно покінчити із занадто стереотипним ототожненням антитерористичної діяльності лише з боротьбою з Ісламською державою або «Аль-Каїдою». Сусіди Польщі є «прекрасним» прикладом такої оперативної потреби.
Що стосується правових питань, можна констатувати, що російсько-українська війна має стати чимось на кшталт інноваційного прискорювача як щодо законодавчих норм у сфері контррозвідувальної діяльності, так і правових підстав для притягнення до кримінальної відповідальності осіб, пов’язаних із іноземними розвідслужбами. Окрім висловлення солідарності з Україною та допомоги їй чи співробітництва із союзниками по НАТО та ЄС, саме такі дії законодавчої влади РП слід розглядати як внесок у безпеку регіону та усієї Європи.
І найважливішою проблемою для польських спецслужб, звісно, єфінансування їхньої діяльності та розвитку. За оцінками експертів веб-порталу «Defence24», бюджетні ресурси, що досі виділялись на розвідувальну та контррозвідувальну діяльність, виглядали як знущання. У нинішніх умовах необхідно прийняти принцип фінансування спецслужб, аналогічний тому, який застосовується до оборонного бюджету (тобто, фіксований відсоток до ВВП). Без кардинальних змін у цій сфері не можна буде говорити про розвиток людського потенціалу, підвищення рівня підготовки нинішнього особового складу та матеріально-технічне оснащення. Насамперед, це стосується східних воєводств РП, які постійно стикаються з новими безпековими викликами. Якраз у контексті подій 2021-2022 рр. залишається відкритим питання щодо доцільності реформування делегатур AВБ, особливо, коли треба перевіряти сотні тисяч людей, які намагаються потрапити на територію країни.
Польща може вимагати від союзників по НАТО передислокації сил підтримки у кризовій ситуації, але ефективний контррозвідувальний захист вона має забезпечити своїми власними силами. Цивільна та військова контррозвідка потребують негайного посилення у кадровому та технологічному плані, щоб бути готовими до все більш агресивних форм діяльності «дуету» Путін-Лукашенко.
Паливода В. О.
центр зовнішньополітичних досліджень
Національного інституту стратегічних досліджень