Путін — другий після Сталіна керівник держави, який відкрито оголосив про мобілізацію. Росія вперше оголошує мобілізацію після розвалу СРСР. У Союзі масштабні мобілізаційні заходи проводилися під час війни в Афганістані, але вони не були формалізовані указами вищого керівництва держави.
Однак рішення про мобілізацію та виступ 21 вересня із погрозами ядерної війни Путін виступив з позиції слабої сторони, яка програла війну. Хазяїном Кремля 21 вересня керували страх, відчай та істерія. Очільник злочинного російського режиму не просто визнав системні проблеми російської влади та армії, але розписався в недолугому управлінні та хибно сформованих цілях. Акцент виступу було зроблено на тому, що Росія воює не з Україною, а з усім колективним Заходом та НАТО, однак, війна ведеться виключно проти України.
За рішенням про мобілізацію увесь світ пересвідчився, що за вісім років підготовки армії РФ із ретельним плануванням повномасштабного вторгнення російських військ в Україну ЗС РФ так і не були реально підготовлені, залишилися уламком радянської армії – фейковим, паперовим військом. Вони не досягли успіху за майже сім місяців активних бойових дій, а кількість бойових втрат значно перевищила всі розрахунки та очікування. 21 вересня Путін остаточно розписався у нездатності розправитися з Україною.
Залучення до війни проти України найманців нерегулярних формувань та ув’язнених не тільки не змінило ситуацію, а прискорило агонію злочинного режиму Путіна. Розрахунки фахівців щодо результатів мобілізації в РФ вказують на те, що навіть за умов залучення 300 000 чоловік Кремлю не вдасться озброїти їх сучасною зброєю. Ба більше, у Кремля практично немає шансів поповнити склад пілотів бойової авіації, операторів складної техніки – ЗРС, РЕБ та іншої. Навчити недосвідчених за короткий термін часу нереально, враховуючи вражаючу потребу.
До того ж, показовою є реакція російського суспільства: замість потоків до військкоматів з’явилися потоки тих, кому вдалося купити квитки до Туреччини, Грузії, Вірменії, Фінляндії – майже одразу після виступу Путіна квитки до цих країн було розкуплено. А російській владі доводиться ретельно охороняти військкомати та пункти збору – через побоювання їх руйнації та ліквідації незадоволеними росіянами. Це ще не прокидання суспільства, але незворотна реакція вже може з’явитися найближчим часом.
Отже, велика Російська Федерація, армія якої вважалась другою в світі, не може без мобілізації перемогти Україну, яка майже в чотири рази менше за кількістю населення та у 25 разів – за територією. Путін звинувачує Україну в «злочинах» проти цивільного населення, натомість весь світ бачить злочини на території України саме російських військовослужбовців – нині вони сприймаються не інакше як кати, ґвалтівники та мародери.
За більш ніж 20 років свого правління, Путін не зміг створити мінімально необхідні умови життя для переважної більшості громадян РФ, не в змозі раціонально заселити та використати величезні території РФ, захистити громадян РФ від свавілля чиновників, від криміналу та численних інших внутрішніх загроз. Навіщо йому нові території, якщо він нездатний справитись з тим, що в нього вже є? Як він може захисти громадян іншої країни, якщо неспроможний зробити це для своїх громадян? Залякування світу застосуванням ядерної зброї — це фактично визнання свого безсилля і неспроможності досягти свої цілей будь-якими іншими шляхами.
Ядерний шантаж та підготовка ще більш масштабного тероризму наблизила Путіна та його слуг до прірви – прощення йому точно не світить. А в разі зміщення перспективи збереження його життя та життів його кліки стає все більш сумнівним, бо треба ж на когось покласти відповідальність за скоєне Росією середньовічне зло у ХХІ столітті. А епоха безглуздого правління Путіна – путінізм, — так само, як і сталінізм, запам’ятається невиданими злочинами проти людства та десятиліттями ганьби Росії, що досягла завдяки своєму недолугому правителю піку деградації.
Сергій Петров,
Експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння,
Спеціально для «ОПК»