КИТАЙ МОЖЕ ОБРАТИ ПЕРШОЮ ЖЕРТВОЮ ФІЛІППІНИ, А НЕ ТАЙВАНЬ — АНАЛІТИКА

Китай вважає Південнокитайське море своїм «внутрішнім» і тому претендує на безліч островів (переважно філіппінських) в даному регіоні. Просте пояснення таке. Але більш складне пояснення в тому, що КНР хоче розірвати «ланцюг стримування», який побудований американцями від Тайваню через Філіппіни й до Японських островів. Про це пише аналітичний ТГ Resurgam.

Хоч Китай нарощує свій флот, на відмінну від американського він логістично замкнений у відносно невеликих акваторіях Південно-Східного та Східнокитайського морів. Для ймовірних агресій щодо Тайваню чи чогось подібного Китаю необхідно для збільшення своїх можливостей розірвати це напівкільце. І саме в цьому аспекті Китай обрав слабшого серед переліку варіантів: прямий напад на Тайвань (який називають авіаносцем, що не потопити), агресія щодо потужної Японії із прямим союзним договором оборони зі США чи посередніми Філіппінами.

Саме в напрямку «спірних» територій з Філіппінами й відбувається основний повзучий рух просування Китаю за «напівкільце»: від постійного порушення водного та повітряного простору Філіппін, погроз, до створення «штучних островів», щоб відсувати межі берегової лінії та мати ближче «опорні пункти».

Серед останнього, відбулось зіткнення між кораблями ВМС Китаю та Філіппін, кілька філіппінських кораблів доставляли продовольчі вантажі на свої прикордонні острови, які Китай «вважає своїми». Корабель Китаю протаранив та пошкодив судно Філіппін, а також обстріляв його з водометів. Після чого Філіппіни попередили про ризики конфронтації та надали інформацію, що понад 130 військових кораблів Китаю розгорнуті на кордоні з Філіппінами.

Союзна спільнота на різке збільшення агресивності дій Китаю щодо Філіппін відреагувала наступним чином:

Японія готує розмістити свій контингент на Філіппінах, також Японія передала засоби моніторингу та відстежування китайських кораблів;

Філіппіни та Австралія підписали договори про спільне патрулювання Південнокитайського моря.

Міністр оборони США Ллойд Остін здійснив візит на Філіппіни та підтвердив, що відповідно до оборонного договору від 1951 року (Філіппіни дозволили розміщення американських баз взамін на захист) Вашингтон у разі збройного конфлікту буде захищати острівну державу (але більше схоже на залякування ніж правду).

Але вже вчора міністр закордонних справ Китаю у телефонній розмові з філіппінським колегою заявив, що «будь-який прорахунок Філіппін змусить Китай «захищатись»». Не так давно посол Філіппін у США попередив, що «у будь-який момент може розпочатись великий збройний конфлікт» між Китаєм та його країною.

Тож, поки всі спостерігають та очікують великої агресії на Тайвань, Китай проводить гібридний наступ на окремі маленькі острови Філіппін, щоб розірвати «кільце стримування» та отримувати коридор з моря до океану.

І з точки зору логіки — це має сенс. Пряма атака, навіть значно переважаючими силами на великий і мілітаризований острів Тайвань пов’язана з серією ризиків: незручний та обмежений район для маневрування нападу, потужна армія із компактним ешелонованим захистом, можливість Тайваню дотягуватись до частини військово-морських баз комуністичного Китаю, більш потужна міжнародна підтримка та таке інше.

Натомість повзучий наступ із залякуванням, побудовою штучних островів, спробами анексувати спірні острови може розірвати морське кільце стримування Китаю, надати коридор до океану і збільшити  можливість військових маневрів загалом та головне щодо Тайваню.

Тому цілком можливо, що перша ціль агресії Китаю не великий острів Тайвань, а окремі  невеликі острови Філіппін і ця гібридно-повзуча агресія вже відбувається. Своєю чергою аналітичне видання Atlantic Council наголосило, що РФ та Китай — це не дві окремі проблеми США, а одна велика. Тому «питання Китаю» можна вирішити швидше в Україні ніж дотягувати до ескалації на Далекому Сході, яку так всі бояться.

Поделиться публикацией