Китайська Народна Республіка (КНР), про важливість плідних відносин з якою неодноразово заявляли керівники України, стрімко набуває статусу першої економіки світу, лідера інноваційного розвитку, перетворилася на потужний чинник світового розвитку й співвідношення сил у світі та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), зокрема. Як заявив на ХІХ з’їзді Комуністичної партії Китаю (КПК) її Голова Сі Цзинпін, «Китай наближається до того, щоб стати центром світової сцени. До 2050 р. ми станемо глобальним лідером із загальної сили нації й міжнародного впливу». Прагнучи до беззаперечного лідерства в АТР, КНР, разом з тим, активно бере участь у міжнародному співробітництві з питань безпеки, реалізує «Концепцію безпеки нового типу, засновану на міждержавній довірі».
Великий стрибок
З кінця 1990-х – на початку 2000-х було здійснено помітний якісний стрибок у реформуванні й переозброєнні армії Китаю, яку скоротили до 2,5 млн. чол. На основі динамічного й науково-технічного зростання, модернізація збройних сил розглядається адміністрацією КНР як важлива складова соціально-економічного розвитку, перехід національної військової сили з рівня регіональної оборони на щабель захисту національних інтересів на глобальному рівні. З 2006 р. Китай реалізує програму (на період до 2020 р.) «Модернізація національної оборони і збройних сил». У січні 2016 р. в КНР оголошено про початок масштабного реформування ЗС, кінцевою метою якого є досягнення до 2020 р. нового рівня керованості, оптимальної структурної побудови й забезпечення здатності армії здобувати перемогу в епоху інформаційних технологій. В цілому смуга реформування армії КНР розрахована на період до 2049 р. Наголос зроблено на набутті Народно-визвольною армією Китаю (НВАК) спроможності до міжвидової взаємодії, мобільність, впровадження інноваційних технологій, організаційну оптимізацію та постійну боєготовність. Враховуючи малу вірогідність глобальної війни, китайські теоретики воєнної справи вважають, що метою реформ повинна стати готовність до сучасних війн локального характеру, створення мобільних сил, готових діяти по периметру кордонів (до третини всієї НВАК).
Не викликає сумніву, що глибока модернізація армії «Піднебесної», не в останню чергу, планується за рахунок посилення її здатності до дій в умовах «дистанційних» війн шостого покоління, пристосування до асиметричних дій та підвищення ваги розвідувальної та інформаційно-кибернетичної складової. Зокрема, з 2016 р. у макроструктуру НВАК впроваджено т.зв. Війська стратегічної підтримки, на які покладено ведення розвідки (передовсім, технічними засобами), інформаційної війни, боротьби у кіберпросторі, а також радіоелектронну протидію. Більшість частин цього командування відносяться до космічної інфраструктури.
Зазначимо, що вивчення порушеної нами ускладнюється вкрай обмеженою інформацією про хід реформування ССО Китаю. Проте поза увагою дослідників залишаються новації у розвитку сил спецпризначення КНР, перспективи їх реформування
Починалося з «горобців»
Армія Китаю виросла із підконтрольних КПК напівпартизанських формувань часів війни з японськими агресорами (1931–1945 рр.), тривалої війни із буржуазним урядом Гоміндану (1920-ті-1949 рр.), і традиційно велике значення приділяла військовим хитрощам, розвідці, роботі серед населення, тактиці прихованих дій, «тактиці горобців» (удари малими групами і миттєвий відхід), просочуванню, ударам по тилових об’єктах і комунікаціях більш сильного ворога, іншим прийомам, органічно властивим силам спецпризначення. Після створення у 1949 р. КНР, тривалий час в НВАК не ставилося питання про війська спецпризначення в класичному розумінні. Функції розвідувально-диверсійної діяльності покладалися на армійські розвідувальні частини й підрозділи.
До другої половини 1980-х рр. у НВАК існували окремі розвідувально-диверсійні батальйони (до 500 бійців) військових округів, окремі розвідувальні роти (до 100 чол.) в арміях. Згадані батальйони, як вважалося, повинні були закидати у воєнний час розвідувально-диверсійні групи (РДГ) чисельність у 10-12 чол. на відстань до 500 км в тил противника. Розвідувальні управління трьох флотів ВМС КНР мали по одному розвідувально-диверсійному загону (до 200 чол.). Тактична розвідка була представлена розвідувальними батальйонами армійських корпусів (дві роти на танках і БТР, розвідувально-диверсійна рота), які мали виставити до 34 розвідувальних груп і 30 РДГ. В посиленій піхотній дивізії передбачалася розвідувальна рота, у піхотних та танкових полках – розвідувальні роти, які мали вести розвідувальний пошук, влаштовувати засідки тощо[3].
Особливі передумови для розвитку мистецтва спеціальних дій створював сам тип китайського воїна, який увібрав у себе тисячолітні традиції конфуціанської цивілізації та китайського націоналізму, військової традиції, описаної Сун-Цзи у відомій формулі – «мистецтво війни є мистецтвом омани». Як зазначають спеціалісти, за тривалий період національно-визвольної боротьби, у китайського вояка сформувалися сміливість, рішучість, величезна витривалість й невибагливість, спокійне ставлення до втрат, схильність до підступної тактики, неабияка військова хитрість. Ці властивості поєднувалися із самопожертвою, дисциплінованістю, сліпим підпорядкуванням, жорстокість й садизмом, китайським шовінізмом й месіанською переконаністю в особливій культурній перевазі великого Китаю, китайця над іноземними «варварами».
«Нічний тигр» виходить на полювання
Глибинні зрушення, викликані модернізацією КНР, повною мірою торкнулися реформування збройних сил, модернізації ракетно-ядерного потенціалу, масштабним переозброєнням армії, потужною програмою військового суднобудівництва тощо. Що стосується добірних спецвійськ, то найбільш потужний контингент сил спецпризначення традиційно існує у складі Сухопутних військ (СВ). Відповідно до відкритих концептуальних документів з військової стратегії, СВ НВАК визначаються для ведення бойових дій на континенті, у взаємодії з іншими видами збройних сил, у складі об’єднаних міжвидових угруповань з метою розгрому противника та оволодіння територією, яку той займає тощо.
Водночас, становлення КНР у статусі нової світової наддержави та усвідомлення проводом КНР важливості впливу на ситуацію у зонах інтересів своєї держави, перспективних сировинних регіонах, об’єктивно призводить до зростання кола завдань СВ, та її високомобільних компонентів, до яких і відносяться ССО. З 1990 р. підрозділи (кораблі) НВКА почали брати участь у міжнародних операціях під егідою ООН, міжнародних акціях гуманітарного характеру, боротьбі з піратством. Енергійно включилася КНР і до військових навчань учасників Шанхайської організації співробітництва та ОДКБ, проведення антитерористичних навчань (зокрема – у Таджикістані, з огляду на зростання загрози вторгнення озброєних угруповань радикальних ісламістів, існування у самому Китаї гострої проблеми уйгурского ісламського сепаратизму й тероризму).
У Сухопутні війська НВАК (1600 тис. вояків), командування якими покладено на командувача – заступника міністра оборони КНР, включені Сили спеціальних операцій (ССО), у складі штабу СВ (створений у 2015 р.) діє розвідувальне управління. Раніше існувало 18 загальновійськових армій СВ (інколи їх іменують армійськими групами, чисельність – 30-50 тис. вояків), які включали, як правило, три механізовані дивізії та частини армійського комплекту, включаючи окремий розвідувальний батальйон (300-400 осіб). Армійські розвідпідрозділи проходять підготовку за скороченою й полегшеною програмою підготовки власне військ спецпризначення. Значення ССО зростає і у зв’язку із відпрацювання НВАК (зокрема, на масштабних військових навчаннях чотирьох округів у 2009 р.) наступальних операцій на глибину до 2000 км, що означає підготовку до можливих дій на території Росії.
ССО як компонент СВ НВАК створені у 1988 р. (уперше – в Гуанчжоуському військовому окрузі) відповідно, у кожному із семі військових округів (ВО) розміщено посилені загони ССО («дадуй»), чисельність до 1000 багнетів кожний, і підпорядковані командувачам округів. Вони запроваджувалися за окремими штатами й структурою, отримували спеціальні озброєння та техніку, їх особовий склад проходив спеціалізований курс навчанння. Особливу увагу приділяли фізичній та морально-психологічній підготовці кандидата, отбору особового складу за методиками британської Спеціальної авіадесантної служби. Своєрідною першою прилюдною демонстрацією можливостей ССО КНР стала їх участь у міжнародних змаганнях спецназу ERNA в Естонії у 1998 р., де представники Китаю виграли 8 із 20 видів змагань, та отримали ще кілька призових місць.
Нині ж іде перехід до бригадної ланки організації СВ (зокрема – в інтересах можливості формування міжвидових угруповань сил, маневреності, створення бригад легкого й важкого типів у залежності від завдань та природно-географічних умов потенційного ТВД), в якій бригада має окрему розвідувальну роту. Не виключено, що структура ССО СВ НВАК зазнає нових змін у зв’язку із реорганізацією структури управління збройними силами. На сьогодні підпорядкуванні Центральній військовій раді КПК замість семи ВО знаходяться п’ять командувань на ТВД (Північне, Центральне, Західне, Південне й Східне), жо яких перейдуть загони ССО «дадуй». Командування стали вищими оперативно-стратегічними об’єднаннями НВАК, і під їх управлінням перебувають всі частини СВ, ВПС та ВМС НВАК відповідної території. В СВ НВАК залишилося 13 армій, у кожній з яких передбачено тепер шість загальновійськових бригад і шість спеціалізованих бригад, однією з яких є бригада спеціального призначення.
Загони ССО територіальних командувань носять екзотичні назви на кшталт «Яструб», «Сокіл», «Літаючий дракон», «Гострий меч південного Китаю», «Нічний тигр» тощо. Штаби округів отримали спеціальні органи управління й планування операцій за участю загонів ССО. Застосування ССО, забезпечення їх інтеграції в операції стратегічного й оперативно-тактичного рівня значно полегшилося із активним впровадженням автоматизованих систем управління військами (АСУВ), зокрема – АСУВ «Цюйдянь», яка забезпечує інформаційні потоки між Генеральним штабом НВАК, штабами видів збройних сил, родів військ та командуваннями округів (територіальних командувань).
Нижчим підрозділом є група з 2-3 розвідників. В основу підготовки бійців покладені традиційні китайські методики та адаптований до місцевих умов кращий світовий досвід. Окремі традиційних розвідувально-диверсійних завдань, бійці спецназу можуть вести контрпартизанську та антитерористичну боротьбу, формувати антиурядове підпілля та повстанські рухи на основі нацоналістичних організацій. Відпрацьовуються навички жорстокого залякування противника, застосування тортур, проведення терористичних акцій. За необхідності загони ССО можуть отримувати БТР і БМП, спеціальні автомобілі типу «баггі» тощо.
З погляду зростання можливостей ССО (які перекидаються переважно гелікоптерами) варто відзначити розвиток армійської авіації як окремого роду СВ, яка включає авіацію військових округів і поділяється на бригади та окремі полки гвинтокрилів змішаного складу (мають на озброєнні гелікоптери вогневої підтримки, транспортно-бойові, транспортно-десантні, РЕБ, рятувально-санітарні тощо). Станом на початок 2015 р., авіація СВ мала 150 бойових машин (Z-10-90, Z-19-60), багатоцільових машин – 351, транспортних – до 340. Іде оснащення ССО безпілотними літальними апаратами (БПЛА), адже на думку китайських фахівців в інтересах «воїнів тіні» можуть ефективно працювати малогабаритні і малошумні апарати з радіусом дії 2-5 км.
У залежності від географічного розташування, кожен загін має власну зону відповідальності, і готується до дій проти конкретного противника. Бійці вивчають відповідну іноземну мову, національний характер, збройній сили потенційного противника, систему охорони його командних пунктів, аеродромів, РЛС, ракетних позицій тощо. Для дій на південному напряму диверсанти проходять посилену альпіністську підготовку, на південно-східному напряму приділяють увагу діям в умовах джунглів. На північному напряму наголос робиться на лижній підготовці, загартовуванню у морози тощо. Всі елітні бійці опановують мистецтвом спеціальних дій в індустріальних містах. Усі програми бойової підготовки спрямовуються на індивідуальну підготовку підривників, снайперів, звязківців, операторів БПЛА, РЛС, засобів РЕБ.
Без волонтерів обійдемося…
Добровільний, ініціативний вступ до елітних частин виключений. Туди відбирають вояків інших частин після тривалого спостереження офіцерів ССО. Навчання ведеться на межі психофізіологічних властивостей людини протягом 3-6 місяців на рік, включає давні методики гімнастики Ушу, Цигун, техніки тібетських монахів, різні китайські й японські школи рукопашного бою. Бійці вчаться веденню бою під водою без аквалангів за допомогою спеціальних дихальних вправ. В залежності від дислокації і потенційного ТВД, вояки загонів ССО проходять лижну або альпіністську підготовку. Особлива увага приділяється навичкам виживання у різних природно-фізичних умовах (гори, тайга, безлюдний острів тощо). Бойова й спеціальна фізична підготовка бійців китайських ССО здійснюється практично за межами людських можливостей (віджимання на бруссях 200 разів; віджимання від полу – 100 разів за хвилину; влучення кидком гранати у вікно автомобіля з 30 м; форсування водної перешкоди у 5 км з викладкою; підйом на стіну будинку на 5 поверх без допоміжних засобів за 30 сек. тощо).
Як зазначає авторитетне видання «Interpolit», китайська армія створила потужний кадровий сержантський склад, який забезпечує зразкову дисципліну, дбає про високий рівень особистої бойової й тактичної підготовки рядового бійця та первинних підрозділів (у 2009 р. для заохочення кадрового зростання в систему військових рангів ввели 4 сержантські й 4 фельдфебельські звання). Ця обставина особливо важлива для підрозділів спецпризначення, в яких, при їх малочисельності й автономності дій, колосальне значення мають індивідуальні якості вояка, рівень його особистої підготовки, морально-психологічна стійкість тощо.
Характерною рисою масштабної підготовки НВАК до асиметричних дій є опанування спрощеною спеціальною підготовкою вояками окремих армійських з’єднань («дивізій підвищеної готовності»): 162-ї (54-й армії), 63-ї (21-ї армії) и 149-ї (13-а армія). Серйозні елементи спецпідготовки властиві і для особового складу т.зв. «армій швидкого реагування»: 1-ї (Ханчжоу, Нанкінський ВО), 38-ї (86 тис. чол., Баодін, Пекінський ВО), 39-ї (75 тис., Інкоу, Шеньянський ВО) та 54-ї (89 тис., Сіньсян, Цзинаньський ВО).
На думку спеціалістів, до сил спецпризначення НВАК слід віднести і особливо підготовлені підрозділи морської піхоти («ударний морський десант») та повітряно-десантних військ («Гострий меч синього неба»). Прагнучи до обстоювання своїх інтересів на морських просторах, Китай в останні роки значно посилив морську піхоту, яка тепер посідає друге після США місце у світі за чисельністю (десантні морські засоби здатні одночасно прийняти на борт до 12 тис. морпіхів, іде стрімке будівництво нових десантних кораблів). Морська піхота (МП) КНР створена у 1953 р., і нині має власні частини спецпризначення. Амфібійні розвідпідрозділи МП аналогічні морському спецназу, і об’єднані у батальйони спецпризначення бригад МП (250-400 бійців, три розвідувально-диверсійні роти, включаючи одну парашутно-десантну). На базі батальйону можна розгорнути 16-18 РДГ для ведення розвідки у прибережних районах, місцях висадки десанту, розмінування ділянок висадки, знищення важливих берегових об’єктів противника. Створені навчально-тренувальні комплекси на о.Хайнань, біля міст Фучжоу та Чжаньцзянь.
Військові експерти солідарні у думці, що наявність достатньо чисельних, відмінно навчених, належно оснащених спеціальною зброєю та технікою ССО є однієї із найсильніших складових високих бойових можливостей СВ НВАК. Елітний компонент китайської армії нині перетворився у стратегічне знаряддя далекосяжних геополітичних й геоекономічних планів керівництва КНР, і спроможний виконувати завдання за призначенням у віддалених географічних зонах, на відстані від основних сил та в будь-яку пору року.
Окремо доцільно зауважити, що реформування й розвиток СВ НВАК забезпечують не тільки система військових навчальних закладів, але низка профільних науково-дослідних установ, котрі студіюють проблеми оперативного мистецтва, стратегії і тактики, ведуть прискіпливий аналіз застосування військ іноземних держав, розробляють інноваційні методи й способи ведення збройної боротьби у сучасних умовах.
Реформування Сил спеціального призначення НВАК відбувається на фоні масштабної реорганізаціі структури збройних сил, їх СВ зокрема, розширення кола геополітичних й стратегічних завдань Китаю як перспективної світової потуги. Удосконалюється технічне оснащення ССО, їх бойова навченість, запозичується світовий досвід, ведуться профільні наукові розробки й підготовка кадрів. Власні елементи ССО мають СВ, повітряно-десанті війська та ВМС. Сильні підрозділи кібервійни та космічної розвідки запроваджуються в єдиних у своєму роді у світі Військах стратегічної підтримки. Водночас, Китай поки що не запроваджує єдиного органу управління ССО. Спеціальна підготовка стала елементом боєготовності і у звичайних військах, їх об’єднаннях і з’єднаннях постійної готовності, що різко підвищує потенціал армії Китаю у разі ведення асиметричної війни.
Дмитро Вєдєнєєв,
доктор історичних наук, полковник запасу,
Андрій Слюсаренко,
кандидат історичних наук, полковник