Таку тезу навів начальник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, генерал Ігор Чепков у своїй статті «ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВОЄННОЇ БЕЗПЕКИ У ВОЄННО-ТЕХНОЛОГІЧНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ», що підготовлена у збірці доповідей до ІX міжнародної науково-практичної конференції та виданої у червні ц.р. Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки Збройних Сил України. Редакція інформаційного агентства «Оборонно-промисловий кур’єр» публікує найбільш цікаві доповіді.

Воєнна безпека держави характеризує стан, при якому забезпечується надійна обороноздатність держави, її захищеність від військових небезпек і загроз, попереджається або стримується збройна агресія, а в разі виникнення безпосередньої воєнної небезпеки інтересам суспільства і особистості здійснюється їх збройний захист. У всі епохи війна була складним і витратним заходом. Особливості протистояння організованих груп озброєних людей для вирішення питання влади, території і ресурсів завжди залежало від того, якими засобами і вміннями вони володіли. Тому розвиток технологій, а також рівень громадської організації і знань про навколишній світ завжди йшло пліч-о-пліч з війною і безпосередньо впливали на її вигляд. Прискорення технічного прогресу ставило на службу війні все нові відкриття та винаходи.

Поки складно судити, як впливають на війни ті технологічні винаходи, які з’явилися в останні десятиліття – такі як високоточна зброя, інформаційні системи, що дозволяють обробляти великі масиви даних, безпілотні літальні апарати і інші важливі технологічні новації. Суть воєнно-технологічної компоненти воєнної безпеки полягає в забезпеченні паритету безпеки.

Безпеку держави необхідно забезпечувати на якомога вищому рівні озброєності. Це означає, що Збройні Сили України, наприклад, повинні мати високотехнологічну зброю, здатну нейтралізувати агресію різного рівня. Рішення цієї задачі багато в чому визначається станом технологічної бази оборонно-промислового комплексу, так як від розвитку ключових технологій залежить якість озброєння та військової техніки, а також ефективність його використання в критичних ситуаціях. У зв’язку з цим цілком правомірне використання визначення «воєнно-технологічна безпека» як самостійного показника воєнної і воєнно-економічної безпеки держави, що визначає рівень потенційних можливостей розвитку ключових технологій в оборонних галузях промисловості держави, зайнятих розробкою і поставкою основних видів озброєння та військової техніки. Забезпечення воєнної безпеки у воєнно-технологічній сфері (воєнно-технологічної безпеки) України покладено на оборонно-промисловий комплекс (ОПК) країни і систему військово-технічного співробітництва, а саме: оборонно-промисловий комплекс забезпечуватиме потреби Збройних Сил України, інших складових сектору безпеки і оборони України в озброєнні та військовій техніці, інвестуватиме у розвиток технологій, виробничих потужностей, людських ресурсів, залучатиме інвестиції, братиме участь у спільних міжнародних проєктах, реалізуватиме потенціал державно-приватного партнерства, виступатиме у такий спосіб драйвером економічного зростання; — держава сприятиме зміцненню експортного потенціалу оборонно-промислового комплексу, активізуватиме військово-технічне співробітництво з іноземними партнерами з метою залучення сучасних технологій в оборонну та суміжні галузі економіки, а також створенню спільних підприємств та нових робочих місць. На сьогодні перед ОПК держави стоїть багато проблем. Значна кількість виробництв потребує масштабної реконструкції і технічного переоснащення. Більшість підприємств ОПК все ще знаходяться у власності держави: в організаційній структурі ОПК України превалюють державні та казенні підприємства. Фактично сучасний вітчизняний ОПК є сукупністю сегментів з підприємств, які належать до сфери управління різних центральних органів виконавчої влади.

До його складу входять і державні посередники, яким надані повноваження для здійснення експорту товарів військового призначення, а також приватні підприємства. У 2020 р. було прийнято ряд державних рішень, якими передбачалась реалізація заходів щодо зміцнення обороноздатності. Зокрема, з метою розвитку оборонно-промислового комплексу було створено Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, що повинно забезпечити формування та реалізацію державної промислової політики, державної військово-промислової політики, державної політики у сфері державного оборонного замовлення, у сфері оборонно-промислового комплексу, у літакобудівній галузі та забезпечити формування і реалізацію державної політики у сфері космічної діяльності.

Одним з індикаторів збереження держави у сфері безпеки можуть служити оборонні програми, до яких слід віднести державні цільові програми розвитку озброєння та військової техніки (ОВТ), створення та освоєння виробництва боєприпасів та продуктів спеціальної хімії, а також реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу.

На сьогодні замкнених циклів виробництва по всій основній номенклатурі зразків ОВТ в Україні не існує, а тому серед можливих шляхів забезпечення ЗС України потрібним ОВТ слід розглядати розробку та виробництво зразків ОВТ у співробітництві з іншими країнами; ліцензійне виробництво систем озброєння іноземного виробництва з використанням механізмів лізингу або офсетних схем; придбання зразків ОВТ в інших країнах.

Найпривабливішим шляхом є розробка і виробництво найскладніших зразків ОВТ у співробітництві з іншими країнами. Цей шлях є практично єдиною можливістю брати активну участь у розробці й серійному виробництві зразків ОВТ, їх складових (комплектуючих елементів), впливати на їхні характеристики, а також використовувати новітні технології, якими володіють країни-учасники кооперації. Спільне виробництво ОВТ в кооперації з іншими країнами забезпечує, при однозначному зменшенні витрат на створення ОВТ, збереження науково-технічного і виробничого потенціалів ОПК, надає можливість розвивати його за пріоритетними напрямами, сприяє міжнародній інтеграції у сфері воєнно-технічної політики та прискорює адаптацію до світових умов і стандартів і саме головне – створює умови з забезпечення воєнної безпеки України у воєнно-технологічній сфері.

Таким чином, на перший план вийшли завдання з пошуку шляхів забезпечення воєнної безпеки у воєнно-технологічній сфері за рахунок суттєвої трансформації ОПК країни і системи військово-технічного співробітництва, що дозволить інвестувати у розвиток воєнних технологій, виробничих потужностей з відновлення та нарощування кількості власних розробок у тих галузях ОПК, в яких Україна зберегла відповідний науково-технічний потенціал (ракето, авіа- та бронетанкобудування), залучати інвестиції, брати участь у спільних міжнародних проєктах, реалізувати потенціал державно[1]приватного партнерства та виступати у такий спосіб драйвером економічного зростання.

Ігор Чепков,

начальник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України,

генерал, д. т. н., професор,

заслужений діяч науки і техніки України