Нажаль, національні цінності та українці є цілями в прицілах не лише російського агресора, а й внутрішніх пройдисвітів та шахраїв. Національний флот перетворено в бізнес-політичний майданчик, тому цей виклик треба ліквідувати раз і на завжди.
На його думку, «національний флот перетворено в бізнес-політичний майданчик, тому цей виклик треба ліквідувати раз і на завжди».
С.Гайдук:
Щодо внутрішніх загроз, то хотілось би поділитися своїми думками.
Безумовно, внутрішні загрози треба розглядати у широкому спектрі загроз: нормативно-правові, організаційні, адміністративні, економічні, гуманітарно-виховні тощо.
В Україні створена парадоксальна ситуація, коли види морської діяльності (зафіксовані в Конвенції ООН з морського права 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України у 1999 році) розподілені між міністерствами українського Уряду, які формують їх регуляторну політику, а в цілому відповідального за державну морську політику, за формування кроссекторальних зв’язків між міністерствами та їх стратегіями – не має.
Відповідального за державну морську політику, за формування кроссекторальних зв’язків між міністерствами та їх стратегіями – немає.
Як приклад, військово-морська діяльність знаходиться в фокусі декількох міністерств: і Міністерства оборони, і Міністерства внутрішніх справ. Тенденції останнього часу свідчать про перспективи збільшення корабельно-катерного складу Військово-Морських Сил та Морської охорони Державної прикордонної служби за рахунок вітчизняних та іноземних катерів прибережного плавання.
Чи узгоджені між собою стратегії розвитку військового флоту та морської охорони? Чи не створюємо ми штучний прецедент наповнення територіального моря великою кількістю катерів, а діям у дальній зоні приділяємо не достатньо уваги? Чи не несуть за собою такі неузгоджені рішення повторення грузинського варіанту – ліквідація військового флоту та утримання лише морської охорони?
Можливо на таких прикладах і пояснюється ситуативність та безсистемність при формуванні державної морської політики, коли політична влада приміряє її під себе або під бізнес-політичні проєкти: будівництво національного корвету та катерів прибережного плавання від «Ленкузні»; національне корабле/суднобудування та закупівля кораблів/катерів за кордоном; оголошення в доктринальних документах та в Стратегічному оборонному бюлетені нереальних завдань щодо переходу на стандарти НАТО та відновлення військової інфраструктури після звільнення Криму – і це до 2020 року; інформаційні компанії щодо стратегії «москітного флоту» та побудови оборони з моря від свого берегу при світових тенденціях її побудови від берегів противника.