Сучасні Сили спеціального призначення (ССП) Об’єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії організаційно об’єднані в Групу  сил спеціального призначення (ГССП), яка включає:

■ Спеціальну авіаційну службу (САС);

■ Спеціальну човнову службу (СЧС);

■ спеціальний розвідувальний полк (СРП);

■ групу підтримки сил спеціального призначення (ГПССП);

■18-й полк зв’язку;

■ Об’єднане авіаційне крило сил спеціального призначення.

Загальна кількість особового складу сил спеціального призначення ЗС Великої Британії (з урахуванням резерву) складає близько 4500 осіб.

Манівцями історії САС

З метою підвищення ефективності управління, спецвійська у 1987 р. були об’єднані в ГССП під єдиним командуванням Директора ССП. Серед зазначених компонентів ССП Великої Британії особливе місце  займає САС. Вона відома своїми високими можливостями в екстремальних умовах.  Будучи, поряд зі СЧС, ядром британських військ спецпризначення, САС є одним з найстаріших і найбільш високопрофесійних підрозділів спецназу, який відіграв роль взірця й наставника для багатьох військ спецпризначення світу.

Ідея створення ССП у  Великій Британії виникла ще влітку 1940 р., коли з’явилася загроза німецького вторгнення на острів.  Автором її був підполковник Дадлі Кларк.  За підтримки прем’єр-міністра Вінстона Черчілля, спішно почали створюватися батальйони командос. Особовий склад 2-го батальйону пройшов парашутну підготовку, і підрозділ перейменували в 11-й батальйон спеціальної авіаційної служби (САС; щоб відокремити частини командос, десантованих повітряним шляхом, від частин спецслужби, які діяли з моря).  Відчайдушна операція німецьких десантників із захоплення острова Крит підштовхнула розвиток повітряно-десантних частин, на основі 11-го батальйону розгорнули 1-а парашутну бригаду.  2-у парашутну бригаду сформована в Індії з індійських і гуркхських батальйонів.  Це створило передумови для формування власне підрозділів спецпризначення у сучасному розумінні цього слова.

Першим командиром спеціального підрозділу САС вважається лейтенант шотландської гвардії Девід Стірлінг, який у червні 1940 р. вступив добровольцем у 8-й батальйон командос. У липні 1941 р. Д. Стерлінг направив до штабу командування збройними силами на Близькому Сході письмовий план своєї “Концепції застосування малих груп у тилу противника” .

Ідея була схвалена начальником генштабу генерал-майором Нейлом Рітчі, Д.Стірлінг був підвищений до капітана і отримав під своє командування невеликий загін з п’яти офіцерів, 5 унтер-офіцерів та  55 бійців.  Новий підрозділ бригади САС, був сформований 24 серпня 1941 р. як підрозділ командос, та укомплектований виключно з добровольців 8-го батальйону.  Це був перший підрозділ САС, що отримав умовну назву «Спеціальний загін Л. авіаційної служби» (визначався для здійснення операцій за лінією фронту на Північно-Африканському ТВД). Під час бойових дій у Північній Африці бійці САС проводили результативні рейди і розвідувально-диверсійні операції проти німецьких військ.

У вересні 1942 р. “Загін Л”  перейменували у 1-й полк САС, який організаційно складався з чотирьох британських, одного французького та одного грецького ескадронів, а також відділення човнової служби, та нараховував близько 390 бійців. До речі, терміном  “ескадрон” тоді намагались ввести в оману розвідку Німеччини, але назва виявилася спадковою.

Саме Д. Стірлінг почав  використовувати для далекого патрулювання американські джипи “Вілліс”, з встановленою  на них парою важких кулеметів “Віккерс К” 303-го калібру. Пізніше озброєння джипа було збільшено додатковим кулеметом “Браунінг” 50-го калібру. Завдяки їм було здійснено чимало бойових атак на німецькі аеродроми. Коли війна в Північній Африці підійшла до завершення, підрозділи САС знищили близько 400 ворожих літаків – більше, ніж усі Королівські повітряні сили на цьому ТВД. Цікаво, що через чотири десятиліття його досвід використовувався радянським спецназом в Афганістані, в пустелях Дашті-Марго і Регістан, а ще пізніше союзники багатонаціональних сил ним скористалися під час проведення наземної наступальної операції “Меч в пустелі” під час війни в зоні Перської затоки 1990-1991 рр.

У 1944 р. полк був розширений до бригади у складі чотирьох полків і двох батальйонів (два британських (1,2-й САС) і два французьких полки (3,4-й САС), бельгійський батальйон (пізніше 5-й САС) і батальйону зв’язку). Закінчення війни в Європі САС зустріла з втратами у 330 осіб, проте сама знищила близько 8000 противників і 23000 захопила у полон. 8 жовтня 1945 р. бригаду САС майже повністю розформували, залишився тільки територіальний батальйон у британській колонії – Малайї.

Однак стрімке зростання антиколоніальних рухів та ерозія Британської імперії, що поступилася роллю лідера Заходу на користь США, змусило визнати необхідність існування спецчастин із нестандартною тактикою дій. Навички спецназівців щодо дій у джунглях і контрпартизанській боротьбі знову знадобилися британцям.  Під час інспекції за участю командувача британських сухопутних військ був проведений ретельний аналіз ситуації, на основі якого було прийнято рішення про створення спецпідрозділу, призначеного для боротьби з партизанами.  21-й полк САС з умовним найменуванням “стрілецький полк художників”  сформували 1 січня 1947 р. Назва полку історично пов’язана  з  38-м мисливським стрілецьким волонтерським полком, утвореним у Лондоні студентом мистецтва Едвардом Стерлінгом ще 25 травня 1860 р. Полк був укомплектований виключно з різних професійних художників, музикантів, акторів, архітекторів.

 

Основними збройними конфліктами (неоколоніальними війнами), в яких гартувалися  «художників», стали бойові дії проти повстанців у Малайї, Родезії, а також війна 1950-1953 рр. у Кореї.  В результаті, у 1952 р. до списку військових частин було офіційно включено 22-й полк СAС, базою якого з 1960 р. став Херефорд (графство Херефордшир). Основною бойовою одиницею 22-го полку САС з того часу стала група з 12-16 людей, яка розподілялась на команди по 4 людини. До складу четвірки входили спеціалісти з підривної справи, медицини, снайпінгу та зв’язку. При цьому кожен член команди володів і іншою військовою спеціальністю. Бійці були навчені діяти самостійно в умовах дикої природи та тривалий час.    У 1959 р. в результаті перейменування Резервного розвідувального підрозділу був утворений 23-й полк СAС, чиї бійці відзначались професіоналізмом у школі виживання. У 1963 – 1966 і 1970 рр.,  бійців САС направляли в Оман для боротьби  з партизанським рухом, вони воювали у Ємені. Щоправда, імперію це не врятувало, а колонії перетворилися у незалежні держави.

З 1976 р. бійці САС (4 підрозділи по 16 бійців) були направлені на територію Північної Ірландії для ліквідації бойовиків Ірландської республіканської армії (ІРА).

Під час англо-аргентинської війни за Фолклендські острови у 1982 р. бійці САС організували мережу спостережних постів на самих островах і на узбережжі Аргентини, забезпечуючи командування необхідною інформацією про дії противника.  22-й полк САС поніс тут відчутні втрати, під час катастрофи вертольоту загинуло 16 спецназівців.

Найвідомішою антитерористичною операцією САС стало звільнення заручників в іранському посольстві у Лондоні (з 30 квітня по 5 травня 1980 р.). В ході спецоперації, яка тривала 17 хвилин, СAС врятували усіх, крім одного з решти заручників і вбили п’ять з шести терористів.

 

У війнах нової епохи

Для більш чіткої координації дій військ спеціального призначення, підвищення якості взаємодії між ними та за прикладом ЗС США (які роком раніше створили командування сил спеціальних операцій (SOCOM), у 1987 р. утворили Групу сил спеціального призначення (ГСCП), шляхом об’єднання САС  британської армії та СЧС Королівських ВМС. ГССП Об’єднаного Королівства були підпорядковані міністерству оборони.

У 1991 р. спецназівці САС взяли активну участь в операції “Буря в пустелі”.  Вони виконували весь спектр завдань розвідувально-диверсійного характеру в тилу ворога: виведення з ладу РЛС, знищення складів і комунікацій, наведення авіації на противника, розвідка, захоплення полонених, збір і передача даних про місцезнаходження мінних полів, пошук та евакуація льотчиків збитих літаків і навіть  фізична ліквідація найбільш фанатичних прихильників С. Хусейна серед військового керівництва Іраку. Бійці САС відзначилися також результативним полюванням за іракськими мобільними ракетними установками “Скад”.  Ще одним великим успіхом САС стало успішне проведення операції з виведення з ладу підземної кабельної мережі закритого зв’язку між іракськими частинами в Кувейті і командним пунктом у м. Басра.  В результаті іракці були змушені використовувати звичайний радіозв’язок, чим суттєво полегшили союзникам перехоплення повідомлень.

Розвідувально-диверсійні групи САС закидалися у тил противника на парашутах, висаджувалися з вертольотів, деякі підрозділи переміщувалися на озброєних  джипах “Лендровер”.  Були і втрати.  22 січня 1991 р. патруль САС  “Браво Ту Зеро”  у складі 8 бійців був захоплений у полон.  Спецназівці здійснили втечу, але троє з них незабаром були вбиті, а четверо – знову спіймані (пізніше їх звільнили), і тільки одному вдалося дістатися до своїх.  У 1990-х спецназівців САС залучали до операцій в Заїрі, Боснії, Сьєрра-Леоне, Перу і Косово.

На початку лютого 2003 р., за 40 днів до початку військової операції об’єднаних сил США і антиіракської коаліції проти Іраку («Іракська свобода»), на територію Кувейту, Йорданії і іракського Курдистану транспортними літаками С-130 доставили дві повністю укомплектовані роти САС загальною чисельністю 200 чоловік. Запланована до участі в майбутній операції третя рота тимчасово перебувала у стані 24-годинної готовності на основній базі у Херефорді, і була перекинута ​​в район майбутніх бойових дій пізніше.  Проникнення британських командос на територію Іраку почалося за п’ять днів до початку операції (20 березня 2003 р.) групами по чотири і вісім людей.  Вони доставлялися в заздалегідь намічені пункти в нічний час вертольотами “Чинук”, оснащеними розвідувальною апаратурою і обладнанням для постановки радіоперешкод системам ППО противника.  Використання подібних засобів дозволило забезпечити приховану висадку груп САС з автомобілями підвищеної прохідності “Ленд Ровер”.  Отримані розвідувальні дані негайно передавались у штаби союзних військ.

В операції “Непохитна свобода” бійці САС спільно з американською “Дельтою” занурилися на територію Афганістану за кілька тижнів до початку бойових дій, збираючи інформацію про об’єкти “Талібану” (тренувальні табори, склади, бази, пункти дислокації бойовиків), по яким мали завдати удару авіацією і крилатими ракетами.  Щоб не виділятися серед місцевого населення, групи спецназу використовували афганський національний одяг.  З початком активної фази бойових дій спецназівці САС продовжували брати участь в бойових діях проти “Талібану”.  У листопаді 2001 р. підрозділи САС  провели операцію “Трент” –  атаку на опіумні поля і командний пункт “Аль-Каїди”.  У травні 2002 р. британські спецназівці брали участь в антипартизанській операції “Кондор” на південному сході Афганістану.

 

Після терактів 11 вересня 2001 р. і військової операції в Афганістані та Іраку уряд Великої Британії прийняв рішення збільшити чисельність сил спецоперацій. У 2004 р. командування СAС збільшило загальну чисельність спецпідрозділів на 80 осіб шляхом створення 5-го ескадрону “E” для боротьби з терористами Аль-Каїди та іншими джихадістами.

Під час воєнних дій  союзних військ в Іраку бійці САС брали участь в операції “Мальборо” спільно з полком “Дельта” ССО США (Багдад, 2005 р.).  Тоді в ході блискавично проведеної операції було не допущено здійснення   теракту.  Три терориста повинні були привести в дію “пояси шахіда” в людному місці.  Всіх ліквідували снайпери САС до того, як ті встигли підірвати “пекельні машинки”.

 

На рівень сучасних вимог

6 квітня 2005 р. з метою розширення можливостей розвідувального забезпечення діяльності британських збройних сил та підвищення ефективності їхнього реагування на асиметричні загрози національним інтересам, був сформований розвідувальний полк спеціального призначення (штаб-квартира у Херефорді). Частина призначалася для ведення глибинної агентурної розвідки в інтересах сил СпП,  утворювалася на базі 14-ї роти розвідки, особовий склад якої мав великий досвід ведення агентурної розвідки проти Ірландської республіканської армії.

Загальна чисельність полку складала понад 500 осіб. Він комплектувався виключно на добровільній основі, особами як чоловічої, так і жіночої статі, що проходили службу в ЗС Великої Британії і мали зовнішні дані, властиві вихідцям з мусульманських країн Близького Сходу. Командування полку налагодило тісну взаємодію з представниками служба зовнішньополітичної розвідки Великої Британії (MI6), а також з формуваннями спецпризначення збройних сил США і Ізраїлю. Підрозділи частини передбачається використовувати в районах, де високу активність проявляють ісламістські й міжнародні терористичні організації.

Особовий склад полку готувався у два етапи на тренувальній базі 22-го полку САС. Перший етап – шестимісячний курс спеціальної підготовки, що включав навчання прихованому спостереженню, роботі на засобах зв’язку, керування транспортними засобами, надання першої медичної допомоги, а також прийомам рукопашного бою. Під час другого етапу військовослужбовці вивчали іноземну мову у школі військових перекладачів (Беконсфілд).

Водночас збільшення інтенсивності операцій вимагало залучення до них нових людських ресурсів.  Сили спеціального призначення розширили шляхом утворення додаткових підрозділів з десантників і морських піхотинців.  Вже в 2005 р. для посилення ГССП направили 145 десантників зі складу першого парашутного батальйону.  Пізніше до них приєдналися морські піхотинці з 40-ї і 45-ї груп командос. У квітні 2006 р. було фактично завершено формування нового підрозділу, який отримав назву ГПССП. Основне його призначення — підвищення вогневих можливостей сил спеціального призначення під час проведення ними спеціальних операцій (у тому числі антитерористичних) у різних регіонах світу.

Організаційно група включала дві роти вогневої підтримки та одну десантно-штурмову, а також інженерно-саперний і медичний взводи. Під час ведення бойових дій передбачалась її підтримка ланкою ударних вертольотів АН-64 “Апач”. Після завершення організаційних заходів  чисельність групи складала близько 700 осіб. Основу її становили  військовослужбовці 1-го парашутно-десантного батальйону 16-ї окремої повітряно-штурмової бригади та бригади морської піхоти.   Пунктом дислокації групи визначили військову базу “Сайт Атлан Берракс” (Херефорд). Вояки новоствореного підрозділу взяли активну участь у бойових діях коаліційних військ в Іраку. Тоді ж, разом з групою підтримки спеціальних сил спеціального призначення, створили і згадуваний 18-й полк зв’язку.

У період 2006-2008 рр.  САС спільно з американськими колегами  проводили операції з ліквідації лідерів “Аль-Каїди” та інших терористичних угруповань на території Іраку.  Було вбито кілька сотень бойовиків.  САС втратила 6 чоловік убитими і близько 30 пораненими.

 

На гребні «світової турбулентності»

Під час війни в Лівії спецназівці із САС брали активну участь в бойових діях спільно з французьким і катарським спецназом.  Як відомо, сухопутні війська країн НАТО офіційно не брали участі в операції проти режиму Муаммара Каддафі.  Однак це не відноситься до спецназу, який навчав антиурядові сили, і коригував авіаудари сил НАТО.  На територію Лівії було направлено до 200 бійців САС, що, за деякими даними, обернулося неприйнятними втратами для підрозділу такого рівня –  від 21 до 35 осіб.  Найбільші втрати були понесені при штурмі Тріполі, а також коли був збитий вертоліт зі спецназом на кордоні Лівії та Алжиру.

У червні 2012 р. бійці САС звільнили групу з 5 цивільних фахівців, яких бойовики утримували в печері недалеко від кордону з Таджикистаном.  При цьому було вбито 11 бойовиків, спецназівці втрат не понесли.

 

У рамках реформи “Армія-2020”, 21-й та 23-й спеціальні авіаційні полки були переведені від командування ССП Об’єднаного Королівства до командування 1-ї бригади розвідки, спостереження та військової розвідки, відповідальної за зовнішню військову розвідку Великої Британії.

На сьогоднішній день існує обмаль достовірної відкритої інформації щодо діяльності СAС, оскільки британський уряд, як правило, не коментує питання, пов’язані із силами спеціального призначення через специфіку їхньої роботи.

Сьогодні Спеціальна авіаційна служба включає:

21-й полк САС– резерв САС (належать до територіальної армії — ТА);

22-й полк САС – кадрове формування, знаходиться під функціональним командуванням ССО Великої Британії;

23-й полк САС – резерв САС (належить до ТА). На відміну від інших формувань 23 полк САС набирає до свого складу військовослужбовців без будь-якої попередньої спеціальної підготовки. Як вже зазначалося, обидва резервних полки знаходяться під оперативним командуванням 1-ї бригади розвідки, спостереження та військової розвідки.

21-й полк САС зазвичай призначався для ведення розвідки, спостереження та цілевказання в наступальних операціях в середньому та дальньому тилу противника. Штаб полку знаходиться у Лондоні. В склад полку входять три ескадрони: “A” (спільно зі штабом), “C” (дислокація у містах Бейзингсток, Саутгемптон) та “E” (Ньюпорт). 23-й полк САС має виконувати ті ж завдання, що і 21-й.

22-й полк СAС знаходиться під оперативним командуванням Директора сил спеціального призначення, залишається кадровою частиною, нараховує близько 400-600 осіб. Він повністю укомплектований особовим складом і відноситься до частин постійної готовності.  Організаційно полк включає:

штабний відділ планування і розвідки;

крило операційних досліджень;

крило контрреволюційної боротьби;

чотири бойових ескадрони “Sabre” (“шабельні ескадрони”): “A”(“Aльфа”), “B” (“Браво”), “D”(“Дельта”), “G”(“Гольф”) та загін “L” (“Ліма”) резерву;

крило бойової підготовки;

254-й ескадрон зв’язку;

спеціальна група ударних дій.

Командиром кожного ескадрону є майор, а особовий склад становить близько 65 чоловік. Ескадрон включає чотири загони (під командуванням капітана) та  невеликий штабний підрозділ. Загони, як правило, налічують 15 осіб. Кожен із чотирьох загонів має свою спеціалізацію:

Амфібійний загін – британський еквівалент “морських котиків США”,  раніше відомий як “човновий загін”, спеціалізується на веденні бойових дій на морі, включаючи пірнання з аквалангами, використання каяків (байдарок) та жорстко-надувних човнів. Бійці загону проходять навчання спільно з бійцями Спеціальної човнової служби.

Повітряний загін  – спеціалізується на повітряному десантуванні в режимі “вільного падіння”, та відповідних  технікам десантування – HALO (парашут розкривається практично біля землі) і HAHO (парашут розкривається в перші моменти здійснення стрибка). Десантування здійснюється на спеціальному обладнані, переважно на дельтапланах і керованих парашутах.

Мобільний загін (так звані “рожеві пантери”, пересуваються на авто “Ленд Ровер”, пофарбованих у рожевий колір)  – включає фахівців з використання транспортних засобів та ведення бойових дій у пустелі. Вони також є кваліфікованими механіками, які здатні обслуговувати та ремонтувати транспортні засоби в польових умовах.

Гірський загін – спеціалізується на веденні бойових дій і  виживання в горах та полярних умовах. Використовує спеціальне обладнання – гірські лижі, снігоступи та оснащення для альпінізму. Відповідні фахівці проходять систематичні тренування в Альпійській Баварії та Норвегії.

Кожен патруль, на які поділяється загін, налічує чотири особи. Окрім здобутих під час військової підготовки базових навичок, кожен боєць патруля володіє певними спеціальними навичками та уміннями (здійснення радіозв’язку, підривної діяльності, надання медичної допомоги та володіння мовами).

Розподіл завдань для ескадронів 22-го полку СAС здійснюється таким чином, що кожен ескадрон має свою зону відповідальності. Наприклад, один ескадрон здійснює антитерористичну діяльність на території Об’єднаного Королівства, другий – знаходиться у процесі розгортання, третій – тільки готується до розгортання і проходить короткострокову підготовку, четвертий – готується до курсу довготривалої підготовки за кордоном (наприклад, навчання з відпрацювання дій у джунглях чи пустелі).  У воєнний час (наприклад, війна в Іраку 2003 р.) нерідко розгорталися відразу два ескадрони.

Усі військовослужбовці, прийняті до полку, обов’язково проходять підготовку в антитерористичному підрозділі, котрий має назву «крило контрреволюційної боротьби».

Головним завданням штабного відділу планування і розвідки   є збір і аналіз інформації про можливі райони майбутніх дій ССП (фізико-географічні умови, історія, культура, релігія тощо), а також добування відомостей про збройні сили ймовірного противника і його протидиверсійні підрозділи. Відділ має у своєму розпорядженні базу даних на всі відомі терористичні організації, відомості про вчинені теракти, вивчає досвід бойового застосування спеціальних і антитерористичних підрозділів інших держав.

 

Крило операційних досліджень  призначене для проведення перевірки і випробувань нових зразків озброєння і військової техніки (ОВТ), а також спорядження, рекомендованих для оснащення ССП. На його базі проводяться дослідницькі роботи, спрямовані на розроблення технічних завдань для промисловості зі створення необхідних зразків ОВТ. Крім того, займається розробленням і експертною оцінкою нових тактичних прийомів і способів дій підрозділів ССП і використання ОВТ.

Крило бойової підготовки здійснює відбір кандидатів для проходження служби в частинах САС, курс основної (базової) підготовки передбачений для них, а також для військовослужбовців резерву. Заняття проводять досвідчені інструктори (сержанти і офіцери), які прослужили в SAS не менше п’яти років. Для поглибленого вивчення деяких дисциплін можуть залучатися фахівці інших родів військ і служб. У навчальному центрі організовані також курси із вдосконалення професійної підготовки військовослужбовців сил спеціального призначення.

З моменту створення підрозділи САС виконували завдання в тилу противника.  Відтак кожен з бійців повинен вміти користуватися озброєнням і технікою як своєї армії, так і армії противника.

Для доставки груп САС в район виконання завдання використовуються різні колісні транспортні засоби.  Це, передовсім, спеціальні джипи «Ленд Ровер».  Під час операції  ”Буря в пустелі” відмінно себе показали високомобільні і добре озброєні автомобілі типу “Баггі”.  Крім цього роти, що закидалися у тил противника морем, використовували спеціальні катери і надувні швидкохідні човни.  Британське командування приділяє велику увагу вдосконаленню підготовки і оснащення еліти своїх збройних сил і не шкодує на це коштів.

Таким чином, у Великій Британії,  за аналогією із США (Об’єднане командування Сил спецоперацій), створили ГССП під єдиним керівництвом. На відміну від США, які мають ССО за видовим принципом військ (сухопутні, повітряні, морські), у Великій Британії є лише ГССП, яка об’єднує САС для здійснення десантування з повітряних суден та СЧС для здійснення десантування з морських суден.  Хоча САС у своєму складі має лише один 22-й полк,  який належить до кадрових частин спеціального призначення, існують 21 та 23-й полки резерву територіальної армії. У 2014 р. у рамках реформи “Армія-2020”, частина САС була переведена від командування ССП Об’єднаного Королівства до командування 1-ї бригади розвідки, спостереження та військової розвідки.

Нині на спеціальні війська Великої Британії покладається виконання широкого кола завдань:

контртерористична діяльність;

ведення нетрадиційних бойових дій;

глибинна розвідка, прихована розвідка, спеціальна розвідка з метою виявлення військових об’єктів в тилу противника (штаби, пункти управління, вузли зв’язку, аеродроми, склади, засоби ракетно-ядерного нападу і т. п.);

проведення спеціальних заходів в тилу противника з метою знищення або виведення з ладу виявлених об’єктів, захоплення в полон або ліквідації військових і політичних діячів супротивника, захоплення документів, зразків техніки і озброєння;

наведення авіації для нанесення ударів по виявлених об’єктах і розвідка результатів цих ударів;

антипартизанська війна;

наступальні дії на значній глибині від лінії зіткнення сторін;

спеціальна підготовка майбутнього бойового простору, диверсійна діяльність, захоплення об’єктів особливого значення;

агентурна розвідка;

підготовка військових формувань дружних іноземних держав;

організація і підготовка повстанських загонів на території противника.

 

Джерела і література

1. Баленко С.В. Всемирная энциклопедия спецназа: Элитные подразделения 100 стран. – М.: Яуза; Эксмо, 2014. – 816 с.
2. Биструхін Г.С., Вєдєнєєв Д.В. Війна в кам‘яних джунглях. Міська партизанська війна як феномен збройної боротьби та спеціальної діяльності. 1945–2005 рр. Монографія. – К.: Генеза, 2006. – 512 с.
3. Козлов С.В., Гройсман Е. Силы специальных операций НАТО: расширение до 1999 г. – М.: «Арктика 4Д»; «Русская панорама», 2015. – 900 с.
4. Миллер Д. Командосс: Формирование, подготовка, выдающиеся операции спецподразделений. – Мн.: Харвест; М.:ООО “Издательство АСТ”, 2003. – 512 с.
5. Наумов Ю.Ю. Энциклопедия спецназа стран мира/Ю.Ю. Наумов. – Харьков: Книжный клуб, 2011. – 608 с.
6. Паркер Дж. Британские коммандос. – М.: Изографус, “ЭКСМО”, серия “История элитных войск”, 2003. – 224 с.
7. Elite warriors. Special Operations Forces of the World. PDF issu. – 13.11.2009, UTC. – 930 p.
8. «Britain to double commitment to the war on terror with ‘SAS Lite'» (http://www.telegraph.co.uk/news/main.jhtml?xml=/news/2005/ 04/17/nsas17.xml&sSheet=/news/2005/04/17/ixhome.html). The Daily Telegraph 17 April,
9. http://military.wikia.com/wiki/United_Kingdom_Special_Forces
10. UKSF Air Support (http://www.eliteukforces.info/air-support/)
11. http://military.wikia.com/wiki/Special_Air_Service#22_SAS_Regiment
12. https://themeltingthought2000.wordpress.com/2016/08/20/the-british-sas-who-dares-wins/
13. Fremont-Barnes, Gregory (2009). Who Dares Wins: The SAS and the Iranian Embassy Siege 1980. Oxford: Osprey Publishing. ISBN978-1-84603-395-7.
14. https://en.wikipedia.org/wiki/Provisional_Irish_Republican_Army
15. Operation Nimrod – The Iranian Embassy Siegehttp http://www.eliteukforces.info/special-air-service/sas-operations/iranian-embassy/
16. http://www.publications.parliament.uk/pa/cm200405/cmhansrd/vo050405/wmstext/50405m01.htm#50405m01.html_sbhd5
17. http://research.omicsgroup.org/index.php/Special_Forces_Support_Group
18. http://www.eliteukforces.info/sfsg/
19. https://publications.parliament.uk/pa/cm200506/cmhansrd/vo060420/wmstext/60420m01.htm
20. http://www.theinfolist.com/php/SummaryGet.php?FindGo=British_special_forces

 

 

Дмитро Вєдєнєєв,

доктор історичних наук, професор, полковник запасу

   Андрій Слюсаренко,

кандидат історичних наук, доцент, полковник