22 липня в Україні з’явилося нове міністерство — Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України. Це саме той центральний орган виконавчої влади із віце-прем’єр-міністром на чолі, який тривалий час пропонували створити експертні організації України. Та й західні партнери вбачали у такому кроці припинення «ручного управління оборонкою». Наразі після двох з половиною місяців роботи із розгортання міністерства з’явилися підстави поговорити із його керівником про перспективи та ризики оборонної реформи.

Віце-прем’єр-міністр України — міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський в інтерв’ю інформаційному агентству «Оборонно-промисловий кур’єр» розповів про своє бачення давно очікуваної реформи.

Олеже Семеновичу, міністерство створено, почало працювати. Чи вже є можливість казати про старт реформи ОПК? 

Міністерство передусім здійснило низку організаційних заходів. Урядом затверджено Положення про Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, визначено граничну чисельність даного міністерства, вирішено питання щодо розташування відомства. Крім того, днями Президент України Володимир Зеленський підписав закон про зміни бюджетного фінансування на 2020 рік. Цим законом передбачено, що вже в цьому році виділятимуться кошти на роботу новоствореного Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Наразі завершується реєстрація рахунків у Казначействі, завершується розробка штатної структури. Передбачено, що гранична чисельність міністерства становитиме 333 особи. І після узгодження цих питань із Міністерством фінансів розпочнемо набирати співробітників. Міністратегпром буде опікуватись питаннями оборонно-промислового комплексу, літакобудування ракетно-космічної галузі. Також є розуміння, що частина державних підприємств, які не належать до цих сфер, але мають стратегічну важливість, також підпадають під зону відповідальності нашого міністерства.

А щодо Агентства оборонних технологій?

Це вже бюджет 2021 року. Звісно, ми плануємо отримати усі можливості для розгортання Агентства, в тому числі, й фінансові.

Щодо кадрів. Чи плануєте запрошувати до Міністратегпрому представників профільного департаменту Мінекономрозвитку?

Так, таку роботу ми вже проводимо, триває процес співбесід. Крім того, будемо набирати й з інших структур. А також серед людей, які мають досвід роботи у цій сфері. Кадрового дефіциту не відчуваємо, для наповнення міністерства є чимало фахівців.

 

Щодо Стратегії розвитку ОПК. Чи будете допрацьовувати те, що вже було розроблено департаментом Мінекономрозвитку під керівництвом заступниці міністра Світлани Панаіотіді?

Тут вийшла певна накладка. У той час, коли департамент Мінекономрозвитку вийшов на фінальну стадію роботи над документом, з’явився указ Президента України щодо завдання Міністратегпрому розробити такий документ протягом наступних шести місяців. То ж, дійсно будемо розробляти документ. Тут немає якихось підводних течій, які інколи намагаються відшукати. Тут просто об’єктивно повноваження Мінекономрозвитку перейшли до іншого центрального органу виконавчої влади — Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Можу запевнити, що напрацювання Мінекономрозвитку не будуть втрачені; плануємо також залучати до обговорення й неурядові структури. Є налаштування зробити хороший документ, який зможе стати фундаментом для проведення реформи.

Питання держоборонзамовлення має перейти до вашого міністерства?

Так, це питання буде у нашій компетенції. Щоправда, є робочі моменти. Зокрема, ми зможемо у повному обсязі зайнятися держоборонзамовленням після того, як сформуємо режимосекретний орган, та визначені представники Міністратегпрому оформлять та отримають доступ до державної таємниці.

 

 

Днями ви повідомили, що Міноборони замовить три нових літаки Ан-178. Це було спільно напрацьоване рішення?

Ми тісно співпрацюємо із Міністерством оборони, вже налагоджена повноцінна співпраця. Нещодавно було проведено зустріч із міністром оборони. Ми визначилися щодо взаємодії та обговорення ще низки питань. Жодних проблем співпраці двох міністерств немає, і в тому числі, у питанні замовлення авіаційної техніки. Скажу більше: я не виключаю, що може з’явитися ще й замовлення на інші літаки.

У своєму першому інтерв’ю, серед найважливіших напрямків розвитку технологій ви згадали й протиповітряну оборону. Чи є у планах розвивати технології ППО та замовляти підприємствам відповідні дослідно-конструкторські роботи?

Мені відомі напрацювання й ДержККБ «Луч», й КБ «Південне». Вони, без сумніву, заслуговують на увагу. Водночас, я гадаю, що увесь спектр розробок засобів протиповітряної оборони Україна не «потягне», хоча б тому, що Україна не має досвіду розробок засобів ППО. Напевно, ми підемо таким шляхом: спочатку модернізація тих засобів ППО, що вже є на озброєнні в ЗСУ. Я знаю позицію керівництва військового відомства – вони хотіли б купувати вже готові засоби ППО, не витрачаючи час на розробки. Для армії це нагальна проблема – цього не можна не визнавати. Будь-яка розробка – це час та, врешті решт, затягування переозброєння. То ж, ДержККБ «Луч» нині шукає іноземних партнерів – стосовно своєї розробки комплексу ППО середнього радіусу дії. Сподіваюся, що через деякий час такі партнери знайдуться. То ж, якщо казати про ДКР з модернізації існуючих зразків ППО — це можливо, з розробки нового ЗРК – навряд чи.

 

А космос? Створення розвідувального космічного апарату можливе?

На це слід дивитися реалістично. Раніше космічні програми України були фактично підлаштовані під КБ «Південне». А космічна програма має бути державною. Якщо таку державну програму спроможне виконати КБ «Південне», хай виконує. Якщо ні, то ми  не можемо підлаштовувати програму під можливості КБ… Я умовно кажу: якщо нам потрібна роздільна здатність супутника 0,5 метра, а «Південне» здатне запропонувати 2 метри, то у такому випадку ми маємо робити відкритий конкурс, виписати умови, вимоги і т.д. Хоча можуть бути й інші шляхи. Зокрема, нещодавно я відвідав Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» і побачив чимало цікавого, в тому числі, й за тематикою створення космічних апаратів дистанційного зондування Землі з роздільною здатністю менше 1 метра.

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» є прихильником відкритих ділянок и відкритого пошуку інвестора. Щодо вашого міністерства – на які фінансові можливості ви розраховуєте?

Наразі ми працюємо над таким питанням, як передача ДІФКУ — Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, — від Мінекономрозвитку до нас. Нині триває процес узгодження. Щоб можна було фінансувати оборонні проєкти, заохочувати розробників зброї.

Але це ж не дуже капіталоємні проєкти, чи не так?

Звичайно. На сьогодні це маленький бюджет. На жаль, ми не змогли своєчасно вступити у бюджетний процес 2021 року. Але на засіданнях уряду та у роботі із парламентськими комітетами ми намагаємося досягти порозуміння щодо необхідності збільшення статутного капіталу ДІФКУ.

Про які фінансові показники йдеться?

Ми хотіли б отримати 3 мільярди гривен, але якщо, навіть, буде 1 мільярд, для старту це може виявитися достатнім.

Питання підготовки виробництв буде у фокусі уваги міністерства? Ви нещодавно запропонували розширювати сферу використання титану у різних сферах та підвищувати якість його обробки…

Звичайно! Усі ці питання – у зоні нашої компетенції. Через підприємство «Безпека» ми маємо намір розвивати можливості вітчизняного виробництва.

Які напрямки сьогодні ви розглядаєте як перспективні – щодо розвитку нових виробництв?

Високоточна зброя, боєприпасна галузь та спецхімія. Імпортозаміщення в літакобудуванні. Дуже багато треба зробити. Багато, звісно, залежить від бюджетних можливостей – від цього будуть залежати наші пріоритети. Гадаю, визначальним виявиться формування держоборонзамовлення – під це у першу чергу будуть створюватися нові виробництва.

 

А якщо ми подивимося на іноземні озброєння. Яке ваше ставлення до локалізації виробництв іноземних озброєнь? Скажімо, на британський проєкт будівництва катерів та американський проект від компанії Harris щодо виробництва засобів зв’язку?

Ставлення позитивне. Єдине, що спільно із Міністерством оборони треба визначити доцільність саме іноземних озброєнь – у тих випадках, коли існують вітчизняні аналоги.

Щодо зв’язку. Ізраїльський Elbit Sуstems також пропонує створення виробництва на території України. У таких випадках ми маємо виходити із рівня локалізації. Якщо, скажімо, проєкт з виробництва британських катерів може передбачати майже сто відсотків локалізації виробництва корпусів, то він може бути цікавим. Якщо ж виробники засобів зв’язку передбачають лише крупновузлову зборку, то навряд чи ми підтримаємо такі проєкти. Хоча тут потрібна конкуренція, нам потрібні нові, кращі технології.

Усі такі рішення ви намагаєтесь вирішувати разом із Міністерством оборони?

Так. Навіть Агентство оборонних технологій де-факто буде подвійного підпорядкування…

В Україні прийнято на озброєння ракетний комплекс «Нептун». Але поки що не виділено коштів на створення першого дивізіону таких ракет…

Я гадаю, із ракетним комплексом «Нептун» проблем не буде. Я знаю, що є чітке бажання Міноборони його замовити й отримати.

 

Найбільш чутлива історія для ОПК України – ПАТ «Мотор Січ». Що плануєте робити: санкції, націоналізація чи якийсь третій вихід?

Дійсно, дуже проблемна ситуація. Гадаю, розв’язувати цю проблему будемо комплексно. Ми не можемо втратити стратегічне підприємство, яке впливає на життя усього міста Запоріжжя. Серед іншого, ми розглядаємо пропозиції інвесторів, в тому числі США. Позиція держави у тому, щоб не допустити витоку технологій. Наразі працюємо над проєктом закону про особливості здійснення інвестицій у підприємства, що мають стратегічне значення для економіки України — сподіваюся, він буде найближчим часом прийнятий. Він, в тому числі, дозволятиме застосувати санкції – як один із можливих варіантів.

Реформа «Укроборонпрому» — коли розпочнеться?

Реформа «Укроборонпрому» вже розпочалася і йде. Я провів низку нарад – практично щодо усіх холдингів та й спецекспортерів. Окремо – щодо корпоративного управління. Йдемо двома шляхами одночасно. Зокрема, тісно працюємо із парламентом щодо закону про особливості корпоратизації.

А керуючі центри, вони втручатимуться у господарську діяльність холдингів?

Планується створити дві керуючі холдингові компанії – «Оборонні системи України» та «Аерокосмічні системи України». Передбачається, що «Оборонні системи України» матимуть шість холдингів, а «Аерокосмічні системи України» — три. Але «Оборонні системи України» та «Аерокосмічні системи України» займатимуться розробками стратегій, піклуватися про залучення інвестицій та жодним чином не втручатимуться у господарську діяльність холдингів.

 

А щодо спецекспортерів?

По-перше, їх буде зменшено до трьох, залишаться «Укрспецекспорт», «Спецтехноекспорт» та «Прогрес». Спочатку їх планували вивести із складу «Укроборонпрому», сьогодні вирішуємо, чи вони залишаться у складі «Оборонних систем України», чи будуть підпорядковані напряму міністерству. Я схиляюся до останнього. Та вважаю, що спецекспортери не повинні надавати кошти підприємствам, які мають заборгованості, зокрема, щодо заробітної плати. Більше того, я вважаю, що з часом спецекспортери взагалі відійдуть в історію, оскільки холдинги будуть спроможні торгувати самостійно.

Приватні підприємства з часом будуть входити у холдинги?

Переконаний у цьому. Це й буде справжній бізнес. Настануть часи, коли потужні приватники зажадають купити акції холдингів. Або навпаки. І це нормально.

Урівняти права приватників і державних підприємств, зокрема, у частині фінансування державою підготовки виробництв – це реально?

Ми цього прагнемо. І переконаний, одного дня прийдемо до саме такої ситуації. Усі підприємства ОПК повинні мати рівні  можливості, рівні права.

Скільки потрібно часу, щоб український ОПК отримав нове обличчя?

Вважаю, що рік-півтора.

Під час прийняття рішення щодо фінансування тих чи інших технологій, за ким буде останнє слово?

За Міноборони. Головним завданням Міністратегпрому буде — надання максимального пріоритету інтересам української оборонної промисловості. В першу чергу це стосується питання імпорту озброєння іноземного виробництва, яке набирає обертів у той час, коли вітчизняна «оборонка» не завантажена. Питання державного оборонного замовлення та інноваційної діяльності у стратегічних галузях промисловості визначено ключовими в роботі Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України.

 

розмовляв Валентин Бадрак,

директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння