Сучасні тенденції розвитку західної управлінської практики свідчать про перехід органів державної влади та великих корпорацій у режим електронного уряду та електронної компанії, відповідно, електронного ситуаційного центру. Ситуаційний центр (СЦ) – це, передусім, сукупність спеціальних інформаційних технологій та апаратно-програмних комплексів, що реалізовують функції підготовки управлінських рішень з урахуванням оцінки їх наслідків, причому процес розробки й прийняття рішення відбувається в реальному часі

Умови, в яких нині більшість підприємств оборонного сектору економіки усіх форм власності виконують державне оборонне замовлення, змушують виробників апелювати до вищого керівництва держави, оскільки реалізація ДОЗу може опинитися під загрозою зриву. Так вважає генеральний директор ГС «Ліга оборонних підприємств України» Олександр Ясинський, який виступив під час прес-конференції у Львові. Захід, зокрема, було присвячено ситуації навколо одного з членів Ліги –

Часть 1. Организация вооружённых сил Венесуэлы   Причиной написания данной статьи является то, что в Венесуэле происходят массовые выступления оппозиции против правящего режима, вызванные жесточайшим экономическим, социальным и политическим кризисом. Также существует угроза гражданской войны и иностранной интервенции. В этих условиях ключевую роль могут сыграть вооружённые силы (ВС) страны. Кроме того, Венесуэла проводит реформу своих ВС и осуществляла их перевооружение.

Как автор альтернативной модели политического урегулирования карабахского конфликта («Карабахский треугольник» и принципы разрешения; «Косовский прецедент» и «Карабахский треугольник»), считаю важным, чтобы прозвучали ответы на следующие вопросы: — Во-первых, насколько те, кто принимает решения по политическому урегулированию карабахского конфликта, осознают неизбежность компромиссов, или все же это игра, как и весь переговорный процесс в целом? Если это так, тогда на что рассчитывают

У березні 2019 р. польський аналітичний центр «Warsaw Institute» презентував спеціальну доповідь під назвою «Росія на Чорному морі. Стратегія «Mare Nostrum»», у якій аналізуються причини та розглядаються можливі наслідки політики Кремля у цьому важливому для України регіоні.   Географічне положення Росії спричинило те, що протягом століть для Москви умовою завоювання та збереження статусу наддержави був контроль над двома морськими «вікнами

Отрывок из исследования «Сухопутная война в Украине. Современное Поле Боя Европы» от мая 2019 года, Мартин Субе под руководством Директора Постоянного Секретариата, FINABEL Генерал Валерий Герасимов – начальник Генерального штаба ВС Вооруженных сил Российской Фе­дерации и автор концепта «гибридной войны». Концепт Герасимова базируется на убеждении, что современные конфликты значительно отличаются от конфликтов времён Холодной или Второй Мировой войн. Современные конфликты

Ще півроку тому  кожен, хто запускав щупальці аналізу в каламутні води 2019-того, неодмінно намацував дві масивні міни – вибори президента та парламенту. Підривник у таких  «боєприпасах»  спрацьовує, як правило, у двох випадках: коли влада, забуваючи про мінно-вибухові загородження, прокладає курс на фальсифікації та силове приборкання вулиці, або ж через  торпедування виборчого процесу ззовні. Спуск попередньої влади з висоти Печерських пагорбів

Гадаю, надзвичайно важливою і актуальною для обговорення нині є тема управління у сфері оборони держави. Аналіз цих процесів в різних країнах свідчить, що вони мають свою особливість, зокрема, враховуються фактори, що пов’язані із станом миру, війни, блоковості та інше. Отже процес управління сферою оборони – це галузь стратегічного рівня управління, і у цей процес задіяні найвищі органи державного управління –

(Выступление к открытию Украинского института исследований безопасности, 11 июня, Укринформ, Киев) С окончанием президентской кампании и вступлением в полномочия нового президента страна вошла в новый виток напряженных и ответственных будней. Переформатирование власти – это всегда новые вызовы для государства. Наряду с ними существуют и замороженные риски, доставшиеся в наследство от предшественников. Экспертная среда чутко реагирует ситуацию, ощущая свою ответственность в

Американо-иранское противостояние вступает в новую фазу. Де-факто повторяется сценарий, предшествовавший вторжению США в Ирак в марте 2003 года. Президент США Дональд Трамп нацелен на смену власти в Тегеране. 16 августа 2018 года госсекретарь США Майк Помпео объявил о формировании в Госдепе т.н. «Группы действий по Ирану» (IAG) для координации и проведения жесткой политики Вашингтона в отношении Исламской Республики Иран (ИРИ).