Деякі непересічні кроки Вашингтону у січні 2024 року були спрямовані не тільки на закріплення власного лідерства, але й на зміцнення Європи, зокрема через демонстрацію переваг членства в Альянсі деяким «складним країнам». Бо хіба не так можна було б інтерпретувати гру адміністрації Байдена у двох не дуже дружніх одна до одної країнах НАТО Туреччині та Греції? І хоч як би нам як українцям, не хотілося б критикувати президента Байдена за недостатню рішучість розрубити мечем російсько-український вузол, в’язати надскладні вузли та вигадувати багатоходові комбінації ця команда вміє. Турецько-грецький – один з таких.

Скажімо, Туреччина у січні 2024 року отримала довгоочікуваний дозвіл на придбання 40 нових F-16V у версії Block 70 та модернізацію ще 79 зі свого парку до такого ж рівня – щоправда, за захмарні 23 мільярди доларів[1]. Але рішення США було оголошено практично у той самий день, коли Туреччина завершила процес ратифікації заявки Швеції до вступу у НАТО. Байден одним кроком відчутно зміцним НАТО та й казну поповнив. А ще навів мости з важливою країною-союзницею, з якою встиг свого часу побити горщики його попередник Трамп.

Збирання літаків F-16 в Туреччині

Але Байден одразу зробив ще один, не менш цікавий крок — США повідомили про готовність передати Греції зброї на 200 мільйонів доларів у обмін на зброю для України. Зокрема, у листі держсекретаря США Ентоні Блінкена йшлося[2], що в рамках прискореної процедури EDA Греція отримає два літаки C-130H, десять двигунів для літаків P-3 та 60 бойових броньованих машин Bradley. Після схвалення Конгресу Афіни також зможуть отримати до 40 нових літаків F-35, три патрульні кораблі типу Protector та різноманітну автотехніку. Блінкен додав, що уряд також подасть до Конгресу законодавчу пропозицію щодо надання кораблів із запитом надати необхідний юридичний дозвіл на передачу до Греції чотирьох фрегатів LCS. Крім того, він пообіцяв, що США розглянуть запит Греції щодо постачання літаків-заправників KC-135 та нових C-130J. Афіни не зволікали з позитивною відповіддю — прем’єр Кіріакіс Міцотакіс у своїй заяві влучно висловився про «важливий день» для національної оборони та дипломатії Греції та наголосив, що завдяки цій співпраці країна буде захищена, а грецькі платники податків не відчують цього на своїх кишенях, адже пакет буде переданий безкоштовно з американських резервів. Знайшлося трішки місця й для українського інтересу: у арсеналі Греції радянсько-російські системи ППО «Тор», «Оса», С-300, а також зенітні установки радянського зразка ЗУ-23-2 та боєприпаси до всіх перелічених позицій — це й мало перейти Україні у ході комбінації. Але також далеко не зайвим у цьому американському геймі є той факт, що як Туреччина, так і Греція нерідко відчутно підігравали РФ. Піклуючись про подолання проблем в економіці та вирішення проблем у енергетиці, Путіну підігравав Ердоган, та й зустрічався з диктатором, що перейшов усі межі людяності. А той прикрий факт, що Туреччина інколи ставала «транзитною станцією» для критичних товарів (від мікросхем до верстатів)[3], дуже турбувало країни НАТО. Що ж до Греції, то там традиційним фактором впливу РФ залишалась релігія – через православне християнство, яким в РФ, як відомо керує ФСБ, здійснювалися чисельні акції і операції російської гібридної війни. Серед наслідків і високий рівень ВТС та згадана російська зброя в ЗС Греції. Тож, можна передбачати, що американська політика впливатиме на антиросійські настрої в цих країнах – не виключено, що за лаштунками перемовин існували й певні умови-домовленості щодо цього питання.

[1] https://defence-ua.com/weapon_and_tech/turechchina_otrimala_dozvil_na_40_novih_f_16v_modernizatsiju_79_za_fantastichni_23_mlrd_dolariv-14266.html

[2] https://www.kathimerini.gr/politics/foreign-policy/562853092/i-epistoli-mplinken-ston-kyr-mitsotaki-gia-ta-f-35-kai-tin-amyntiki-synergasia/

[3] https://suspilne.media/626271-tureccina-zbilsila-eksport-do-rosii-tovariv-podvijnogo-priznacenna-ft/