Одним із вкрай важливих питань національної безпеки, про яке останніми днями на тлі загострення епідемії менше згадують – це реформування українських спецслужб.
Мене часто запитують – «Навіщо зараз реформувати СБУ? Ну працює ж якось, може краще не чіпати до завершення війни?». І я щоразу відповідаю – якраз тепер наш останній шанс, яким ми не скористалися в мирний час. Більше не можна тягнути. Оскільки ціна, яку ми всі платимо за неефективність Служби – надто велика. Неефективність і корупція – головні два ворога наших спецслужб. Вони призводять не лише до величезних збитків економіці держави, до формування негативної репутації мундиру СБУ, до розпорошення таких потрібних для боротьби з ворогом ресурсів, але й до зниження морального духу бійців, які бачать поруч обман і несправедливість. Вони бачать «золоту молодь», яка прийшла наживитися, а не для того, щоб служити Батьківщині.
Корупція породжує не лише зневіру військових, але і тотальний непрофесіоналізм, оскільки призначені «по блату» керівники і самі нічому не зможуть навчити особовий склад, і позбудуться якісних фахівців, на тлі яких виглядають жалюгідними. А ціна непрофесіоналізму на війні — горе і людські життя. Тому реформи — це важливо і їх потрібно проводити вже зараз.
Я хочу обговорити реформування мабуть найбільш проблемного підрозділу — “Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ”, або як його називають у ЗМІ — “Економічної безпеки”. Співробітники цього підрозділу стали фігурантами багатьох скандалів та журналістських розслідувань. Реальна ефективність їх роботи — у тому, що Україна перетворилася на “тренувальний майданчик” міжнародних спецслужб, нашу державу заслужено називають “найбільшим офшором Європи”, наша країна виступає ланкою у відмиванні коштів різноманітних розвідок та кримінальних угруповань. Ми навіть не можемо протидіяти різноманітним фінансовим схемам, які організували структури Кремля “у нас під носом” з метою фінансування агентів впливу і прихильників “руської весни”. Проте “результати” у підрозділу економічної безпеки є. І вони, на жаль, неприйнятні для вітчизняної спецслужби… Серед них — тиск, залякування підприємців і політичних опонентів влади, постійні “маски-шоу” на підприємствах, які у подальшому не доходять навіть до судової стадії, непропорційно заможне життя окремих працівників, дорогі автівки, нерухомість, зокрема і за кордоном.
Це усе потрібно змінювати. Існує багато ідей, що і як робити. Частина моїх колег налаштована радикально — скоротити не лише підрозділ, але і функцію із захисту економіки в СБУ. Я дотримуюсь іншої думки. Оскільки розвідка кожної країни класично складається із політичної, економічної, військової та науково-технічної, то неприпустимо позбавляти державу інструменту для захисту від діяльності іноземних економічних розвідок. Разом з тим, необхідно кардинально змінити підхід, щоб підвищити ефективність.
На мій погляд, причин корупції і неефективності економічної безпеки СБУ кілька. Основна — це невластива спрямованість. Усі ці роки вказаний підрозділ займався пошуком і розслідуванням економічних злочинів, а не веденням економічної контррозвідки. Це абсолютно різні напрямки діяльності. Законом визначено низку правоохоронних органів, які мають розслідувати економічні злочини, і СБУ серед них немає. Керівництво служби за допомогою маніпуляцій одержує можливість розслідувати такі злочини.
У чому ж тут проблема? Перш за все, розслідування економічних злочинів — це важливо, однак це не той “топ-рівень”, якого потребує держава від спецслужби. Не принижуючи заслуги колег з правоохоронних органів, які займаються боротьбою з економічною злочинністю, скажу що знайти і розкрити економічний злочин зазвичай легше, ніж виявити діяльність іноземної спецслужби проти нашої економіки. Адже економічним злочином буде і невелика розтрата на підприємстві, вчинена грубо і з великою кількістю доказів. Зовсім інша річ спецоперації, які плануються місяцями, а то і роками, які готують і виконують “профі” — іноземні шпигуни і агенти, які проходять спеціальні тренування, готуються до того, що проти них працюватиме контррозвідка. Вплив іноземних спецслужб не завжди виявляється тут і зараз, це може бути тонкий тривалий процес, який спрямований на ослаблення економічної міці цілої країни через роки. Це сотні чи тисячі створених фіктивних фірм, які під видом легальної діяльності надають “прикриття” роботі іноземних шпигунів і маскують рух коштів в інтересах спецслужб, це мережі “мозкових центрів” (“think tanks”), які продукують руйнівні ідеї і теорії, які поведуть нашу країну хибним шляхом. Це “агенти впливу”, які інфільтруються у владну вертикаль і наше громадянське суспільство і лобіюють прийняття таких небезпечних для держави рішень. Це завербовані агенти, які здійснюють збір інформації на всіх рівнях прийняття управлінських рішень, які за гроші чи з нелюбові до України підривають її зсередини. Усьому цьому має протистояти потужна контррозвідка, складовою якої є економічна контррозвідка. Структура професіоналів-патріотів, із значним досвідом, розгалуженою агентурною мережею, сильною аналітичною базою. На жаль, сучасна економічна безпека такою не є.
Які першочергові кроки я вважаю необхідними для реформування цього сектору? Перш за все — це заборона на законодавчому рівні невластивої діяльності, щоб не виникало спокуси у жодного керівника відкрити справу заради наживи. Необхідна заборона слідчим підрозділам СБУ розслідувати, а оперативним — здійснювати супровід будь-яких економічних злочинів. По-друге, необхідно заборонити радянський атавізм — показникову систему. Критерії діяльності і успішності мають виходити з безпекової ситуації в країні, а не від того, чи виконає підрозділ “рознарядку з розкривання злочинів”. Це інструмент корупції в самій службі, адже закладаючи необґрунтовані “показники”, які завідомо ніколи не будуть досягнуті, керівництво забезпечує собі лояльність підлеглих. Усі матимуть провину, але каратимуть лише тих, хто матиме власну думку. Як казав іспанський диктатор Франсіско Франко — “Друзям — все, ворогам — закон”. Тому необхідно заборонити ганебну “показникову систему”.
Важливим етапом реформи є демілітаризація служби. Це загальносвітова практика, коли особи, які виконують повноваження держави й так чи інакше тимчасово обмежують права і свободи людей, повинні бути невійськовими, повинні мати більше прав щоб нести більшу відповідальність. Офіцер спецслужби окрім наказу керівника має вище керівництво закону і власної совісті. Тому, навіть стільки років “проходивши в погонах”, я підтримую демілітаризацію СБУ.
Наступним етапом після заборони невластивих функцій, має стати побудова власне “економічної контррозвідки” України із наданням їй необхідних повноважень. Ця структура має зосередитися на таких напрямках роботи: протидія економічному шпигунству, виявлення і знешкодження іноземної агентури, зокрема «агентів впливу», протидія економічним диверсіям і спеціальним операціям, виявлення фінансово-економічної інфраструктури діяльності іноземних спецслужб, протидія деструктивному впливу транснаціональних та вітчизняних фінансово-промислових груп, а також здійснення глибокого аналізу спрямувань іноземних спецслужб і розвитку загроз економічній безпеці.
Для ефективної діяльності і можливості виконувати такі складні завдання, спецслужба повинна мати ресурс і повноваження для реалізації. Під ресурсом я розумію доступ до інформації, адекватно повний, швидкий і максимально без бюрократичних обмежень. Іншим важливим ресурсом є потужна аналітична база. Для її створення необхідні фахівці з різних сфер знань і процес її створення має бути безперервним. І звісно оплата праці фахівців має бути конкурентною. Що ж до повноважень з реалізації, то це не обов’язково заходи, гарантовані примусом держави. Я не кажу про кримінальні справи чи обшуки. Мова йде про гарантованість того, що результати роботи спецслужби будуть почуті політичним керівництвом держави і обов’язково враховані при прийнятті важливих для країни рішень. Адже ми неодноразово були свідками, коли важливі зведення розвідки і контррозвідки не лише не беруться до уваги, але навіть не читаються керівництвом держави. Або їхні “політичні інтереси” домінують і такі документи просто “губляться” серед інших менш вагомих. Єдина відповідальність за це сьогодні — так звана “політична”. Тобто неефективних політиків ймовірно не оберуть на наступний строк. Однак це не вихід. Система має працювати “як годинник” незалежно від того, хто зараз при владі, хоче (чи вміє) він користуватися важливими інструментами держави, чи ні.
Тож, друзі, ця стаття — це не завершене рішення, а початок суспільної дискусії. Основна ідея у тому, що ми хочемо відійти від практики проведення “маски-шоу” і корупційних поборів працівниками СБУ, припинити розпорошення наших ресурсів і одержати сильну та сучасну спецслужбу, яка акумулює потужний кадровий інтелектуальний потенціал та зможе гідно протидіяти найскладнішим викликам безпеці економіки України. Процес реформування наразі триває і я запрошую експертів, аналітиків та усіх небайдужих долучитися до спільного творення змін. Слава Україні!
Роман Костенко,
народний депутат України,
секретар Комітету Верховної Ради України
з питань національної безпеки, оборони та розвідки