Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Протон» спеціалізується на розробленні та виготовленні засобів спеціального радіозв’язку. Це підприємство входить до створюваного холдингу «Радарні системи», який в «Укроборонпромі» планують юридично оформити одразу після ухвалення необхідного для цього законопроекту №3822. Презентація холдингу і покрокового плану з його створення відбулася у вересні поточного року і отримала схвальний відгук від віце-прем’єр-міністра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського під час візиту на ДП НВК «Іскра» у Запоріжжі.
ДП ЦКБ «Протон» виробляє автоматизовані станції радіоперешкод короткохвильового радіозв’язку Р-330КВ1М та сучасні радіопеленгатори, що здатні працювати у автоматичному режимі та виявляти радіостанції короткохвильового діапазону, реєструвати та аналізувати параметри прийнятих радіосигналів. Кілька таких радіопеленгаторів, об’єднаних у єдину мережу, можуть визначати місцезнаходження передатчика сигналу. Таким чином є можливість отримати точні координати центрів зв‘язку, командних пунктів, розташування підрозділів противника та іншу важливу інформацію.
Директор державного підприємства «Центральне конструкторського бюро «Протон» Олег Вотяков відповів на питання ІА «ОПК» щодо перспектив розвитку в Україні цього високотехнологічного напрямку спеціальної надскладної техніки.
Олеже Івановичу, хотілося б розпочати розмову з вашої оцінки нинішнього року. Як ви можете прокоментувати 2020 рік з огляду на обсяги державного оборонного замовлення?
На жаль, за останній рік ситуація з державним оборонним замовленням не покращилася. Справа в тому, що основні вироби були поставлені в минулому році. Йдеться зараз про серійні станції РЕБ Р-330КВ1М і мобільний короткохвильовий радіопеленгатор «Сектор». Тоді підприємство впоралося із поставленим завданням, ми успішно переозброїли наше військо. Зараз нарощуємо роботи з модернізації виробів. До слова, всі ці вироби були розроблені за кошти підприємства.
Що стосується труднощів, з якими ми зіткнулися, то вони пов’язані із втратою Криму – в Україні не було виробника передавачів коротких хвиль радіозв’язку. Тоді ми почали це питання вирішувати, і почали власні розробки. Ми розуміли нюанси даної роботи, тому що до цього підприємства стикалося з такими речами. Що стосується Військово-морських сил, то у їх забезпеченні підприємство теж бере активну участь. Ми поставили два вироби на малий розвідувальний корабель.
Якщо відверто говорити про ДОЗ, то весь час було важкувато. В позаминулому році ще було нормально. У нас було замовлення на поставки станції РЕБ Р-330, та на постачання інших виробів. Цього року все було, як і у всіх. Що було заплановано ще в 2019, було замовлено. Минулого року фактично нічого у замовлення не потрапило, крім дослідно-конструкторської роботи (ДКР). Ну, а в кінці року було зроблено замовлення, і ми завдяки йому здали три модернізовані машини в цьому році. Що стосується замовлень цього року, то у нас виявляється все «перехідне». Тобто, 2020 і 2021 роки в плані ДОЗ йдуть туго. Але мушу сказати, що потреба в нашій техніці є серйозна, заявки подаються. В цьому році теж подавали, але не відомо, чому всі посилаються на відсутність асигнувань. На 2021 рік наші вироби у ДОЗ плануються, наскільки я розумію, але поки остаточно невідомо. А самі плани нас не сильно влаштовують – обсяги невеличкі. Підприємство наше готове, ми не зірвали жодного замовлення і поставляли все вчасно. Не було такого, що б ми когось підвели. А головне, що потреба в наших виробах зростає.
А коли саме в цьому році ви підписали контракти з військовим відомством на ДОЗ-2020?
Такий контракт ми підписали ще в кінці минулого року, в листопаді 2019 року. Все одно у мене вийшло так, що місяць був урізаний, але ми все встигли нормально розвернути. Ця техніка нова, вона вся автоматизована. Вона являється конкурентоспроможною по відношенню до сучасних аналогів. До речі, ми проводимо повну підготовку особового складу, але гроші за це не беремо. Навчання проходить не важко, люди працюють з бажанням.
Крім того, в цьому році у мене підписано два контракти на ДКР, та на поставку ще двох виробів. Наразі замовлення є, але їх бракує. Ми можемо поставляти в рік до шести машин РЕБ Р-330КВ1М, паралельно ще проводити ДКР. Крім того, ще стільки ж можна поставляти мобільних радіопеленгаторів «Сектор Р-677».
Ви сказали, що усі розробки ведете через оборотні кошти? Це означає, що підприємство виживає за рахунок експорту?
Наше підприємство було створене в Україні, саме тут, де ми працюємо наразі. Вже тоді воно вело дуже серйозні дослідно-конструкторські роботи (ДКР), розробки оперативно-стратегічної ланки. Це конструкторське бюро було величезне і входило в об’єднання профільного заводу. Але варто сказати, що воно увесь час було закрите для сторонніх. Зокрема, зазвичай КБ працювало в інтересах спецслужб. Тоді було накладено вето на поставку виробів підприємства за кордон. В 2013 році почалося послаблення цих правил, і ми ввели для експорту свої вироби. Це робилося за рахунок свого прибутку. Ми вкладалися у розробки, довели до ладу деякі дослідні зразки, потім провели державні випробування з військовими. І на цій підставі ми вже запустили їх у серію.
Що стосується спецекспортерів, то ми працювали з нашими компаніями, були зацікавлені й інші країни. Навіть, в період війни приїздили до нас на перемовини. Це були такі країни як Грузія та Єгипет. Уся проблема в тому, що такі вироби у ті країни не поставляються комплексно. Спецекспортерам пояснити важко було, що треба вести системну роботу у цій площині. По-друге, повинна бути насиченість нашої вітчизняної потреби. Тільки після цього можна говорити про експорт, але я б із задоволенням спробував би такий вид міжнародної співпраці.
А вам зручніше вести зовнішньоекономічну діяльність самостійно, тобто без спецекспортерів?
Питання стоїть в тому, що є підприємства-гіганти, у яких величезні обсяги виробництва. Ось вони, наприклад, можуть собі дозволити вести таку діяльність. У нас КБ невелике. Раніше у нас працювало 3500 тисячі чоловік, зараз близько 150 осіб персоналу, але це в основному і є «мізки», тобто люди, які займаються наукою, розробкою, створенням нових засобів. Я вважаю, що вести торговельні справи самостійно ми поки не в змозі, але вести первинні переговори, особливо технічні, де необхідні фахівці, щоб донести суть технічних родзинок до замовника – це людина «зі сторони», скоріш за усе, не зможе. Це може зробити тільки безпосередньо інженер нашого підприємства. У спецекспортерів є відповідні зв’язки у конкретних державах і налагоджений маркетинг, але є й недолік — вони не завжди знають нюанси щодо експлуатації нашої техніки. Важливо розуміти, що це високоінтелектуальна техніка, тим більше засоби РЕБ Р-330 – це фактично зброя наступального впливу, яке вимагає ґрунтовної підготовки, знань та навичок. Тим більше ця тема була завжди для всіх закрита.
Напевно, було б вигідно, якби в новому холдингу ДК «Укроборонпром» «Радарні системи» був створений відповідний торговий дім. Ми всі фахівці, і знаємо нюанси своєї техніки. Ми розуміємо, що є, як це можна реалізувати, наскільки поставлені цілі є досяжними. На жаль, останнім часом буває, що якийсь розумник у середовищі військових вигадує недосяжні вимоги до якогось виробу. Він із інтернету накачав ідей, без розуміння спроможностей вітчизняного ОПК. А все потім таких доводиться переконувати, що у деяких випадках і п’яти Америк не вистачило б з їх потужностями. Треба виходити з можливостей своїх підприємств — дуже важливо правильно ставити завдання. До того ж, часто нові вироби з’явилися лише тому, що самі підприємства вкладалися в їх розробку. Але варто сказати, що зараз військове відомство у нас замовляє і сплачу ДКР, і це вже є великим кроком вперед.
Якщо все буде трансформуватися в ОПК, як замислено, і новоспечений холдинг почне стрімко працювати, як ви вважаєте, скільки б, повинно було вашої продукції піти на ДОЗ, а скільки на експорт?
Тут однозначну відповідь надати досить важко. Одна справа працювати на внутрішній ринок – це одна ціна. Іноземним замовникам — відповідно, інша. Сюди входять і ризики, і їх всебічне страхування. Природно дорожче буде виходити, ніж у нас. Для розвитку мого підприємства потрібен оборот, а його підняти можна природно за рахунок експорту.
У повідомленнях, які були в пресі зазначалося, що ваш виріб Р-330КВ1М входить в комплект «Мандату». Хотілося б дізнатися чи робляться ваші вироби самостійно, чи із суміжними партнерами?
Справа в тому, що розробку ми провели всю самостійно. «Мандат» — це ще радянська розробка, і вона вже досить застаріла. Колись її успішно підхопив «Топаз». Але побудовано там було все за старим принципом. У нас же зовсім нова система. Наша станція може працювати як в складі угруповання, так і сама — автономно. Зараз ми ще його модернізували. Розробка уся наша, усе програмне забезпечення наше. Люди можуть спокійно навчатися. Все у нас своє. Що стосується виготовлення, то основні блоки, функції залишаємо за собою, але є звичайно і суміжники. До слова, ми зараз налагоджуємо розгалужені відносини з «Іскрою». Будемо працювати в кооперації за кількома напрямками. Елементна база у нас використовується високоякісна. Після закінчення робіт завжди проводимо збірку, настройку, регулювання, запуск, тестування, випробування разом з військовим прийманням і відвантаження.
Коли у вересні 2020 року було оголошено про створення холдингу «Радарні системи» було сказано, що одним з найважливіших аспектів став розподіл компетенцій. І, наприклад, ті речі, які свого часу долучилася розробляти «Іскра», передали вам. Це позитивна практика?
У нас в середині «Радарних систем» створено поділ за різними напрямками. Наприклад, «Іскра» має величезний досвід у своїй сфері. Свого часу, коли в 2014 році було не зрозуміло, куди що переміщати, і що кому доручати. Ми тоді більше зусиль спрямували на моніторинг та радіоелектронну розвідку. Тому усе виглядало логічним і виваженим, що було передано саме на «Іскру».
Ми, у свою чергу, прийшли теж до цієї теми, але самостійно. У підсумку, коли у нас з’явився перший передавач, а до цього у нас був свій пеленгатор, ми провели тривалі переговори з військовими, здійснили демонстрації, детальні обговорення допрацювань. Вони нам довірилися, ми погодили всі питання, які треба було технічно врахувати і випустили перший зразок.
На даний момент нам ще нічого не передали, але зараз плануємо спільно з «Іскрою» цей напрям розвивати. У «Іскри» зараз є нові проекти, а нам було б цікаво завершити розпочаті проекти і рухатися далі.
Ви сказали, що добре знаєте потреби Збройних сил. Знаючи ці потреби і можливості вашого підприємства, наскільки міг би бути більше ДОЗ?
Чесно кажучи, у мене так вийшло, що усі контракти були так би мовити, «перехідні», тому що є терміни виготовлення різної продукції. Наприклад, у однієї номенклатури шість місяців, а у іншої — дев’ять. Насамперед, хочу сказати, що ми довго боролися за беззаперечне визнання наших компетенцій. Я не хочу жалітися, але чотири роки я наполегливо у Києві доводив потребу щодо наших комплексів. Наразі ми продовжуємо боротися за виважене сприйняття цього високотехнологічного напрямку переозброєння. Але якщо казати цифри, то їх наше підприємство може збільшити поставки у ЗСУ приблизно у три рази. Система у нас налагоджена, ми створили потужну й розгалужену кооперацію. Механізм в нас запущено. Суміжні підприємства, які задіяні в роботі нас не підводять. Тобто є певна стабільність. Нам залишається сподіватися на розвиток, на подальші кроки щодо удосконалення згаданої тут техніки. Ми могли б освоїти й інші напрями. Я вважаю, що не треба з-за кордону тягнути в Україну різний мотлох. Наприклад, потужні передатчики можна зробити в Україні. Але на це все потрібні фінансування, адже нам теж треба забезпечити своїм працівників гідним рівнем життя. Також є потреба розгортання таких напрямків, як система автоматизації. Працювати є над чим – ми цілком усвідомлюємо й напрямки розвитку, й свої перспективи, дивимося у майбутнє із оптимізмом. А взагалі, а великим рахунком, ми задоволенні своєю продукцією, і, я гадаю, що наші військові – також.