Забезпечення армії засобами зв’язку, зокрема те, що відбувається навколо процесу визначення постачальника між турецькою компанією Aselsan та ізраїльським виробником Elbit Systems обговорювали учасники круглого столу «Переозброєння української армії. Проблеми та шляхи їх подолання», який організувала Ліга оборонних підприємств.

Директор Центру розвитку армії, конверсії і роззброєння, виконавчий директор Ліги оборонних підприємств Валентин Бадрак зазначив:

— Ми, спостерігачі, побачили у цій історії вибору засобів зв’язку для потреб армії, що Україна дуже проблемно організовує питання ВТС у сфері залучення іноземних технологій. І, по-друге, наша країна є вразливою для таких інформаційних кампаній, які спостерігалися.

У продовження теми народний депутат України, член Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Дмитро Тимчук повідомив, що законодавці побували на іспитах засобів зв’язку двох основних конкурентів – турецької Аselsan  та ізраїльської Еlbit.

Також пан Тимчук, який напередодні в інтерв’ю ОПК-кур’єр («Анемия» перевооружения) детально прокоментував ситуацію навколо цього тендеру, зробив деякі проміжні висновки скандальної історії.

— У нас «просідає» сфера закупівель по окремим напрямкам військової техніки та обладнання саме там, де не можна проводити тендери по системі «Прозоро» під приводом військової таємниці. З’ясувалося, що у законодавстві існує білі плями щодо цієї теми. А сам сектор без тендерних процедур – широке поле для корупції. І скандал із потенційними постачальниками засобів зв’язку демонструє: нехай через нецивілізовані методи чорного піару ми все ж таки рухаємося до цивілізованих відносин на ринку. Отже відкрито проходять порівняльні іспити продукції, суспільство проінформовано, що відбувається і може запитати у Генштабу, чому обраний саме той виробник, а не інший.

У свою чергу парламентарі мають відповісти на питання, як змінювати законодавство, аби, з одного боку, зберегти вимогу державної таємниці, а з іншого — виконати вимогу прозорості, демократичності таких закупівель за державний кошт.

Нагадаємо, 24 травня профільний Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони розглянув питання забезпечення військових засобами зв’язку та заслухав заступника міністра оборони Ігоря Павловського та начальника ГУ зв’язку та інформаційних систем Генштабу ЗСУ Володимира Рапко. (Связь недоступна. Переоснащение ВСУ современными средствами связи затягивается)

За словами народного депутата Дмитра Тимчука, представники Генштабу – замовника засобів зв’язку повідомили, що на першому етапі тендеру у ньому брав участь вітчизняний приватний виробник. Але по співвідношенню ціна-якість він від початку виявився неконкурентоспроможним. На думку Дмитра Тимчука, питання — чому так, і що треба зробити, аби український виробник забезпечував нашу армію необхідними виробами сам – є ключове, та потребує відповіді і від урядовців, і від законодавців, і від оборонного бізнесу.

— Дивлячись зараз на іноземних постачальників, Міноборони і Генштаб вже говорять про перспективи щодо  можливостей  передачі нам їх технологій і організації спільного виробництва. Нагадаю, саме турецька компанія готова надати Україні свої технології і відкрити виробничу лінію засобів зв’язку на нашій території. А це – робочі місця, податки, розвиток тощо, — зазначив Дмитро Тимчук. — Наприклад, засоби зв’язку американського «Harris» задовольняє потреби наших військових, але ця компанія не готова передавати свої технології. Тобто, якщо робити закупки у таких виробників, то треба буде постійно платити за обслуговування тих виробів, ремонт та комплектуючі.

Своє бачення ситуації навколо закупівлі засобів зв’язку для потреб армії висловила Еліна Шнурко-Табакова, голова експертної ради військ зв’язку ЗСУ. Вона зізналася, що питанням забезпечення наших військових, як волонтер, почала займатися з березня 2014-го. А до того і досі працює на приватному ринку ІТ і телекомунікацій. Пані Еліна пояснила, що «сучасні засоби зв’язку – це комп’ютери, яки прийняли на себе, так би мовити, радіо спадщину».  Мовляв,  коли йде конкуренція між різними виробниками, різними моделями важливу роль відіграє програмне забезпечення. За її словами,  Україна зараз не може виробляти повністю свої засоби радіозв’язку, як не може зробити мобільний телефон чи модель  комп’ютера, бо це потребує великих капіталовкладень…

Щодо вітчизняного приватного виробника, який брав участь у тендері, він, як пояснила голова експертної ради військ зв’язку ЗСУ, намагався  вкласти у ціну свого виробу всі можливі затрати заводу. «А через брак коштів, які виділяються на закупівлю засобів зв’язку для наших військових (до речі, їх вистачить, аби забезпечити тими ж стаціями «Harris» лише одну бригаду ЗСУ), шукаємо виробників за принципом ціна-якість».

Ольга ВАУЛІНА, ІА «ОПК»