Незавершеність законотворчого процесу у сфері військово-технічної та оборонно-промислової політики гальмує переозброєння та військово-технічне співробітництво (ВТС) України з іноземними державами, — переконаний директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Валентин Бадрак. В інтерв’ю інформаційному агентству «Оборонно-промисловий кур’єр» експерт зазначив, що аналіз фахівцями ЦДАКР нормативно-правової бази військово-технічної та оборонно-промислової політики країни свідчить, що державні органи недостатньо послідовно і системно підходять до її формування та розвитку.

Спираючись на дослідження ЦДАКР,  Бадрак поінформував, що зазначені сфери регулюють понад 80 законів і підзаконних актів, які з часу отримання Україною незалежності приймались спорадично, переважним чином «методом спроб та помилок», під впливом політичної і соціально-економічної кон’юнктури, що складалась в країні на момент їх введення в дію.

Експерт навів приклади непослідовного розвитку інституційної політики держави у згаданих сферах:

• утворення у 1996 році, ліквідація у 1999 році та знов утворення у 2001 році Державної служби експортного контролю України;
• утворення у 1999 році та ліквідація у 2000 році Комісії з політики експортного контролю та військово-технічного співробітництва з іноземними державами при Президентові України;
• утворення у 2000 році та ліквідація у 2006 році Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президентові України;
• утворення у 2006 році, але фактична бездіяльність з березня 2010 по вересень 2014 року Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Раді національної безпеки і оборони України (засідання Комісії у згаданий період не проводились, її склад не поновлювався) ;
• утворення у 1999 році та ліквідація у 2007 році Комісії Кабінету Міністрів України з питань військово-промислової політики;
• утворення у 2007 році та ліквідація у 2008 році Комісії з питань військово-технічної політики та оборонно-промислового комплексу при Кабінеті Міністрів України;
• утворення у 2008 році та ліквідація у 2011 році Агентства з питань оборонно-промислового комплексу при Міністерстві промислової політики України;
• утворення у 2012 році та фактична ліквідація у 2014 році Комітету з реформування і розвитку Збройних Сил України та оборонно-промислового комплексу.

Бадрак вважає, що вже найближчим часом слід прийняти основоположні закони, які б дозволили запровадити систематизовані і узгоджені правила регулювання діяльності всіх зацікавлених сторін та скасувати дублюючі і застарілі підзаконні акти. Крім того, за його словами, не усунені і нормативно-правові перепони, які гальмують залучення інвестицій у розвиток підприємств оборонної галузі промисловості.

Виключення, на його думку, складає лише сфера експортного контролю, яка регулюється Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» та низкою прийнятих в рамках його виконання підзаконних актів, які створюють завершену, зрозумілу, прозору і ефективну систему контролю експорту (імпорту) озброєння, військової та спеціальної техніки.

Керівник ЦДАКР наголосив, що у сфері військово-технічного співробітництва до цього часу відсутній профільний закон, необхідність прийняття якого була визначена Указом Президента України від 22 квітня 2009 року № 258 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 березня 2009 року «Про проект Закону України «Про військово-технічне співробітництво з іноземними державами». Крім того, зазначив експерт, досі знаходиться у стадії погодження в міністерствах і відомствах відправлений на доопрацювання Верховною Радою України у квітні 2011 року проект Закону України «Про створення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки» (реєстраційний № 7520), який був підготовлений на виконання Рішення РНБО України від 20 липня 2007 року «Про хід реалізації Державної програми реформування і розвитку ОПК».

«Не став профільним законом у оборонно-промисловій сфері прийнятий у 2011 році Закон України “Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі”, який вивів окремі державні оборонні підприємства із управління центральних органів виконавчої влади та фактично визначив, що до оборонно-промислового комплексу належать лише Державний концерн «Укроборонпром» і державні підприємства, організації та установи, які входять до його складу», — підкреслив фахівець. При цьому він додав, що прийняті в подальшому Закони України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комплексу” і “Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу — учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку” надали пільги виключно оборонним підприємствам, що входять до складу згаданого державного концерну.

Бадрак вважає найбільш негативним та загрозливим для процесу переозброєння ЗСУ і інших військових формувань той факт, що поза межами дії згаданих законів залишилися підприємства приватної форми власності, а також декілька десятків державних підприємств оборонної промисловості, в тому числі, підприємства ракетно-космічної галузі Державного космічного агентства, а також відповідні підприємства Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Адміністрації Держспецзв’язку та Фонду держмайна України.