У листопаді набрав чинності Закон України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (№ 1630), який передбачає тотальну реформу оборонно-промислового комплексу України. Його зміст вимушує замислитися над ймовірними ризиками – про такі можливості відверто кажуть як директори підприємств самого Укроборонпрому, так і профільні фахівці в уряді.

Варто згадати, що задум моделі управління оборонно-промисловим комплексом, закріпленої в Законі відноситься до 2016-2017 року, на період загострення боротьби за розподіл сфер впливу в державному управлінні між Кабміном, РНБО, профільним комітетом Верховної Ради України та ДК «Укроборонпром». Основна ідея полягала в тому, щоб надати держконцерну максимальну самостійність і незалежність в питаннях прийняття будь-яких рішень щодо розпорядження майном та коштами державних підприємств. Таким чином, за задумом більше не потрібно було балансувати в загальнодержавній системі стримань та противаг. Достатньо контролювати ці процеси через контроль генерального директора концерну з боку РНБО. В РНБО питаннями ОПК у ті часи опікувався сумнозвісний Олег Гладковський.

 

 

У 2018 році від впровадження такої моделі відмовились на найвищому державному рівні через занадто великі корупційні ризики її реалізації та неузгодженість дій представників різних гілок влади.

Тим не менше, у 2020 році модель управління ОПК, вироблена в період розквіту корупції, була укладена в проект закону № 3822. В авторському колективі на сайті ВРУ офіційно зазначені робітники Концерну періоду 2016 — 2018 років:

1. Кострицький Володимир Віталійович – помічник-консультант народного депутата України (у 2016 — 2018 р.р. – заступник генерального директора держконцерну «Укроборонпром»).
2. Сизиков Я.О. — начальник управління правової експертизи ДК «Укроборонпром».
3. Михайлюк Ю.В. — головний спеціаліст з правових питань управління правової експертизи ДК «Укроборонпром».
4. Мельниченко О.О. — головний спеціаліст з правових питань управління правової експертизи ДК «Укроборонпром».

 

 

Однак вже після першого читання стали очевидними ризики, які несе в собі проект. Адже норми законопроекту спрямовані на остаточне виведення концерну з правового поля. Результатом цього стало внесення народними депутатами України 1084 правок у проект закону, що складався усього з 21 статті та перехідних положень. Таким чином багато, хто з депутатів пропонував фактично переписати законопроект повністю, прибравши корупційні ризики та прямі суперечності з діючим законодавством. Втім, дуже маленький відсоток правок був прийнятий при голосуванні законопроекту в цілому.

Крім того, щодо законороекту, як відомо, були отримані негативні висновки головного юридичного управління Верховної ради України та головного науково-експертного управління Верховної ради України. Головне науково-експертне управління крім негативних висновків наполягало також на отриманні висновку КМУ, який в результаті не був підготовлений та наданий. Також на увагу заслуговує той факт, що вже ухвалений в цілому та підписаний головою верховної ради України закон не публікувався протягом близько 4 місяців. Це вагомий чинник просування ризикованої ідеї – ризикованість такого закону усвідомлювали фахівці усієї вертикали влади.

Але все ж таки на сьогоднішній день означений Закон набрав чинності. Якщо прибрати зайві емоції, які викликані певною недовірою до розробників законодавчого акту, необхідно визнати, що Закон дійсно направлений на реальну реформу системи управління ОПК. Закон відкриває можливості до ефективного та швидкого реформування галузі, яка гостро потребує реформи. Закон передбачає й унікальний виключний інструментарій управління галуззю. Таким чином, маючи усі важелі прямого управління галуззю особи, які будуть ними користуватися, можуть або швидко відродити потенціал національного ОПК, або поставити його на межу знищення як дієвого високотехнологічного комплексу.

То ж важливим здається проведення аналізу ризиків при реалізації положень цього Закону.

 

 

Абсолютна вільність дій: Закон унеможливлює вплив держави на діяльність концерну

Почати слід з визнання, що Закон дозволяє здійснити не ліквідацію, а реорганізацію Концерну – з фактичним збереженням нинішньої форми існування моделі керівництва.

Якщо це станеться, гендиректор Юрій Гусєв прямо закреслить свою першу публічну обіцянку – ліквідувати концерну як структуру з великими корупційними ризиками. При цьому план перетворення концерну на нову структуру з іншою назвою може розроблятися саме Комісією з припинення (а по суті, самим концерном). План перетворення передбачає не тільки етапи перетворення, але й кінцеву мету та форму такого перетворення.

Закон надає можливість самостійного вибору форми існування нового концерну. Таким чином, концерн може бути перетворений у публічне акціонерне товариство, що у майбутньому зумовить можливість прямого відчуження частки акцій такого концерну. Виходячи з наведеного, одним рішенням КМУ щодо погодження відчуження пакету акцій нового концерну фактично погоджується відчуження майже усього державного сектору ОПК України.

З моменту прийняття рішення про реорганізацію концерну і до моменту реєстрації нового концерну органи державної влади фактично втрачають свої функції контролю за діяльністю концерну. Оскільки повну самостійність в управлінні концерном та усіма його підприємствами отримує ліквідаційна комісія. При цьому фактичний строк діяльності ліквідаційної комісії ніяким чином не регламентований. До речі, ще одним додатковим ризиком може бути те, що передбачений чинним законодавством порядок перетворення юридичних осіб може тривати декілька років. І усі ці роки керівником концерну, який самостійно приймає будь-які рішення щодо державного сектору ОПК, залишається особа, що була генеральним директором концерну на момент початку процедури перетворень. Таким чином, у разі прийняття рішення КМУ про реорганізацію концерну саме Юрій Гусєв гарантовано залишатиметься керівником державної частини галузі до остаточної її реорганізації згідно з новим Законом.

Створюючи згідно Закону нову акціонерну холдингову компанію з функціями концерну, Закон виводить таку компанію із сфери регулювання Закону України «Про холдингові компанії» та передбачає унікальні управлінські функції і повноваження. Концерн, зокрема, набуває право власності на акції корпоратизованих державних підприємств ОПК. Таким чином акціонером та власником підприємств де-факто стає не держава, а сам концерн (який хоч і державний, але здатен до завершення реорганізації існувати як «держава в державі»). У будь-якій системі законодавства перехід права власності від держави до іншої особи називається приватизацією. Однак від такого терміну автори Закону обережно утримуються.

 

 

 

Процедура перетворення концерну та його підприємств, що описана в Законі, фактично унеможливлює корпоратизацію на законних засадах

Йдеться про те, що реєстрація новоствореного акціонерного товариства можлива виключно після сплати його статутного капіталу. Закон передбачає формування статутного капіталу за рахунок пакетів акцій корпоратизованих державних підприємств. Таким чином, концерн не може бути ліквідованим до моменту корпоратизації державних підприємств ОПК. Корпоратизація одного державного підприємства займає від 14 до 36 місяців.

На сьогоднішній день концерн не має активів для наповнення статутного капіталу, який повинен бути не меншим, ніж 1250 мінімальних заробітних плат. На підставі викладеного, статутний капітал концерну може наповнюватись за рахунок оборотних коштів підприємств або за рахунок державного майна. Крім того, концерн має значні зобов’язання перед окремими своїми підприємствами. Наведене значно знижує показники власного капіталу. Законодавством прямо заборонено збільшення статутного капіталу, не покритого власним капіталом. Таким чином, поступове внесення акцій корпоратизованих підприємств до статутного капіталу концерну фактично є незаконним.

Перекладаючи наведені тези з професійної юридичної мови на побутову, можна зробити такий висновок. Концерн буде знаходитись в процедурі ліквідації стільки, скільки того забажає особисто його керівник. Водночас законне перетворення концерну на акціонерне товариство або холдингову компанію не може завершитись раніше ніж за 1,5 – 2 роки. При цьому, якщо при реформуванні державного сектору оборонної галузі будуть фундаментально порушені норми чинного законодавства, країна агресор отримає унікальну можливість знищити ОПК не диверсіями та санкціями, а законними рішеннями судів.

 

Закон прямо передбачає порушення порядку приватизації державного майна

Тут про те, що в момент передачі акцій корпоратизованих підприємств в статутний капітал концерну, держава фактично позбавляється прав на такі акції та на управління корпоратизованими підприємствами. Усе майно усіх корпоратизованих державних підприємств може змінити статус з державної власності на приватну власність акціонерних товариств (йдеться про те, що хоча спочатку передбачено, що усі АТ та ТОВ будуть державними на 100 відсотків, наприкінці реформи цілком можливо завести приватний капітал на розсуд керівництва концерну).

Але, можливо, цей огляд ймовірних ризиків виглядає занадто драматично? Адже не може бути такого, що майже увесь державний ОПК, майже ціла галузь, реформувалася без підготовки та без конкретного покрокового плану дій? Справді, великі сподівання покладаються на появу Державної цільової програми розвитку ОПК та Плану імплементації Закону 1630 – відносно чого існує доручення президента України Володимира Зеленського. Але зміст Закону №1630 переконливо свідчить, що в Україні можливе все…

 

Спробуємо порушити ще один аспект ризиків. Генеральним директором Державного концерну «Укроборонпром» видано наказ про перетворення 61 найбільших підприємств-учасників концерну. Згідно з Законом, рішенню про перетворення державного підприємства передують певні етапи підготовки до перетворення, такі як:

— заходи з безоплатної передачі майна, з обов’язковим повідомленням про план таких заходів;

— передача об’єктів права інтелектуальної власності, а також майна, матеріалів, документів, технічної документації тощо, які можуть бути визнані та захищені як об’єкти права інтелектуальної власності;

— передача виконання державного оборонного замовлення, державних контрактів з оборонних закупівель, програм підвищення обороноздатності і безпеки держави, інших договорів щодо оборонної продукції (товарів, робіт, послуг), зовнішньоекономічних договорів (контрактів, проектів), а також обслуговування пов’язаних з цим кредитів, гарантій (та контргарантій) та отримання інших пов’язаних фінансових послуг.

Показово, що текст згаданого наказу не був опублікований чи будь-яким іншим чином доведений до зацікавлених осіб. Згідно із свідченнями керівників підприємств, вони були попереджені, що наказ буде доведений до них у повному обсязі під час спільної наради вже після його підписання.

Вагомим нюансом цього процесу є й те, згідно з чинним законодавством, з моменту прийняття рішення органу управління про перетворення, державне підприємство переходить в процедуру припинення, про що робиться відповідний запис у відповідному Єдиному державному реєстрі. При цьому повноваження з управління підприємством переходять до ліквідаційної комісії (комісії з перетворення) до моменту завершення процедури перетворення. При цьому більшість членів ліквідаційної комісії складають співробітники концерну, а її головою обов’язково є співробітник концерну, визначений генеральним директором концерну. Таким чином, повноваження директорів державних підприємств припиняються, незважаючи на умови та строки діючих з директорами трудових контрактів. Усі відповідні повноваження переходять до ліквідаційної комісії до моменту реєстрації товариства-правонаступника. З метою забезпечення безперервності діяльності підприємств комісія з перетворення має право делегувати окремі повноваження щодо управління господарською діяльністю підприємства його керівнику.

Втім на практиці за рішенням концерну комісії з перетворення не приймають рішень щодо делегування повноважень директорам підприємств. Натомість, окремі повноваження з управління підприємством передаються згідно нотаріально посвідченого доручення від голови комісії з перетворення до громадянина України фізичної особи (як правило, це та особа, яка на час прийняття рішення з перетворення обіймала посаду директора підприємства). При цьому така особа втрачає статус керівника (директора, генерального директора, президента) підприємства, яким на час перетворення стає голова комісії з перетворення.

 

 

 

Згідно з чинним законодавством та порядку державної реєстрації, у відкритому Державному реєстрі щодо кожного підприємства концерну будуть міститися відомості про:

• перебування підприємства у стані припинення;
• статусу співробітника концерну – голови комісії з перетворення, як керівника підприємства;
• права іншої фізичної особи вчиняти певні дії за дорученням;

Виходячи з наведеного, з моменту прийняття рішення про перетворення державного підприємства до моменту реєстрації товариства-правонаступника таке підприємство не має посади директора, призначеного належним чином.

Тому наведене ставить під сумнів законність продовження дії усіх дозвільних документів підприємства, зокрема, дозволу на роботу з інформацією, що становить державну таємницю.

Крім того, слід зазначити, що до складу кожної комісії з перетворення повинен входити не менш, як один представник Кабінету Міністрів України. Порядку призначення такого представника Кабінетом Міністрів на сьогоднішній день не існує. Отже, незважаючи на перехід підприємств в стадію припинення, комісії з перетворення не можуть бути легітимними до затвердження порядку призначення представників Кабміну в таких комісіях та безпосередньо призначення таких представників. Таким чином процедура перетворення має перспективи до затягування на невизначений період.

Цілий ряд підприємств концерну має дозвіл (ліцензію) на експорт товарів військового призначення, подвійного використання та товарів, що містять державну таємницю. Ці підприємства самостійно просувають власну продукцію на світовому ринку озброєння, тоді як спецекпортери просувають оборонно-промисловий комплекс в цілому. Первинна перевірка будь-якого учасника конкурсу на постачання озброєння та військової техніки у будь-якій державі світу розпочинається з перевірки даних відкритих реєстрів.

То ж, статус «знаходиться у стадії припинення» українського підприємства, яке має намір експортувати свій товар або послуги, точно заблокує можливість експорту в треті країни. А відсутність на переговорах офіційного керівника підприємства не дозволить підтримувати міжнародні контакти та імідж надійного партнера.

 

Цілий ряд потенційних ускладнень операційної діяльності може виникнути у зв’язку із недостатнім регулюванням управління на підприємствах ОПК у період трансформації – у зв’язку із припиненням повноважень директорів і неможливістю виконання у повному обсязі їх функцій комісіями з перетворення.

 

 

Підведемо підсумки того, що трапилось на цей момент.

1. 61 державне підприємство державного сектору ОПК не має призначеного в законному порядку директора
2. Керівником 61 державних підприємств ОПК є одна єдина особа – співробітник концерну – а саме, чинний заступник гендиректора держконцерну Станіслав Людкевич, який не має досвіду ані корпоратизації, ані управління виробничими підприємствами, якщо вірити офіційним державним реєстрам керівників та засновників.
3. Припиняється дія усіх дозвільних документів, які згідно встановленої процедури видачі мають пряму прив’язку до посади директора підприємства, в тому числі це такі документи, як доступ до державної таємниці, сертифікати якості виробництва, сертифікати належної експлуатації та таке інше.
4. Підприємства втрачають право на поводження з інформацією, що становить державну таємницю. А таким чином, підприємства втрачають право виконання державних контрактів, які є таємними.

 

А тепер трохи міркувань, які дійсно лякає.

У такому контексті можна змоделювати дії диверсанта чи агента країни-агресора.

Отже, спочатку можна дочекатися перетворення будь-якого з державних підприємств на товариство з обмеженою відповідальністю або акціонерне товариство. При цьому чекати створення першого ТОВ не доведеться довго – через спрощену процедуру. Справа в тому, що врозріз нормам діючого законодавства Закон передбачає можливість перетворення державного підприємства без погодження такого перетворення із кредиторами.

У кожного державного підприємства, навіть самого успішного існує кредиторська заборгованість (так звані поточні зобов’язання). Наприклад, підприємство отримало партію гайок з умовою післяплати в наступному бюджетному періоді. І отже диверсант звертається до кредитора підприємства із пропозицією викупу цього боргу. Припустимо, підприємство до перетворення винне за гайки 1 000 грн. Диверсант же викупає цей борг у виробника гайок за 100 000 грн (ну, пропонує таку вигідну пропозицію, щоб точно не відмовили). Після цього диверсант як новий кредитор, оскаржує процедуру перетворення державного підприємства на товариство з обмеженою відповідальністю, оскільки не надавав дозволу на перетворення. Суд відмовляє мені, посилаючи на норми Закону, які наведені вище.

І це вже стає підставою для звернення до Конституційного суду України за захистом своїх непорушних конституційних прав на приватну власність. КСУ визнає норми Закону № 1630 неконституційними. І це відбувається в період, коли усі підприємства ОПК вже знаходяться в процедурі ліквідації за нормами Закону, який буде визнаний неконституційним. Отже, диверсант (на одночасно громадянин України) звертає увагу правоохоронних органів на те, що на підприємствах ОПК систематично грубо порушуються норми законодавства про захист державної таємниці. Таке звернення у будь-якому разі повинне бути перевірене. І що ж органи СБУ виявлять при перевірці мого звернення?

Справа в тому, що при оформленні доступу до державної таємниці СБУ одночасно затверджує так звану номенклатуру посад на підприємстві, що мають допуск до державної таємниці. Іншими словами, СБУ надає можливість працювати з секретними документами тільки тим особам, які займають певні посади на підприємстві. Очевидно, що жодне підприємство не може оформити допуск до державної таємниці голові власної ліквідаційної комісії. При цьому керівництво підприємством здійснюється саме головою ліквідаційної комісії, а не директором. Враховуючи той факт, що підприємство не може працювати з державною таємницею у разі, якщо його керівник не має відповідного допуску, усі дозволи на роботу з секретною інформацією мають бути призупинені або скасовані.

Увесь прибуток підприємств-виробників наприкінці календарного року припадає на виплати за державними контрактами, які є таємними. Таким чином жодне виробниче підприємство за умов виконання норм означеного Закону не матиме право навіть підписати акти прийому-передачі виконаних робіт. А таким чином буде не тільки зірване виконання державного оборонного замовлення, але й створений касовий розрив таких масштабів, який забезпечить ліквідацію виробників оборонної продукції державної форми власності через процедуру банкрутства протягом наступного року.

Перелік дій, які можна вчинити за наслідками недолугого підходу до реформи ОПК, можна продовжувати і далі. Можливо, нікому з ворогів України не доведеться так старатися, але наявні ризики справді можуть поставити державний сектор оборонно-промислового комплексу України на межу знищення.

 

Сергій Петров,

для ІА «ОПК»