Державна компанія «Укрспецекспорт» є уповноваженим державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення. Крім того, компанія бере участь у реалізації державної політики в галузі експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення, і подвійного використання, а також товарів, що містять відомості, які становлять державну таємницю. Крім того, «Укрспецекспорт» сприяє нарощуванню ефективності використання і розвитку експортного, виробничого і науково-технічного потенціалу українських підприємств, насамперед оборонно-промислового комплексу країни.
Як відомо, ДК «Укрспецекспорт» була створена для централізації і монополізації державою збройового бізнесу, а також безпосереднього супроводу найбільшого в історії України танкового контракту — поставок 320 Т-80УД до Пакистану. Саме ця угода дозволила Україні стати одним з лідерів світового ринка зброї. Нині «Укрспецекспорт» наближається до свого 25-річного ювілею (держкомпанія була створена 9 жовтня 1996 року).
Редакції ІА «ОПК» вдалося поспілкуватися з першим генеральним директором ДК «Укрспецекспорт» (1996-1998) Андрієм Кукіним та розпитати про створення держкомпанії і її роботу в перші роки становлення. Цікаво, що А.Кукін на момент призначення мав досвід участі у бойових діях на території колишньої Югославії та був полковником військової контррозвідки СБУ. Тодішній голова СБУ Володимир Радченко так характеризував його (газета «День» №30 від 18.02.1999): «Коли уряд ухвалив рішення зміцнити порядок військово-технічного експорту, і був відряджений наш співробітник для роботи на цій відповідальній ділянці. У нашому відомстві протягом декількох років він займався саме цією тематикою. Кандидатура відбиралася довго і ретельно. Було розглянуто декілька претендентів, але уряд зупинився саме на ньому».
Андрій Федорович, які ви можете виділити досягнення у торгівлі зброєю під час вашого керівництва держкомпанією?
Якщо підбивати підсумки того періоду, а це 1996-1998 роки, то, перш за все, я хотів би відзначити, що тоді вдалося забезпечити централізацію експорту озброєнь, військової техніки та послуг спеціального призначення, а також надати більш системний характер процесу військово-технічного співробітництва (ВТС) України з іноземними державами. Було істотно розширено географію освоєних і перспективних ринків збуту озброєння і військової техніки. Так само були знайдені шляхи виходу на нетрадиційні ринки, а також вдалося укріпити позиції України в державах, де робота з розвитку ВТС велася раніше. Ми почали системну маркетингову роботу, зокрема, стали постійними учасниками найбільшого збройового салону у світі – IDEX в Абу-Дабі (ОАЕ). Під час участі в IDEX-97 був укладений контракт на ремонт бронетехніки в Індонезії. Це було символічно — ми продемонстрували, що Україна прийшла на ринок всерйоз і надовго, і зовсім не збирається обмежуватися пакистанським танковим контрактом. А крім того, нам було важливо звернути увагу потенційних партнерів на те, що Україна має унікальну інфраструктуру для проведення ремонту і модернізації військової техніки радянського виробництва. До речі, пізніше частка сервісних послуг в загальному обсязі спеціального експорту досягла 15 відсотків. Нам вдалося розробити і впровадити нові підходи до рекламно-виставкової діяльності, що в свою чергу, призвело до збільшення в цей період часу обсягів експорту в три рази. Також було сформовано пакет замовлень на перспективу. В цілому, завдяки тісній взаємодії з підприємствами ОПК країни нам вдалося помітно збільшити і номенклатуру товарів і спеціальних послуг, які пропонувалися для експорту на світовому ринку озброєнь. На момент створення компанії однією з проблем українського ВТС була невиправдана конкуренція між суб’єктами ВТС України на зовнішньому ринку. Фактично це питання внутрішньої конкуренції було «закрите» протягом перших трьох місяців роботи ДК «Укрспецекпорт». Також хотілося б підкреслити успішність реалізації пакистанського контракту, виконавцем якого була фірма «Прогрес». ДК «Укрспецекспорт», супроводжуючи цей контракт, зуміла вирішити складні завдання налагодження кооперації між підприємствами. Це було непросте завдання, якщо взяти до уваги, що необхідно було у найкоротші терміни налагодити виробництво ряду вузлів і агрегатів для танку. В тому числі, ключового вузла — танкової гармати.
Які були ваші головні партнери в сфері військово-технічного співробітництва в ті часи?
Нагадаю, що влітку 1996 року був укладений контракт на поставку Пакистану 320 танків Т-80УД. Це найбільш фінансово ємний контракт за всю історію спецекспортера. Так ось, після укладення цього контракту Пакистан став нашим традиційним партнером в сфері ВТС.
Крім того, найважливішими для компанії були ринки Південно-Східної Азії, Центральної та Північної Африки, країн СНД. У цей період було закладено фундамент партнерських відносин з низкою країн, що входять до НАТО. Це, зокрема, Великобританія, Франція, Греція, Туреччина. Ці ринки й до сьогоднішнього дня залишаються досить ємними і перспективними для України.
Чи можете ви назвати топ-3 позиції, які надали Україні можливість закріпитися та зарекомендувати себе надійним партнером на світовому ринку озброєнь?
Є деякі проекти, які закладалися у період 1996-1998 років, і потім були успішно реалізовані пізніше. В цілому, протягом першого року роботи компанії було встановлено контакти з понад 50-ма країнами світу, що, у свою чергу, дозволило в 1996-1998 роках втричі збільшити обсяги експорту. При цьому ми не допустили виникнення будь-яких політичних проблем, що були пов’язані із виконанням міжнародних зобов’язань України щодо «гарячих точок» у світі і проблемних країн. Якщо ж у якості основного критерію розглядати фінансовий аспект, то, звичайно ж, це контракт з Пакистаном на поставку танків Т-80УД на загальну суму 640 млн. дол. Цей контракт був успішно виконаний у 1999 році. Саме він дозволив Україні увійти за підсумками 1996 року в першу десятку основних експортерів озброєнь і військової техніки в світі.
Ще одна позиція пов’язана зі створенням нової номенклатури озброєнь, зокрема, високоточних засобів ураження і засобів захисту бронетехніки від високоточної зброї. Це істотно посилило позиції України на ринку. А партнерам і конкурентам продемонструвало, що Україна не стоїть на місці, а активно розвиває передові технології створення нових озброєнь і військової техніки.
Чи можна стверджувати, що робота ДК «Укрспецекспорт» надавала та продовжує надавати поштовхи у розвитку нових технологій на підприємствах вітчизняного оборонно-промислового комплексу?
Звичайно. Незважаючи на те, що це вже далеке минуле, головним моментом залишається той факт, що Україна успадкувала після розпаду СРСР досить потужний науково-виробничий потенціал у галузі оборони і безпеки. Саме тому керівництво країни при створенні держкомпанії поставило одне із завдань — зберегти і розвинути цей потенціал. З самого початку роботи «Укрспецекспорт» у взаємодії з Міністерством оборони, колишнім Міністерством промисловості, ВПК і конверсії, Національним космічним агентством і підприємствами ОПК провели інвентаризацію вітчизняних наукових розробок. Тоді визначили найбільш перспективні маркетингові програми в інтересах експорту озброєнь, а також із урахуванням забезпечення обороноздатності країни. Це дозволило сконцентруватися на підготовці реалізації експортних контрактів. За рахунок таких контрактів залучати ресурси, які були необхідні для доведення визначених розробок до серійного виробництва в Україні. Завдяки такому підходу були, серед іншого, створені нові системи динамічного і активного захисту бронетанкової техніки «Ніж» та «Заслін». А також була створена 125-міліметрова танкова гармата, яка раніше купувалася за кордоном. А ще – станція пасивної радіоелектронної розвідки «Кольчуга-М». Тісна взаємодія була налагоджена і з КБ «Луч» та ДАХК «Артем», зокрема, у галузі створення нових високоточних боєприпасів.
Як би ви могли підсумувати роботу держкомпанії за 25 років і яке, на вашу думку, майбутнє чекає спецекспортеров?
З моєї точки зору, створення ДК «Укрспецекспорт» — це один з найбільш успішних реалізованих проектів державного управління за час незалежності України. Завдяки діяльності держкомпанії Україна стала шанованим і вельми вагомим учасником світового ринку озброєнь, а сама держкомпанія — надійним партнером міжнародного збройового бізнесу. За ці роки компанія заробила для країни мільярди доларів США і вробила значний внесок у розвиток обороноздатності держави. Також, держкомпанія стала найважливішим елементом системи ВТС України з іноземними державами. Серед іншого, системною діяльністю та результатами роботи команда «Укрспецекспорту» розвінчала багато міфів і інформаційні інсинуації конкурентів щодо ненадійності та непередбачуваності України як учасника світового ринку озброєнь. Адже в ті часи публікації в різних ЗМІ про порушення Україною санкцій ООН обчислювалися навіть не десятками, а сотнями.
Якщо говорити про майбутнє, то у найближчій перспективі, я вважаю, воно буде пов’язано із практичною реалізацією положень Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності »(№3822). А там вже час покаже.
Як ви вважаєте, що має робити держава для збільшення ВТС з іноземними державами?
Мені здається, що це питання не за адресою. У той же час, важко бути індиферентним до того, що відбувається в цій сфері. Тому хочеться, щоб трансформація ОПК і ВТС, яка здійснюється сьогодні, виявилася ефективною і у підсумку забезпечила збільшення обсягів експорту озброєнь, а також суттєво підвищила рівень обороноздатності країни. Сподіваюся, що нові організаційно-штатні структури, акціонерних і господарських товариств ДК «Укроборонпром» будуть гнучкими та здатними реагувати на зміни в умовах сучасної роботи, тому що динаміка цих змін останнім часом дуже висока. Це треба розуміти і враховувати. Хочеться, щоб організаційні процедури і методи управління полегшили вирішення завдань, які стоять перед спецекспортерами, а вони продовжували залишатися дієвим механізмом зовнішньої політики держави. Крім того, я можу стверджувати, що дуже багато залежить від персоналу, тому порадив би керівництву «Укоборонпрому» при реалізації Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» використовувати такі системи підбору кадрів, їх просування і створення резерву висунення, які б формували колективи професіоналів, а також розвивали корпоративний дух і культуру всіх учасників ВТС.