Якщо все, що було прийнято у резолюції по підсумкам слухань по реформуванню ОПК, які влаштував 2 листопада парламентський Комітет з питань національної безпеки та оборони, реалізовуватиметься, то ми повинні отримати хороший результат. Про це заявив по закінченню засідання Комітету заступник директора Департаменту військової поілітики, стратегічного планування та міжнародного співробітництва МОУ Владислав Шостак.

Інформаційне агентство «Оборонно-промисловий кур’єр» поставило пану Шостаку кілька запитань:

— Які пріоритети по забезпеченню зразками озброєння і військової техніки у рамках держоборонзамовлення визначає Міноборони України, як головний замовник оснащення для нашої армії, на наступний рік?

— Перш за все це забезпечення підрозділів, які виконують завдання у зоні АТО. Продовжуємо оснащувати їх високотехнологічним озброєнням. Зокрема, комплексами РЕБ, які дадуть змогу боротися із безпілотними комплексами противника. Друге, це протитанкові засоби, аби бути готовими до відсічі озброєної агресії. А також броньовані машини.

Ми традиційно поетапно здійснюємо модернізацію літаків та вертольотів. Це високотехнологічний процес. Через обмеженні можливості виготовляти нові машини він триває поетапно. Закупити цю техніку, на жаль, не можемо. Йдеться про дуже коштовні речі.

Також продовжуємо займатися проблемними питаннями протиповітряної оборони.

— Чи дозволяють цифри, закладені в проект оборонного бюджету-2018, реалізувати ці плани?

— Так. Дозволяють. Нам на закупівлю зразків ОВТ в наступному році мають виділити близько 10 млрд. грн.

— При закупівлях техніки для армії  чи буде зроблено акцент саме на вітчизняного виробника ОВТ?

— Однозначно. Бо закупівля за імпортом ускладнена. На жаль, в поточному році те, що ми планували, а зокрема, закупити в першу чергу критичну номенклатуру боєприпасів, не вийшло. Країни-партнери не дають дозвіл на реалізацію в Україні цих боєприпасів.

— З чим це пов’язано?

— Із європейським законодавством. Якщо у країні є збройний конфлікт, постачання не можливе. Через те ми змушені розраховувати і закуповувати продукцію у вітчизняного виробника.

З іншого боку, існують й певні проблеми технічного супроводження. Ми, наприклад, отримали технічну допомогу від США. Різні прилади тощо. Але б яка не була надійна техніка, вона виходить з ладу, і ось можливості її ремонту та відновлення сьогодні це – проблемне питання.

А якщо техніка нашого виробника, то ми можемо замовляти ремонт, комплектуючі. Тобто є можливість швидко організувати якісне сервісне обслуговування таких зразків ОВТ.

В цьому — основні переваги. Тому ми, як головні споживачі продукції, зацікавлені, щоб наш ОПК розвивався. В тому процесі МОУ допомагає українським виробникам  своїми вимогами створювати якісну продукцію для внутрішнього ринку, аби згодом виходити з нею й на міжнародні ринки. Тобто для забезпечення виконання завдань ми визначаємо яким тактико-технічним характеристикам має відповідати зразок озброєння чи військової техніки.

Проте це не означає, що ми не можемо купити зразок із такими характеристиками за кордоном. Але, як правило, такі зразки є дуже коштовними.

— А щодо фінансування замовлень у рамках державного оборонного замовлення? Деякі виконавці ДОЗ кажуть, що періодично судяться із військовим відомством через затримки виплат за виконання робіт…

— Судів із Мінобороною щодо невчасного отримання коштів немає. Але йдуть суди через невчасно поставлену продукцію. МО виступає позивачем у цих справах. Підприємству для того, аби почати роботу, треба закупити сировину, а обігових коштів не вистачає. То Міноборони проводить авансування. Але, на жаль, є певні підприємства, які за встановлений період не виготовили та не поставили вчасно замовлені зразки озброєння. Існує, так звана, прострочена дебіторська заборгованість.

— Що треба зробити, аби вирішити проблеми вітчизняного оборонно-промислового комплексу? Власне, цій темі й були присвячені слухання  профільного парламентського Комітету…

— Так, про це ми говорили на Комітеті. Зрозуміло, що нині в основному всі фонди оборонних підприємств застарілі, вони енергозатратні. Тут має бути комплексний підхід, аби вирішити проблеми фондів, кадрові проблеми, соціальні – низькі зарплати тощо.

— Мається на увазі проблеми державного сектору ОПК. Тому, напевно, МОУ зручніше мати справу зараз із приватними компаніями, які працюють на вітчизняну «оборонку»?

— Певною мірою, так. З одного боку, вони більш мобільні. У «приватників» і фонди не великі, і адміністративні затрати менші. До того ж, приватні підприємства більш охоче залучають власний фінансовий ресурс для старту. Вони діють за законами бізнесу, ринкової економіки.

До речі, у науково-дослідній роботі НДІ ОВТ ЗСУ, яку провів інститут на вимогу часу (життя заставило) доведено, що принцип корпоративності, коли всі учасники корпорації зацікавлені у кінцевому результаті, більш ефективний, ніж адміністративні важелі управління.

— Говорите про науково-дослідну роботу, проведену інститутом під керівництвом Бориса Чепкова, яку ви анонсували під час свого виступу на Комітеті?

— Так. Про неї. Вона має назву «Фабрика» і присвячена саме проблемам розвитку ОПК. Ця робота має обмежений доступ.

— Можете назвати основні тези цього дослідження?

— Основні напрямки оборонно-промислової політики визначає Кабінет Міністрів України. А  для вирішення питань, які пов’язані безпосередньо з діяльністю оборонних підприємств, то як варіант, пропонується  створити Національну акціонерну компанію. Вона буде займатися великими програмами розвитку ОПК, задачами у цій сфері та їх реалізацією.  Функція безпосереднього управління підприємствами покладається на холдінгові компанії, а для виконання конкретних проектів створюються акціонерні товариства. Наприклад, для виготовлення нової моделі українського танку на кшталт «Абрамса».

— На слуханнях у Комітеті з питань нацбезпеки і оборони зазначалося, що ДК «Укроборонпром» нині виконує одночасно дві взаємовиключні функції – регулятора процесу у секторі ОПК та структури, яка сама зацікавлена у зароблянні грошей  у цій сфері. Представники концерну це підтверджують і для запровадження «суттєвих змін» хочуть запросити іноземних консультантів. По суті, це був головний мєседж щодо пропозицій реформ у галузі, який озвучив заступник ген директора Укроборонпрому Денис Гурак… А  військові науковці на основі трирічного аналізу ситуації в оборонпромі вже запропонували модель менеджменту оборонно-промислового комплексу. Виходить, що «Фабрика» — це конкретні пропозиції «реформування» монополії Укроборонпрому?

— Це виглядає сміливо, погоджуюсь. Але це так. Такі висновки зробили аналітики нашого НДІ ОВТ ЗСУ на підставі об’єктивних причин: державний сектор ОПК на практиці, на жаль, здає позиції…

— Крайнє питання про відсторонення від службових обов’язків заступника міністра оборони Ігоря Павловського. Як цей факт зараз впливає на взаємодію між виробниками ОВТ  і замовником – Мінобороною?

— Це дійсно дуже велика проблема зараз. Заступник міністра, як то кажуть, у темі. Він досконально знає всі проблеми збройних сил, нашого ОПК. Він приймав відповідні рішення у процесі взаємодії між замовником і виконавцями. На жаль, його відсутність зараз, скажемо так, збільшила час на прийняття рішення і відповідно реалізацію планів…

— А виконуючого обов’язків не призначено?

— Так такового – ні.  Відповідно до внутрішніх наказів по міністерству, іншій заступник міністра оборони має задачу ще виконувати і ці функції. В нього свій напрямок роботи. І додатково швидко опанувати ще цей важко. Тому дуже сподіваємось, що суд прийме правильне рішення і ми повернемося до плідної роботи разом із Ігорем Валентиновичем.

ІА «ОПК»