Хронологія подій щодо розробки і ухвалення Державного оборонного замовлення на 2020 рік виявила чимало запитань до фаховості підходу до його формування з боку «головного» державного замовника – Міністерства оборони.
Здавалося б, своєчасне ухвалення Верховною Радою ще у листопаді минулого року Державного бюджету України на 2019 рік та виявлені недоліки з виконанням (а точніше невиконанням) ДОЗ 2019 мали б стати потужним стимулом для активної роботи оборонного відомства зі своєчасної підготовки та подання до Мінекономіки пропозицій (не пізніше ніж один місяць після затвердження держбюджету) щодо Основних показників ДОЗ на 2020 та наступні два роки.
На важливість дотримання цих строків говорять вже не одне десятиліття з огляду на наслідки для усіх держзамовників несвоєчасного затвердження ДОЗ Урядом, затримки із укладенням, а відтак і виконанням державних контрактів.
Але, окрім організаційних питань (затримки із поданням пропозицій до МЕ із запізненням майже на півтора місяця), до Міністерства оборони є й питання щодо змісту ДОЗ, зокрема в частині алгоритмів фінансування робіт зі створення та виробництва ракетної зброї, що має стати основним стримуючим фактором у протистоянні з реальним агресором як на суші, так і на морі. Якими аргументами керувалося керівництво міністерства, змінюючи усталену практику всупереч відомій позиції головного розробника? Справа ще й у тому, що після позитивних змін внаслідок указу глави держави треба чимало зусиль для того, щоб перерахувати усі цифри ракетного замовлення та підготувати ситуацію до укладання контракту.
Чи проводиться в міністерстві аналіз ефективності як для держави, так і для ЗСУ застосування практики фінансування оборонних програм під державні гарантії, за якими, до речі, незважаючи на суттєве зменшення НБУ облікової ставки, значно більші відсотки за кредитами не змінюються протягом усього (до трьох років) строку виконання контракту? Не треба пояснювати хто від цього виграє, але точно, що програють і держава, і Міноборони, і виробник.
Чому лише після набуття суспільного розголосу ситуація з фінансуванням згаданих програм із застосуванням механізму держгарантій, замість використання коштів основного фонду держбюджету, стала предметом втручання РНБОУ? Чи спроможно було Мінекономіки, як координатор підготовки і виконання ДОЗ провести за один день (замість передбачених законодавством двох тижнів) аналіз змісту і «логіки» пропозицій, зокрема МОУ до проекту Основних показників ДОЗ, якщо навіть Апарату РНБОУ для цього знадобилось більше тижня?
У рішенні РНБОУ від 18 лютого 2020 року, яке багато експертів чомусь назвали «революційним» (насправді більшість завдань повторюють ті, що і раніше мали місце, але не були виконані попередніми урядами), йдеться про необхідність доопрацювання проекту ДОЗ, у тому числі щодо забезпечення фінансування проектів з розвитку ракетного озброєння виключно за рахунок загального фонду державного бюджету.
При цьому, на жаль, відсутнє завдання перевірки та встановлення причин несвоєчасного подання Міноборони пропозицій до ДОЗ 2020 та зміни алгоритму фінансування пріоритетних для обороноздатності держави програм. А відтак чи будуть зроблені висновки?
В разі ухвалення Верховною Радою проекту Закону «Про оборонні закупівлі» із запропонованими до другого читання правками, якими не передбачається погодження проектів планів закупівель ОВТ Радою національної безпеки і оборони, слід вивчити та запровадити практику ретельного розгляду цим органом проектів таких планів під час розгляду проекту Державного бюджету України за статтями фінансування національної безпеки і оборони (до 15 вересня), та профільними комітетами парламенту під час розгляду та затвердження державного бюджету. Так, це вимагатиме більш системної, роботи зі стратегічного планування усіма державними замовниками, але без цього, мінімізувати кількість безсистемних рішень навряд чи вдасться.
За таких умов Збройні Сили та вітчизняні виробники матимуть більше шансів щодо своєчасного укладення та виконання контрактів на закупівлю ОВТ, особливо в умовах поширення практики застосування конкурентних процедур закупівель.
В цілому, є надія, що реалізації визначених у згаданому рішенні РНБОУ завдань сприятиме покращенню ситуації з координацією військово-технічної та оборонно-промислової політики.
Сергій Петров,
Експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння