Події, які відбулися у 2014 р., стали певним водорозділом у міжнародних відносинах. Анексія Криму Росією та збройний конфлікт на сході України спонукало низку країн Центральної та Східної Європи до поглиблення співпраці у різних сферах: політичній, економічній, військовій та безпековій. Додатковою причиною мобілізації цього регіону Старого континенту, як вважають деякі дослідники, стало знесилення позицій західноєвропейського співробітництва.

Вступаючи на посаду у серпні 2015 р., новообраний президент Польщі Анджей Дуда заявив, що однією з головних своїх цілей у зовнішній політиці він бачить реалізацію ідеї «союзу трьох морів» — Адріатичного, Балтійського та Чорного. Багато аналітиків вважали це новою версією концепції Пілсудського і намаганням реалізувати амбіції, підживлені міфологізованим польським історичним контекстом. Але у грудні 2015 р. президент Хорватії Колінда Грабар-Кітарович оголосила про запуск проекту «Адріатика-Балтика-Чорне море» з координації роботи газорозподільних та газотранспортних потужностей за участю Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Румунії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Хорватії і Чехії. А влітку 2016 р. у м. Дубровник відбувся форум під назвою «Зміцнення Європи: поєднуючи Північ і Південь». Згадані вище країни, а також Австрія, підписали декларацію «Ініціативи трьох морів», у якій були викладені цілі багатосторонньої співпраці в галузі газоенергетики, транспорту («Via Carpatia»), цифрових комунікацій та економіки та висловлено переконання в тому, що регіон Центральної та Східної Європи стане більш безпечним та конкурентоспроможним, що, у свою чергу, сприятиме загальному зміцненню Євросоюзу. Крім підписантів цього документа у міжнародному заході брали участь представники Албанії, Македонії, Чорногорії, Косова, Туреччини, США і Китаю. Україну, як й інші держави Східного партнерства, тоді запросили на зустріч, однак Київ запрошення проігнорував. На наступний саміт «Ініціативи трьох морів» (яку ще називають «Тримор’є»), що пройшов влітку 2017 р. у Варшаві, Україну вже не запрошували. Офіційне пояснення було простим – «вхід» лише для членів ЄС. Неофіційно ж говорили про відсутність консенсусу стосовно України серед учасників саміту і небажання декотрих країн погіршувати свої відносини з Росією.

Реагуючи на нові виклики і загрози, учасники «Тримор’я» вирішили розширити перелік сфер співробітництва. Оскільки за останні роки європейським країнам все частіше доводиться мати справу з проявами міжнародного тероризму, було прийняте рішення про об’єднання зусиль у протистоянні цьому соціальному злу. У травні 2018 р. у Варшаві відбулася презентація Центру запобігання тероризму (ЦЗТ), який створений у взаємодії з країнами «Ініціативи трьох морів», але буде функціонувати як окремий підрозділ Агентства внутрішньої безпеки (АВБ) Республіки Польща.

Принципова різниця між вже існуючими антитерористичними структурами та ЦЗТ полягає в тому, що його діяльність зосереджуватиметься на профілактичних заходах, а не на подоланні наслідків терактів. ЦЗТ відповідатиме за розвиток багаторівневої співпраці з вітчизняними та зарубіжними службами, установами та організаціями, залученими до запобігання та протидії тероризму. Ще одним завданням ЦЗТ буде розробка ефективних інструментів для об’єднання досягнень наукових підрозділів зі знаннями та досвідом спецслужб і правоохоронних органів з метою комплексного  розуміння феномену тероризму та пов’язаних із ним загроз. На додаток до цього, ЦЗТ на регулярній основі проводитиме навчання з підвищення кваліфікації співробітників спеціальних служб та державних службовців.

Формат ЦЗТ нагадує собою Центри передового досвіду НАТО у різних сферах (стратегічних комунікацій, енергетичної безпеки, кібербезпеки, військової контррозвідки тощо). Вони фінансуються і комплектуються персоналом на національному або багатонаціональному рівні і не входять до структури Альянсу. У квітні 2017 р. низка країн-членів НАТО і ЄС створили  Європейський центр передового досвіду з протидії гібридним загрозам.

На тлі офіційних позитивних оцінок появи ЦЗТ окремі польські аналітики порушують питання щодо місця і завдань новоствореної структури в системі боротьби з тероризмом РП, яку чітко визначає «Національна антитерористична програма на 2015-2019 рр.». Згідно з цим документом, провідна роль у системі належить міністрові внутрішніх справ і адміністрації, а на етапі запобігання терористичним загрозам — АВБ, яке має повноваження у сфері профілактики, виявлення та боротьби з терористичними злочинами. До цього часу АВБ координувало процес обміну інформацією з іншими спецслужбами та правоохоронними органами через Антитерористичний центр (АТЦ).

AВБ теж відповідає за інформаційний обмін на міжнародному рівні, зокрема у рамках Робочої групи у справах тероризму ЄС. Це – експертний орган, який вивчає проблеми внутрішнього тероризму на території країн-членів Євросоюзу і готує пропозиції для внесення змін у профільне загальноєвропейське законодавство.

Ще одним органом міжнародного співробітництва у сфері боротьби з тероризмом є Контртерористична група (КТГ), яка була сформована після подій 11 вересня 2001 р. Сьогодні вона об’єднує 28 країн-членів ЄС, а також Норвегію та Швейцарію. Крім співпраці по лінії оперативної діяльності спецслужб цей орган опрацьовує спільні аналітичні дослідження та оцінки терористичних загроз для керівництва ЄС. Такі звіти базуються на інформації, що надається розвідувальними та контррозвідувальними службами країн-учасниць. Головування у КТГ здійснюється на ротаційній основі і за терміном співпадає з каденцією президента Європейської ради.

Слід зазначити, що «Національна антитерористична програма на 2015-2019 рр.» не передбачає окремого каналу співробітництва з країнами «Тримор’я», оскільки усі вони беруть участь у роботі КТГ. До того ж, у структурі АВБ РП існує АТЦ та Департамент боротьби з тероризмом і стратегічних загроз. Щоб ЦЗТ існував у правовому полі, необхідно внести зміни до Статуту АВБ, але цього так і не було зроблено. Теза про необхідність створення нового координаційного органу викликає певний сумнів й під кутом зору налагодження співпраці між органами державної влади. Таким завданням більш доцільно займатися  міністерству внутрішніх справ і адміністрації РП, ніж спецслужбі.

Думається, що згадані правові колізії Польщі та її союзникам вдасться вирішити на користь розвитку співпраці у рамках новоствореної «Ініціативи трьох морів». А діяльність ЦЗТ АВБ виграла б, якби до неї підключилися й інші країни, розташовані на континенті між Адріатичним, Балтійським та Чорним морями. На жаль, Україна свого часу проґавила свій шанс. Тепер їй прийдеться добре постаратися, тому що Угорщина, з якою ми так недоречно посварилися, може й тут виступити проти. Та й Варшава, яку колись усі вважали адвокатом України у Європі, інколи поводить себе як прокурор.

                                   Володимир Паливода,

головний консультант 

                                  відділу проблем національної безпеки

                                  Національного інституту стратегічних досліджень