Акціонерне товариство «Мотор Січ» понад 100 років випускає двигуни для літаків та вертольотів. Близько 95% двигунів експортувалося в інші країни, а основним їх споживачем була Росія. Останні роки підприємство займається також модернізацією вертольотів типу «Мі». З 2015 року, після заборони нашого експорту в РФ, «Мотор Січ» знаходиться в кризовому стані та займається пошуком нових ринків та інвестицій. У цих умовах для збереження робочих місць для 25 тисяч співробітників власниками підприємства була продана частина акцій китайському інвестору.
Після цього в засобах інформації проти нас була розгорнута інформаційна війна та дискредитація підприємства. Ми регулярно чуємо та читаємо безвідповідальні заяви окремих осіб на цю тему. Що, нібито розробки двигунів і критичні технології, які має «Мотор Січ», стануть надбанням китайської авіаційної промисловості, що сприятиме її значному прогресу. Скажу відразу, що серед фахівців, які добре знають китайську авіаційну галузь, такі заяви викликають здивування. І питання – з якою метою поширюється ця дезінформація?!
Поясню чому так.
По-перше, ми не поставляли і не постачаємо китайській стороні будь-яку конструкторську документацію чи нові технології. А тим більше, ліцензії на виробництво двигунів. Ми лише продаємо три типи маршових двигунів на підставі Угод між урядами України і Китаю. Це двигуни для літаків АІ-25ТЛ і АІ-222/322, які 50 та 25 років відповідно серійно виготовляються нашим підприємством.
А розробником та власником ліцензій на ці двигуни є не «Мотор Січ», що помилково стверджують наші недоброзичливці, а державне конструкторське бюро «Івченко-Прогрес». Яке входить до складу державного концерну «Укроборонпром». Крім того, ми вже 40 років виготовляємо та продаємо Китаю двигуни для вертольотів ТВ3-117 різних модифікацій. Цей тип двигуна є розробкою «Конструкторського бюро імені Клімова» в Росії, та продається цією країною в Китай під брендом ВК-2500 і є нашим прямим конкурентом. Очевидно, що всі ці наші двигуни є старими за віком та не можуть включати в собі прогресивних розробок.
Хтось скаже, що «Мотор Січ» має нові розробки газотурбінних двигунів. Це дійсно так. У нас є двигун МС-500, який призначався для російського вертольоту «Ансат». Але росіяни відмовилися від нього на користь двигуна американської компанії «Пратт енд Вітней». Є двигун МС-14 для літака АН-2 та модифікація ТВ3-117, яку ми вже 7 років ставимо на вертоліт Мі-8Т замість старого двигуна. Усі ці типи двигунів ми демонструємо на авіаційних виставках і постійно пропонуємо світовим виробникам літаків та вертольотів. В них також не має ніяких технологічних секретів.
Ті, хто стверджує, що такі розробки можуть безконтрольно від «Мотор Січ» перейти до Китаю, фактично дискредитують наявну в Україні систему експортного контролю. Яка досить ефективна, а для нас ще й надмірно вимоглива. Адже в нашій країні передача за кордон авіаційних двигунів та документації до них неможлива без дозволу експортного контролю. Інакше кримінал і кримінальна відповідальність.
Ще декілька слів про співпрацю з Китаєм. Як я вже відзначав, фахівці в сфері авіації різних країн добре знають стан цієї галузі Китаю і тих, хто працює там. Знаємо це і ми. Гадаю, що багато читачів дізнаються про це уперше. Тому що в пресі розповсюджено недостовірну інформацію, що «Мотор Січ» є нібито головною та єдиною компанією, яка постачає в Китай авіаційну техніку військового призначення. А це зовсім не так. Наприклад, фахівці знають, що основними ударними вертольотами збройних сил Китаю вже багато років є сучасні вертольоти Z-8, Z-9 і EC-120 французької фірми «Єврокоптер». Яка продала китайській стороні ліцензії на їх виробництво. Друга відома в світі французька фірма «Турбомека» є постачальником двигунів для китайських гвинтокрилих машин. Для найкращого бойового вертольоту WZ-10, розробленого для Китаю російським «Конструкторським бюро імені Камова», двигуни до недавнього часу постачала відома американська компанія «Пратт енд Вітней». Яка заробила на цьому мільйони доларів. Активно працює в Китаї також ще одна американська компанія «Дженерал Електрик». Вона постачає свої двигуни CF-34 на новітній пасажирський та транспортний літаки ARJ-21. А разом з французькою компанією «Снекма» цією фірмою було розроблено та постачається китайцям двигун нового покоління CFM-LEAP для важкого літака С-919, що виходить в серійне виробництво в наступному році. Ще більш високий рівень співпраці з Китаєм в сфері авіації, у том числі військового призначення, має Росія.
Я наводжу вказані факти лише для того, щоб показати, що «Мотор Січ» має свій бізнес в Китаї разом з компаніями Франції, США та Росії. Хоча наша співпраця з китайськими партнерами на порядок нижче, ніж у цих компаній.
Закінчити свій коментар на цю тему хочу відповіддю на своє питання вище. А вірніше припущенням. Може недостовірна інформація, що дискредитує «Мотор Січ», розповсюджено за ініціативою конкурентів, щоб зайняти наше місце на китайському ринку. Ми звернулися до високої американської делегації, що відвідала Україну, за допомогою. Ми придбали у США обладнання для виробництва лопатив з композиційних матеріалів для вертольотів. І таким чином інвестували в американську економіку десятки мільйонів доларів. .Створили виробництво та встановили це обладнання. Залишилося отримати сам композиційний матеріал від його виробника у США. Але вже більше року експортний контроль США не надає дозвіл на це. З незрозумілих для нас причин. Тому що будь-яких санкцій відносно України і нашого підприємства, здається, немає. Ми передали США довідку з цієї проблеми і попросили допомогти…
Іван Божков,
радник президента АТ «Мотор Січ»