Наприкінці 2017 р. Королівська шведська академія військових наук презентувала видання «Нова тотальна оборона. Біла книга війни ХХІ століття», у якій констатується, що оборонний потенціал країни знаходиться на дуже низькому рівні. У разі повномасштабної війни Швеція не зможе вистояти проти ворога навіть впродовж короткого часу до підходу зовнішньої допомоги.

Коментуючи згаданий документ, місцевий експерт з питань безпеки Патрік Оксанен зазначив, що політичне керівництво Швеції, знаходячись у полоні «парадигми вічного миру», виключало можливість підготовки до надзвичайних ситуацій. На думку експерта, саме зараз, зважаючи на високу ймовірність нападу з боку Росії, Стокгольму терміново необхідно серйозно зміцнити як свої збройні сили, так і різні структури цивільного сектора.  Патрік Оксанен прогнозує, що при сьогоднішньому стані обороноздатності Швеції кібератаки можуть паралізувати комунікації і роботу платіжних систем, вивести з ладу електропостачання, продовольчі запаси у країні вичерпаються через тиждень. Поранені солдати і цивільні, яких можна було б врятувати, загинуть через брак військових медиків. Ресурсів для розбору завалів після бомбардувань і пошуку тих, що вижили, практично немає. У Швеції відсутні стратегічні запаси, а органи управління для організації цивільної оборони не були створені.

У чому ж причина такого становища? Від початку ХІХ століття Королівство Швеція офіційно дотримується принципу нейтралітету у воєнний час і неприєднання до військових блоків — у мирний. Після короткої війни з Норвегією у 1814 р. країна більше не брала участі у жодному військовому конфлікті. Правда, якщо пригадати історію, то Швеція колись була дуже войовничою державою. Протягом ХV-ХІХ століть вона одинадцять разів воювала з Великим князівством Московським, потім Московським царством та Російською імперією.

Політика нейтралітету передбачала високий рівень готовності Швеції до бойових дій, особливо у роки холодної війни, коли країна утримувала добре оснащену армію чисельністю 350 тисяч чоловік і витрачала на оборону 3 % від свого ВВП. Після розпаду СРСР шведські збройні сили постійно піддавалися скороченню. У середині 1990-х років налічувалося трохи більше 53 тисяч військовослужбовців, а у 2016 р. їх чисельність зменшилась  майже вдвічі. Значно скоротилася й кількість осіб, що перебували у резерві та запасі (з близько 570 тисяч до 26 тисяч). У 2010 р. у Швеції був скасований загальний військовий обов’язок, відбувся перехід до контрактної професійної армії, яка до сьогодні залишається недоукомплектованою.

Поряд з цим країна шукала додаткових гарантій безпеки у співробітництві з Північноатлантичним альянсом. У 1994 р. Швеція приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру», а у 1997 р. стала асоційованим членом Ради євроатлантичного партнерства. Шведський контингент входив до складу міжнародних сил під керівництвом НАТО, які діяли на території колишньої Югославії та Афганістану.

Анексія Криму та події на сході України змусили керівництво Швеції переглянути свої підходи до «парадигми вічного миру» та ймовірності загрози з боку Росії. Вже у 2015 р. міністр оборони Петер Хультквіст пообіцяв протягом наступних п’яти років збільшити військові витрати на 11 відсотків. Тоді ж у країні було проведене опитування, яке показало, що понад 70 відсотків шведів підтримують повернення загального військового обов’язку. Це стало підставою для прийняття урядового рішення щодо змішаного порядку комплектування армії. Основу збройних сил й надалі складатимуть контрактники, але щороку буде проводитися обмежений призов на строкову військову службу. У липні 2017 р. повістки отримали 100 тисяч молодих людей (як чоловіків, так і жінок), яким виповнилося 18 років. Потім призивна комісія відібрала з них 13 тисяч осіб (12 відсотків відповідної вікової групи), 4 тисячам з яких у 2018 і 2019 роках належить відслужити в армії. Надалі передбачається поступово збільшувати число новобранців до 8 тисяч осіб на рік.

Тривожні тенденції розвитку геополітичної ситуації вплинули на зростання у шведському суспільстві кількості прихильників приєднання країни до НАТО. На початку 2015 р. всі чотири консервативні опозиційні партії Швеції виступили з ініціативою розглянути це питання у парламенті, однак уряд відкинув таку пропозицію. Водночас Стокгольм активізував співробітництво з Північноатлантичним альянсом, не лише приймаючи участь у регіональних навчаннях НАТО, але й надаючи свою територію для їх проведення. Це відразу ж викликало гостру реакцію з боку Москви. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, не переймаючись правилами дипломатичного етикету, заявив, що Росія вжила б «військових заходів» у разі вступу Швеції до НАТО.

Усвідомлюючи, що у нинішніх міжнародних відносинах знову настав період холодної війни, Швеція почала зміцнювати свою обороноздатність. Так, рішенням уряду анульований демілітаризований статус острова Готланд у Балтійському морі, там знову розміщений військовий гарнізон. Стокгольм планує посилити берегову оборону і акцентувати увагу на боротьбі з російськими підводними човнами, на що виділені додаткові кошти. Шведський військовий флот незабаром має поповнитися двома субмаринами нового покоління. Компанія «SAAB Group» розпочала роботи над модернізацією багатофункціонального винищувача «Gripen» для ВПС Швеції. З метою нарощування потужності національної ППО країна у 2020 р. почне закупати у США зенітний ракетний комплекс «Patriot».

У грудні 2017 р. Комісія з питань оборони при МО Швеції, яка є органом взаємодії між парламентом і урядом, опублікувала доповідь зі своїми пропозиціями щодо концепції тотальної оборони та ролі цивільної оборони в ній. Передусім, автори документа вважають, що у разі стихійного лиха чи нападу на одну із скандинавських країн або інших країн ЄС Швеція не повинна залишатися пасивним спостерігачем. Подібного відношення Стокгольм очікує з боку цих країн, якщо жертвою агресії буде Швеція.

Шведське законодавство визначає тотальну оборону як «підготовку та планування, необхідні для готовності вести війну». У момент оголошення владою найвищого рівня загрози вся діяльність суспільства визначається як «тотальна оборона». В її рамках функціонують не лише армія, але й уряд, органи місцевого самоврядування, приватні інституції, добровільні оборонні організації та окремі громадяни. Тотальна оборона у мирний час має відігравати роль елемента стримування потенційного противника, а у разі виникнення конфлікту вона повинна використати весь потенціал для боротьби з ворогом, об’єднавши військові та цивільні спроможності у сфері оборони.

На думку авторів доповіді, в діяльності цивільної оборони повинні враховуватися зміни та тенденції, що формують шведське суспільство. Однією з таких важливих тенденцій є прогресуючий розвиток інформаційних технологій, який підвищує ризик використання потенційним агресором кібератак з метою ослаблення сил оборони та породження хаосу у суспільстві.

Позитивно оцінюючи дії уряду Швеції щодо вжиття певних заходів із протидії гібридним загрозам, Комісія з питань оборони надала рекомендації стосовно покращення функціонування системи тотальної оборони. Здебільшого це стосується необхідності внесення змін до законодавства, що регулює діяльність у галузі цивільної оборони, яка базується на структурах кризового управління. Конкретні пропозиції Комісії полягають у наступному.

1. Координація тотальної оборони на рівні держави повинна залишитися у віданні МО Швеції, але воно має створити низку урядових бюро для нагляду за оборонною діяльністю на локальному рівні.
2. Перетворити Агентство з надзвичайних ситуацій при МО Швеції в Агентство з питань цивільної оборони для поліпшення процесу планування у мирний час та координації оборонних заходів під час війни.
3. З метою посилення територіальної оборони на основі 21 лена мають бути створені округи у складі від 3 до 6 ленів на чолі з керівником однієї з цих адміністративно-територіальних одиниць. У разі підвищення рівня загрози він стає також керівником цивільної оборони на території округу. Бажано теж, щоб межі військових регіонів співпадали з межами округів цивільної оборони.
4. На час ведення військових дій запроваджується обов’язковий призов до сил цивільної оборони. Попередню підготовку їх складу могли б проводити громадські оборонні організації, які, власне, і склали б кістяк таких сил. Елементом позитивного впливу на настрої суспільства має стати створення спеціального агентства, завданням якого буде розвиток психологічної стійкості населення до інформаційної війни.
5. Необхідне покращення координації різних державних органів, задіяних у забезпеченні кібербезпеки (передусім, це стосується об’єктів критичної інфраструктури).
6. Компанії, які відповідають за енергетичне забезпечення країни, мають бути готовими до безперервної подачі електроенергії роботи в надзвичайних ситуаціях, для чого потрібно використовувати технології, пов’язані з відновлювальною енергією.
7. Необхідно передбачити створення значних стратегічних запасів продовольства.
8. Медичні заклади при підвищеному рівні загрози та під час війни мають пристосувати свою діяльність так, щоб медична допомога була підпорядкована рятуванню як найбільшої кількості потенційних жертв конфлікту. Додатково у кожному окрузі цивільної оборони влада повинна визначити один медзаклад, який буде виконувати роль військового госпіталя. На острові Готланд і північній частині регіону Норланд таких госпіталів має бути два.
9. Для адекватного реагування на умови кризових ситуацій чи війни, коли зростає значення захисту критичної інфраструктури та інших завдань поліцейських структур, пропонується збільшити штат співробітників допоміжних підрозділів до 1000 осіб до 2021 р. та до 3000 осіб – до 2025 р.
10. Згідно з положеннями шведського законодавства, приватні фірми зобов’язані брати участь у заходах з тотальної оборони. Вони мають організаційний потенціал, знання та креативний підхід, що може становити цінний внесок у процес планування. Повинні бути визначені ключові, з точки зору тотальної оборони, підприємства, яким відпрацьовуються конкретні завдання на випадок кризових ситуацій чи війни. Бажаним є створення спеціальної економічної ради, яка б координувала дії держави і приватних суб’єктів господарювання на місцевому, регіональному і національному рівнях.

11 . Необхідно розвивати оборонну співпрацю з Фінляндією і Норвегією.

12. Має бути створене незалежне агентство, призначене для моніторингу та оцінки ефективності діяльності, націленої на зміцнення як військового потенціалу, так і цивільної оборони.

За оцінками Комісії, реалізація згаданих вище пропозицій обійдеться державній казні у 4,2 мільярди крон на рік (511 мільйонів доларів США) у період з 2021 р. до 2025 р.

Влітку цього року Агентство з надзвичайних ситуацій при МО Швеції планує розіслати жителям країни брошури, в яких буде роз’яснювати правила підготовки до потенційного військового сценарію. Аналогічний документ під назвою «Якщо прийде війна» видавався у країні у період між 1943 р. та 1961 р. Його розповсюдження серед населення припинили після розпаду СРСР у 1991 р., хоча основні положення друкувалися у телефонних довідниках. Зараз текст брошури оновлений з врахуванням сучасних можливих загроз. У ній містяться поради про те, як протистояти таким загрозам, як теракти, кібератаки чи пандемії, а також інформація про конвенціональні військові дії і поради, де і як у випадку кризи забезпечити себе запасами їжі, води і палива.

Володимир Паливода, старший науковий співробітник

                                       відділу проблем національної безпеки

                                      Національного інституту стратегічних досліджень