16-17 жовтня президент Зеленський відвідає з офіційним візитом Туреччину. За два дні до поїздки на засіданні уряду було схвалено проект Рамкової військової угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом Турецької Республіки – її підписання заплановано на час перебування Володимира Зеленського в Туреччині. Підписуватиме зазначену угоду міністр оборони України Андрій Таран. Крім того, до Туреччини із серйозною програмою перемовин вирушить і віцепрем’єр, міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський. Загалом передбачається розширення українсько-турецького військово-технічного співробітництва більш, ніж за двадцятьма новими напрямами.
Про це пише у статті на lb.ua директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак
Експерт перелічив перспективи ВТС.
«В межах роботи підприємства передбачена низка науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у галузі розвитку космічної техніки, високоточної зброї та оперативно-стратегічних розвідувально-ударних безпілотних авіаційних платформ. Зокрема, з’явилася інформація про розробку перспективного дрона Goksungur, наступного в лінійці ударних БПЛА за Akıncı. Тобто Україна може спільно із Туреччиною створити стратегічну зброю, яка разом із вітчизняними ракетами «Нептун» стане чинником стримування російської агресії.
У свою чергу, Київ ремонтує партію турецьких вертольотів, у вересні 2020 року здійснив поставки модернізованого ЗРК С-125, почав поставки протитанкових ракетних комплексів «Скіф» та двигунів для ударних безпілотників нового покоління Akinci. У кулуарах влади поговорюють, що Туреччина може зробити вибір на користь України й у питанні поставок двигунів для власних крилатих ракет – Збройні сили Туреччини у липні 2020 року спільно з місцевою компанією Roketsan провели успішне випробування протикорабельної крилатої ракети ATMACA дальністю 200 км.
До речі, згадана вище угода передбачає, що Туреччина надасть Україні близько 36 млн доларів на закупівлю турецької військової техніки та товарів подвійного призначення. Серед іншого, передбачається, що окрім вже згаданих спільного виробництва високоточних протитанкових засобів, ремонту і технічної підтримки вертольотів та поставки авіаційних двигунів, співпраця буде започаткована ще у галузі протидії безпілотним авіаційним комплексам, а також в сфері транспортної авіації і тренажерних комплексів.
Отже, навіть якщо брати лише військово-економічну складову, тут ситуація виглядає досить серйозно: Туреччина несподівано перетворилася на стратегічного партнера у галузі ВТС. Тільки близько 500 силових установок АІ-450Т для ударних безпілотників в період з 2021 до 2030 року – це понад 600 млн доларів. До речі, українським військовим варто було б уважно придивитися до того, які акценти у переозброєнні робить країна, що витрачає щорічно понад 7% ВВП на посилення армії.
Є й у портфелі перемовин й стратегічні військово-промислові проєкти. Хоча деякі із них суперечливі. Наприклад, українські військові хочуть будувати турецький корвет з низкою українських та західних агрегатів і озброєнням. Якщо ідею будівництва британських катерів ЦДАКР беззаперечно підтримує як крок термінового посилення ВМСУ, то корветна тема – предмет дискусії, пов’язаної і із залежністю від західних комплектуючих, і із ігноруванням близько півсотні українських підприємств.
Ще один великий проєкт може бути пов’язаний із створенням спільного літака. Кілька років тому Ердоган особисто оглянув Ан-158 та висловив неабияке задоволення, в тому числі, можливістю створення спільного літака під назвою Tank-158. Потім, коли після 2015 року на «Антонові» крутився калейдоскоп непрофесійних команд, цей проєкт було загублено разом із саудівським, азербайджанським, німецьким та британським. Нині ситуація змінилася у бік позитиву – із кадрами, і з менеджерською вертикаллю. То ж, з’явився оптимізм щодо виведення авіапрому із стану деградації». — Написав Бадрак.