Поточний 2020 рік виявився неоднозначним з багатьох сторін. Пандемія коронавірусу, яка вирує світом, вносить свої корективи в життя не тільки пересічних людей але і цілих країн. Виявилось, що крім суто людського фактору – здоров’я, епідемії є смертельними і для сучасних фінансово-економічних систем. Існувати в умовах тотальних карантинних заходів, або, як кажуть, «локдаунів» сучасні держави практично не можуть. Наша країна в цій ситуації не просто стикається з новими епідеміологічними загрозами. В умовах епідемії ми повинні вести війну за незалежність, реформувати та пристосовувати військову організацію держави для відповіді російському агресору. І все це відбувається на фоні кризових явищ в економіці, відповідно – обмежених фінансових ресурсів.
В цих умовах існували побоювання, що питання реформування національної оборони можуть бути загрожені, зокрема з точки зору фінансових ресурсів. Особливо – процес євроатлантичної інтеграції, який передбачає наближення національних Збройних сил до вимог Альянсу. Але можна сказати, що керівництву вітчизняного міністерства оборони в цілому вдалося не тільки відстояти фінансові показники міністерства, але і просунутися в напрямку євроатлантичної інтеграції як в рамках структурних реформ так і в сфері посилення співробітництва з партнерами по НАТО. За словами очільника оборонного відомства, повноправне членство в НАТО залишається незмінною метою. Чому, зокрема, підпорядковується вся реформа сфери оборони. У цьому напрямі і розвиваються Збройні Сили України на сучасному етапі.
Засоби РЕБ української розробки
Ще наприкінці березня 2020 року було запущено процес розмежування посад начальника Генерального штабу та головнокомандувача Збройних сил. Одночасно з розмежуванням посад начальника Генерального штабу та Головнокомандувача ЗСУ відбувся перехід Генштабу, штабів видів та штабів оперативного рівня ЗСУ на натівську J-структуру. Треба зазначити, що кардинальні зміни в системі управління збройними силами співпала з приходом в міністерство оборони нової команди, яка всебічно сприяла успішній реалізації цієї важливої реформи. Відповідно до планів, завершити перехід на нову структуру треба до кінця поточного року, і проблем тут бути не повинно.
Основна перевірка ефективності і придатності нової системи управління відбувалося під час стратегічних командно-штабних навчань «Спільні зусилля — 2020», які відбулися наприкінці вересня 2020 року. Так, за словами міністра оборони Андрія Тарана: «з одного боку ці навчання – відповідь на проведення Росією навчання «Кавказ-2020», а з іншого – це буде спроба Генштабу, керівництва Збройних Сил, Міністерства оборони оцінити якість переходу на нову J-структуру і перевірити її результати». Треба відмітити, що під час навчань також перевірялася система зв’язку, отримання інформації на полі бою та обмін нею як між структурними підрозділами наших військ, так і між пунктами управління ЗС України та пунктами управління країн НАТО. Керівництво міноборони планувало побачити, на що здатні наші системи зв’язку, системи обміну даними й зробити висновки, що нам ще треба зробити, яке переоснащення необхідне для того, щоб досягти необхідної взаємосумісності з західними партнерами.
АСУ ЗСУ (ДКР «Дзвін»)
В червні поточного року Україна також була включена у Програму розширених можливостей НАТО (Enhanced Opportunity Program). Це стало важливим кроком в процесі євроатлантичної інтеграції нашої країни. Перший практичний ефект від цього кроку також був продемонстрований в ході навчань «Спільні зусилля — 2020». Відпрацювання питань сумісності та обміну інформації з союзниками по НАТО в ході навчань відбувалися вже на абсолютно новому рівні, який мав довести нашу готовність до взаємодії з Альянсом під час спільних операцій та навчань.
Розвиток особливого партнерства з НАТО з метою набуття повноправного членства в Альянсі також є ключовим елементом нової Стратегії воєнної безпеки, яка зараз активно розробляється в Міністерстві оборони з широким залученням наших західних партнерів. Стратегія воєнної безпеки є логічним продовженням Стратегії національної безпеки, яка була ведена в дію Президентом України 14 вересня 2020 року, та базується на її доктринальних засадах. Так, очільник вітчизняного військового відомства повідомив, що: «Новітня Стратегія національної безпеки, схвалена Верховним Головнокомандувачем, містить однозначний імператив отримати запрошення та приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО. Поставлена мета — повноправне членство в Альянсі. З цього ми і виходимо, організовуючи свою роботу над проектом Стратегії воєнної безпеки». 12 листопада, в Міністерстві оборони було розглянуто проект Стратегії, де крім української сторони участь взяли іноземні радники від урядів США, Канади, Великої Британії, Данії, Німеччини, Представництва НАТО в Україні. Після проведення погоджувальних процедур, Стратегію воєнної безпеки України планується розглянути на засіданнях Уряду та Ради національної безпеки і оборони України. В подальшому, після затвердження Указом Президента України, цей документ стане основою для розроблення Стратегічного оборонного бюлетеня України.
До успіхів керівництва міністерства оборони можна віднести і значне посилення в достатньо стислі терміни рівня військово-технічного співробітництва з рядом країн-членів НАТО. в першу чергу – Туреччиною та Великобританією. За безпосереднього сприяння міністерства було укладені такі важливі документи двосторонньої співпраці як Рамкова угода про військове співробітництво між Україною та Турецькою Республікою, яка охоплює досить широку оборонну сферу, куди входять не тільки питання військово-технічного співробітництва, а й оборонної кооперації. Сюди також треба віднести Меморандум про наміри між Міністерством оборони України і Міністерством оборони Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про співробітництво з розвитку та підвищення спроможностей українських Військово-морських сил. Особливістю цих документів стала стислість термінів, в які вони були розроблені та впроваджені. Можна припустити, що цьому також сприяв і досвід військового дипломата діючого міністра оборони. В цілому, зазначені двосторонні домовленості з країнами Альянсу будуть сприяти не тільки підвищенню можливостей наших війсь, але і рівню взаємосумісності з НАТО.
ССО, ВМСУ, НГУ активно оснащуються засобами зв’язку американської L3HARRIS
Як було вже сказано на початку, складана економічна ситуація в країні негативно вплинула на реалізацію ряду реформ в нашій армії. Найбільш резонансним, мабуть стало питання переходу на нову систему харчування в збройних силах. Яка, до речі, також є елементом набуття стандартів Альянсу. Але тут є і багато спекуляцій. По факту – у війську нема можливостей для створення необхідних додаткових посад, наприклад, кухарів, для впровадження системи. Штатна чисельність збройних сил і так перевищує встановлену законом. Скорочувати бойові посади в умовах війни не можна – це в міністерстві розуміють. Але і збільшити штатну чисельність ЗСУ народні обранці відмовились. В цих умовах і були прийняті компромісні рішення, які багатьом не сподобались, адже об’єктивно несуть корупції ризики.
В той же час, керівництву Міноборони вдалося відстояти збереження витрат на оборону на прийнятному рівні. Адже ряд чиновників, відповідальних за державні фінанси зрозуміли тезу про «просто перестати стріляти» занадто буквально та вже почали обгризати бюджет МОУ. Затримки у фінансуванні ДОЗу – теж певним чином звідси. В цих непростих умовах військові чиновники ведуть небезуспішну боротьбу за повернення активів міністерства оборони та коштів від не доброчесних виконавців «великого армійського будівництва», започаткованого їх попередниками.
Так, деякі приватні підрядники вирішили поживитися з бюджету на розвиток військової інфраструктури, який був суттєво збільшений після початку російської агресії. Найбільш показовий приклад – будівництво бригадного польового табору на полігоні «Широкий Лан». Ще навесні цього року готовність табору, який будували приватні підрядники декілька років не перевищувала 25%. Правоохоронці вже завершили розслідування факту зловживань і встановили, що підрядникам було сплачено понад 37 млн. грн за фактично не виконані роботи. Міністерство оборони, у свою чергу, подало цивільний позов до підприємців та колишніх посадових осіб на суму понад 49 млн. грн. У травні 2020-го року об’єкти прийняла та приступила до будівництва Державна спеціальна служба транспорту.
Зараз – табір практично готовий до введення в експлуатацію. В короткий термін було побудовано 10 казарм покращеного типу для військовослужбовців-чоловіків, 1 казарма покращеного типу для військовослужбовців-жінок, їдальня, що одночасно може прийняти 2500 осіб. Під’єднано зовнішнє електропостачання, очисні споруди, інженерні мережі. Діють котельня та каналізаційно-насосна станція, висаджено понад 740 дерев.
За словами міністра оброни Андрія Тарана, тепер Ширлан (як полігон називають військові) стане достойним місцем для проведення міжнародних військових навчань нарівні з Яворівським міжнародним учбовим центром. Дане табірне містечко створене за новими підходами, передбачає цілком автономну інфраструктуру і враховує іноземний досвід, зокрема, у державах-членах НАТО. Введення його в експлуатацію дозволить нам значно розширити географію спільних навчань з підрозділами збройних сил держав-членів Північноатлантичного альянсу. Отже можливості зі співробітництва з НАТО також будуть розширені.
В цілому підсумовуючи треба сказати, що системна робота з подальшої інтеграції в Північноатлантичний Альянс є ключовим елементом діяльності керівництва вітчизняного військового відомства. Не дивлячись на існуючі проблеми та непрості обставини, економічні та фінансові негаразди, керівництво Міноборони невеликими кроками, але впевнено рухається в напрямку НАТО. Як це і записано в Конституції України
Ігор Левченко,
для ІА «ОПК»