Роль і значення Сил спеціальних операцій в умовах сучасних війн і збройних конфліктів важко переоцінити. Особливої ефективності це набуває за рахунок впровадження нових засобів розвідки, прихованого зв’язку, тактичних прийомів тощо. Не випадково розвитку цього роду військ у багатьох країнах приділяють стільки уваги.
Польський спецназ (Спеціальні війська) офіційно було створено 24 травня 2007 року в якості окремого, четвертого виду військ Збройних Сил РП. Цей крок вважається одним з найбільш вдалих заходів у Війську Польському після вступу до НАТО. Польські спецназівці за цей період були учасниками цілої низки бойових міжнародних місій і набули в очах союзників високого авторитету. З огляду на це, варто оцінити, які з рішень, прийнятих у системі командування і управління Спеціальними військами є оптимальними, а які ні і вимагають певних змін.
За оцінками польських експертів, відокремлення Спеціальних військ у структурі Збройних сил РП стало наслідком правильної оцінки зростаючої ролі спецназу в сучасних умовах у ЗС багатьох країн світу, а також його специфіки. Це добре видно на прикладах багатьох збройних конфліктів і локальних війн. Відповідно до положення доктрини «Спеціальні операції DD/3.5», Спеціальні війська – це зорганізовані підрозділи, оснащені, підготовлені і виділені, як вид Збройних сил РП, призначені для здійснення акцій і операцій, визначених в якості спеціальних. Загальна чисельність ССО складає до 2,5 тисячі військовиків, що становить 2,1 % чисельності ЗС РП.
З цього однозначно виникає, що ці війська призначені для виконання особливих завдань, що зазвичай мають впливати на оперативну і стратегічну обстановку. Бійці спецназу використовують тактику і техніки, що суттєво відрізняються від прийнятих в інших видах ЗС Польщі. Відтак, варто придивитися ближче до того, де знаходяться Спеціальні Війська в рамках існуючої Системи командування і управління ЗС РП та організації командування ними.
Командування і управління ССО у мирний час
Після змін, що відбулися в Системі командування і управління ЗС РП на переломі 2013 i 2014 рр., Спеціальні Війська опинилися у підпорядкуванні Генерального Командування видів Збройних Сил. Їх очолює Командувач Компоненту Спеціальних Військ, підпорядкований безпосередньо Генеральному командувачу видів ЗС Польщі.
Натомість, у підпорядкуванні самого Командувача Компоненту ССО знаходяться: Командування Компоненту Спеціальних Військ (Dowództwo Komponentu Wojsk Specjalnych — DKWS) – орган управління, відповідальний за поточне командування спеціальними військами, відпрацювання і контроль відповідності високим вимогам підлеглих підрозділів спецназу (JWS), так і за підготовку підлеглих підрозділів до виконання завдань відповідно до їхнього бойового призначення. DKWS також відповідає за командування Компонентом Спеціальних військ (KWS) на національному, коаліційному або союзному рівні.
Останнє уможливлюється шляхом виділення Командування Компоненту Спеціальних Операцій (англ. Special Operations Component Command – SOCC). При цьому варто зазначити, що польські Спеціальні війська належать до елітного клубу 7 країн НАТО, здатних командувати союзними спеціальними операціями (решта країн з такими спроможностями, це США, Великобританія, Франція, Туреччина, Іспанія і Італія). Командування Компоненту Спеціальних Військ дислокується у Кракові;
Начальники відділень зв’язку спеціальних військ при Оперативному Командуванні Видів ЗС і Генеральному Командуванні Видів ЗС РП(Варшава);
Командири підрозділів спеціального призначення: військової частини GROM (Варшава), військової частини командос (Люблінець), військових частин „Formoza” (Гдиня), „Agat” (Глівіце) та „Nil” (Краків);
Командир Навчального Центру Спеціальних Військ (Краків). Останній невдовзі також матиме власні філії у м.Люблінець, Гдиня і Стшепец.
Командувач Компоненту Спеціальних військ здійснює повне керівництво зазначеними особами.
Дещо інакше виглядає підпорядкування 7-ї Ескадри спеціальних операцій (Повідз), що знаходиться у складі Повітряних Сил. Остання на відміну від решти частин, має статус лише підрозділу. Тут командувач здійснює функціональний контроль, а на час виконання завдань в рамках дій Спеціальних Військ він отримує повноваження оперативного керівництва, з якими пов’язані певні обмеження.
У підпорядкуванні командирів частин Спеціальних військ у свою чергу знаходяться усі їхні підлеглі військовослужбовці, у т.ч. у безпосередньому підпорядкуванні – заступник командира, начальник штабу, начальник відділу бойової підготовки, а також командири відповідних підрозділів, бойових і допоміжних (загонів, окремих груп тощо). Планування і реалізація завдань, пов’язаних з поточною діяльністю, відбуваються у відповідності до засад і процедур, прийнятих у ЗС Польщі.
Натомість, для планування і керівництва спеціальними операціями використовуються як національні нормативні документи (для дій в рамках ЗС РП), так і відповідні союзні (для дій в рамках НАТО, наприклад, під час чергування в рамках Сил Реагування НАТО), доповнені сталими оперативними процедурами (aнгл. Standing Operating Procedures — SOP). Останні розробляються і затверджуються на відповідних рівнях командування.
Зазначені документи і процедури забезпечують високий рівень сумісності як з військами решти видів ЗС РП, так і з спеціальними силами інших країн-членів НАТО. Йдеться про здатність спільних і ефективних дій задля досягнення союзниками тактичних, оперативних і стратегічних цілей.
Для командування і управління використовуються засоби зв’язку, у т.ч. прихованого, провідного та радіоканалів, а також приховані телеінформаційні мережі, у т.ч. з використанням криптографічних пристроїв і спеціальних процедур, які забезпечують надійну і безпечну передачу даних.
Плюси і мінуси польського спецназу
Аналіз зазначеної системи командування і управління спецназом дозволяє дійти висновку щодо існуючих переваг і недоліків.
Якщо говорити про позитивні сторони зазначеної системи, передусім, слід визнати її певну послідовність. Прийнятий спосіб організації, що збігається з існуючими у західних країнах (США, Великобританія, Франція) трендами, уможливлює створення окремого ланцюжка командування спеціальними військами. Це має неабияке значення.
По-перше, це уможливлює організацію і проведення навчань і тренувань для бойового злагодження військ на рівні компоненту, що позитивно відображається на їх ефективності.
По-друге, це дозволяє виконувати завдання на усіх рівнях безпеки країни (в умовах миру, кризи, війни). Адже дії спецназу (не лише польського, а й будь-якої іншої країни світу) зазвичай мають прихований характер і реалізуються ще задовго до початку військових дій (якщо до цього доходить). Незалежний ланцюг командування ґрунтується на використанні власних визначених засобів зв’язку і забезпечує виключно високий рівень безпеки і конфіденційності;
По-третє, це уможливлює відпрацювання на рівні компоненту стандартів і рішень, які у подальшому впроваджуються на нижчих рівнях (частин і підрозділів). Що у свою чергу, також сприяє ініціалізації послідовних рішень, що сприяють розвитку спеціальних військ в цілому.
По-четверте, забезпечується вплив компетентного персоналу на діяльність спецназу, яка з огляду на відмінну від решти видів Збройних Сил специфіку, вимагає дещо інших підходів.
Черговим плюсом є зрозумілість і однозначність спілкування на рівні командування, що створює оптимальні умови для вирішення поставлених завдань. Такі вимоги виникають, зрештою, з національної і союзної доктрин щодо операцій спеціальних сил. А використання оперативними командуваннями власних засобів зв’язку значно спрощує взаємодію з частинами інших видів сил ЗС Польщі та забезпечує контроль за належним використанням підрозділів в операціях поза її кордонами (наприклад, в рамках операції НАТО у Афганістані або Іраку). Також уможливлюється присутність офіцерів спецназу в органах командування.
У мирний час польські спецназівці беруть активну участь у місіях НАТО і Європейського Союзу за кордоном та надають підтримку країнам, які не є членами Альянсу (Україна, Грузія). З початком війни ССО мають діяти у тилу противника. Також передбачається можливість використання ССО для відбиття гібридної агресії.
Так, Спеціальні війська ЗС РП можуть бути використані для протидії регулярним і нерегулярним загрозам, що виникає як з існуючих поглядів ролі, місця і завдань, що покладаються на спецназ в умовах сучасного поля бою, відображених у національних і союзницьких доктринальних документах, а також діючих у Польщі законах. У першому випадку тобто, відповідно до національної доктрини Спеціальні Операції (Operacje specjalne DD-3.5 (A) та аналогічної союзницької Special Operations AJP-3.5 (B) чітко визначається, що одним із завдань спецназу є участь у протиповстанських діях (COIN), а також спільна або самостійна боротьба з тероризмом (контртерористичні дії).
У свою чергу, останнє унеможливлює участь збройних сил (у т.ч. спецназу) для підтримки правопорядку і безпеки всередині країни як в рамках поточної діяльності, так і після запровадження надзвичайного стану. Використання спецназу для підтримки порядку всередині країни без впровадження одного з етапів надзвичайного стану можливе на підставі одного з кількох діючих законодавчих актів, насамперед, Устави від 10 червня 2016 р щодо антитерористичних дій (Dz.U.2016.904), або Устави АТ.
Цей законодавчий акт дає підстави для використання спецназу у протидії регулярним загрозам (наприклад, спецпідрозділам агресора, найманцям тощо) і нерегулярним (незаконні збройні формування, терористичні групи тощо), дії яких з використанням зброї або дестабілізуючі заходи проти держави можуть у світлі діючих законів визнаними за терористичні. Спеціальні війська мають високий ступінь укомплектованості (на рівні 90-95%), тактичну та стратегічну мобільність, а також високу бойову готовність і є ефективним та гнучким за формою використання і до того ж відносно недорогим видом ЗС (у 2020 р. планується збільшити фінансування ССО до 420 млн. злотих).
У 2020 р. польські офіцери спецназу мають бути основною складовою багатонаціонального командування Компонента спеціальних операцій Сил швидкого реагування НАТО і разом із підпорядкованими підрозділами (вже вдруге після 2015 р.) нестимуть бойове чергування.
Проблемні питання
Негативні наслідки існуючого порядку пов’язані з розташуванням ССО у існуючій сьогодні системі командування і управління. Реформа 2013 – 2014 років призвела до очевидного зниження статусу головного органа командування спецназу з оперативного рівня (який мало розформоване Командування Спеціальних військ) до тактичного (який має сьогодні Командування Компоненту Спеціальних військ).
Таке рішення суперечить практиці, прийнятій у НАТО і навіть у Росії, де спецназ розглядається в якості оперативно-стратегічного засобу з огляду на значення завдань, що вирішуються. З цим відповідно пов’язується питання підпорядкування командувань спеціальних військ органам командування стратегічного рівня.
Втім, як вважає польський експерт Марек Грида, існуючий у Польщі порядок рішень має низку негативних наслідків. Першим з них є надто довгий шлях отримання розвідувальної інформації, необхідних для планування спеціальних операцій. З огляду на існуючу ієрархічну структуру Збройних Сил та знаходження спецслужб у системі національної безпеки, це означає необхідність подолання двох-трьох рівнів. Керівники Служби Військової Розвідки і Служби Військової Контррозвідки підпорядковуються Міністру Національної Оборони, тоді як керівники Агенції Розвідки і Агенції Внутрішньої Безпеки – безпосередньо Голові Ради Міністрів Польщі.
Тим часом доступ до поточних даних від спецслужб є необхідною умовою для планування спеціальних операцій, що підтверджується положеннями відповідних доктрин. Спеціальні війська у мирний час просто не здійснюють розвідувальну діяльність, для цього існують спеціальні служби. Другим негативним наслідком є значне затягування часу проходження команд до спецназу, що може мати негативні наслідки у випадку необхідності їх швидкого виконання.
Як свідчить багаторічний світовий досвід, як правило, спеціальні війська використовуються першими, якщо вже використовуються, з огляду як на їхній дуже високий рівень комплектації, так і необхідність отримати перевагу над супротивником.
Що стосується підпорядкування спецназу, тут польський підхід може здаватися неоптимальним, з огляду на час проходження інформації і команд у зворотньому напрямку. Втім, усе залежить від оперативної обстановки і завдань, що вирішуються Спеціальними військами. А вони зазвичай відрізняються у ЗС різних країн, так само, як і підходи до його використання.
З цього приводу, наприклад, відомий британський військовий експерт у царині спецназу Енді МакНаб повідомляє, що у Сполученому Королівстві свого часу спецназ SAS був підпорядкований безпосередньо прем’єр-міністру країни, оскільки виконував завдання стратегічного рівня на таких важливих напрямках, як Гібралтар або Північна Ірландія. Крім того, цього вимагає швидкість реагування під час антитерористичних операцій (як найкоротший ланцюжок командування або управління).
Спеціальна розвідка, яку здійснює спецназ, дозволяє отримати дані, необхідні для відповідного планування використання конвенціональних сил (сухопутних сил, авіації та ВМС) на відповідних етапах бойових дій. Точність і прихований характер дій спецназу також дозволяють запобігти ескалації кризових ситуацій, наприклад, шляхом упереджувальних заходів (наприклад, затримання або нейтралізації ключових для терористичних організацій осіб за кордоном, перехоплення нелегального трафіку зброї, боєприпасів, вибухівки тощо).
Парадоксом також є та обставина, що Командування Компоненту Спеціальних Військ (DKWS), як головний орган командування спеціальними військами зі статусом виду ЗС (RSZ), само не має статусу командування RSZ. Це з фінансової точки зору значно ускладнює вирішення кадрових питань. Тобто, службові доплати у таких частинах, як GROM або військової частини командос є значно вищими, ніж у DKWS i переведення військовиків до останнього виглядає пониженням по службі. Зазначене об’єктивно обмежує вплив Командувача Компоненту ССО на його розвиток і використання.
Іншим доволі суттєвим недоліком є перебування 7-ї ескадри поза штатною структурою спеціальних військ. Ця ескадра окрім завдань на користь спецназу також виконує завдання в рамках Повітряних Сил, які не завжди мають співпадати з її основним призначенням, якими є спеціальні повітряні операції. Можливо, саме з цього приводу придбані у грудні минулого року для спецназу вертольоти S-70i „Black Hawk” було передано до складу Військової частини GROM, a не зазначеної ескадри.
Висновки
Як бачимо, прийнятий у ЗС Польщі SZRP порядок управління і керування спеціальними військами можна визнати задовільним, втім, не ідеальним. Напевно, має бути змінено їх місце у рамках системи командування і керівництва (SKiD).
Найбільш суттєвим, на думку експертів, було б підпорядкування командувача компоненту Спеціальних Військ безпосередньо начальнику штабу або міністру оборони ВП, а також надання DKWS статусу командування роду військ ЗС, що означатиме піднесення його на оперативний рівень. Таке рішення також відповідало б прийнятому у НАТО погляду щодо оперативно-стратегічного рівня значення цих військ, що прописано у доктринах щодо спеціальних операцій та ролі спецназу на сучасному полі бою.
Це також збільшило б можливість швидкого використання (у разі такої потреби), у т.ч. в рамках співпраці із спеціальними службами (як це практикують багато країн світу). Запропонована зміна не означала б погіршення взаємодії Спеціальних Військ з іншими видами Збройних Сил. Воно навіть було б вдосконалене в рамках поточного навчального процесу (у т.ч. участі у навчаннях) з використанням вже діючих структур зв’язку при Генеральному Командуванні Видів ЗС та Оперативному Командуванні Видів ЗС.
Іншою запропонованою зміною є включення 7-ї Ескадри Спеціальних завдань до структури Спеціальних Військ. Це очевидно було б пов’язане з подоланням організаційних і логістичних проблем, з якими напевно стикаються спецназівці при впровадженні за озброєння вертольотів S-70i „Black Hawk”, пов’язаними з впровадженням нової техніки у вигляді повітряного судна, якого раніше в структурі Спеціальних Військ не було.
7 ескадру було сформовано у 2010 р в якості спеціалізованого підрозділу авіаційної підтримки Спеціальних Військ. До головних завдань ескадри, оснащеної вертольотами Мі-17, віднесено забезпечення дій спецназу як на території Польщі, так і за кордоном. З огляду на характер дій Спеціальних Військ, у підготовці пілотів особливий наголос зроблено на здатність пілотів виконувати польоти у нічних умовах з використанням ноктовізійних пристроїв.
Наприклад, у травні п.р. у районі Гдині відбулися інтенсивні навчання авіаторів 7-ї ескадри (три вертольоти Мі-17) з бійцями спецназу, під час яких відпрацьовувалися польоти над морем, різні способи десантування на воду, прикриття десанту і складна нічна посадка вертольотів з десантом на плавучу бурову установку.
Іншим складним елементом бойової підготовки пілотів є снайперське прикриття з повітря під час польоту або зависання над морем. Виконання такого завдання вимагає від пілота утримання постійної відстані від цілі – часто заради лише одного точного пострілу снайпера.
Тим не менше, такі рішення уможливили б зосередження усіх частин і підрозділів спецназу під єдиним командуванням. Це також уможливило би подальший розвиток ескадри у відповідності з її основним призначенням, що у перспективі уможливило її розвиток до підрозділу із ще більшим потенціалом здійснення повітряних спеціальних операцій.
За великим рахунком, 7-а ескадра давно мала бути передана до складу DKWS, але вирішення питання затягується як зазвичай через брак фінансування. Якби наразі ця ескадра була у структурі спецназу, Повітряним Силам просто бракувало б вертольотів для виконання покладених на них завдань.
Володимир Заблоцький,
експерт інформаційно-консалтингової компанії
Defense Express