ЗОНИ НАПРУЖЕННЯ НАВКОЛО РФ ТА ЗАХІДНА РЕФЛЕКСІЯ

Створити максимальну кількість зон напруження навколо Росії – нинішня формула виживання режиму Путіна. Збройна ескалація в Україні, провокування нового конфлікту між Вірменією та Азербайджаном, загострення риторики із Заходом – усе йде у хід задля відвертання уваги росіян на тлі зростання в РФ протестних настроїв. На жаль, для України ця тактика Кремля має трагічний контекст.

14 липня на Донеччині поблизу Новомихайлівки російсько-терористичні угруповання застосували протитанковий ракетний комплекс «Фагот». Внаслідок цього шестеро військовослужбовців отримали осколкові поранення, а ще один воїн був поранений внаслідок обстрілу з автоматичних станкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї неподалік Водяного. Ще більш сумні події відбулися 13 липня поблизу Зайцевого на Донетчині, де загинув український військовослужбовець, підірвавшись на вибуховому пристрої. Показово, що російські бойовики після підтвердження режиму тиші здійснило віроломний напад на евакуаційну групу. Внаслідок чого двоє бійців отримали поранення, а військового медика, який намагався витягнути пораненого, було убито. Тіла загиблих військовослужбовців залишилися на лінії вогню. Також і  поранений сержант, якого намагався врятувати військовий медик, залишився в «сірій зоні» під Зайцевим. Вогневі атаки на передовій є фактичним віддзеркаленням складної ситуації в самій Росії, де поступово зростає напруження внаслідок все більш відвертих путінських маніпуляцій. Події в Росії здатні як тимчасово відвернути увагу Кремля від активності навколо України, так і навпаки, використати українську ділянку для демонстрації сили чинної влади – усе залежить від рівню напруження в РФ та динаміки перебігу подій та реакцій міжнародної спільноти на них.

Варто нагадати деякі принципові прогнози, які можуть слугувати оперативному уточненню оцінок ситуації навколо України у липні – вересні ц.р. – найбільш ризикованому періоду часу. Зокрема, американський генерал Бен Ходжес вважає, що російська влада може оголосити гуманітарну кризу в Криму через нестачу води, а «потім сказати, що у них немає вибору». «Вони повинні захопити дамбу в Херсоні на півночі, щоб дозволити воді повернутися до Криму», — переконаний генерал. Він додає суто військові нюанси: «Якщо Кремль наважиться на наступ, слід чекати потужних кібератак проти України, які мають зруйнувати комунікації, вивести з ладу системи управління» (ТСН, 12 липня).

У свою чергу, глава Управління міжнародної взаємодії Збройних сил України генерал-лейтенант Леонід Голопатюк слушно поінформував іноземних колег, що наземне угруповання армії РФ, яке ймовірно готують до нападу на Україну, складається з 87 тисяч військовослужбовців, 1100 танків, 2600 бронемашин і близько півтори тисячі ракетних комплексів і артилерійських установок. Водночас 10 липня командувач операції Об’єднаних сил (ООС) Сергій Наєв заявив, що Україна стежить за російськими військами поблизу своїх кордонів та запевнив, що «на цей час безпосередніх загроз агресії з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим відносно Херсонської області України тих об’єктів і того угруповання, які перебувають на цій території, ЗСУ не встановлено».

 

Вода Криму як особливий подразник Путіна

Тим часом окупований Крим перебуває у важкому становищі, а Путін показово почав залучати військових до вирішення проблеми. З 11 липня
вже понад 300 військовослужбовців і понад 140 одиниць різної техніки почали прокладати трубопроводи до Сімферополя для забезпечення Сімферополя водою. Підрозділи матеріально-технічного забезпечення Південного і Західного військових округів Росії проклали понад 50 кілометрів трубопроводу в окупованому Криму. Трубопровід має з’єднати Тайганське і Сімферопольське водосховища.

Досить показово, що експерт Українського інституту майбутнього в Києві Андреас Умланд припустив, що Росія може завоювати весь Північно-Кримський канал, в тому числі його частину, яка знаходиться на території України. Західні експерти також припускають, що саме посуха і відсутність альтернативних варіантів забезпечення водою окупованого півострова може стати формальним приводом для Путіна розширити масштаби існуючої війни для прориву материкової України.

З одного боку, до 2023 року мешканців північної частини Криму вирішили забезпечити якісною водою. Так, під час виїзної наради з проблемних питань Красноперекопського району, міст Красноперекопськ і Армянськ, так званий «міністр житлово-комунального господарства Криму» Дмитро Черняєв повідомив, що це питання вирішується в рамках затвердженого Національного проекту «Чиста вода», розрахованого на 2019-2024 рік. Сам період будівництва у 2023 році повністю завершиться.

Звичайно, що цивільні проекти із забезпеченням води Криму можуть слугувати Кремлю маскувальною ширмою для підготовки військового наступу, тому довіряти таким заявам не варто. Найбільш вагомими для української влади питаннями мають бути підготовка належної оборони та відпрацювання військовим керівництвом сценаріїв реагування на військові провокації або наступ з боку РФ.

 

Хабаровські протести: що за амальгамою?

Хабаровські протести виявилися першим відвертим ляпасом Путіну та його найближчому оточенню з боку суспільства. Вони викликали сум’яття в кремлівському таборі, оскільки ніхто не очікував на таку масовість й таку відвертість – у відгук на свавілля центральної влади. Нагадаємо, влада одразу після так званого референдуму вирішила здійснити «чистки» на місцях та позбутися досить популярного й невигідного для команди Путіна глави адміністрації Сергія Фургала. Однак його затримання за штучно сфабрикованими звинуваченнями обурили місцеву громаду, населення міста вдалося до справді масових протестів. Замість масової підтримки незмінюваного російського правителя, який формально забезпечив собі довічну владу.

Хоч Фургала навряд чи можна назвати справді опозиційним політиком, однак ситуація навколо нього здатна сформувати потужну опозицію. Крім того, учасники хабаровських протестів виступили й проти політики центральної влади та й проти самого президента Путіна. Це може бути потужним сигналом, зокрема, для нових еліт РФ і для незадоволених силовиків в державі. Крім того, ці події яскраво свідчать про прояви в Росії масштабної соціальної кризи.

Серед іншого, таке становище викликане падінням цін на нафту, пандемією та міжнародними санкціями. Це може непередбачувано для кремлівського очільника відбитися на результатах місцевих виборів у РФ восени 2020 р.

 

Кібервійна Кремля

Facebook 9 липня повідомив про видалення десятків сторінок, які були створені для політагітацію в Україні та коштували російським спецслужбам  майже 2 млн дол. Зокрема, усього було видалено 72 аккаунта в Facebook, 35 сторінок і 13 облікових записів в Instagram, які були об’єднані в одну мережу. Так, глава відділу компанії з кібербезпеки Натаніель Глейхер зазначив у звіті, що Facebook припинив роботу десятків сторінок і облікових записів через те, що вони застосовувались для впливу на хід виборів в Україні. Ця мережа була особливо активна в період президентських і парламентських виборів в Україні в 2019 році.
Така інформація має ретельно вивчатися українською контррозвідкою, та відповідно, повинні створюватися можливості для потужного реагування й проведення контрзаходів. Серед іншого, слід готуватися до ще більш активного втручання російських спецслужб у соціальні мережі та впливів на українське суспільство. Ключовими напрямками впливів та інформаційно-психологічних операцій можуть бути дискредитація влади, підбурювання до протестів, утворення в Україні зон хаосу та боротьби на ґрунті нетерпимості біль-якого характеру.

Нагорний Карабах: Кремль не дрімає?

14 липня різко погіршилася ситуація на ділянці Товузского району азербайджано-вірменського державного кордону. Зокрема, у ході запеклих боїв загинули генерал-майор азербайджанської армії Полад Гашимов, полковник Ільгар Мірзоєв і ще п’ятеро військових. За повідомленням азербайджанської сторони, у результаті заходів, вжитих азербайджанськими підрозділами в ході бойових дій на ділянці Товузского району, «противник зазнав численних втрат і був змушений відступити».

 

Відповідно до повідомлень азербайджанської сторони, підрозділи збройних сил Вірменії на ділянці Товузского району азербайджано-вірменської державного кордону піддали обстрілу азербайджанські позиції з артилерійських установок. Вірменська сторона наполягає, що 12 липня сили Азербайджану спробували порушити державний кордон Вірменії на Тавушської напрямку, в результаті загинули троє азербайджанських військовослужбовців.

Вже 13 липня посол Азербайджану в Росії Шушан Степанян попередив про можливість початку повномасштабних військових дій між його країною і Вірменією через Нагірний Карабах. Згідно з заявою дипломата, «Баку ніколи не змириться з тим, що 20 відсотків Азербайджану окуповані іншою країною, і тому нові і нові зіткнення неминучі». «Азербайджанський народ ніколи не змириться з втратою своїх територій.

Висновки фахівців ЦДАКР свідчать про високу ймовірність причетності Кремля до згаданих вище провокацій. Серед іншого, саме Кремль зацікавлений у даний час у роздмухуванні регіональних конфліктів у зоні колишнього СРСР. У такий спосіб формуються умови для «російської миротворчості», політичних впливів та й управління певними державами й регіонами. Крім того, існує висока вірогідність у прямому зв’язку нинішнього району азербайджано-вірменського конфлікту з ескалацією конфлікту на українському Донбасі. Кремль також зацікавлений у відвертанні уваги росіян від суто російської кризи та протиставленні «миру в Росії» більш суворим та кривавим подіям у регіонах поруч.

 

Антипутінська коаліція: місія можлива

Протягом останніх днів у зону особливої уваги потрапив радник президента США з національної безпеки Роберт О’Брайен, який 13 червня прибув до Парижа для спеціальних перемовин. Зокрема, ця подія набула ваги як внаслідок широкого кола питань для обговорення, так і через саме поліпшення євроатлантичної політики. Так, із європейськими партнерами з Франції, Німеччини, Італії та Великобританії обговорюються «Китай, 5G, Росія, Афганістан, Близький Схід і Північна Африка, також реагування на пандемію і відновлювальні заходи проти неї». Фахівці вказують, що йдеться навіть про можливість створення антипутінської коаліції, хоча питання РФ залишається другим після проблеми посилення Китаю.

Експерти в РФ вже зазначили, що навряд чи на паризькій зустрічі будуть досягнуті якісь серйозні, проривні рішення. Однак в Росії не пройшло повз уваги те, що для американців і європейців ці перемовини важливі у ментально-психологічному сенсі. США за часів Трампа чимало втратили у частині лідерства, виникли суперечності та навіть конфлікти з європейськими членами НАТО, із Туреччиною. Нині Вашингтон намагається змінити ситуацію, включивши до порядку денного найбільш проблематичні питання безпеки – Китай та Росію. Водночас, зближення США з європейськими партнерами справді може стати першим кроком до формування коаліції, в тому числі спрямованої проти Путіна з його небезпечною для світу політикою.

Важливим подразником для Росіє стає «повзуча передислокація» США — із західних зон присутності в Європі в східну зону, як називають в РФ, в «країни-неофіти». Перш за все, Польщу, Румунію і Прибалтику. Отже, уся військова інфраструктура «ненав’язливо» просувається все ближче і ближче до російських кордонів, що розцінюється у Москві як суттєве зростання небезпеки. Крім того, бентежить Кремль і «зміст американських збройних сил». Зокрема, перекидання стратегічних ударних безпілотників в Польщу та Естонію, поява поблизу російських кордонів сучасної могутньої американської зброї.

Україні тут варто зробити свої висновки. Зокрема, у просуванні у відносинах із США від партнерства до союзництва. Включно, надання власної території для розміщення американських об’єктів, в тому числі НПРО, баз або контингентів. А також розширення ВТС до рівня потужних спільних підприємств, у розвитку та захисті інтересів яких американська сторона буде вкрай зацікавлена. Цьому непрямо сприяє й переобрання президентом Польщі Анджея Дуди, який відомий своїми намірами тісно співпрацювати із Україною.

Інші зусилля можуть бути спрямовані у площину стримування Росії та повернення захоплених нею територій. Між іншим глава українського зовнішньополітичного відомства Дмитро Кулеба (в інтерв’ю «Сегодня», 13 липня) повідомив, що офіційний Київ має намір створити міжнародний майданчик, метою якого стане повернення анексованого Росією Криму до складу України. Влада має намір залучити до переговорного процесу США, Євросоюз і Великобританію. Участь Росії в даному процесі не передбачається.

 

Валентин Бадрак,

директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (Бюлетень ЦДАКР, № 13_2020)

Поделиться публикацией