У лютому 1991 р. в угорському місті Вишеград президент Польщі Лех Валенса і Чехословаччини Вацлав Гавел та прем’єр-міністр Угорщини Йожеф Антал підписали декларацію про співробітництво на шляху до євроатлантичної інтеграції. Водночас, спільність історичного минулого, цілей закордонної політики та географічна близькість спричинили появу нового регіонального утворення, названого після розпаду Чехословаччини «Вишеградською четвіркою» або «V-4». Зусилля цих країн не були змарновані, — у 1999 р. Польща, Чехія та Угорщина приєдналися до НАТО (Словаччина вступила до Альянсу через п’ять років). А у 2004 р. усі держави «V-4» стали членами Європейського союзу.
У контексті реалізації Спільної безпекової та оборонної політики ЄС, а також політики регіональної безпеки, націленої на взаємодію між Євросоюзом і НАТО, у травні 2011 р. керівники оборонних відомств «Вишеградської четвірки» домовилися про створення багатонаціональної бригади швидкого реагування, призначеної для несення бойового чергування в ЄС. Правда, відповідний документ щодо цього був підписаний лише у березні 2013 р., а на завершення процесу формування такої структури знадобилося ще три роки. Основу бригади склали польські військові (1200 осіб, включаючи командування і штаб), а інші 1800 військовослужбовців відкомандировані від Словаччини, Угорщини та Чехії. Крім цього, остання передала у розпорядження бригади бойову техніку та забезпечує логістику. Угорська сторона представлена військовими інженерами, а словацька – спеціалістами захисту від зброї масового ураження. Бригада, готовність якої до повного розгортання складає 15 днів, призначена для використання в районах конфліктів або криз, де її бійці мають охороняти поставки гуманітарної допомоги або брати участь в миротворчих операціях.
Фактичне домінування Польщі у цій бригаді пояснюється низкою причин. Полякам краще за всіх у «Вишеградській четвірці» вдалося зберегти свої Збройні сили. У 2017 р. військовий бюджет РП (8,7 млрд. доларів) більш ніж удвічі перевищував аналогічні бюджети її партнерів разом узяті (3,8 млрд. доларів). До того ж, Варшава завжди намагалася виступати у ролі самого активного гравця співдружності «V-4», утвореної всередині ЄС.
У 2015 р. Польща приступила до масштабної модернізації своїх Збройних сил з бюджетом у 32,7 млрд. доларів і розрахованої до 2022 р. Свої оборонні програми РП свідомо протиставляє модернізації російської армії та зовнішній політиці Кремля. На думку фахівців, дисбаланс, який виник у політиці безпеки всередині «Вишеградської групи», швидше змусить Польщу посилювати свою військову кооперацію з Німеччиною і країнами Північної Європи, центром яких є Швеція, ніж шукати важелі впливу на Словаччину, Угорщину та Чехію.
Починаючи з Валлійського саміту НАТО (вересень 2014 р.), партнери Польщі по «Вишеградській групі» стали поступово збільшувати витрати на оборону, але «наздогнати» РП їм навряд чи вдасться. Виконати вимогу Альянсу щодо доведення цих витрат до рівня 2 % ВВП угорці та словаки збираються не раніше, ніж у 2024-2026 рр. Чехія планує довести військовий бюджет до рівня 1,4 % ВВП, але ставить це у залежність від економічної ситуації.
Збройні сили Словаччини, Угорщини і Чехії беруть участь в операціях під проводом НАТО та ЄС. Підрозділи, відповідальні за протиповітряну оборону, співпрацюють із союзниками по Альянсу в рамках Інтегрованої системи протиповітряної та протиракетної оборони НАТО. Чеська 4-а бригада швидкого реагування та 252-ий дивізіон 25-го зенітного полку входять до складу Сил реагування НАТО, 7-а механізована бригада є частиною багатонаціональної дивізії «Північ-Схід». Угорщина і Чехія брали участь у місії НАТО з патрулювання повітряного простору країн Балтії, Чехія – повітряного простору Ісландії, а Угорщина – повітряного простору Словаччини. У рамках зміцнення свого східного флангу 17 країн-членів НАТО створили так звані батальйонні бойові групи розширеної передової присутності. Чеський підрозділ із 250 військовослужбовців увійшов до складу такої групи, дислокованої у Литві, а мінометний взвод із 30 військовослужбовців, — у Латвії.
Угорщина бере участь у програмі стратегічних повітряних перевезень НАТО (спільна експлуатація трьох транспортних літаків «C-17», які розміщені на авіабазі на угорській території), а Словаччина і Чехія – у програмі наземного спостереження з використанням стратегічних розвідувальних БПЛА «RQ-4 Global Hawk Block 40».
Угорщина та Чехія ведуть переговори про створення об’єднаної авіаційної ескадрильї, оснащеної шведськими літаками «JAS-39 Gripen», що знаходяться на озброєнні ВПС обох країн. Підключитися до цієї ініціативи пропонувалося і Словаччині, але на перешкоді стоїть рішення Братислави про подальше використання винищувачів «МіГ-29».
Останнім часом країни «V-4», з огляду на ситуацію в Україні та агресивну політику Росії, стали активніше залучатися до різних видів навчань, що проводяться, в основному, в рамках НАТО. Наприклад, в Угорщині, за участю американських військовослужбовців, пройшли військові маневри «Steadfast Javelin III», сценарій яких передбачав спільну відсіч збройній агресії.
Чехія
У 2015 р. була затверджена нова стратегія оборони Чеської Республіки та план довгострокового розвитку Збройних сил до 2030 р. З цих документів випливає, що протягом найближчих років чеський уряд планує подвоїти суму коштів на потреби ЗС і збільшити їх чисельність (з нинішніх 21,3 тисяч до 26-27 тисяч осіб у 2025 р.). З 2004 р. армія ЧР повністю переведена на професійну основу, хоча зараз розглядається можливість відновлення загального (або часткового) військового обов’язку і формування корпусу резервістів (5 тисяч осіб). У чеському війську 13 % штатних посад заміщені жінками, а у травні 2017 р. вперше в історії країни жінка отримала генеральське звання). Міністром оборони теж є жінка, при чому вже третя на цій посаді.
Передбачається поступове збільшення оборонних витрат, яке у 2020 р. має становити 1,4 % ВВП. Це означатиме реальне збільшення обсягів фінансування до більш ніж 3 млрд. доларів, які будуть витрачені на забезпечення нових посад, підготовку резервістів та модернізацію ЗС. У першу чергу, планується придбання нових багатоцільових вертольотів, літаків, бойових машин піхоти, створення нової системи ППО, заміна зброї і спорядження на зразки, що відповідають стандартам НАТО.
На сьогодні сухопутні війська ЗС ЧР складаються з двох бригад (на їх озброєнні стоять австрійські бронемашини «Pandur II», чеські модифікації радянських БМП-2 і танків «T-72M4CZ») та підрозділів підтримки (артилерійських, інженерних, хімічних, електронної розвідки тощо). На етапі формування — третя бригада, оснащена бронемашинами британського, італійського та чеського виробництва («Land Rover Defender 130 Kajman», «Iveco LMV», «Tatra»).
У стані модернізації знаходяться сили спеціальних операцій, інженерні війська та компонент логістичного забезпечення. Усім цим підрозділам необхідне сучасне оснащення, передусім, новітні системи управління, зв’язку та розвідки (планується, зокрема, придбати 60 систем «C4ISTAR» та 20 командно-штабних машин «Pandur»).
До 2025 р. планується також придбання нових 155-мм артилерійських систем (дві батареї), 18 протитанкових керованих ракет або 310 гранатометів та танків. Ізраїль нещодавно запропонував Чехії закупити модифікований варіант танка «M60 Sabra». Не виключено, що Прага у рамках програми Європейського оборонного агентства отримає надлишкові танки «Leopard 2» (модернізовані до стандарту «2A7»).
Протягом останніх кількох років відбувається процес заміни старих автоматів власного виробництва зразка 1958 р. під патрон 7,62 мм на нові «CZ 805A1/A2 Bren» під патрон 5,65 мм.
Партіями до війська надходять вантажні автомобілі «Tatra» (в експлуатації вже понад 3100 одиниць), які використовуються для транспортних цілей або встановлення на них спеціалізованих систем, та австрійські колісні бронетранспортери «Pandur». Зараз в експлуатації знаходяться багатоцільові бронемашини «Iveco LMV» італійського виробництва (зокрема, розвідувальна «LOV-PZ») та німецька «Dingo 2», в основному, в спеціалізованих версіях.
З протитанкової зброї ЗС Чехії мають на озброєнні 103 ізраїльські багатофункціональні протитанкові ракетні комплекси «Spike LR» та радянські — «Фагот». У в майбутньому у рамках програми МО США з продажу військового спорядження іноземним державам (FMS) планується придбати ПТРК «Javelin». На 2020 р. запланована закупівля портативних ракетних систем розмінування з подовженим зарядом, після 2020 р. — нових штурмових мостів, а після 2021 р. — понтонних.
Серед фаворитів на оновлення парку БМП експерти називають німецькі «Puma» та «Lynx», австрійсько-іспанську «Ascod 2» та шведську «CV90». Свої вироби запропонували теж турецькі компанії «FNSS Savunma Sistemleri» (БМП «Kaplan-20») та «Otokar Savunma Sanayi» (БМП «Tulpar»), чеська компанія «Zetor Engineering» (БМП «Wolfdog»). Усього Чехія планує у 2019-2020 рр. укласти контракти на 210 нових БМП. Крім цього, сухопутні війська отримають ще майже 300 французьких бронемашин «Titus» різних модифікацій (у липні 2017 р. підписано контракт на постачання 62 одиниць, з яких 6 — командно-штабних, 20 — для коригування артилерійського вогню та 36 – машин зв’язку).
До недавнього часу планувалося модернізувати 33 (із 48 наявних) 152-мм самохідні артилерійські установки «Dana» власного виробництва. Загалом, це мали бути чотири батареї, оснащені новими засобами зв’язку, навігації та системою управління вогнем, що, нарешті, дозволило б використовувати 3 шведські контрбатарейні РЛС «ARTHUR». Однак, міністр оборони Карла Шлехтова заявила, що в одній із країн НАТО за 490 млн. доларів будуть закуплені нові САУ, оскільки «Dana» має занадто малий бойовий потенціал. Чеська армія ще має на озброєнні 40 120-мм мінометів «M1982» і 8 120-мм самохідних мінометів «M85 PRAM-L» власного виробництва.
Одним з пріоритетів модернізації буде заміна 17 ударних вертольотів «Mі-24В» і транспортних вертольотів «Мі-8» (обидва – радянського виробництва) на нову багатоцільову машину. На першому етапі передбачено придбання 12 гвинтокрилів. Серед можливих варіантів – англо-італійський «AW139M», французький «AS565 Panther» і американські «UH-1Y Venom» та «Black Hawk». У жовтні 2017 р. Державний департамент США дав згоду на продаж Чехії у рамках згаданої вище програми FMS 12 вертольотів «UH-1Y Venom», але міністерство оборони ЧР оголосило, що на закупку не вистачало виділеного бюджету.
ВПС ЗС Чехії складаються з ескадрильї з 14 багатоцільових шведських літаків «JAS-39C/D Gripen» (на правах оренди), ескадрильї підтримки з 21 літака «L-159 ALCA» власного виробництва, навчальної ескадрильї з 9 літаків «L-39» та двох ескадрилей транспортної авіації (2 іспанські літаки «C-295M», 6 — чеських «L-410», два — радянських «Як-40», 2 — французьких «А-319» і 1 — канадський — «CL-601»). Крім цього, є група для проведення пошуково-рятувальних операцій, оснащена польськими вертольотами «PZL W-3 Sokół». У 2019 р. буде закуплено 8 модифікованих навчальних літаків «L-159T1» і «L-159T2». У 2021-2022 рр. очікується придбання невеликих транспортних літаків з можливістю пристосування їх для медичної евакуації, а після 2024 р. — 2 бразильських транспортних літаків «KC-390». У довгостроковій перспективі (після 2025 р.) планується закупити 2 літаки VIP-класу на заміну застарілих «Як-40». Одночасно з модернізацією авіапарку буде проведена реорганізація авіаційних баз та оновлення їх технічного оснащення. Це стосується, зокрема, систем, пов’язаних із безпекою та можливостями зльоту/посадки за будь-яких умов.
Для захисту повітряного простору Чехії використовуються модернізовані зенітно-ракетні комплекси «2K12» («Куб») радянського виробництва та 16 шведських універсальних переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) «RBS 70». У планах закупки ще 16 одиниць «RBS 70 NG», кілька сумісних з ними радіолокаційних станцій (РЛС) «ReVISOR» місцевого виробництва та ПЗРК для сухопутних військ. Розглядаються американський «FIM-92» («Stinger»), польський «Grom» та французький «Mistral». У довгостроковій перспективі (2020-ті роки) планується придбати контрартилерійські системи «C-RAM» та «C-UAV».
Основою системи спостереження за повітряним простором є італійські РЛС «RAT-31DL», які є елементом системи ППО НАТО. На озброєнні ще залишаються радянські РЛС «П-37» та радіовисотомір «ПРВ-17», РЛС «ST-68U CZ» (виготовлена за радянською ліцензією) та чеська РЛС «RL-4AS».
За часів існування Організації Варшавського договору ВПК Чехословаччини входив до першої десятки світових експортерів зброї. Після розпаду країни та значного скорочення армії, його можливості значно скоротилися. Лише в останні роки спостерігається поступове збільшення експорту озброєнь (на сьогодні майже 90 % спеціальної продукції йде за кордон).
Міністерство оборони Чехії намагається закупати нові зразки зброї, в першу чергу, на вітчизняних підприємствах, як-от «Tatra», «Česká zbrojovka», «Aero Vodochody», «Interlink CS», «STV», «SVOS» чи «Retia». Саме останнє виробляє РЛС «ReVISOR». Чехо-словацька холдингова компанія «Czechoslovak Group a.s.» об’єднує багато відомих на світових ринках підприємств-виробників озброєння двох країн, серед яких «Excalibur Army», «Tatra Trucks», «Avia Motors» та інші. У свою чергу, державна компанія «VOP-025» займається розробкою, виробництвом, ремонтом та модернізацією зброї та військового спорядження, а також управлінням його експлуатаційним циклом. Фірма «ERA» — відомий виробник автоматизованих станцій пасивної радіотехнічної розвідки «Vers-NG» i «MSS». У 2015 р. компанія «Česká zbrojovka» оголосила про побиття власного рекорду продаж та очікуваний ще більший прибуток у наступні роки. Найбільш популярними у світі є автомати «Scorpion EVO 3A1» і «BREN», одну з модифікацій якого придбала Франція для Групи спеціального призначення Національної жандармерії.
Чехія продає відремонтовані БМП і танки, зокрема, до Нігерії (16 «Т-72», отриманих від Угорщини). Компанія «Ray Service» надає електричне оснащення для шведського самохідного 120-мм міномета «Mjölner», а компанія «Meopta», яка спеціалізується на оптичному обкладанні, постачає приціли для шведської БМП «CV90». Для польських Сил спеціальних операцій компанія «ZEVETA Bojkovice a.s.» продала одноразові гранатомети «RPG-75». Компанія «Excalibur Army» відправила до Індонезію першу партію бронемашин «Pandur II». Навіть Росія мала намір придбати у Чехії легкі транспортні літаки «L-410 Turbolet». Підприємство «Avia Motors» постачає літаки «L-159A ALCA» для Іраку та американської компанії «Draken International», яка надає послуги з льотної підготовки.
Володимир Паливода, головний консультант
відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень