ЗАКОН ДЛЯ ТРО – ЦЕ «АБЕТКА», ЩО БУДЕ КОНТРОЛЮВАТИ ВИКОНАННЯ НАМИ ВСЬОГО ФУНКЦІОНАЛУ – С. КРИВОНОС

На мою думку, територіальна оборона (ТрО) вимагає чіткого закону. Безумовно, завдання в тому, щоб усі навчилися розуміти один одного. Зараз будівництво ТрО це — вавилонська башта, яку величезна кількість людей хоче побудувати, але всі розмовляють на «різних мовах». А от Закон України «Про територіальну оборону України» як раз має визначати, хто за що відповідає, і хто що має робити у сфері розбудови ТрО.

Закон – це «абетка», що буде контролювати виконання нами всього функціоналу. Гадаю, фінансування підрозділів територіальної оборони має бути 50 на 50%: половина — із бюджету військового відомства, а інша – з місцевих адміністрацій. Слід розуміти, що бюджет на потреби оборони держави не такий великий, як декому здається. Тому у законопроєкті, розробленому мною разом із групою фахівців та експертів, саме така стратегія. Враховуючи, що ТрО має забезпечити безпеку людей в тилу, місцевий бюджет також має бути задіяним. Нами у законопроєкті передбачено, що фінансування потреб ТрО має складами три відсотки від місцевих бюджетів і три відсотки від – ЗСУ.

Тепер щодо функцій. Безперечно, серед найважливіших функцій ТрО можна виділити підтримання надійного порядку на території України в будь-який регіонах. По-друге, це — створення за умов воєнного часу надійного поліцейського адміністративного режиму. Ми передбачаємо, що крім цих заходів ще серед функцій ТрО має бути активна участь у побудові дієвої цивільної оборони. Загалом цивільна оборона включає більш широкий спектр дій, і досвід вказує, що без залучення громадян боротися з величезними проблемами в Україні за умов розгортання Росією масштабів нинішньої війни достатньо проблематично. На сьогодні ці структури не такі великі, як хотілося б, та мають незначний бюджет. Наприклад, якщо б у нас існувала розгорнута, ефективна ТрО, то й те ж тушіння пожарів у зоні Чорнобилю було б значно оперативніше. Виходить, що для розв’язання низки загроз невійськового характеру ми відволікаємо армію від специфічних завдань, з якими б впоралися б підрозділи ТрО. Крім того, якби зараз у нас існувала територіальна потужна оборона, то ми б значно краще б діяли в умовах протидії коронавірусу.

Взагалі, питання територіальної оборони потрібно було з самого початку вирішувати на законодавчому рівні. Завдання територіальної оборони – прискорити, забезпечити той надійний тил для нормального функціонування збройних сил. Наразі існує багато країн де існує територіальна оборона. Наприклад Естонія. Там протягом двох-чотирьох годин, в залежності від локації, люди займають встановленні позиції, не очікуючи рішення старшого штаба. Рішення приймаються на рівні первинних організацій. Цікавий приклад: в Естонії щочетверга проводиться день захисника, і величезна кількість населення займається на полігонах, у тирах, відпрацьовують питання вивчення військової топографії та інші навички, що можуть знадобитися у воєнний час.

Або ще більш актуальний досвід сусідньої Польщі. Наші сусіди швидко роблять висновки із уроків нинішньої російсько-української війни. За декілька останніх років поляки дуже активно почали створювати потужні підрозділи територіальної оборони — війська територіальної оборони (пол. Wojska Obrony Terytorialnej – WOT). І це непросто слова, а стрімка реалізація планів, підтверджена фінансами та відповідними діями влади. На створення військ територіальної оборони в 2017 році було виділено понад 1 млрд злотих (близько 320 млн дол.). На кінець 2017 року чисельність особового складу військ територіальної оборони Польщі сягнула понад 7600 осіб. На кінець 2022 року сплановано довести чисельність до 50 тисяч особового складу, а загальний бюджет до 900 млн доларів. Крім того, У Польщі запроваджено цікавий новий підхід до територіальної оборони — територіальна військова служба. Новизна полягає в тому, що солдати ТРО які раніше не проходили службу , проходять збори протягом 16 днів базову підготовку, а потім протягом трьох років під час вихідних проходять навчання за програмою індивідуального та спеціалізованого навчання . Передбачається спеціалізація окремих команд для «зеленої» і «чорної» тактики, рятувальних операцій, а також захисту критичної інфраструктури. До речі, такі ж методи застосовуються і в Канаді. Особисто навчаючись в Канаді на військовій базі Борден бачив, як полігони вщент заповнені тими, хто під час вихідних проходили військові вишколи. І це стосувалося не тільки рядових стрільців, наприклад, там навчались пілоти гелікоптерів. В інші дні, це звичайні працівники підприємств і фірм. Користь і економія для держави. Трохи програш в часі, але якість не буває за рахунок часу. Крім того, це закладає величезний запас мобілізаційного потенціалу. Також створюється система підготовки кадрів для військ.

Повернуся до Польщі, яка багато уваги приділяє посиленню обороноздатності своєї країни. Коли у 2014 році Польща чітко для себе зрозуміла рівень російської загрози, відповідні фахівці почали зайнялися розвитком ТрО. Наразі поляки вкладають в територіальну оборону великі кошти. Вони закупають джипи, ставлять туди стрілецьке озброєння, яке надає їм можливість виконувати завдання на будь-якій території. Наразі відкрито навчальний центр для WOT в Торуні, а WOT планують залучити і до таких специфічних операцій як захист кіберпростору. Військо Польське має бажання задіяти IT-фахівців, оскільки не має можливості запропонувати їм у діючих збройних силах більш вигідні умови і хороші зарплати у порівнянні з IT-кампаніями. Такий саме досвід у забезпеченні кібербезпеки використовують й у Естонії. І саме такий досвід маємо використати ми в майбутніх ТрО України. Досить влучний підхід польської сторони у інформування. Так, на сайті польської тероборони https://terytorialsi.wp.mil.pl/ кожен поляк може отримати величезну кількість інформації відповідно до структури, вимог, преференцій, системи підготовки членів територіальної оборони. Гасло, яке вони висувають:
«Ми створюємо територіальну оборону, збудовану на виняткових цінностях – захист території, братерство, традиції, мужність, відповідальність. Це те що ми є. Ми віримо, що вони залишаться з вами на все життя. Ми різного віку, у нас різні історії і вподобання. У нас різні професії, але у нас є те, що нас єднає – віра в однакові цінності. Ми хочемо жити в безпечній країні. Місія WOT, завдання і мета близькі нашим серцям. Ось чому ми тут.»

Ось так інші навчаються на нашому досвіді, а ми продовжуємо марширувати на місці. При цьому маємо десятки тисяч тих, хто повернувся з фронту, мають чудовий досвід, мають завзяття і наснагу бути корисними — своїй громаді, селу, місту, області, державі. І величезна кількість таких людей вже займається військовою підготовкою до захисту країни в громадських спілках та об’єднаннях.

Отже, вкрай важливо зараз прийняти Закон та переходити до створення дієвої територіальної оборони. Це потужний стримуючий фактор для нашого північного сусіда. Територіальність, масовість, мінімальний час боєготовності — це наші головні принципи у майбутній системі ТРО.

Наразі маємо проєкт Закону «Про територіальну оборонну», але, на жаль, коронавірус різко уповільнив процес його погодження. До того ж, де-юре наприкінці листопада минулого року мене прибрали від завдань створення територіальної оборони. Хоч, незважаючи на це, я продовжую працювати у цій сфері. Я вдячний депутатам з Комітету національної безпеки, оборони та розвідки, які підтримали нас.

Закон досі не прийнято, тому що на це впливає декілька факторів. По-перше, нерозуміння наскільки це важливо. По-друге, є певний спротив зі сторони військових, особливо попередніх. Ментально вони підходили до розуміння територіальної оборони як до «м’яса для фронту». Взагалі підрозділи ТрО не повинні займатися проблемами фронту, якщо фронту немає безпосередньо у місцевості їх перебування. ТрО має займатися проблемами тилу. Принцип територіальної оборони – я захищаю себе, свою родину, свій будинок, свою вулицю та своє місто, де я проживаю. Створення територіальної оборони відкине бажання запускати на наші території спецпідрозділи. До того ж, історично українці захищають себе, село та свою родину значно ефективніше за інших.

Щодо поглядів нашої групи та бачення вирішення цього завдання обраного в кінці 2019 року на посаду відповідального за територіальну оборону генерала Михайла Коваля – першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України, — то вони значною мірою співпадають. Але є розбіжності з юридичної точки зору. Взагалі то, я є людиною, що вийшла із структур спецпризначення та все життя навчала свій особовий склад протидії противнику, який здійснює наміри руйнування нашої систему з середини. Тому мені простіше зрозуміти, що потрібно робити для запобігання та протидії диверсіям. Для нас у основі бачення розвитку ТрО є те, що територіальна оборона повинна бути окремим формуванням, підпорядкованим міністру оборони, а не Генеральному штабу ЗСУ. Довгий час територіальна оборона існувала під Сухопутними військами, але у них забагато своїх завдань і проблем. І існує багато факторів, які унеможливлюють достатню увагу та зусилля для розвитку ефективної ТрО. Для СВ ЗСУ територіальна оборона – пріоритет не номер один, і навіть, не номер десять. Для Генштабу важливо мати готовий до використання «продукт», а брати участь у створенні, на мій погляд, проблематично. По-друге, територіальна оборонна – це певний «мікс» між військовими та представниками цивільних установ. І вони забезпечують безпеку. Для Міноброни виконання завдання з розвитку ТрО виглядає простішим. Військове відомство має свій фінансовий рахунок, спроможності щодо витрачання коштів на розвиток територіальної оборони. Тому краще, щоб це відбувалося «під дахом» міністерства. Один з прикладів, коли мери або керівники областей мають кошти на територіальну оборону, але не можуть їх юридично витратити через відсутність закону. Отже, немає статей бюджету, які б дозволяли це робити. Можливо з часом, коли ТрО буде створено, територіальна оборонна стане компонентом, який буде підпорядкуватися Генштабу ЗСУ.  Але в першу чергу, ТрО працює над тим, щоб Збройні сили та й сили оборони в цілому, ефективно могли б виконувати свої функції.

Щодо підготовки до лав ТрО, то ми розуміємо, що громадяни і громадські об’єднання є вагомою рушійною силою, і їх треба належно готувати. Поруч з цим є розуміння, що на довгий час відривати людей на полігони достатньо проблематично. Тому й передбачаємо створення для початку міжрегіональних, а потім вже й регіональних центрів підготовки, які будуть займатися не тільки наданням спроможності у військовій сфері, а й у інших, суміжних галузях. Ми  маємо велику кількість людей, що повернулися з фронту, які відчувають себе неоціненими  та забутими. Держава має такий потенціал і, я вважаю, що треба цей процес очолити, тому що у нас багато хто займається ТрО, але всі розмовляють на різних мовах.

Ще одне важливе питання – озброєння ТрО. Тут має бути державницький підхід. Наразі і ЗСУ залишаються недоукомплектованими зброєю. На етапі старту для ТрО потрібна стрілецька зброя. Озброєння ТрО – це, переконаний, процес поступовий. До того ж, один з принципів ТрО – це можливість зберігати зброю вдома. Ми чудово розуміємо, що це велика відповідальність, але ми включаємо у реалізацію ідеї побудови ТрО підготовку залучених до неї людей, а також і механізм контролю за цією зброєю. Якщо ми говоримо про мотивацію бійців ТрО, то це досить широкий спектр питань, який нами вже активно обробляється – у сенсі пошуку адекватних рішень. Перш за все, це повинні бути морально вмотивовані люди. Свого часу ми утримували велику кількість професіоналів, які були морально-патріотично не вмотивовані, і вони стали зрадниками. Необхідно буде зробити перегляд термінів, що пов’язанні з моральним вихованням аби змінити підхід. Вивчаючи досвід інших країн ми не все копіюємо, тому що дещо нам може підійти, а дещо ні. Вважаю, що одним із мотивуючих факторів стало б офіційне визначення, що в лавах ТрО проходиться строкова служба. Вдень бійці будуть у частинах, а ночуватимуть вдома. За рахунок створення ТрО та регіональних центрів підготовки може реалізовуватися можливість утворення нових професій, які люди зможуть отримувати безкоштовно. Взагалі ТрО – це спроможність отримати професію подвійного призначення.  Такі кадри нам дуже потрібні. Наприклад, в 2014 році було багато вмотивованих людей, але вони не мали достатніх навичок військової справи. Ми вважаємо, що це теж мотивація. Після ТрО ти можеш служити у ЗСУ, можеш піти на навчання за рахунок держави. ТрО стимулюватиме людей та збільшуватиме український мобілізаційний ресурс. Крім того, гадаю, має передбачатися й надання додаткових днів до відпусток, а також надання можливості родинам бійців ТрО користуватися пільгами, котрими користуються інші військовослужбовці. Система має будуватися на принципах прозорості й чіткості. Зокрема, у ТрО має бути відповідний сайт, за допомогою якого кожен бажаючий зможе вирахувати усі свої преференції та надбавки.  Я розумію, що з боку військових людей є переживання, що усі підуть до територіальної оборони, а не в ЗСУ. Але тут зовсім інший підхід. Військовозобов’язані, які є резервістами ЗСУ, у разі мобілізації йдуть служити в ЗСУ. В ЗСУ не так вже й багато людей. А людей, котрі хочуть допомагати значно більше і треба використовувати цей суміжний ресурс, тому що ТрО це в першу чергу — масовість.

Пам’ятаю, у 2014 році ми зіткнулися із такою проблемою як зруйнована мобілізаційна система – внаслідок попереднього скорочення мережі військкоматів. Країна не була спроможна навіть людей належно вдягнути. Я як начальник штабу Високомобільних десантних військ брав участь у формуванні 25-ї і 79-ї бригад. Можу сказати, що проблем була величезна кількість, починаючи з одягу та їжі. Збройні сили не справлялися, і рятувало те, що в нас були якісь більш-менш підготовлені підрозділи. Це і частини спеціального призначення, і частини Високомобільних десантних військ і певні механізовані бригади, які взяли на себе основні навантаження на початок конфлікту, і що надало можливість відновити спроможність ЗСУ до мобілізації. Особовий склад, який призивався, мав час на підготовку, і вже влітку 2015 року більш-менш бригади були укомплектовані, а це дозволило нам вести активні дії проти противника на Донбасі. Можна сказати, що волонтери витягнули на собі мобілізацію, поставляючи в ЗСУ все. Їжу, одяг і навіть деталі для військової техніки. Система логістики Збройних сил сама по собі повільна, тому що це величезний організм. А територіальна оборона могла стати структурою, в тому числі, для вирішення таких питань.

Гадаю, нам слід пам’ятати, що кремлівська стратегія побудована на організації вбивств, терору та знищенні цілих народів. Ми добре знаємо, що безліч їх з’єднань і частин всілякого спецназу створено й розгорнуто переважно не для того, щоб атакувати нашу оборону і штурмувати фортифікаційні споруди… А для того, щоб взяти нас зненацька тут, у своїх теплих і затишних домівках – домівках де наші діти, дружини і батьки. То що ж нас може врятувати?! Не поліція, СБУ чи підрозділи спецпризначення – врятувати нас можемо лише ми самі і ніхто інший! Ось для чого нам потрібна територіальна оборона!

 

Сергій Кривонос,

заступник секретаря

Ради національної безпеки і оборони України

 

Поделиться публикацией