Головний чинник, який сьогодні існує – це психологічна підтримка України загалом у тому, що США стоять на боці нашої держави, і це є надзвичайно важливим фактором.
Таку думку висловив директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак в інтерв’ю газеті «День» 21 грудня.
Але головною метою для України має бути доведення партнерства зі США до рівня союзника, зазначив експерт. За його словами, ознаками цього буде, якщо ми зможемо отримувати таку підтримку, як, наприклад, Ізраїль або Польща. «Зокрема, для України було б важливо в майбутньому розмістити на нашій території якийсь об’єкт США і прикрити його потужною зброєю, такою як комплекси ППО Patriot, як це зроблено в Польщі. Сьогодні ця країна є фактично захищеною внаслідок такої розбудови відносин зі США», — висловився Бадрак.
Керівник ЦДАКР вважає, що другий найважливіший елемент допомоги полягає в тому, що сьогодні європейські країни дуже стримано ставляться до допомоги Україні, навіть не підтримують ідеї експорту технологій комплектуючих для України. «Тому взаємодія зі США в такий спосіб може змінити і ставлення європейських країн до військово-технічного співробітництва з Україною. Це також дуже важливий елемент, що врешті-решт допомога США може розгерметизувати стримане ставлення, яке існує сьогодні в Європі. Тому що всіх Західний партнерів влаштовує ситуація, коли Україна є буфером, «сірою зоною» між західним світом і Росією. Але при цьому вони не зовсім адекватно намагаються зробити сильною цю «сіру зону», залишаючи Україну на одинці з ворогом і мотивуючи це тим, щоб не дратувати Путіна, щоб зменшити впливи на свої країни і врешті-решт орієнтуються на бізнес з Росією. Тому що обсяги бізнесу таких країн, як Німеччина, Франція, Італія є на порядок вищі, ніж економічні контакти з Україною, в тому числі бізнес по лінії військово-технічного співробітництва. Хочу наголосити, що, наприклад, Італія досі не припинила військово-технічне співробітництво з Росією. Тобто тут є про що подумати».
Бадрак висловив думку щодо ймовірних послідовних кроків української влади. «На мій погляд, наступним кроком з боку України має бути намагання отримати підтримку Вашингтона у питанні, щоб режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ), який у 1998 році визначив для України можливості розробки ракет для власного захисту до 500 км і для експорту до 300 км, збільшив можливості для потреб національної оборони України створювати, виробляти і постачати серійно збройні сили, ракети дальністю до 1500 км. Україна здатна зробити таку крилату ракету. Оскільки вона опинилася на одинці з ворогом і Будепаштський меморандум не діє, то для України цілком логічно вимагати і досягти такої підтримки Західного світу, щоб вона розробляла таку потужну зброю і створювала ракетний щит стримування зовнішньої агресії».
Щодо ймовірної реакції Росії експерт зазначив наступне: «Перше – слід очікувати істерії через ЗМІ. Але це і так уже є і ми бачимо, яка істерія цьому присвячена, на прикладі будівництва об’єкту для збройних сил в Очакові. Друге – ми побачимо подальшу фейкову інформацію. Якщо ми відкриємо інформаційну стрічку будь-якого російського інформаційного агентства, то побачимо кожного дня фейкові повідомлення про те, що Збройні сили України здійснили обстріли сепаратистських угруповань у Донецькій, Луганські областях. Третє – побачимо розмах підривних дій російських спецслужб, намагання різноманітними способами дестабілізувати ситуацію, збільшення обстрілів і атак в зоні бойових дій. Але я ще раз підкреслюю: до результатів виборів у Росії масштабної війни Росії проти України не відбудеться. Якщо проаналізувати реалізацію держпрограми розвитку російських озброєнь, співвідношення декларацій і реальних результатів, то бачимо, що Росія технологічно виснажена та ознаки економічних провалів. Тому казати про те, що Росія почуває себе дуже легко і здатна була б ресурсно вести велику війну, я б не перебільшував сьогодні таку можливість. Хоча ми не виключаємо, що цикл підготовки Росії до масштабної війни завершений. Більше того, Росія нещодавно отримала від білоруської влади рішення про використання інфраструктури Білорусі у військових цілях. Фактично, ми можемо казати, що атака може бути і з території Білорусі. Тобто є намагання Росії підготуватися до масштабної агресії, але з іншого боку багато чого пов’язано просто з формами залякування та впливів на Україну і Західний світ».
Думаю, що Вашингтон прийняв для себе фактичне рішення щодо допомоги Україні, і далі даватиме поступові сигнали, починаючи зі снайперських комплексів, що є зараз і, можливо, далі ми можемо розраховувати на більш потужні американські озброєння, і це цілком можливо, вважає керівник аналітичного центру. Водночас, він додав, що існують також суто українські проблеми. Зокрема, на погляд експерта, Україна ніяк не може змінити законодавче поле в системі військово-технічної політики і тут створені певні колізії. Наприклад, Україна вже півроку не може отримувати певні американські озброєння через те, що американці готові здійснювати продаж певних озброєнь виключно напряму українським замовникам, тобто Міністерству оборони, Нацгвардії тощо, але не через спецекспортерів, як це прийнято в Україні. Така ситуація може суттєво зашкодити Україні, якщо влада не попіклується щодо гармонізації нормативно-правової бази і уточнення, вдосконалення національної воєнно-технічної політики.