Державний концерн «Укроборонпром» об’єднання понад сотні підприємств оборонно-промислового комплексу України, багато з яких мають стратегічне значення для економіки та безпеки країни. Українську військову техніку знають закордоном, на підприємствах концерну ведуться розробки нової ракетної техніки, РЛС, реалізуються проекти модернізації бойових літаків, гелікоптерів та бронетехніки. З часів російської війни проти України новітні технології стали запорукою збереження життів наших військових. А враховуючи експортну орієнтацію вітчизняного ОПК, інновації – це ще й необхідна умова для успіху на світовому ринку озброєнь.

Про розвиток технологій та стратегію інновацій держконцерну «Укроборонпром» в інтерв’ю інформаційному агентству «Оборонно-промисловий кур’єр» розповіла заступниця генерального директора «Укроборонпрому» з інновацій Надія Васильєва.

 

Ви очолюєте в Концерні інноваційний напрямок, і, наскільки ми розуміємо, це нова позиція в управлінні. Що саме включає в себе напрямок інновацій в «Укроборонпромі» —  лише впровадження вже існуючих технологій чи також пошук нових рішень?

 

Так, дійсно позиція заступника генерального директора з інновацій у державному концерні «Укроборонпром» з’явилася вперше наприкінці 2019 року. Наша команда вважає цифровізацію, інновації невід’ємними частинами трансформації Концерну. Інновації для нас – це відродження та посилення конструкторського напрямку вітчизняної оборонки, це нові бізнес-моделі кооперації та прозорої взаємодії, а також захист інтелектуальної власності на наші розробки. Саме технології та розробки сьогодні становлять значну частину капіталізації світових промислових гігантів, а у нашому секторі інновації — це не лише запорука економічного розвитку, але й критично важлива складова обороноздатності країни.

Напрямок інновацій «Укроборонпрому» має амбітну ціль – задавати стандарт, у яких сферах шукати нові технологічні рішення для оборонки. Ми розуміємо тренди і маємо стратегію на майбутнє. Наші підприємства вже володіють унікальними технологіями та матеріально-технічною базою для ремонту, вдосконалення та модернізації техніки, яка стоїть на озброєнні української армії. Але ми розуміємо, що у нас є не тільки український ринок, але й світовий і треба знати, як він розвивається.

Якщо ми будемо продовжувати виробляти лише вже існуючу продукцію і не враховувати напрямки розвитку ринку, ми закінчимо своє виробництво за три роки. Крім того, наша продукція в основному низькомаржинальна і обсяги її продажу не дозволяють відокремити частину від доходу на інновації. В світових гігантах це до 30-40% від товарообігу, а в Україні нам залишають лише ті самі 30% але на всі витрати взагалі – інше щоквартально забирає держава, як власних компанії. Тому у нас сформована стратегія впровадження нових технологій високомаржинальних продуктів. Наразі ми витрачаємо 3-5% ресурсів на інноваційні напрямки і їх дослідження, а 95% — на модернізацію і оновлення існуючої продукції. Однак відсоток витрат буде постійно змінюватися на користь новітніх технологій.

 

Чи не конфліктує ідея створення будь-якого технологічного підрозділу, який ще хотів створити Р. Романов (гендиректор ДК «Укроборонпром» у 2014-2018 рр. – «ОПК») з президентським указом 59/20, де позначено створення окремого агентства з розвитку технологій?

 

Я не бачу тут суперечності. Є загальний напрямок посилення безпеки країни і Верховний Головнокомандувач визначає, в тому числі, шляхи розвитку оборонних технологій. «Укроборонпром», перш за все, це компанія, яка забезпечує виробництво — тобто впровадження технологій у життя. Якщо підприємства концерну (а це більше 100 заводів) не будуть втілювати інноваційні підходи та технології – ми просто станемо неконкурентоздатними і втратимо ринки. Для «Укроборонпрому» інновації – це питання виживання і воно не залежить від створення відомства у структурі виконавчої влади.

Я хочу щоб усі зрозуміли: будь-яка компанія без іновацій – приречена. Як з точки зору продуктової стратегії продажів, так і з точки зору розвитку своїх спеціалістів та інженерів. Нам потрібно дивитись на ринок по-сучасному. У нас більше 15 тисяч конструкторів та робочих інженерних спеціальностей, які очікують завантаження та заробітних плат. Але ані держзамовлення, ані існуючих ринків не достатньо для того аби завантажити наші конструкторські та виробничі потужності. Нам потрібно втілювати інновації як у продуктах, технологіях виробництва, так і у бізнес-моделях пошуку нових ринків та видів фінансування. В усіх економіках світу найбільш потужні інновації відбуваються саме у військовому секторі; інновації в цивільному секторі на порядок дешевші та менш кардинальні.

 

Чи може виникнути конфлікт інтересів? Наприклад, з’явиться профільний центральний орган виконавчої влади – міністерство або агентство — ви будете за розвиток одних технологій, а агентство – за розвиток інших. Як вирішити такі питання?  

 

Я переконана, що і держава, і державний  концерн «Укроборонпром» мають діяти у спільних інтересах і слідувати сучасним трендам. Для цього ми відродили Науково-технічної Ради Укроборонпрому, в якій створили так звану «малу палату» для узгодження потреб клієнтів та розуміння викликів, які перед ними стоять. Клієнт – сили безпеки та оборони України — повинен бути ключовим фактором відсутності конфлікту інтересів. Щодо ринку виробників озброєння – ми виступаємо за конкуренцію і не боремося за те, аби бути монополістами. Є цікаві, перспективні ідеї та розробки у приватного сектора, є чудові стартапи. Є і проривні технології у секторах, які наразі не відносяться взагалі до озброєння, але там є модернові розробки, які можна використовувати у наших рішеннях і продуктах. Водночас, ринок зброї – висококонкурентний, високотехнологічний та капіталоємний. Наша галузь не працює без кооперації та партнерства, один тут ніхто не виживе.

 

Щодо високотехнологічних військових розробок тут потрібно розуміти наступне. Ніякий стартап не зможе довести продукт до високого рівня передачі інженерного продукту у серійне виробництво. Для цього потрібне не лише конструкторське бюро досвідчених конструкторів та інженерів, а й система проектування якісно оформленої документація для підготовки виробництва, постановки на озброєння, передачі у серію та оформлення права інтелектуальної власності. Логічним було б розвивати інтелектуальний потенціал України саме на основі ОПК, аби був запит і на інженерні розробки, і на фінальний продукт виробництва у великих розмірах. Військові технології можуть і повинні після певного періоду часу перетікати в інші сфери і цивільні продукти та працювати в інтересах суспільства.

Саме на основі очікувань та запитів наших ключових стейкхолдерів – сил безпеки та оборони України, відштовхуючись від наших сильних сторін та потенціалу, можливостей партнерської кооперації та враховуючи світові тренди, ми і будемо вибудовувати нашу унікальну продуктову стратегію.

 

Що саме буде включати продуктова стратегія? На яке озброєння ви робите ставку?

 

Для того щоб визначити нашу продуктову стратегію ми перезапустили науково-технічну раду Концерну, яка не працювала 8 років – це також свідчить про те, наскільки пріоритетним був цей напрямок для попередніх керівників. НТР об’єднує як представників наших дивізіонів та конструкторських бюро підприємств, так і експертів ринку, представників профільних міністерств та інших органів влади. Це майданчик для пошуку спільного знаменника та інклюзивної розробки рішень в інтересах держави та вітчизняного оборонпрому. До кінця травня ми плануємо розробити середньострокову продуктову стратегію з фокусом на кілька суто інноваційних новітніх високомаржинальних продуктів. Що саме це буде, поки не буду розкривати. Наше завдання підготувати прототипи на виставку «Зброя та безпека» восени.

 

Чи перспективною є співпраця між «Укроборопромом» та у НТУУ «Київська політехніка», яка передбачала створення відкритої платформи та конкурсів технологій?

 

Я вважаю, що «Укроборонпром» спроможний самостійно робити конкурс стартапів. Але це не означає, що ми закриваємося і працюємо самі. У нас є ідея створення технопарку.

Що стосується КПІ та інших політехнічних ВУЗів, ми маємо на меті відродити повагу до інженерних спеціальностей та поновити навчання не лише молоді, а й існуючих конструкторів сучасним методам розробки та інженерії. Нам потрібно зробити роботу професіоналів в сфері оборони сучасною, комфортною та високооплачуваною. Конструкторська реформа, яку ми плануємо, передбачатиме запуск двох паралельних програм:

Перша – для провідної команди конструкторів, яка буде складатися з невеликої кількості найталановитіших та найенергійніших  конструкторів з досвідом та сучасними знаннями, та представників молодого покоління інженерів з високими амбіціями і не меншими сучасними знаннями у сфері розробок, інженерії, математики, проектного менеджменту.

Друга – для так званої трансформаційної команди, завданням якої буде знайти ті продукти та бізнес-моделі, які б забезпечили економіку існування більшої частини конструкторів та інженерів за рахунок розробки та виробництва продуктів подвійного або цивільного призначення, аби задовольнити потреби населення та надати імпульс розвитку економіки України.

Такі команди потрібно підсилити спеціалістами продуктового дизайну та економістами з бізнес-моделювання. Тут ми розраховуємо дуже на кооперацію з приватним сектором. За нами – якість та відповідальність, за приватним сектором – бізнес-моделі та замовлення.

 

Чому, на вашу думку, в Україні не вдалося створити аналог американської  DARPA?

 

На жаль, Україна інвестує більше в інкрементальні технології (модернізацію та покращення), а не у радикальні інновації, коли потрібно зовсім інакше поглянути на проблему та дозволити винахідникам і науковцям продемонструвати нові можливості. Для цього мав би бути створений фонд, в якому, як і у стартапах, 60-90% реалізованих ідей були б неефективними. Тут до Вас питання: як в Україні називається неефективне використання коштів? Саме так, нецільове призначення або корупційне (якщо доведено конфлікт інтересів) використання коштів держави. З одного боку, відсутність в Україні людей, які приймають рішення та несуть відповідальність – хвороба незалежної сучасної України. З іншого —  цькування людей, які демонструють результат. Потрібно шукати кращій баланс. І це по-перше.

По-друге, для довгострокових досліджень потрібна стабільна економіка та постійне програмне фінансування. Наша політика дуже короткострокова – подивіться на частоту зміни урядів. Ми плануємо дуже короткостроково, в рамках однорічних бюджетів, зараз хоча б намагаємося зробити їх на 3 роки.  А якщо ми говоримо про DARPA, то це – інвестування на 5 -10 років.

По-третє. У нас існують в недержавному секторі інноваційні фонди, які займаються пошуком цікавих нових проектів, але суми інвестувань замалі навіть для військових досліджень, не кажучи вже про розробки.

В-четверте, у нас втрачена повага до інженерних спеціальностей. Не ІТ, а саме інженерних, де б навчалась талановита молодь та генерувала нові ідеї на основі напрямків, які саме і задає DARPA.

Але позитивного слід зазначити, що РНБО під головуванням Президента наразі виносить рішення про програми розвитку інноваційних напрямків у певних сферах, які ми беремо за основу критичних технологій нашої  інноваційної стратегії.

 

То де ж брати інвестиції на інноваційні розробки?

 

На жаль, в останні роки в державі не особливо опікувалися інвестиціями у дослідження, або вони пізніше не були інтегровані у виробництво державних компаній. Натомість світовий ринок зброї інвестує у дослідження та розробку  від 9% від обсягів оборонних продажів в Європі — до 15% в Ізраїлі. Це на додаток до приватних інвестицій та інвестиції самих компаній. На жаль, Україна останні 5 років інвестувала у розробки не більше 2% від обсягу продажів військової продукції. Так, нам дійсно потрібні інноваційні інвестиції, але вони прийдуть з високомаржинальних продуктів. У розвинених країнах саме вони складають питому вагу у портфелі продуктів, і прибуток з них реінвестується в інші напрямки досліджень. Для того, аби повернутись у топ-10 світових постачальників зброї,  нам потрібно збільшити нашу долю у загальному оборонному бюджеті світу з 1% до 2,2%, а це лише за поточними світовими бюджетами майже 2 млрд доларів. Це великий виклик. Саме тому у середньостроковій перспективі ми робимо ставку на 1-2 інноваційних високомаржинальних продукти в кожній сфері «Укроборонпрому» (повітря, море, суходіл), над якими зараз працює наша НТР.

 

Чи можливі для ДК «Укроборонпром» спільні проєкти щодо створення ударних авіаційних беспілотників чи наземних роботів з приватними підприємствами?

 

Зараз ми хочемо подивитися на зовнішні ринки і зрозуміти куди там витрачають бюджет. Після цього нам потрібно буде прийти  до військового менеджменту країни і сказати: «Ми готові інвестувати у перспективні розробки, якщо Держслужба експортного контролю дозволить нам постачати новітні технології закордон без постановки їх на озброєння в Україні».  Насправді Концерну дуже складно вийти з поточної доктрини, яка є у нашому оборонному комплексі, тому що спочатку технології має закупити Міноборони України, а воно наразі не закуповує супер-інноваційні напрямки розробок, йому потрібне озброєння для війни вже сьогодні.

 

Чи є якісь спільні підприємства з іноземними державами? Як вони працюють?

 

У попереднього менеджменту Концерну були попередні домовленості із кількома компаніями. Ми наразі вивчаємо їх та розбираємося із проблемними контрактами, які дісталися нам у спадок.

Якщо говорити про СП, то більш за все цікавить не скільки спільне виробництво, як спільні розробки нового озброєння, а також можливості виходу на ринки, на яких раніше Україна не була представлена. Тому що навіть якщо Україна не буде виробляти таку зброю для свої потреб, то ми зможемо отримувати від інших держав гроші за спільну розробку. І такі технології ми зможемо надалі використовувати і для своєї внутрішньої економіки – у продуктах цивільного призначення. Наразі є напрацювання у таких сферах як розробки засобів радіолокації та авіаційних комплексів – ми ведемо перемовини щодо таких контрактів. Спільні розробки, що стосуються ДКР чи науково-дослідних робіт ведуться на замовлення. Ми і раніше працювали на аутсорсінг, але це те саме що і в ІТ секторі — у нас купують «руки і мозок», а не купують рішення. Стратегічне завдання, яке ставить перед собою інноваційний напрямок Укроборонпрому – виробити такі процеси та принципи, підходи та бізнес-моделі, за яких ми б нарощували технологічний потенціал нашої економіки сучасними засобами, обмінювались передовим досвідом, отримували свою інтелектуальну власність чи частку в кінцевому продукті. Нам потрібно стати інтелектуальним хабом України для відродження в світі іміджу талановитої інтелектуальної нації — за рахунок власних чи спільних наробків, чесного виконання взятих на себе зобов’язань та високопрофесійним сучасним підходам до взаємодії. Наразі нас цікавить створення об’єднаних команд з розробки нових видів зброї. Наприклад, коли ми спільно працюємо над тим самим ударним БАК: одні розробляють авіоніку, а інші — двигун. Ми хочемо отримувати свою долю інтелектуальної власності та спільні права на реалізацію.