Проблема посилення ППО має бути розв’язана комбіновано: в межах модернізації засобів ППО радянського виробництва, початку розробок вітчизняних ЗРК та часткового імпорту.
Про це пише у статті на порталі LB.UA директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
Автор вказує наступне:
«Враховуючи, що найбільш сучасні українські системи ППО — ПРО – ЗРК «Бук М1» та ЗРС С-300В1, – здатні збивати аеродинамічні цілі на відстанях відповідно до 45 км (на висоті до 22 км) та 100 км (на висоті до 30 км), а балістичні цілі – на дальності 20-25 и 40 км, посилення вітчизняної системи ППО модернізацією було б вагомим внеском у справу збільшення оборонних спроможностей. Тим більше, що й самих згаданих систем ППО замало: ЗСУ орієнтовно мають 72 ЗРК «Бук М1» та близько 250 одиниць ЗРС С-300 різних модифікацій (при цьому, за даними експертів, вдалося сформувати лише один дивізіон ЗРС С-300В1). Отже на сьогодні для української ППО максимальна дальність ураження аеродинамічних об’єктів противника складає 100 км, ефективна – 75, а балістичних – близько 40 км. Слід визнати, що це дуже слабкі показники, які роблять Україну вразливою ціллю…
Чимало фахівців у сфері протиповітряної оборони переконані, що підсилюючим фактором ППО – ПРО може стати повернення на бойове чергування радянського виробництва ЗРК дальнього радіусу дії С-200В («Вега»). Для цього, за умов політичної волі, потрібен лише рік. Справа у тому, що за часів президента Януковича Росією проти України було заздалегідь проведено спеціальну операцію, спрямовану на послаблення обороноздатності. Громадянин РФ Дмитро Саламатін, якого президент зробив спочатку керівником Укроборонпрому, а потім міністром оборони, спромігся реалізувати рішення щодо зняття із озброєння ЗСУ ЗРК С-200В — останній дивізіон було знято з озброєння 30 жовтня 2013 року. У 2018 році питання про повернення його на бойове чергування розглядалося, але руки не дотягнулися…
Варто згадати, що ЗРК С-200В («Вега») має максимальну зону ураження аж у 180 км, а при стрільбі в зону максимальної дальності стрільби – 255 км. Крім того, цей ЗРК має можливість обстрілу цілей, які віддаляються від нього. В Україні є два дивізіони С-200В. Першочерговими задачами стрільби дивізіону С-200В є знищення на максимальній дальності літаків розвідки і управління (ДРЛВ і У), постановників перешкод (ПП) і носіїв авіаційних ракет класу «повітря-земля», а також знищення висотних швидкісних і малорозмірних цілей. Літаки ДРЛВ і У та ПП при виконанні завдань баражують на висоті 8 -12 км на відстані 100 — 200 км від держкордону. Дальність пуску авіаційних ракет «повітря-поверхня» складає в середньому 150-200 км. Імовірність ураження таких цілей ЗРК С-300П, С-300В1, та «Бук» є досить низькою. А найбільш доцільним способом боротьби з такими ракетами є знищення носія до пуску ракет. Тому ефективно боротися з такими типами цілей може лише ЗРК С-200В на дальності до 240 км до висоти 7 — 20 км.
Фахівці переконують, що в разі проведення ремонту і подальшої модернізації два дивізіони С-200В могли б влучно вписатися в загальну концепцію системи ППО України. Один ЗРК С-200В прикриває площу близько 180 тисяч квадратних км. Якщо взяти до уваги, що вся територія України складає близько 600 тисяч квадратних км, то 4 ЗРК С-200В «прикриватимуть всю територію України.
Залишається лише відмовитися від рішення, що біло нав’язане засланим до України агентом Кремля. Та не допустити утилізації цієї потужної зброї, що цілком може відбутися в разі, якщо все й надалі відбуватиметься «за інерцією». Хотілося б вірити, що сучасний безпековий менеджмент країни зверне увагу на цю справу, а якщо, навіть, не поверне у стрій С-200В, то принаймні здійснить експорт. Бо бажаючих отримати таку зброю багато. ЗРК С-200В й сьогодні служить арміям 12 країн світу, при цьому три з них – країни НАТО. До речі, сусідня Польща не тільки знайшла гроші на системи ППО-ПРО Patriot PAC-3. Але й вдало модернізує зенітні ракетні комплекси С-200В «Вега» до рівню S-200WE. Оновлена «Вега» включає, серед іншого, радар для підсвічування цілей, пускові установки 5P72WE, а також низку інших елементів системи. Підрядником виступив військовий завод озброєнь WZU Grudziądzu. Роботи повинні бути завершені у 2021 році, сума контракту склала 51,5 млн. злотих.
То ж, шлях до НАТО та посилення армії не обов’язково означає відмову від радянської спадщини. А поки С-200В служили б Україні, можна було облаштувати справи із новими системи – як іноземними, так і власного виробництва.