Ігор Смешко, голова Служби безпеки України (2003-2005 рр.) начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (1997-2000 рр.), голова Комітету з питань розвідки при Президентові України (1995-1998, 2004-2005 рр., 2014 р.), перший заступник Секретаря РНБО і голова Комітету з питань ВТС і експортного контролю при Президентові України (2002-2003рр.), звернувся із листом до Президента України Володимира Зеленського із застереженнями щодо нинішніх редакцій проектів Законів України «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» і «Про розвідку».
Редакція інформаційного агентства «Оборонно-промисловий кур’єр» надає повний текст звернення розвідника до глави держави.
Президентові України
Зеленському Володимиру Олександровичу
Шановний Володимире Олександровичу,
Проекти Законів України «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» і «Про розвідку», які отримав з Вашого офісу, в разі їх ухвалення Верховною Радою України, нанесуть суттєвої шкоди національній безпеці і обороні України.
Запропоновані в них зміни до законодавства зруйнують уже досягнутий рівень розподілу і відповідальності в різних сферах діяльності спецслужб України: розвідки і контррозвідки.
Як відомо, поєднання цих функцій є ознакою авторитаризму. Їх розподіл — є притаманним демократичним і розвинутим країнам світу. Фактично, це буде спроба повернення до моделі діяльності колишнього радянського КДБ. Але без контролю над ним з боку партії і без досконалої системи підбору кадрів до нього.
В умовах існуючого рівня корумпованості СБУ це є фактично відродженням «монопольного монстра» без дієвого контролю над ним. У тому числі, із позбавленням ефективного контролю над ним — з боку Президента. Призначений на 7 років керівник СБУ не буде мати жодного закону, який регламентує глибину і параметри контролю і над ним самим. При тому, що навіть в Російській Федерації функції розвідка і контррозвідка були відокремленими в ФСБ і СВР раніше ніж в Україні. Цей розподіл існує до цього часу.
Діючі закони, які регламентують діяльність спеціальних служб України, і особливо ті, які розроблялись із 1991 року по 2005 роки, віддаляли їх від комуністичної практики монопольного домінування однієї із спецслужб над іншими. Вони поступово наближали їх до стандартів країн НАТО.
Монополізм СБУ в умовах ліквідації Комітету з питань розвідки при Президентові України в 1998 році вже приводив до прослуховування кабінету Президента України в 1999 – 2000 роках. З його ліквідацією і взяттям СБУ під фактичний контроль воєнної розвідки, Президент був позбавлений альтернативних, окрім СБУ, каналів його інформування про реальний стан загроз. Фатальні наслідки цих подій Україна відчуває і досі.
Ефективність українських спецслужб наразі стримується не браком нових законів, а відсутністю законодавчо визначеної системи планування, координації і контролю їх діяльності з боку Президента і Верховної Ради. А також — прозорої системи нагляду над ними з боку громадянського суспільства. Як це визначено, наприклад, в законі США: «National Security Act of 1947» («Закон про національну безпеку» від 1947 року).
Закон України «Про національну безпеку України» який був прийнятий при Президентові П. Порошенко — має лише спільну назву із американським. Краще було б його просто перевести на українську мову і взяти за основу. Прийнятий у 2018 році Верховною Радою однойменний закон розмив сфери відповідальності органів державної влади по її забезпечення. Він, навіть, звузив складові системи національної безпеки України не в інтересах народу України.
По суті, він є збірником гасел і плутаних дефініцій і не визначив чіткої системи розподілу сфер відповідальності і службових повноважень посадових осіб, параметрів і глибини контролю над їх діяльністю, а також процедур планування і координації діяльності різних державних органів у сфері безпеки і оборони. Як це є — в американському законі.
Окрім того, вітчизняному законодавству в цій сфері бракує системи захисту в спеціальних службах позапартійних професіоналів від можливого вузько партійного і кланового впливу, як це зроблено в американському законі «Whistleblower Protection Act – 1989». Цей закон зобов’язує позапартійних професіоналів доповідати про можливі порушення з боку їх керівників Конституції і законів США з політичних чи корупційних мотивів. Без цього ефективна боротьба з корупцією в цих органах є неможливою.
Вкрай важливим є також окреме питання передачі органів військової контррозвідки до складу міністерства оборони. Як це є у всіх цивілізованих країнах світу, і в першу чергу НАТО (додаток 1).
Всі ці питання є вкрай важливими і чутливими особливо в умовах непроголошеної війни проти України з боку Російської Федерації.
Тому, для оцінки будь — яких змін до діючого законодавства у цій сфері бажано було би створити Спеціальну Експертну Комісію з питань безпеки і оборони при Президентові України із досвідчених і фахових професіоналів і не доручати розробку можливих змін до цих законів тим же людям, які займалися цим при Президентові П. Порошенко.
Для прикладу, фаховість розробників проекту Закону «Про Службу безпеки України» характеризується постановкою на перших містах серед функцій СБУ: «інформаційно – аналітична діяльність і управління (?) ризиками (?) державної безпеки», лише на третьому: « контррозвідувальна діяльність» та «розвідувальна діяльність в інтересах (?) контррозвідувальної діяльності».
Для порівняння в законі США: «National Security Act of 1947» («Закон про національну безпеку» від 1947 року) визначено:
« (1) Термін «розвідка» включає: зовнішню розвідку і контррозвідку.
(2) Термін «зовнішня розвідка» означає збір інформації, яка має відношення до можливостей, намірів, або діяльності іноземних урядів або його елементів, іноземних організацій, або іноземних персон, або міжнародної терористичної діяльності.
(3) Термін «контррозвідка» означає збір інформації та застосування дій для захисту від шпигунства, іншої розвідувальної діяльності, саботажу, або вбивств, які здійснюються під егідою іноземних урядів, або їх елементів, іноземних організацій, або є діяльністю міжнародних терористичних організацій.»
На мою думку, до можливого складу такої Комісії бажано було би включити і перших двох Президентів України Л. Кравчука і Л. Кучму, колишніх Секретарів РНБО В. Горбуліна і Є. Марчука, а також перших заступників Голови СБУ генерал — лейтенанта О. Скибінецького і доктора юридичних наук, професора, генерал — лейтенанта В.Тимошенка.
Додаток один: на 5 аркушах;
З повагою,
Надзвичайний і Повноважний Посол,
доктор технічних наук, професор,
генерал — полковник І.Смешко
«21» жовтня 2019 року