Історія української автоматизованої станції радіоелектронної розвідки «Кольчуга» датується 80-ми роками минулого століття. Саме в ті роки в Курському військовому інституті почалося проектування видатного комплексу, і було закладено основні ідеї пасивної радіолокації, а вже наприкінці 80-х напрацювання були передані на Донецькій завод «Топаз». Де спеціалістами Конструкторського Бюро були доопрацьовані, а згодом, і повністю перероблені. Однак, з початком російсько-української війни у 2014 р. виробництво було перенесене до НВК «Іскра» (Запоріжжя).
Важливим елементом «Кольчуги», фактично родзинкою українських технологій є той факт, що завдяки відсутності активних випромінювань, «Кольчуга» не може бути виявлена засобами радіоелектронної розвідки.
Ще на початку 90-х рр. на озброєнні в Україні стояли близько 2-х десятків станцій радіоелектронної розвідки «Кольчуга», що давало змогу повністю забезпечити моніторинг радіоелектронної обстановки навколо країни в радіусі до 600 км. На той час «Кольчуга» була цікава не тільки в Україні, а й іноземним партнерам. Так три «Кольчуги», вироблені в 1991 р., було модернізовано та реалізовано в Ефіопію. З роками станція набувала популярності, і в 2004 р. в Туркменістані вже було 3 станції «Кольчуга-М», а станом на 2002 р. Китай мав 4 закуплені в Україні вироби. В 2008 р. Грузія була оснащена 4 станціями «Кольчуга-М», а в 2018 р., навіть, Ізраїль орендував декілька комплексів.
З роками на Донецькому заводі «Топаз» продовжилася модернізація «Кольчуги» і в 2000-х на озброєння було прийнято модернізовану версію «Кольчуга-М». Конструкція «Кольчуга-М» захищена 8 патентами та 12 технологічними «ноу-хау», найпочеснішу сходинку серед яких займає технологія мікроелектроніки. На основі останньої виготовлювалися 96 мікроелектронних збірок, використаних в станції «Кольчуга -М».
В 2012 р. на озброєння в Україну поступив новий комплекс «Кольчуга-КЕ», у якого з’явилася функція супроводу повітряних цілей в реальному масштабі. Зараз у світі відома певна кількість радіоелектронної техніки, що працює в режимі пасивної радіолокації: «Кольчуга» — Україна, «Віра» — Чехія, «Валерія» — Росія, «Вега» — Росія, «EL/L — 8388» — Ізраїль, «YLC-20» — KHР і ін. Параметричні характеристики цих комплексів, як правило, близькі між собою і мають аналогічні функціональні можливості. Як правило – це виявлення джерел радіовипромінювання, ідентифікація виявлених цілей, побудова маршрутів руху цілей, рішення задач розвідки і передача розвідувальних даних.
Станом на 2019 р. українські розробники пропонують удосконалену технологію радіоелектронної розвідки під назвою «КOLCHUGA RDF360». Відмінність сучасного комплексу «КOLCHUGA RDF360» полягає у тому, що в ній задіяні 4 станції, кожна з яких може виконувати роль центрального поста і забезпечувати «живучість» комплексу при виході з ладу однієї, двох і навіть трьох станцій, виконуючи функції розвідки в обмеженому обсязі. До того ж, в «КOLCHUGA RDF360» і «Кольчуга-КЕ» забезпечується мобільний змін позиції, на відміну від іноземних аналогів.
Внаслідок розгорнутої Росією війни на Сході України донецьке підприємство «Топаз» втратило можливості подальшого виробництва станцій «Кольчуга» в Донецьку. А створена з фахівців заводу і СКБ РТУ компанія НПК СКБ «Таргет» продовжила роботу над створенням аналогічної техніки нового покоління, використовуючи раніше надбаний досвід. Зусиллями колективу і було розроблено новий виріб «КOLCHUGA RDF360», параметричні дані і функціональні можливості якого перевершили характеристики станції «Кольчуга-КЕ».
Справді, новий комплекс «КOLCHUGA RDF-360» має безперечні переваги, він здатний здійснювати далеку радіотехнічну розвідку до 700 км наземного, надводних і повітряних цілей за рахунок тропосферного поширення хвиль. Кожна з чотирьох станцій комплексу є мобільною і в змозі виконувати функції центрального пункту. При цьому, працездатність кожної станції зберігається в разі втрати інших, і вона здатна виконувати функції розвідки, хоча і з обмеженими можливостями. Це відрізняє «КOLCHUGA RDF 360» від інших, у яких при виході з ладу центрального поста руйнується увесь комплекс.
Розробники стверджують, що «Кольчуга-КЕ» і «КOLCHUGA RDF-360» — єдині серед світових аналогів, які одночасно, в реальному масштабі часу забезпечують далеку РТР (радіотехнічну розвідку) і повітряну розвідку з супроводом повітряних цілей та мають при цьому високу «живучість» техніки у бойових умовах. Цим пояснюється високий попит на цю техніку на зовнішньому ринку озброєнь і військової техніки. На даний момент комплекси «Кольчуга» експлуатуються більш ніж в 10 країнах. Нова розробка «КOLCHUGA RDF-360» — це наступне покоління станції «Кольчуга», виконане з більш високими параметричними і функціональними характеристиками на сучасній елементній базі. Зберігши всі унікальні технічні та функціональні особливості, які були використанні в комплексі «Кольчуга», а новий комплекс «КOLCHUGA RDF-360» вигідно відрізняється наступними особливостями.
Зокрема, смуга одночасного перегляду при виявленні цілі становить 0,5 Ггц у діапазоні частот 0,75-12 ГГЦ і 3,5 ГГЦ у діапазоні частот 8-18 ГГЦ. До того ж, устаткування, змонтоване на кунг зверху (на даху), в процесі транспортування не знімається і не переноситься всередину кунгу, що істотно скорочує час розгортання станції. Ще серед особливостей також можна відзначити, що в комплексі реалізовано автоматичне виведення обрію на основі використання мото-приводів на кожну опору, що дозволяє контролювати результат. В новому комплексі використовується кондиціонер інвертного типу, що виключає різке включення компресора і, відповідно, перепади напруги в мережі, що небажано для роботи обчислівальної техніки. А також у складі комплексу 4 одиниці техніки , що покращує умови експлуатації станції її мобільність.
На виріб отримано Патент No 116610 на винахід, а за оцінкою Державної кваліфікаційної експертизи винахід «Комплекс ідентифікацій джерел випромінювання» володіє істотними параметричними удосконаленнями в порівнянні зі світовими зразками техніки пасивної розвідки, і є новим поколінням аналогічного вітчизняний комплексу пасивної розвідки «Кольчуга-КЕ», визнаного на світовому ринку. Безперечною перевагою комплексу «КOLCHUGA RDF-360» є його здатність вести далеку стратегічну розвідку повітряних, наземних і надводних цілей на дальності до 700 км і забезпечувати супровід повітряних цілей на дальності до 450 км в діапазоне частот 8-18 ГГц в реальному масштабі часу.
Комплекс ідентифікації джерел випромінювання відноситься до системи контролю та моніторингу джерел випромінювання різних класів і систем з імпульсним і безперервним випромінюванням, що встановлюються на наземних, надводних і повітряних об’єктах. Для визначення координат джерел випромінювання в 0 — 6 діапазонах частот використовують комплекс щонайменше з чотирьох станцій ідентифікації джерел випромінювання, пов’язаних між собою захищеною локальною мережею обміну даними, одна з яких є головною. Кожна станція ідентифікації джерел випромінювання містить антенно-фідерну систему з опорно-поворотним пристроєм з апаратурою калібрування в усьому динамічному діапазоні сигналів, багатоканальний радіоприймальний тракт, систему управління, аналізу і обробки сигналів, систему автоматичного горизонтування і систему електроживлення. Антенно-фідерна система включає виконане з цільного металевого листа площею не менше 4,25 кв. м у вигляді частини параболоїда дзеркало 1-4-го діапазонів частот з блоком опромінювачей 1-4-го діапазонів частот і антенну систему 0-го діапазону частот з двох антен , що в сукупності забезпечує в кожному з 0-4 діапазонів частот лівий і правий пелюстки діаграм спрямованості антенно-фідерної системи, компенсаційні антени в кожному з цих діапазонів частот з слабко спрямованими діаграмами спрямованості, а також антени 4 і 5/6 діапазонів частота і діапазону сигналів системи розпізнавання державної приналежності цілей і тактичної авіаційної навігаційної системи з круговими діаграмами спрямованості. Радіочастотний тракт забезпечує посилення сигналів у всіх діапазонах частот з переведенням їх на проміжну частоту і забезпеченням стабільності коефіцієнтів передачі каналів. В4 і 5/6 діапазонах частот забезпечується багатоканальний одночасний перегляд в секторі 360 ° по азимуту в певних смугах частот. В системі управління, аналізу і обробки сигналів за допомогою вимірювачів частотних і часових параметрів сигналів і подальшої обробки сигналів забезпечується автоматичне моноімпульсне визначення азимутальної координати джерел випромінювання і їх ідентифікація з часовою міткою, що дозволяє апаратурі головною станції ідентифікації джерел випромінювання визначати координати виявлених джерел випромінювання. Технічним результатом є підвищення достовірності правильного визначення координат джерел радіовипромінювання, збільшення режимів роботи комплексу з автоматичною ідентифікацією джерел випромінювання, забезпечення сталості параметрів комплексу в процесі його експлуатації і збільшення робочої дальності до 700 км.
Наразі відомо, що документація для нової «Кольчуги» готова, але, на жаль, поточне фінансування відсутнє. На підприємстві повідомляють, що немає виробничих потужностей. Українська влада в Україні поки не має стратегії щодо підтримки таких технологій, тим більше, від приватного сектору. «Ми працювали мало не в підпіллі, а на подив, лише іноземці виявляють дуже велику зацікавленість. Стару «Кольчугу», наприклад, у нас брали в оренду ізраїльтяни. Якщо не буде підтримки від держави, то нам буде дуже важко працювати в Україні. Ми б, звичайно ж, хотіли все зробити в Україні, але нам необхідна хоча б якась підтримка держави», — говорив в інтерв’ю заступник директора підприємства Віталій Яковлев.
Зараз у виробників є контракт з ремонту старої поставленої техніки «Кольчуга», але це ремонт, це не виробництво. Для нового виробництва, звичайно, готові окремі елементи, і компанія готова їх виробляти. Все впирається в фінансування, а, наприклад, за кордоном дуже добре знають, що таке «Кольчуга», але в Україні цей комплекс розвивають не дуже охоче.
Україна має власну потребу в «Кольчугах». Комплекс стане в нагоді при виявленні морських та наземних цілей, а військам вона цікава, тому що здатна поліпшити процес прийняття рішень, в т.ч., за рахунок якісного супроводу повітряних цілей, контролю загроз потенційного противника. Згідно з розробниками, якщо уздовж кордону на відстані 100-200 км встановили б низку комплексів, то можна «бачити», що відбувається на території навколишніх країн, в тому числі і агресора. Це забезпечило б якісне спостереження і контроль обстановки. Різні рухомі об’єкти можна ідентифікувати за швидкістю і властивим характеристикам. Отже, було б чітке уявлення про ситуацію у противника, у тому числі, щодо ймовірної підготовки (розгортання військ) до агресія проти України…
Дмитро Бадрак,
для ІА «Оборонно-промисловий кур’єр»