Нині, через відсутність коштів, багато науково-дослідних установ і підприємств відмовляються від патентування своїх розробок, переводячи результати інтелектуальної діяльності (РІД) в незареєстровані секрети виробництва (ноу-хау). Однак відсутність патентних прав означає можливість іншим особам використовувати те ж саме ноу-хау, до якого вони прийдуть самостійно шляхом реінжинірингу (зворотного конструювання), що призведе до втрати режиму ноу-хау. В Україні і досі законодавчо не врегульовані питання охорони службової конфіденційної інформації, комерційної таємниці, зокрема, «ноу-хау». Водночас, спеціальні закони про охорону комерційної таємниці вже давно діють в Молдові (1994), Киргизстані (1998), Туркменістані (2000), Азербайджані (2001), Російській Федерації (2004), Таджикистані (2008), Білорусі (2013).
Скорочення патентування технічних рішень, отриманих українськими розробниками, призведе до збільшення числа патентів, виданих в Україні іноземним заявникам, що, в свою чергу, вимагатиме коштів на придбання у них ліцензій. Варто усвідомлювати, що внаслідок територіального характеру дії патентного права патент виконує свої функції тільки в межах держави, яка його видала. Цим зумовлено юридичну необхідність патентування винаходів в іноземних державах для встановлення їх правової охорони. Найважливішою метою патентування винаходів в іноземних державах є забезпечення експорту промислової продукції в країні патентування, створення умов для безперешкодного вивезення товарів. Товарному експорту, як правило, передує патентування винаходів. Охорона прямого комерційного експорту залишається головною формою використання патентів, отриманих за кордоном. Патентування за кордоном здійснюється також з метою використання іноземних прав як самостійного об’єкта комерційних операцій у зовнішній торгівлі. Отримання іноземного патенту є базою для продажу запатентованих винаходів і, що ще важливіше, укладання ліцензійних договорів на їх використання. Масштаби цього експорту значні, причому за темпами зростання світовий обсяг ліцензійної торгівлі значно випереджає обсяг товарних експортно-імпортних операцій. Це пов’язано з багатьма причинами економічного і юридичного характеру. До них належать: по-перше, неможливість для патентовласників здійснення великих капіталовкладень за кордоном для організації самостійного виробництва на підставі запатентованих винаходів; по-друге, нерентабельність або неможливість товарного експорту в будь-яку країну (через сформований рівень цін, встановлених на імпорт, високі митні тарифи, валютні обмеження та ін.). Водночас, варто підкреслити, що витрати на отримання патенту на винахід середньої складності і його підтримка його чинності протягом перших трьох років (з урахуванням витрат на патентного повіреного) можуть становити 3000 — 4000 євро в країнах Європи, 7500 — в США, 9600 — в Японії. Вартість європейського патенту для восьми країн оцінюється в 40 тис. євро [1]. До того ж в Україні, на відміну від європейських та багатьох пострадянських країн, відсутня державна підтримка зарубіжного патентування.
Володіючи іноземними патентами, компанії не тільки торгують ними, але і створюють міжнародні патентні об’єднання — картелі, пули тощо, які нині відіграють важливу роль у світовій економіці, пов’язуючи потужні корпорації найбільш розвинених країн. Юридичною підставою таких чисто монополістичних об’єднань є угоди про обмін патентами, ліцензіями і технічною документацією з метою спільного використання винаходів. Часто угодами передбачається створення нових підприємств, які передають патенти для їх спільного використання за ліцензіями і поділу доходів за встановленими паями. Учасники патентних картелів, не обмежуючись обміном правами на використання винаходів, встановлюють спеціалізацію і розподіл виробничих програм, контингенти виробництва товарів, сфери їх збуту по країнах, визначають ціни і всю технологічну політику у провідних галузях господарства. Зауважимо, що патентна активність іноземних компаній спрямована також на патентне блокування у першу чергу перспективних українських науково-технічних розробок. Такими є особливості сучасної конкурентної боротьби крупних компаній на світових товарних ринках [2].
Зарубіжне патентування здійснюється з метою ускладнити доступ третім особам на ринок, виграти час в технічному змаганні з конкурентами, змусити їх збільшити витрати на НДДКР, що вкрай важливо в конкурентній боротьбі при сучасному високому рівні витрат на ці роботи. В кінцевому підсумку таке патентування є прагненням монополізувати товарний ринок, змусити конкурентів відмовитися від самостійної розробки техніки і технології виробництва того чи іншого товару і придбати ліцензію.
Проміжні форми використання патентних прав на базі національного та зарубіжного патентного законодавства стали невід’ємною частиною цілої системи господарювання, ведення монополіями виробництва і конкурентної боротьби. Отримуючи від технічних рішень, юридично охоронюваних значну економічну вигоду, монополії форсують розробку винаходів і операції з їх патентування. Особливу активність цей процес набуває в перспективних науково-технічних галузях, де прискореними темпами зростають обсяги виробництва і його монополізація: в фармацевтиці, хімії, біології, електротехніці, окремих галузях машинобудування та приладобудування, особливо в ОПК.
Зарубіжний досвід патентно-ліцензійної діяльності в ОПК. Економіко — статистичний аналіз показників патентних відомств, аналіз законодавств іноземних держав та міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності доводить, що РІД військового призначення не тільки визнаються як ОІВ, але і широко використовуються на території іноземних держав. Так, військові відомства США (за даними USPTO) володіють тисячами патентів. В оборонній індустрії Великобританії широке використання ОІВ, як засобу зміцнення позицій на ринку, набуло такого розмаху, що керівництво міністерства оборонної промисловості заявило про їх загрозу конкурентному середовищу на ринку оборонної продукції. Так, BAE Systems є третьою за величиною найбільшою оборонною компанією в світі і найбільшим оборонним підрядником Великобританії, в якій зайнято близько 88 200 чоловік. Компанія займає лідируюче становище на ринках ОВТ не тільки Великобританії, але і США, Австралії, Саудівської Аравії, Південної Африки, Швеції. Щорічно компанія отримує більше сотні нових винаходів. У 2013 р. було запатентовано 200 винаходів, а в 2014 р. було подано заявок на патентування більш ніж на 250 винаходів. Портфель патентів і заявок на патентування винаходів компанії BAE Systems по всьому світу сягає 2000 [3].
Тільки у американської оборонної корпорації Raytheon, згідно міжнародних баз патентної інформації, виявлено 12798 патентів, з них 5255 – діючі. Приблизно половина з цих патентів отримана Raytheon на території іноземних держав, у т. ч. 773 – в Ізраїлі, 138 – у Китаї, 100 – в Індії. У оборонної корпорації Великобританії BAE SYSTEMS з 5445 патентів переважна більшість отримана на території іноземних держав, з них 2100 – у США, 118 – в Індії, 59 – у Китаї [4]. Це набагато більше ніж у всіх вітчизняних підприємств взятих разом.
А ось досвід нашого північного сусіда. Роспатентом здійснюється інформаційно-аналітичне забезпечення ведення Єдиного реєстру результатів науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт військового, спеціального та подвійного призначення, права на які належать Російської Федерації (Єдиний реєстр). У Єдиному реєстрі міститься 22849 об’єктів обліку, в т.ч. за 2014 р. в нього внесені 2738 об’єктів обліку, на які оформлені реєстраційні свідоцтва з одночасним присвоєнням кожному об’єкту обліку унікального реєстрового номера, що на 10% більше, ніж за 2013 рік. Розпорядженням Роспатенту затверджено Методичні рекомендації щодо включення до договорів (контрактів) у сфері військово-технічного співробітництва положень, що стосуються визначення умов використання і забезпечення правової охорони результатів інтелектуальної діяльності, що використовуються та отримані в ході двостороннього військово-технічного співробітництва. В Україні подібного реєстру і досі немає.
Варто підкреслити деякі обмеження правової охорони РІД військового призначення. Як правило, національні законодавства передбачають використання державою винаходів (у ряді країн також корисних моделей і промислових зразків), права на які належать приватній особі, в інтересах національної безпеки (наприклад, статті 313-34 Кодексу інтелектуальної власності Франції), тобто з виплатою правовласнику відповідної компенсації. У свою чергу, стаття 73«Винятки щодо безпеки» Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угоди ТРІПС) вказує, що «ніщо в цій Угоді не слід тлумачити так, щоб …утримати Члена від вжиття будь-яких заходів, які він вважає необхідними для захисту його основних інтересів безпеки, пов’язаними з шляхами пересування збройних сил, обмундирування та засобів ведення воєнних дій, а також до шляхів переміщення інших товарів та матеріалів, які виконуються прямо або
опосередковано для цілей постачання збройних сил;.. вжитих під час війни або в умовах інших надзвичайних ситуацій у міжнародних відносинах» [5]. Зрозуміло, що винятки статті 73 Угоди ТРІПС у сфері військово-технічного співробітництва (ВТС) поширюються на держави — імпортери продукції військового призначення (ПВП), але не на держави — експортери, які продають ПВП у цілях отримання комерційної вигоди, а не забезпечення власної безпеки.
Предметом особливої уваги США є захист інтересів американських правовласників на основі міжурядових угод. Згідно частини 264 глави 32 Зводу федеральних нормативних актів США («Міжнародний обмін патентних прав та технічної інформації»), Сполучені Штати уклали міжурядові угоди щодо обміну патентними правами та технічною інформацією для цілей оборони з такими державами НАТО: Бельгія, Болгарія, Канада, Чехія, Данія, Естонія, Франція, ФРН, Греція, Угорщина, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Туреччина, Великобританія, а також з державами, що не входять до НАТО: Австралія, Японія, Республіка Корея, Швеція. Україні варто долучитись до цих угод. У США законодавчо визначені норми, що включаються в указані угоди: право кожного з урядів у цілях оборони безкоштовно використовувати будь-який винахід, що належить іншому уряду, а також урядовим корпораціям, якщо це не наносить збитку приватним правовласникам; швидку та справедливу компенсацію приватним правовласникам, права яких були порушені в результаті дій уряду відповідної сторони. Уряд США надав повноваження головам відповідних національних агентств самостійно врегульовувати претензії правовласників, пов’язані з порушенням патентних прав та використання закритої інформації приватних осіб, включаючи виплати правовласникам на стадії досудового розгляду.
Стан зарубіжного патентування в Україні. Наша держава значно відстає за показниками зарубіжного патентування. За даними ВОІВ, Україна входить до четвертої десятки країн, що здійснюють зарубіжне патентування винаходів за процедурою РСТ. Водночас, кількість поданих заявок залишається у сотні разів меншою, ніж у США, Японії та Німеччині і становить лише 0,08 % загальної кількості. Низькі показники патентування українських винаходів в зарубіжних країнах свідчать про патентну незахищеність продукції, що експортується з України, та обумовлює суттєві ризики її експорту. А Україна, як вже зазначалося, входить у ТОП-10 (9 місце) найбільших країн-експортерів зброї у світі!
Можна прогнозувати наслідки відсутності правової охорони ОІВ за кордоном при експорті продукції і технологій: 1) втрата виключних прав експортерів на свою продукцію на зарубіжних ринках; 2) можливість законного використання / копіювання технології / продуктів третіми особами; 3) падіння доходів експортерів і зменшення їх частки на зарубіжних ринках; 4) порушення експортерами виключних прав третіх осіб; 5) судові позови до експортерів; 6) заборона виробництва / продажу продукції експортерів, конфіскація продукції як контрафактної.
Водночас, значна частина потенційно значимих винаходів, отриманих українськими винахідниками, тривалий час заявляються напряму в патентні відомства зарубіжних країнах без подання попередньо заявки в патентне відомство України. Несанкціонований виток винаходів, т.з. «патентна міграція» з України постійно зростає. Так, за даними к.т.н. О.Васильєва, рівень (патентів-втікачів) складає 10-12% щорічного обсягу патентування. Найбільш активні сектори міграції – медичні препарати, ІТ — технології (системи та обладнання), фармакологія. Розширюється географія міграції: Російська Федерація, (51%), США (11%), Пів. Корея (9%), Тайвань (3%), Німеччина (2%) [6]. Так, аналіз річного звіту Роспатенту за 2014 рік показав, що серед іноземних заявників з 15 країн з найбільшою кількістю заявок і отриманих патентів на корисні моделі в останні роки на другому місці знаходилась Україна (153 заявки (79 з них подані юридичними особами і 74- фізичними) і 142 отриманих патентів). Потім ідуть Китай, Німеччина та інші країни. З аналізу показників річного звіту Роспатенту за 2015 рік (Таблиці 3-7) видно, що Україна входить до числа 15 країн іноземних заявників з найбільшою кількістю отриманих патентів на винаходи і першим місцем на корисні моделі.
Практично всі ці десятки тисяч «патентів-втікачів», виданих за останні роки в Росії на українські винаходи і корисні моделі отримані з грубим порушенням норм чинного патентного законодавства (статті 37 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»), тобто без попереднього подання заявки на винахід (корисну модель) до Установи (Укрпатенту) і одержання відповідного дозволу на патентування за кордоном. Серед запатентованих в Росії технічних рішень є і нові зразки озброєння, техніки і технологій подвійного призначення. Серед заявників — порушників переважають юридичні особи (80%), проте чимало і фізичних осіб (20%). Однак відповідальність за такі дії (несанкціонований виток перспективних науково-технічних розробок за кордон) національним законодавством не передбачена.
Таблиця 3
Подання заявок на винаходи іноземними заявниками з 15 країн
з найбільшою кількістю заявок в 2015 р.
| Країна походження заявки | Кількість поданих заявок |
% до кількості поданих заявок в 2014 р. |
| Сполучені штати Америки | 4957 | 113,10 |
| Німеччина | 1954 | 92,17 |
| Японія | 1525 | 92,65 |
| Франція | 1060 | 92,98 |
| Нідерланди | 1006 | 94,55 |
| Швейцарія | 920 | 88,89 |
| Китай | 860 | 143,81 |
| Республіка Корея | 551 | 116,74 |
| Італія | 470 | 95,92 |
| Великобританія | 456 | 101,11 |
| Швеція | 433 | 86,08 |
| Україна | 207 | 93,24 |
| Австрія | 195 | 94,20 |
| Фінляндія | 168 | 79,25 |
| Ізраіль | 148 | 98,67 |
| Інші | 1338 | 86,71 |
| Всього: | 16248 | 100,07 |
Таблиця 4
Отримання патентів на винаходи Російської Федерації іноземним заявникам з 15 країн з найбільшою кількістю патентів у 2015 р.
| Країна-заявник | Кількість патентів |
| Сполучені штати Америки | 2729 |
| Німеччина | 1873 |
| Японія | 1408 |
| Швейцарія | 913 |
| Франція | 862 |
| Нідерланди | 771 |
| Китай | 438 |
| Швеція | 407 |
| Італія | 375 |
| Республіка Корея | 307 |
| Великобританія | 273 |
| Фінляндія | 220 |
| Україна | 187 |
| Австрія | 168 |
| Бельгія | 161 |
| Інші | 1054 |
| Всього: | 12146 |
Таблиця 5
Розподіл чинних патентів на винаходи іноземних заявників по 15 країнах з найбільшою кількістю патентів на 31.12.2015 р.
| Країна-заявник | Кількість патентів |
| Сполучені штати Америки | 16557 |
| Німеччина | 12142 |
| Японія | 8064 |
| Франція | 5890 |
| Республіка Корея | 2920 |
| Швеція | 2716 |
| Італія | 2704 |
| Великобританія | 2495 |
| Швейцарія | 2280 |
| Нідерланди | 2242 |
| Китай | 2207 |
| Україна | 1418 |
| Фінляндія | 1319 |
| Австрія | 1096 |
| Бельгія | 878 |
| Інші | 6440 |
| Всього | 71368 |
Таблиця 6
Подання заявок на корисні моделі іноземними заявниками з 15 країн з найбільшою кількістю заявок в 2015 р.
| Країна-заявник | Подано заявок | ||
| Всього | з них | ||
| юридичними особами | фізичними особами | ||
| Україна | 118 | 99 | 19 |
| Кіпр | 72 | 72 | 0 |
| Білорусь | 67 | 62 | 5 |
| Китай | 29 | 28 | 1 |
| Тайвань, провінція Китаю | 24 | 19 | 5 |
| Сполучені штати Америки | 19 | 18 | 1 |
| Німеччина | 17 | 17 | 0 |
| Великобританія | 13 | 13 | 0 |
| Казахстан | 12 | 10 | 2 |
| Нідерланди | 12 | 11 | 1 |
| Іспанія | 10 | 10 | 0 |
| Польща | 10 | 10 | 0 |
| Японія | 10 | 10 | 0 |
| Італія | 9 | 9 | 0 |
| Сейшельскі острови | 8 | 8 | 0 |
| Інші | 73 | 65 | 8 |
| Всього: | 503 | 461 | 42 |
Таблиця 7
Отримання патентів на корисні моделі Російської Федерації іноземним заявникам з 15 країн з найбільшою кількістю патентів у 2015 р.
| Країна-заявник | Кількість патентів |
| Сполучені штати Америки | 231 |
| Кіпр | 79 |
| Україна | 66 |
| Білорусь | 59 |
| Китай | 30 |
| Тайвань, провінція Китаю | 18 |
| Німеччина | 17 |
| Італія | 11 |
| Фінляндія | 9 |
| Чеська республіка | 8 |
| Великобританія | 7 |
| Польща | 7 |
| Швейцарія | 7 |
| Японія | 7 |
| Іспанія | 6 |
| Інші | 56 |
| Всього: | 618 |
Цілями зарубіжного патентування винаходів, як вже зазначалось, є: захист на зовнішньому ринку економічних інтересів; правова охорона експорту виробів (матеріалів), заснованих на винаході; продаж ліцензій на технологію виготовлення виробів (матеріалів). Врешті решт це питання економічної безпеки держави. Тому питання зарубіжного патентування винаходів фактично стає загальнодержавним завданням, оскільки дозволяє: забезпечити пріоритет України в досягненнях науки і високотехнологічному виробництві; підвищити міжнародну репутацію України в сферах науки і виробництва наукомісткої продукції; забезпечити контроль за поширенням військових, спеціальних і подвійних технологій; перешкоджати «патентній експансії» з боку зарубіжних учасників ринкових відносин; підвищити теперішню і майбутню конкурентну спроможність національних інноваційних компаній на світовому ринку і сприяти створенню національного високотехнологічного ринку; забезпечити конкурентну спроможність (особливо в областях, пов’язаних з розробкою, виробництвом і експортом озброєння і військової техніки).
За порушення встановленого порядку зарубіжного патентування винаходів в іноземних державах у багатьох країнах передбачена відповідальність. Так, статтею 7.28 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення від 30 грудня 2001 № 195- ФЗ встановлено штраф у розмірі: для громадян — від однієї тисячі до двох тисяч рублів, для юридичних осіб — від 50 тисяч до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Подібну норму необхідно передбачити і Кодексі про адміністративні порушення України.
Невикористані резерви і загрози. У Державному реєстрі патентів України на секретні винаходи і корисні моделі міститься понад тисяча перспективних технічних рішень, які вже понад 20 років лежать мертвим грузом і не використовуються вітчизняними науковцями і конструкторами при розробці ОВТ. В умовах збройного конфлікту з Росією таке становище є неприпустимим! Мінекономрозвитку спільно з Міністерством оборони України необхідно терміново врегулювати цю проблему. Дивує і той факт, що Мінекономрозвитку України не вживає заходів щодо реалізації положень ч. 3 ст. 6 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», яка передбачає першочерговий розгляд заявок на винаходи, що відповідають середньостроковим пріоритетним напрямкам загальнодержавного рівня. Ця норма Закону не працює. Зараз час від подання заявки до отримання патенту на винахід складає понад два роки. Очевидно, що Україна повинна використати зарубіжний досвід прискореної експертизи заявок на винаходи.
В рамках забезпечення виконання Мінекономрозвитку України повноважень щодо врегулювання питань правової охорони інтересів держави в процесі передачі іноземним замовникам і використання ними результатів НДДКР військового призначення має забезпечувати реалізацію цілого комплексу заходів, серед яких: участь у заходах з проведення інвентаризації прав на РІД; супровід патентних заявок і патентів; супровід укладених ліцензійних договорів; підтримка зарубіжного патентування винаходів, участь в супроводі міжурядових угод про взаємну охорону інтелектуальної власності в процесі двостороннього ВТС України з іноземними державами.
Як показує зарубіжний досвід, близько 10% від вартості НДДКР повинно витрачатись на проведення патентних досліджень та забезпечення правової охорони РІД. При закріпленні прав за державним замовником ці витрати має взяти на себе бюджет. Такий підхід доцільно застосовувати при закріплення за державою прав на результати, що мають яскраво виражене військове застосування, зокрема при продажу за кордон, в т. ч., і результатів цивільного призначення, якщо первинне використання ОІВ планується за кордоном.
Сьогодні забезпечити необхідний для національного виробництва озброєння обсяг НДДКР, темп інвестицій в ОПК і на передовому рівні розробляти й підтримувати у виробництві всю номенклатуру ОВТ та їх складових частин неспроможна жодна країна у світі, включаючи США. Така ситуація зумовлює активізацію участі України в коопераційних науково-технічних проектах зі створення ОВТ, складових частин (вузлів, агрегатів), яка здебільшого є сприятливішою та економічно доцільнішою порівняно з ліцензійним виробництвом та іншими через можливість залучення до створення наукоємних виробів з високою часткою доданої вартості, кількісна потреба яких у ЗС України недостатня для розгортання серійного виробництва, а загальна потреба країн, що беруть участь у кооперації відповідно дає змогу зменшити вартість одиничного зразка [7,с.23]. Заслуговує на увагу пропозиція американського генерала, екс-командувача збройними силами США в Європі, стратега Центру Європейського політичного аналізу Бена Ходжеса, який зазначив: «В Україні є потужна оборонна промисловість, яка здатна виробляти якісні протитанкові комплекси, тому я раджу ретельно до неї придивитися. Це не захмарної складнощі технологія, чому б Україні не виробляти власні системи?» [8].
Україні слід активно просуватися на ринках, де традиційно працювала Росія. Це насамперед Індія і Китай, а також треті ринки, які потребують такої номенклатури ОВТ. Так Саудівська Аравія зробила ставки на українські військово-транспортні технології, і цей напрям може стати в майбутньому проривним, аж до участі в серйозних виробництвах, навіть таких, як Ан-70. Те саме можна сказати й про Казахстан, який придбав в АТ «Мотор Січ» технологію модернізації двигунів.
В умовах, що склалися, вважають науковці Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД), необхідно активізувати входження України в Європейський оборонно — промисловий простір, налагодження ВТС із країнами, які свого часу входили до соціалістичного табору, пройшли складний шлях реформування та набули членства в ЄC і НАТО. Привабливою країною в цьому контексті є Польща [9].
На думку експертів, вітчизняним виробникам слід розглянути можливість експорту щонайменше 400 окремих військових технологій. Середньорічний обсяг їх експорту з України може становити щонайменше 200 млн дол. США [10]. Водночас система розробки, виготовлення та продажу зброї, яка нині існує в Україні, вже давно застаріла, її необхідно докорінним чином змінювати [11].
В Аналітичній доповіді НІСД «Україна в умовах зовнішньої агресії» до позачергового послання президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у сфері національної безпеки» зазначається: «Від імпортних поставок залежить діяльність до 40% підприємств військової промисловості України, що виконують держоборонзамовлення. Найбільш критичну залежність від імпортних поставок має ракетно-космічна промисловість, авіабудування, двигунобудування, радіоелектроніка. Україна не має власної промислової бази для розвитку мікроелектроніки, мікропроцесорної техніки, ряду нанотехнологій, без чого неможливе створення перспективних систем і зразків озброєнь»[12].
Однак, як показує аналіз, проекти зі створення нових спільних підприємств із закордонними партнерами, які б виготовляли оборонну продукцію, в Україні не реалізовані… Декларовані раніше ініціативи… наштовхнулися на організаційні, фінансові та бюрократичні перешкоди з українського боку [13,с.6].
Наша держава, яка передає не запатентовані за кордоном військові технології державам, що схильні до привласнення чужої інтелектуальної власності, наприклад, таким, як Китай, втрачає від порушення прав на ОІВ і повинна застосовувати адекватні засоби захисту. Сьогодні Китай можна назвати світовим лідером з виробництва аналогів військової техніки, що випускається по всьому світу і безперечним лідером світового промислового шпигунства [14]. Ось лише декілька прикладів: клон російської зенітної ракетної системи С-300 під назвою HQ-9 (FD-2000 в експортному виконанні), точна копія американського автомобіля AM General HMMWV транспорт Mengshi серії EQ2050, аналог американського БПЛА MQ-9 Reaper безпілотник Wing Loong, лінійка літаків Антонова, де одна з останніх моделей військово-транспортної авіації літак А-70, отримала китайське перевтілення — Y-20 XIAN. Цей список може бути продовжений і він складатиметься не з пари десятків найменувань, а з набагато більшої кількості зразків ОВТ [15].
Висновки. У патентно-ліцензійній діяльності, трансфері технологій необхідно активно застосовувати досвід і можливості ЄС. У роботі Європейського патентного відомства (ЄПВ) сьогодні беруть участь 38 країн плюс країни-партнери. Тому важливість патентної системи для європейської системи важко переоцінити. За даними фінансового директора ЄПВ Я.Меньєра близько 2/3 імпорту і експорту європейської економіки припадає на товари, захищені патентами. Підкреслюється три важливих складових, що забезпечує патентна система: 1) стимулювання розвитку технологій і 2) роль трансферу технологій як драйвера економіки, поширення наукових знань і 3) захист юридичних, економічних прав винахідників і правовласників. Від 60% до 90% зростання економіки і продуктивності праці забезпечується передачею технологій [16]. Головною проблемою, що зараз стоїть у сфері трансферу технологій є забезпечення якості захисту винаходів.
Загалом, на думку експертів експорт військових технологій доцільно здійснювати у разі, коли інші альтернативи її використання (виробництво й експорт готової продукції) є менш вигідними. Інакше втрата ключових військових технологій матиме негативний вплив не тільки на економічну, а й на інші сфери національної безпеки України. Нерегульована передача військових технологій сприятиме створенню іноземними державами високоефективних видів озброєння, що може призвести до послаблення національної та регіональної безпеки, створити додаткову загрозу виникнення військових конфліктів, негативно вплинути на міжнародний імідж держави-експортера [10,с.154]. Отже, збільшення обсягу експорту військових технологій, з одного боку, є перспективним напрямом зміцнення національної економіки, а з іншого – становить потенційну загрозу для національної безпеки.
В нинішніх умовах неоголошеної війни з Росією особливої гостроти для України набуває проблема підвищення ефективності міжнародного ВТС, передусім з державами – членами ЄС і НАТО з метою забезпечення підвищення обороноздатності країни, отримання сучасного озброєння та військової техніки, нових технологій, усунення штучних бар’єрів і обмежень в діяльності ОПК та просування нашої держави в ролі експортера та імпортера на світовому ринку озброєнь. Для цього потрібна відповідна нормативно — правова база. Необхідно терміново прийняти Закон України «Про комерційну таємницю», доопрацювати законопроекти і прийняґи Закони України «Про військово-технічне співробітництво з іноземними державами», «Про створення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки», удосконалити Закон України «Про державне оборонне замовлення», особливо у частині правової охорони та захисту ОІВ при створенні ТВП тощо. Відповідні пропозиції підготовлені НДІ інтелектуальної власності НАПрН України. Адже необхідність прийняття цих актів уже визначена чинною нормативно-правовою базою, і вони мають стати основоположними для регулювання відносин у сферІ трансферу технологій в ОПК. З метою координації діяльності вітчизняного ОПК необхідно створити в країні єдиний керуючий центр на рівні виконавчої влади, наприклад на рівні віце-прем’єра з питань ОПК.
Загалом, оцінюючи стан діяльності в аналізованій сфері в системі інтелектуальної безпеки в Україні, під якою автор розуміє стан захищеності інтелектуального потенціалу особистості, підприємства, галузі, регіону, держави, що формується адміністрацією й колективом підприємства, державними органами шляхом реалізації системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного і соціально-психологічного характеру від внутрішніх і зовнішніх загроз (джерел небезпеки), несанкціонованого використання та негативного впливу (недобросовісної конкуренції, промислового шпигунства, патентної експансії), а також підтримку його на рівні, що забезпечує процес створення, одержання, здійснення і захисту прав (об’єктів) інтелектуальної власності [17,с.91] можна дійти до невтішних висновків. При розробці заходів забезпечення економічної безпеки фактично ми маємо справу з декількома рівнями порушення стану «безпеки»: виклик, ризик, загроза й небезпека. Саме «небезпека» є межею порушення стану «безпеки», у разі виходу за яку надскладна система (йдеться про економічну безпеку) перетворюється в некеровану, нечутливу до факторів зовнішнього впливу.
Як зазначає І.О. Ревак «зона загроз» – це стан економіки, коли вірогідність реалізації загроз невисока, а органам державного управління доцільно здійснювати стабілізаційні заходи. «Зона небезпеки» характеризується високою вірогідністю загроз для об’єкта безпеки та необхідністю ухвалення рішень щодо оперативного реагування. «Зона збитків» відповідає ситуації, коли руйнівні наслідки загроз незворотні, а об’єкту безпеки завдано шкоди або руйнування, і він, відповідно, потребує запровадження засобів відновлення [18, с.12]. Виходячи з аналізу, проведеного автором цієї статті, можна зробити висновок, що Україна вже перейшла із «зони небезпеки» у «зону збитків».
Список використаних джерел
1.Андрощук Г. О. Комерціалізація технологій подвійного призначення: досвід США// Теорія і практика інтелектуальної власності.- 2013. — № 1. — С. 51–65.
- Мосов С.П. Патентна експансія як інструмент завоювання товарного ринку України: мовою статистики Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.uipv.org/i_upload/file/14042014_Mosov.pdf
- Куцына Е.А. НИОКР и инновации в военном секторе экономики Великобритании. М.: ИМЭМО РАН, 2014, 42 с.
- Еремин С.Г. К вопросу об особенностях патентования совместно с государственным заказчиком // Право и экономика -2014- № 12 (322) – С.47-52.
5.Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/981_018/page
- Андрощук Г.О. Захист результатів інтелектуальної діяльності в оборонно-промисловому комплексі України: стан та проблеми [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://cacds.org.ua/ru/comments/639
- Борохвостов І. В., Сальнікова О. Ф. Вибір шляхів забезпечення Збройних Сил озброєнням та військовою технікою з урахуванням можливостей оборонно-промислового комплексу України // Стратегічні пріоритети — 2015.- № 1(34- С.19-25.
- Украина может производить собственные системы, подобные Javelin — генерал США Бен Ходжес [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://opk.com.ua/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D1%82-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C-%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD/
- Горбулін В.П., Шеховцов В.С., Шевцов А. І. Входження ОПК України в Європейський оборонно — промисловий простір // Стратегічні пріоритети – 2015 — № 1 (34) – С.5-10.
- Щеглюк Б. П. Експорт військових технологій у контексті забезпечення національної безпеки України // Стратегічні пріоритети.- 2014 — №1 (30)- С.150-157.
- Валентин Бадрак. Експорт зброї [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/eksport-zbroyi-_.html
- Аналітична доповідь Національного інституту стратегічних досліджень «Україна в умовах зовнішньої агресії» до позачергового послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у сфері національної безпеки».- К.: НІСД, 2014.- С.33- 34.
13 Допоможіть собі самі. Огляд військово-технічних проектів України з закордонними партнерами. Точка відліку – Defence Express, 2017, № 3-4-С.6.
14.Андрощук Г.А. Промышленный шпионаж и нарушение прав на коммерческую тайну: практика США // Патенты и лицензии интеллектуальные права.- 2017.- №6 — C.71-79.
- «Made in China». Китай завоевывает оружейный рынок [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cacds.org.ua/ru/publications/163
- Более 60% роста производительности труда может быть обеспечено трансфером технологий [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www1.fips.ru/wps/wcm/connect/content_ru/ru/confers/itog_sec
- Андрощук Г.О. Інтелектуальна власність у наукоємних виробництвах і оборонній сфері в системі національної безпеки // Наука та наукознавство, -2014,№4 — С.90 -100.
18. Ревак І.О. Інтелектуальний потенціал у системі економічної безпеки України автореф. дис…. докт. екон. наук : 08.00.03 / Львівський національний університет ім Івана Франка. — Львів – 2016.- 48.с.
Генадій Андрощук,
завідувач лабораторії правового забезпечення розвитку науки і технологій НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, консультант Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти