Після призначення начальника Генштабу ЗС РФ Валерія Герасимова командувати війною проти України Міноборони ворожої країни оголосило про плани збільшити чисельність армії до 1,5 млн. чоловік з 2023 року по 2026 роки.
Про це повідомила аналітична група UTS.
Отже, Кремль вже повністю змінив підходи до війни, а нині змінює ставлення російського суспільства. Як вказують в Центрі досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР), Путін із Герасимовим почали готувати російські людські маси до великої, довготривалої, виснажливої війни. А не до завершення так званої «спеціальної військової операції». Йдеться про початок підготовки усієї держави, наголошують в ЦДАКР. Мета так само зрозуміла – про неї було черговий раз заявлено наприкінці 2022 року, під час колегії Міноборони. Після низки принизливих поразок 2022 року Путіна цікавить проведення нової стратегічної наступальної операції з метою ліквідувати незалежну Українську державу.
У такому відтермінуванні створення 1,5-мільйонної армії закладено кілька цікавих послань. Двозначність заяви передусім у тому, що вона має і короткострокові, і довготривалі цілі.
Короткострокові цілі передбачають новий масштабний наступ навесні 2023 року. Розрахунок на вдалу мобілізацію та хоча б часткову підготовку і оснащення військ. Тоді Кремль може наважитися на новий масштабний наступ в 2023 році. Як визначав ЦДАКР раніше, найбільш вірогідним може стати завершення часткової підготовки нових угруповань до наступу від кінця березня 2023 року. Приблизно такі ж оцінки й інших аналітичних структур, зокрема, Центру оборонних стратегій (ЦОС), де в грудні 2022 року позначили про необхідність від 6 до 12 місяців. Однак в січні в ЦОС уточнили: реально РФ може підготувати максимум 150 тисяч резервістів.
Однак не все виглядає так лінійно. З осені 2022 року за рахунок найманців ПВК «Вагнер» путінський режим намагається виснажити сили оборони, зокрема, у боях за Бахмут і Соледар. І підготовка в РФ до нового наступу насправді розпочалася ще восени. Розпочалося й триває змаганням ресурсів сторін, що воюють.
В цьому, здається, і сенс заяви головного розвідника України генерала Буданова про жорсткий наступ навесні 23-го року – попередження ворога виглядає інформаційно-психологічною операцією. І справді, верхівка РФ відчутно нервує, поспішає, створює центри підготовки в Білорусі та в університетах. Але подвійне дно усього процесу у невпевненості щодо здатності «зігнати» у військо «великі маси». То ж і почалося «розхитування» суспільства. Пропагандисти кричать про наступ НАТО, а Кремль тим часом розширює діапазон для призову – збільшує вік призовників до 30 років та знімає обмеження з багатодітних батьків. Показово, що це робиться на тлі грудневого рішення (оголошеного під час колегії) збільшити кількість військовослужбовців за контрактом до 695 тис. осіб – тобто, ніхто в РФ не поспішає йти у контрактники.
Для московських керманичів досі не розв’язана справжня дилема: кинути у наступ у березні-квітні «напівфабрикати», тобто не до кінця підготовлені війська, чи доводити підготовку армії і країни до рівня справжньої готовності. Саме тому й закладені довгострокові цілі – будівництво армії радянського типу для великої війни з НАТО. Ключовий посил тут таки у забезпеченні мобілізації. Не виключено, що під виглядом реалізації довгострокових цілей Кремль пришвидшеними темпами таки готуватиметься до весняного наступу. Багато хто переконаний, що то буде останній бій недо-імперії, тобто злочинного режиму Путіна.