В сучасній війні далеко не все вирішує суто військова міць в її традиційному сенсі. Найчастіше для того, щоб обеззброїти противника, досить придушити його електроніку, засоби зв’язку і управління, «засліпити» і «оглушити» його, зробивши безпорадним на сучасному високотехнологічному полі бою. І сьогодні, в світі повсюдно присутніх цифрових технологій, роль засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) у конфлікті важко переоцінити, а динаміка їх розвитку чи не найбільша з усіх сучасних видів озброєнь.
Особливо важливим для нашої країни розвиток пристроїв РЕБ здається на тлі конфлікту України з Росією, чиї розробки в цій галузі є одними з передових у світі, а Збройні сили РФ щорічно отримують сотні одиниць сучасної техніки для радіоелектронної боротьби.
Розробки РФ у сфері РЕБ
Новітні розробки РФ активно застосовує в зарубіжних конфліктах. У лютому ц.р. були опубліковані доповіді американських військових, в яких йшлося про те, що розташовані на території Сирії російські комплекси РЕБ «дезорієнтували» два американських багатоцільових винищувача: F-22 і F-35. В результаті енергетичного впливу на літаки пілоти ВПС США втратили орієнтацію і з великими труднощами повернулися на базу. Вказувалося, що після наземного дослідження винищувачів були виявлені серйозні порушення в роботі деяких електронних компонентів.
Західні ЗМІ, які пишуть на військову тематику, зокрема американський журнал The National Interest, припускають, що Росія вже тривалий час веде «GPS-війну» в регіоні. Так, ізраїльські військові і цивільні пілоти періодично заявляють про те, що стикаються зі збоями сигналу GPS. «Москва, – йдеться в одній з лютневих публікацій The National Interest, – намагається перешкодити як західним бойовим літакам, в тому числі і новітнім «невидимкам» F-22 і F-35, так і саморобним терористичним беспілотникам здійснювати польоти з використанням системи глобального позиціонування».
Як повідомляло EADaily, російська авіація за допомогою систем РЕБ завадила турецькому винищувачу F-16 збити сирійський винищувач-бомбардувальник Су-22 в небі над провінцією Ідліб. Інцидент стався 4 березня 2019 р. Піти від турецької ракети бойовій машині ВВС Сирії допомогли російські літаки розвідки, оснащені комплексом постановки перешкод Іл-22ПП «Порубник».
Однак під час останнього загострення бойових дій на півночі Сирії російським засобам РЕБ довелося зіткнутися з гідним противником – турецькими ударними безпілотниками. В ході короткої, але запеклої ескалації конфлікту Анкара завдала ряд відчутних ударів по підрозділах сирійської армії, в тому числі з масованим використанням ударних безпілотних літальних апаратів. Це дозволило турецьким ЗМІ заговорити про «нову військову доктрину» Анкари. Було заявлено, що системи радіоелектронної боротьби Туреччини зіграли «життєво важливу роль», дозволивши безпілотникам знищити сирійські системи ППО, незважаючи на закриття російським угрупованням і урядовими військами Сирії повітряного простору над Ідлібом. За словами міністра оборони Туреччини Хулуси Акара, тільки за одну ніч армія обстріляла понад 200 цілей, знищивши п’ять вертольотів, 23 танки, 23 артилерійські знаряддя, зенітні ракетні комплекси «Бук» і «Панцир», а також 309 солдат сирійських військ. В атаці брали участь найсучасніші оперативно-тактичні безпілотники Bayraktar TB2 і багатоцільові TAI Anka. Саме їх масоване застосування забезпечило небачений успіх турецької армії. Машини не тільки давали цілевказання штабам, але і самостійно громили техніку противника. За словами турецьких військових, їм вдалося знищити вісім зенітних ракетно-гарматних комплексів (ЗРПК) «Панцир-С1» сирійської армії. Пізніше росіяни заявили, що з чотирьох подібних комплексів, які дійсно знаходилися в Ідлібі, два пошкоджені. За словами вже російського Міноборони, вони відправлені на ремонт. Російська відповідь також виявилася вельми вражаючою. Зокрема, Росія задіяла відразу два комплексу радіоелектронної боротьби (РЕБ) «Красуха-2» і «Красуха-4».
Отже, про що йдеться? Саме про протистояння новітніх технологій, де вагомими чинниками перемоги стають як технологічність і сучасність розробок, так і навчання, навички, вишкіл персоналу. Спробуємо розглянути засоби РЕБ противника України.
1РЛ257 «Красуха-4» – російська система радіоелектронної боротьби, призначена для постановки активних перешкод и протидії бортовим радарам ударної, розвідувальної и безпілотної авіації. Роботи над створенням нової системи РЕБ розпочались у НДІ «Градієнт» в 1994 р., серійне виробництво систем розпочато в 2011 р. У подальшому виробництвом та вдосконаленням займався концерн «Радіоелектронні технології» (КРЕТ). Показово, що тактико-технічні характеристики комплексу засекречені. З відкритих джерел відомо, що комплекс РЕБ «Красуха-4» здатний «глушити» не тільки сигнал РЛС, але й канали керування безпілотними літальними апаратами. Діє на відстані до 300 км. З 2014 р. у неодноразово повідомлялось про використання Росією цих систем на українському Донбасі.
Відомо, що комплекс «Красуха-2» монтується на чотиривісних шасі БАЗ-6910-022, «Красуха-4» – на чотиривісних шасі заводу КамАЗ. Інформація, що дозволяє скласти докладний список відмінностей між комплексами, також засекречена. За словами генерального директора Брянського електромеханічного заводу Федора Дмитрука, до складу комплексу «Красуха-2» входять три машини зі спеціальним обладнанням, а до складу «Красуха-4» – дві.
Згідно з російськими військовими джерелами, розгортання в Сирійській арабській республіці цих систем РЕБ дозволило сирійській армії ефективно боротися з турецькою безпілотною авіацією в небі над Великим Ідлібом (провінції Ідліб і Хама, частини провінцій Алеппо і Латакії). Зокрема, згідно із заявами російських джерел, за допомогою «Красухи» та інших засобів виявлення і придушення повітряних цілей противника, розміщених на літаку комплексної розвідки Ту-214Р, засобам ППО Сирії вдалося знищити з початку року близько 20 турецьких дронів. Анкара підтвердила поразку 12 апаратів. Яких саме — невідомо. Правда десь посередині, оскільки сторони будь-якого військового конфлікту завжди вдаються до фальсифікацій та викривлення інформації у повідомленнях про досягнення або втрати. Але якщо врахувати, що безпілотники типу TAI Anka з’явилися на озброєнні в 2018 році і в даний час на озброєнні турецької армії їх близько 30 штук, то втрати такої техніки відчутні. Тим більше, що ці машини ще й є експортним товаром турецького ОПК. Для України досвід їх бойового застосування особливо важливий – наша країна закупила комплекси Bayraktar TB2 на суму в десятки мільйонів доларів. У січні минулого року тодішній президент Петро Порошенко заявив, що підписав угоду про закупівлю 12 ударних безпілотників цього типу.
Незважаючи на високі втрати, понесені в ході бойових дій турецькими ударними дронами, зіткнення в Ідлібі в черговий раз слугує для РФ підтвердженням і без того вже засвоєної у Москві істини – необхідно приділяти максимум уваги засобам боротьби з безпілотними авіаційними комплексами (БАК), та приділяти особливу увагу розробками РЕБ. Вже набутий досвід у ході атак дронів на базу російських ВКС Хмеймім в Сирії, і успішні масовані удари по об’єктах нафтової індустрії Саудівської Аравії восени 2019 р. також стимулювали посилення уваги до цього вектору у російському ОПК. Розповісти про всі новітні засоби РЕБ, що випускаються на російських підприємствах, в рамках цієї статті не представляється можливим через їх різноманіття, тому зупинимося на найбільш відомих зразках.
У розвиток згаданих вище комплексів «Красуха» концерном «Радіоелектронні технології» (КРЕТ) створений новий комплекс РЕБ «Дивноморье-У», про який поки дуже мало інформації. Згідно з даними з відкритих джерел, він повинен буде замінити комплекси «Москва-1», «Красуха-2» і «Красуха-4», тобто буде працювати і як засіб радіоелектронної розвідки повітряного простору, і як засіб радіоелектронного придушення РЛС літальних апаратів противника . Розробкою КРЕТ є і примітний наземний комплекс РЕБ «Мурманск-БН», створений для придушення короткохвильового радіозв’язку противника на великих відстанях. Комплекс веде радіорозвідку, перехоплення сигналів противника і їх придушення по всьому короткохвильовому діапазону на відстанях до 5000 км. У 2017 р. комплекс надійшов на озброєння центру радіоелектронної боротьби (РЕБ) Чорноморського флоту РФ в Криму.
В кінці 2018 року комплекс «Мурманск-БН» надійшов на озброєння в 841-й окремий центр РЕБ Балтійського флоту РФ в Калінінградській області. Також варто відзначити розроблені концерном «Созвездие» комплекси радіоелектронного придушення «Борисоглебск-2» та «Инфауна», що надходять на озброєння російської армії.
Комплекси «Борисоглебск-2» призначені для радіорозвідки і придушення радіозв’язку противника в діапазонах КХ і УКХ, радіонавігаційних систем і систем рухомого супутникового зв’язку. Потужні станції перешкод дозволяють ефективно впливати на різні радіокеровані об’єкти, в тому числі, здійснювати придушення каналів управління безпілотних літальних апаратів і т.д.
Комплекси РБ-531Б «Инфауна» розроблені для радіорозвідки і постановки перешкод засобам радіозв’язку противника в діапазоні УКХ, для захисту від радіокерованих мінно-вибухових пристроїв шляхом установки загороджувальних радіоперешкод і захисту сусідніх машин від прицільного вогню противника постановкою аерозольної завіси.
Новітній засіб РЕБ від концерну «Созвездие», який тільки почав надходити у війська РФ, – комплекс «Палантин». Він також призначений для ведення радіоелектронної розвідки і придушення систем радіозв’язку противника в КХ і УКХ діапазонах. Можливості комплексу дозволяють також позбавити ворога стільникового і транкінгового зв’язку. Важлива особливість «Палантину» – його здатність зв’язувати різні комплекси РЕБ в єдину робочу мережу.
Від державних компаній не відстають і приватники. Воронезьке Науково-впроваджувальне підприємство «ПРОТЕК» виробляє автоматизований наземний комплекс перешкод Р-330М1П «Діабазол». Цей комплекс призначений для радіорозвідки і радіоелектронного придушення засобів рухомого УКХ, стільникового, транкінгового і супутникового зв’язку в діапазоні частот від 100 до 2000 МГц.
До складу комплексу входять різні станції постановки радіоелектронних перешкод, які можуть застосовуватися і автономно. Наприклад, станція Р-330Ж «Житель» забезпечує автоматизоване виявлення, пеленгування та аналіз сигналів джерел радіовипромінювань в робочому діапазоні частот, постановку радіоперешкод абонентським терміналів систем супутникового зв’язку INMARSAT і Iridium, апаратурі споживачів супутникової навігаційної системи GPS і базових станцій стільникової системи зв’язку стандарту GSM.
Ще одна приватна компанія – петербурзький «Спеціальний технологічний центр» (СТЦ) – спеціалізується на випуску в першу чергу радіоконтрольного обладнання і БПЛА лінійки «Орлан». Тому й випущені ним засоби РЕБ пов’язані з даною тематикою підприємства. У сфері радіоконтролю СТЦ створив для військових стаціонарні комплекси РЕБ «Свет-ВСГ» і мобільні комплекси «Свет-КУ». Вони призначені для радіо-, радіотехнічного контролю і захисту інформації від витоку по бездротових каналах зв’язку.
Один з найбільш відомих засобів РЕБ, що випускаються СТЦ, та призначений для боротьби з БПЛА – комплекс РБ-341В «Леер-3». Цей комплекс спеціалізується на радіотехнічній розвідці, і придушенні мереж мобільного стільникового зв’язку стандарту GSM, його особливість полягає у використанні БАК «Орлан-10» в якості носія джерела перешкод. З іншого боку, серед продукції СТЦ є і комплекс, призначений для боротьби з дронами, що здійснюється шляхом радіоелектронного придушення каналів управління і радіонавігації.
Звичайно, цими розробками весь потенціал російської оборонки в сфері РЕБ не вичерпується, але вони досить яскраво демонструють увагу, яка приділяється цьому сектору військовим і політичним керівництвом держави-агресора. Звичайно ж, як і в інших сферах, обсяг фінансування і кількість одиниць продукції, що випускається та надходить на озброєння ЗС України та Росії не варто навіть порівнювати. Однак у такій високотехнологічній сфері, як РЕБ, часто є можливості для асиметричного протистояння – випередження супротивника за якісними, а не кількісними показниками. Чим же може відповідай російському Голіафу український Давид?
Українська РЕБ-відповідь
На щастя, в Україні після розпаду СРСР і тривалого періоду занепаду оборонно-промислового комплексу, не тільки збереглися, а й продовжували розвиватися кілька підприємств – як державних, так і приватних – продукція яких займає гідне місце на світовому ринку засобів РЕБ, і дозволяє підвищувати боєздатність збройних сил України в області радіоелектронної боротьби. Оцінити можливості українського ОПК на цьому найважливішому напрямі можна на прикладі одного з приватних підприємств, які продовжують і розвивають накопичений в СРСР досвід, і давно отримали визнання як у вітчизняних, так і у зарубіжних замовників. Одним з таких флагманів галузі є київська холдингова компанія «Укрспецтехніка». ВАТ «ХК «Укрспецтехніка» працює в Україні з 1989 року. Спеціалізація компанії включає, в тому числі, розробку, виробництво і модернізацію озброєння та військової техніки, і зокрема: радіолокаційних комплексів виявлення повітряних, наземних і надводних цілей; автоматизованих систем управління військами, розвідкою, зброєю для ВВС, ППО, ВМФ, поліції і прикордонників; технічних засобів захисту інформації. З 2017 р. компанія входить до складу «Ліги оборонних підприємств України», яка об’єднує понад 60 приватних підприємств української оборонної промисловості.
Агресія Росії та розгорнута на сході війна проти України дозволила активізувати виробництво і пошук нових технологічних рішень у цій сфері. Низка розробок «Укрспецтехніки» вже виробляється серійно, перебуває на озброєнні ЗСУ, а також постачається за кордон. Але, окрім вже запущених у серію зразків, підприємство розробляє цілий ряд новинок, які не мають аналогів на українському, а іноді і на світовому ринку озброєнь.
Одним з таких перспективних виробів є мобільний комплекс боротьби з широким спектром БАК «Полонез». Розроблений ХК «Укрспецтехніка», Він призначений для зниження ефективності ведення противником повітряної розвідки шляхом нейтралізації використовуваного ним БАК. «В силу нових загроз з боку безпілотників, які з’явилися як в ході АТО на Донбасі, так і в інших сучасних конфліктах, ми в ініціативному порядку взялися за розробку мобільного комплексу боротьбі з БАК», – повідомив у 2017 р. заступник генерального директора ХК «Укрспецтехніка» Михайло Прохоренко. «Оскільки ми займаємося розробкою радіолокаційних засобів, і окремо створили постановник перешкод «Анклав», ми вирішили об’єднати ці засоби в єдиний комплекс «Полонез», здатний здійснювати виявлення, ідентифікацію, постановку перешкод окремо навігаційним каналам і каналам управління, телеметрії безпілотних авіаційних комплексів (БПЛА), і видавати цілевказівки комплексам, що здійснюють ураження».
Одним з елементів комплексу «Полонез» став комплекс радіоперешкод «Анклав», також розроблений фахівцями ХК «Укрспецтехніки». Цей виріб виконує функції постановки перешкод навігаційним приймачам GPS/ГЛОНАСС, каналам управління і телеметрії. У 2015 р. була проведена дослідна експлуатація «Анклаву» в зоні АТО. «Коли ми приїхали в район зони АТО, де повинні були працювати, то за даними розвідки було зафіксовано близько 7-8 випадків появи БПЛА НА день», – повідомив за підсумками випробувань Михайло Прохоренко. «Після застосування «Анклаву» безпілотники були зафіксовані в 30-кілометровій зоні, тобто в зоні дії нашого виробу. Простежується прямий взаємозв’язок – якщо в секторі застосовуються наші вироби, то в цьому ж секторі фіксуються випадки падіння БПЛА. За даними нашої розвідки відомо, що противник стурбований застосування нашою стороною засобів придушення, а інтенсивність польотів БПЛА в районі застосування «Анклаву » значно зменшилась».
Існує і «міська» версія «Анклаву» під назвою «Анклав-Малюк». Комплекс «Анклав-Малюк» має обмежену дальність дії, і це основна його відмінність від базового виробу «Анклав». За рахунок зменшення габаритів і потужності випромінювання, було збільшено час автономності роботи до 6 годин на безперервному режимі. «Анклав-Малюк» розрахований для використання в міських умовах, він може легко переноситися однією людиною в рюкзаку. Використовується для запобігання несанкціонованого застосування БПЛА при великому скупченні людей. Також його можна ефективно використовувати при супроводі VIP-персон, проведенні масових заходів в межах міста і т.д. «Анклав-Малюк» повністю випробуваний і готовий до серійного виробництва. Для України це справді унікальна розробка – мобільна, портативна, ніхто такий виріб раніше не використав.
За словами представників «Укрспецтехніки», державні підприємства не працюють в цьому напрямку і не створюють конкуренцію «Анклаву». У той же час, певна кількість іноземних держав зацікавлена у подібних виробах. У компанії вважають, що такі вироби повинні бути на озброєнні не тільки підрозділів ЗС України, які перебувають у безпосередньому контакті з ворогом, але і в районах зосередження військової техніки, танкових і артилерійських підрозділів, складів і арсеналів зі зброєю, нафтосховищ і аеродромів. Також розглядаються перспективи використання комплексу «Анклав» Повітряними силами України, з метою захисту підрозділів ЗРВ і РТВ від ударних і розвідувальних засобів ворога. Крім того, комплекс «Анклав» може знайти застосування і у ВМСУ – крім боротьби з БПЛА, він може використовуватися проти наведення високоточної зброї, такої як крилаті ракети з навігаційними приймачами. Таким чином, комплекс «Анклав» має широкий спектр застосування, а його ефективність використання в боротьбі з БПЛА багаторазово підтверджена практичним застосуванням в зоні АТО.
Іншою інноваційною розробкою київської компанії «Укрспецтехніка» стала перша вітчизняна портативна зброя для протидії безпілотним літальним апаратам – радіоелектронна рушниця для боротьби з комерційними БПЛА. За словами Михайла Прохоренко, рушниця призначена для боротьби з комерційними, доступними моделями БПЛА, які, головним чином, і застосовуються в бойових діях «гібридної війни», а також для здійснення різного роду диверсій і терористичних актів. «Як показав досвід останніх конфліктів – не тільки в Україні, але і сирійського, і іракського – саме найпростіші масові та дешеві безпілотні літальні апарати різних типів найбільш широко застосовуються в сучасних локальних війнах. І цілком природно, що виник світовий тренд розробки мобільних, і простих в експлуатації засобів боротьби для їх придушення», – вважає представник менеджменту «Укрспецтехніки».
«Рушниця може застосовуватися безпосередньо на передньому краї у зоні бойових дій, а також, наприклад, для супроводу армійських колон, оскільки невелика вага і можливість автономної роботи до восьми годин дозволяють транспортувати засіб на автомобілях, бронетехніці, або на квадроциклах, які ми бачимо як основний транспортний засіб для особового складу з подібним озброєнням», – поінформував Прохоренко про можливості застосування засобу РЕБ. «Іншою сферою для найширшого застосування може стати цивільний ринок – захист різного роду об’єктів, масових заходів, супровід кортежів. Рушниця пройшла заводські випробування, дальність протидії БПЛА – до двох кілометрів, тобто відстань прямої видимості. Принцип дії – постановка перешкод навігаційним каналам. Відмінною особливістю нашого вироби є можливість постановки купола над об’єктом радіусом до 5 км, яку надають кругові антени, що входять в комплекс», – повідомив заступник директора ХК «Укрспецтехніка», підкресливши, що при створенні рушниці не використовувалися російські комплектуючі. За даними розробника, радіус дії портативної системи РЕБ – до 5 км, працює в автономному режимі вісім годин. Зарубіжні аналоги на сьогоднішній день розроблені в США, Туреччині, Польщі, РФ.
Іншою розробкою компанії, яка заслуговує на пильну увагу вітчизняних і зарубіжних замовників, став контрбатарейний радар «Бісквіт-КБ», представлений «Укрспецтехнікою» у 2019 р. За словами вітчизняних зброярів, їх розробка не має аналогів на пострадянському просторі, а також не поступається, а за рядом параметрів перевершує закордонні контрбатарейні РЛС. Зокрема, РЛС «Бісквіт-КБ», розроблена київською холдинговою компанією «Укрспецтехніка», призначена для радіолокаційної розвідки позицій мінометів, реактивних систем залпового вогню, артилерії великого калібру і автоматизованої передачі радіолокаційних даних по каналах зв’язку на перспективні автоматизовані системи.
Потреба ЗСУ у подібних системах, за словами розробників, становить десятки одиниць. Радар «Бісквіт», який був вперше представлений на виставці «Зброя та безпека-2019», за своїми характеристиками є аналогом американських радарів ANTPQ-48,49, які перебувають на озброєнні ЗСУ і прекрасно зарекомендували себе у війні. Однак на відміну від американських радарів, в яких перед поставкою в Україну «обрізали» функцію коригування вогню артилерії, у «Бісквіті» програмне забезпечення своє, і ефективність бойового застосування може бути значно вище.
Крім самої станції, ХК «Укрспецтехніка» створює імітатори подібних радарів. Виявити контрбатарейну РЛС досить легко, і за допомогою імітатора, що працює в тому ж діапазоні, можна заплутати противника, не дозволивши йому визначити місце роботи справжнього радара. Деякі вироби «Укрспецтехніки» добре знайомі і вітчизняним, і закордонним замовникам ще з довоєнних часів, після 2014 р. зазнали значного апгрейдингу і були вдосконалені. Зокрема, мова про РЛС П-18 «Малахіт», яка отримала швидкорозгортаєму антену. Компанія представила новинку на ХV Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека-2018». «Нам вдалося зберегти конфігурацію антени «Малахіту», яка, в свою чергу, натхненна конструкцією П-18 – оскільки дана антена має прекрасні характеристиками, свого часу була відмінно прорахована, і не потребує допрацювань», – повідомила тоді в інтерв’ю інформагентству «Оборонно-промисловий кур’єр» голова правління АТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка» Віра Кошова.
Конструкція, яка була представлена на виставці «Зброя та безпека-2018», сьогодні вже має дещо інший вигляд: зокрема, якщо раніше швидкість розгортання була 15-17 хвилин, тепер фахівцям «Укрспецтехніки» вдалося прискорити її до семи хвилин. Цей параметр дуже важливий для операторів, адже він покращує мобільність РЛС. Цього вдалося домогтися за рахунок впровадження пневматики.
З інших новинок слід виділити радіолокаційний вимірювач швидкості польоту снаряда РВШ, створений підприємством в 2019 р. Пристрій призначений для вимірювання початкової швидкості снаряда різного калібру на виході зі ствола гармати. Вимірювач може бути розміщений двома способами – як на тринозі, так і на САУ або танках – і може бути інтегрований в системи артилерійського вогню. За словами розробників, ЗСУ вимагають мінімум сотні подібних приладів. Сьогодні вітчизняні збройні сили використовують застарілі зразки подібної техніки на кшталт АБС (артилерійські балістичні станції), або взагалі користуються секундомірами. За винятком елементної бази, всі комплектуючі РВШ українського виробництва, що дозволяє пристрою компанії «Укрспетцехніка» значно вигравати в ціні в порівнянні з розробками фактичного монополісту на ринку подібних радарів – датської компанії Weibel.
Таким чином, на одному тільки прикладі «Укрспецтехніки» можна констатувати факт – Україні під силу випускати конкурентні засоби РЕБ, які не поступаються, а десь і перевершують іноземні – в тому числі російські – аналоги. Але що ж сьогодні може дати Україні перевагу над агресивним сусідом, чиї розробки по праву займають місце одних з найбільш передових у світі, а фінансові та виробничі можливості є одними з найпотужніших на планеті? Фахівці «Укрспецтехніки» вважають, що таким фактором може стати якість. За словами Михайла Прохоренка, твердження про якісну перевагу військової техніки російського виробництва над українською, які часто зустрічаються в пресі, є необґрунтованими. Свою думку Прохоренко підтвердив конкретним прикладом – порівнянням однієї розробки за одним показником якості. «Однією з основних вимог не тільки Міноборони України, а й іноземного замовника є якість виробу. При цьому найважливішим фактором у досягненні високої якості є військове представництво, яке виступає ключовою сполучною ланкою між органами управління, і підприємствами промисловості. Показники якості озброєння та військової техніки (ОВТ) оцінюються в процесі державних випробувань, де аналізуються технічні та експлуатаційні характеристики виробів, а також інші їх властивості, – вважає Прохоренко. – Підтвердженням якості ОВТ є, звичайно ж, його експлуатація та застосування за призначенням в різних погодних і бойових умовах, не передбачених і виходять за рамки програми проведення різного роду випробувань. По суті, під якістю виробу мається на увазі сукупність властивостей, необхідних для застосування виробу за призначенням. Формування якості починається з технічного завдання, коригується при розробці і виготовленні, в кінцевому рахунку відбивається в технічній та експлуатаційній документації. Одним з показників якості є надійність. Це здатність виробу, або його складових частин, тривалий час зберігати можливість експлуатації без істотного погіршення тактико-технічних характеристик. Надійність характеризується такими показниками, як напрацювання на відмову, середній час відновлення та інші. Такі показники ґрунтуються на обліку відмов під час експлуатації. В останні роки значно зросли показники надійності ОВТ, і для цього є об’єктивні причини – перш за все, використання сучасної елементної бази світових виробників, застосування в програмному забезпеченні міжнародних протоколів, і так далі.
Все це повною мірою стосується і нашої розробки – радіолокаційної станції П-18 «Малахіт». Це цифрова перешкодозахищенаі станція, призначена для виявлення повітряних і надводних об’єктів на великій відстані. Процес обробки і видачі цілевказівок відбувається в автоматичному режимі. Не будемо порівнювати можливості і ТТХ сучасної станції «Малахіт» з її радянської попередницею – порівняння буде не на користь останньої. Досить сказати, що надійність старої «П-18» становила лише 140 годин. У 2005-2013 рр. російським ВАТ «НВО «ЛЕМЗ» і ВАТ «НИТЕЛ» була розроблена модернізована РЛС П-18-2, в якій використовується цифрова обробка даних. У цій версії станції показник надійності – середній час напрацювання на відмову – становить 800 годин. За цим показником недалеко пішли і інші підприємства країн СНД і Балтії, які виконували модернізацію П-18. Наприклад, Білорусь, де науково-виробничим унітарним підприємством «Тетраедр» був розроблений модернізований варіант радіолокаційної станції TRS-2D, або Казахстан з модернізацією П-18 від СКТБ «Граніт», а також Литва, де компанією LiTak-Tak була створена РЛС P-18ML. Все, чого змогли домогтися наші колеги в збільшенні надійності своїх станцій – це середній час напрацювання на відмову 1000 годин. Що стосується цього показника у РЛС «Малахіт» від ХК «Укрспецтехніка», то він становить 2000 годин. Різниця очевидна. Але і це далеко не межа. За роки війни з Російською Федерацією РЛС «Малахіт» стала основною і наймасовішою в Військово-повітряних силах ЗС України. Досвід експлуатації цієї станції показали високу якість і надійність роботи. За даними військових, є станції з показником надійності в 20000 годин і більше. Таким показниками позаздрять не тільки підприємства СНД, але і відомі зарубіжні метри військової промисловості, постачальники ОВТ для країн блоку НАТО.
І це лише один приклад – виріб одного підприємства, один критерій оцінки. Продукція українських підприємств високо оцінюється міжнародними фахівцями ринку озброєнь. Україна була, є і буде виробником якісного високотехнологічного озброєння. А якість російських виробів, при всіх їх перевагах, в останні роки знижується через складність доступу до якісної елементної бази світових виробників через західних санкцій», – підсумовує Прохоренко. Таким чином, саме якість продукції сьогодні може стати козирем українських виробників, який дозволить не тільки змінити баланс сил в російсько-українському протистоянні, але і потіснити росіян з зарубіжних ринків.
Дмитро Козлов,
заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР), директор інформаційного агентства «Оборонно-промисловий кур’єр»