Науково-виробнича корпорація «Клівер» є здійснює виробництво високотехнологічної продукції, зокрема, обладнання та технології вирощування монокристалів, виробництво лужних акумуляторів військового та цивільного призначення, виробництво мінно-торпедного озброєння та акустичних систем обзору підводного простору. Компанія вже продемонструвала високий потенціал та досвід кваліфікованих фахівців в галузях гідроакустики та інформаційних технологій на рівні, який відповідає міжнародним стандартам. Досвід виконання договорів щодо ремонту та модернізації морського озброєння, розробки та виготовлення сучасних тренажерів засвідчив нас одним з найнадійніших постачальників послуг для ВМС України. У 2020 році НВК «Клівер» виконувала державні контракти з ремонту та модернізації морського озброєння – це міни та торпеди, що стоять на озброєнні ВМС України. Другим важливим напрямком є подальший розвиток гідроакустичних систем висвітлення підводної обстановки та систем виявлення підводно-диверсійних сил та засобів.

Директор приватної Науково-виробничої корпорації «Клівер» Оксана Врублевська

Редакція ІА ОПК поспілкувалася із директором приватної Науково-виробничої корпорації «Клівер» Оксаною Врублевською, яка нині представляє не тільки підприємство, а й цілу групу компаній кораблебудування України. З 2021 року вона обрана головою Військово-морського підкластеру, що організаційно входить до ГС «Морський кластер України» та об’єднує півтора десятки приватних і державний підприємств.

Яка мета Військово-морського підкластеру, на що розраховують підприємства-учасники, якщо казати про глобальний вимір?

Відповім коротко – те, що ми спільно сформували в межах нашого об’єднання. Отже, ми передусім прагнемо сильної державної політики з морської безпеки. Таким чином, місія Військово-морського підкластеру – нарощування військово-морського потенціалу України з метою ліквідації або суттєвого зниження рівня загроз з морського напрямку, захисту та просування національних інтересів на морі. Конкретна ціль на сьогодні – створення координуючого органу з морської політики. Це необхідно в тому числі й тому, щоб відстоювати інтереси підприємств галузі.

Якщо дивитися в майбутнє, то на які контракти може розраховувати Військово-морський підкластер України в інтересах ВМСУ?

Ми почали активну діяльність з просуванням спроможностей українського кораблебудування у створенні національного корвету. Крім того, ми доклали багато зусиль для того, щоб кожне підприємство, яке було зазначене у державній цільовій програмі зі створення національного корвету ще у 2012 році підтвердило свою спроможність. Також ми написали декілька документів в державні органи, і дуже сподівалися, що нас почують, а програма зі створення корвету дасть роботу підприємствам. Наразі керівництвом держави прийнято рішення про закупівлю корветів у Туреччині. В свою чергу, вітчизняному кораблебудуванню обіцяли роль локального партнера у будівництві цих корветів. Національна кораблебудівна галузь України могла б забезпечити ці корвети силовими установками, засобами гідроакустики, системами підводного, зокрема, мінно-торпедного озброєння, корабельними радіолокаційними станціями та ще безліччю сучасної продукції, яку можуть запропонувати українські підприємства. Дуже важливо, щоб країна не була критично залежною від інших держав у питанні отримання та використання озброєння.

Комплекс моніторингу надвожного простору «Джура»

Якщо брати сьогоднішню ситуацію із замовленнями і те, що обіцяють представники і Туреччини і Великобританії про часткову локалізацію виробництва, наскільки ви до цього ставитесь серйозно? Чи дійсно вони готові, щоб українські підприємства взяли в цьому участь?

Пару тижнів тому, я в Туреччині відвідала компанію, яка буде постачати корвети в Україну з метою дізнатися більше про ймовірну участь українських підприємств у локалізації виробництва. Хочу сказати, що я дуже здивувала турецьку сторону своїм питанням щодо локалізації. Вони поки що не планують ніякої локалізації. Поки така ідея не доведена до свідомості постачальника корветів.

З іншого боку, якщо буде державна політика і правильна комунікація з постачальником корветів, як мінімум, на рівні Міністерства оборони, то вітчизняна промисловість на сто відсотків готова долучитися до локалізації виробництва цих корветів, починаючи із корпусних робіт і закінчуючи постачанням систем управління озброєнням корабля.

Коли почав працювати Військово-морський підкластер, то були наміри створення кораблебудівної програми і створення структур, які б наблизили українське кораблебудування до натівського зразку. Як з цим складається ситуація? 

Ми як група ідейних однодумців, які вірять у можливості вітчизняного кораблебудування зрозуміли, що нам треба об’єднуватися у спілку. Ми познайомилися з «Морським кластером України», а кластеризація промисловості наразі – це світова тенденція. Тому ми долучилися до роботи з цією громадською організацією у якості відокремленого підкластеру, що надає нам можливість об’єднати зусилля у лобіюванні інтересів українського кораблебудування. Ключовою місією ми бачимо створення національної цільової державної програми кораблебудування, і відповідно, Експертного центру із морської безпеки, який міг би на всіх рівнях об’єднувати і координувати зусилля всіх міністерств до створення такої програми, тому що  це дуже серйозний документ. Він не може бути замінений на Стратегію розвитку Військово-морських сил. Зокрема й тому, що рівень Міністерства оборони недостатній для забезпечення  безпеки морського напрямку для усієї країни. Для того, щоб успішно ми могли б створювати національний військовий флот, забезпечувати достатньою інформацією для функціонування сил морської охорони, а це не тільки Міноборони, а й Міністерство інфраструктури, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство енергетики – повинні об’єднати зусилля для того, щоб побудувати надійну систему охорони морського узбережжя України від дуже реального зазіхання противника на наші морські акваторії та узбережжя.

Чи плануєте розширювати кількість учасників підкластеру?

Наразі нараховуємо близько 15 підприємств-учасників Військово-морського підкластеру. Ці підприємства традиційно беруть участь у створенні систем озброєння і компонентів для кораблебудування України, а також ті підприємства, що долучилися протягом останніх дев’яти років, коли була створена перша кооперація з виробництва корвету. До речі, кооперація, що створилася в 2012 році вже розширилась. Підприємства не стоять на місці. Крім того, з’являються нові приватні підприємства. Йде розвиток, розвиваються нових технологій та з’являються нові пропозиції.

Сьогодні тривають дискусії щодо добудови українського корвету, але, можливо,  у іншому вигляді, наприклад, як фрегату. Як ви бачите цей проект?

Я вважаю, що нічого не має лежати без діла. Ми витратили великі кошти та зусилля – залишилося, за оцінками фахівців, близько 8 млрд грн. За великим рахунком, особливо, коли йдеться про потенціал кораблебудування, це не такі вже великі гроші. Цей проект повинен слугувати державі. Наразі на складах Військово-морських сил знаходяться складові частини цього колишнього корвету – майбутнього фрегату, які можуть бути використані для добудови нового корабля. Я вважаю, що це правильне, хазяйське рішення, яке економічно обґрунтоване. А головне, що це рішення спирається на абсолютну спроможність української промисловості добудувати цей корабель.