На думку члена правління Українського інституту досліджень безпеки Сергія Згурця, нова влада повинна найближчим часом забезпечити законодавчу базу для того, щоб запустити процес змін у сфері ОПК.
Про це повідомляє «Лівий берег» 21 серпня ц.р., посилаючись на заяву члена Правління Українського інституту безпекових досліджень Сергія Згурця під час круглого столу “Ключові аспекти реформи ОПК в Україні” в Інституті Горшеніна.
«Щоб змінити стан речей, є розроблений пакет законів, про який уже не раз ішлося. Якщо говорити про реструктуризації “Укроборонпрому”, то ми не можемо здійснити це так, щоб усі проблеми передати наступному інвестору. Ми повинні провести домашню роботу, щоб вичистити ці «авгієві стайні». Ми розраховуємо, що найближчим часом пакет законів, який передбачає ці речі, буде прийнятий новою політичною владою. Ба більше — будуть мінімізовані ризики взаємовідносин між «Укроборонпромом» і Міноборони, оскільки в пакеті цих законів є ключові моменти конфлікту інтересів. Якщо «Укроборонпром» вважає, що він повинен бути замовником оборонної продукції, то Міноборони вважає, що замовниками повинні бути окремі підприємства. Закон про реструктуризацію оборонних підприємств, про спільні підприємства — їх просто немає. У нас за весь час не було жодного спільного підприємства саме через відсутність законодавчої бази. Загалом зараз більш гостро стоїть питання не корупції, а побудови системи і ефективних механізмів взаємодії», — підкреслив Сергій Згурець.
За словами експерта, на сьогодні з 98 підприємств, що входять до складу «Укроборонпрому», тільки 54 є прибутковими, а інші — збитковими. Фактично ці збиткові підприємства не задіяні в процесі виготовлення продукції і саме вони показують загальну картину всієї оборонної промисловості.
«При цьому там працює близько 60 тисяч співробітників. Оборонних підприємств у нас близько 100, на них працює близько 15 тисяч особового складу, які включені в процес виготовлення військової продукції. Але якщо скласти всі цифри, то ми побачимо, що наша оборонна промисловість надзвичайно неефективна, тому що на одного працівника ми маємо виробництво продукції приблизно на 15 тисяч доларів. Тоді як у Росії цей показник становить 50 тисяч доларів, у європейців 30 тисяч доларів на одного працюючого в ОПК, у американців — 500 тисяч доларів. Тобто ми говоримо про те, що перебуваємо в певній внутрішній резервації і починаємо створювати «міфічні замки»», — сказав експерт.