ЧИ ЗАГРОЖУЄ УКРАЇНІ МОЛДОВСЬКИЙ СЦЕНАРІЙ?

Останні кілька місяців поточного року ознаменувалися низкою подій, які вкотре засвідчили, що в сусідній для України Республіці Молдова (РМ) тривають достатньо складні процеси. Політична боротьба між про-європейськими та проросійськими силами, останнім часом набирає обертів і може перерости в жорстке протистояння з непередбачуваними наслідками, якими врешті може скористатися РФ. І ця ситуація має безпосереднє відношення до безпеки України.

 

Увага української спільноти прикута до Молдови в першу чергу тому, що існує переконання, що російська влада націлена відпрацювати в Молдові плану дій, за яким спробує діяти пізніше в Україні. Він включає в себе три ключові складові: зміна розкладу політичних сил в РМ на власну користь (або силовим, або політичним шляхом через вибори), проросійська переорієнтація держави та закріплення досягнутого через встановлення цілковитого контролю над країною. В результаті успіху таких дій РФ отримає не лише більш надійний для себе плацдарм в Молдові для дестабілізації ситуації в регіоні, а й відпрацьований алгоритм. Звичайно, він буде не дзеркально перекладений на українські реалії, однак ключові його елементи, Москва спробує, в тій чи іншій інтерпретації, реалізувати в Україні. Звісно, прихильники РФ будуть говорити, що «не потрібно демонізувати Росію». Однак з України те що відбувається в Молдові, виглядає саме як чітко сплановані заходи Кремля.

На сьогодні в РМ можна спостерігати реалізацію першого етапу, в рамках якого Росія вже здійснила ряд кроків. Перший крок — перемога проросійського кандидата І.Додона на президентських виборах 2016 року. Це стало наслідком  широкої низки непорозумінь в таборі демократичних про-європейських сил, відсутності глибинних реформ в країні, узурпації влади певними олігархічними колами і врешті корупції, наслідком якої  стала крадіжка майже €1 млрд з бюджету країни.

Наступний крок – вплив через І.Додона на внутрішньополітичну ситуацію в країні. Як результат, на сьогодні спостерігається зростання протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади з однієї сторони та президентом з іншої. Цей процес вже триває і розпочався він взимку 2017 року.

Спочатку президент виступив ініціатором розірвання Угоди з ЄС та визнання Брюсселем нейтрального статусу Молдови. Все це нічим не завершилося, однак створило певний фон для ЗМІ та населення країни.

Надалі, в березні 2017 року, своїм указом він оголосив про проведення консультативного референдуму у вересні 2017 цього ж року. При цьому на загальне обговорення президент виніс чотири питання, деякі з яких, на перший погляд, лежать в компетенції державних інституцій, а не народу. Більшість населення на них відповідали б виключно інтуїтивно, не розуміючи до кінця значну частину деталей та «підводних каменів». Судіть самі: скасування закону про порядок повернення вкраденого мільярда євро з банківської системи; наділення президента додатковими повноваженнями щодо розпуску парламенту і призначення дати дострокових парламентських виборів; скорочення кількості депутатів з 101 до 71; викладання в навчальних закладах країни предмета «Історія Молдови» замість «Історії румунів». В результаті, Конституційний суд РМ 27 липня 2017 року прийняв рішення за яким фактично скасував проведення консультаційного референдуму зазначивши, що він «не відповідає Конституції». Судді відзначили, що на підставі цього референдуму Ігор Додон мав намір внести зміни до Основного закону країни, а це не входить до повноважень президента. Фактично, такого ж висновку дійшла і Венеціанська комісія, яка також винесла негативне рішення щодо запропонованого референдуму.

Пізніше в квітні 2017 року президент підписав рамковий меморандум про співпрацю між Євразійською економічною комісією та РМ, який по-суті став декларативним документом і не мав  практичної реалізації. Однак такі дії мали позитивний вплив на його електорат.

На цих прикладах внутрішньо-інституційне та політичне протистояння в РМ не вичерпується. Відбулося безліч конфронтаційних подій, які лише загострили ситуацію. Так, Ігор Додон виступив проти відкриття Офісу НАТО в Кишиневі, відмовився погоджувати кандидатури кількох послів РМ до деяких країн, не підписав законопроект про святкування 9 травня Дня Європи, а не Дня Перемоги. Також не було знайдено спільної мови у випадку з висилкою російських дипломатів з країни до РФ, з визнанням Д.Рогозіна персоною нон ґрата, із забороною прикордонної служби Молдови на в’їзд в країну депутату Державної думи РФ і групи російських артистів, які прямували до Придністров’я і т.д.

Одним з небагатьох випадків, де було знайдено компроміс, стало внесення змін у виборче законодавство, в результаті чого майбутні вибори до парламенту у 2018 році вже мають пройти за змішаної системою. Фактично, була знайдена спільна мова між Соціалістичною партією І. Додона та їх опонентами – Демократичною партією молдовського олігарха В.Плахотнюка. Це посилило впевненість місцевих експертів в тому, що в країні відбувається певна політична гра про-європейських та проросійських сил, головною метою якої є маніпулювання думкою населення та певне умисне маневрування діючої політичної еліти, незалежно від власних переконань, між Заходом та Росією.

Апогей політичного протистояння в країні випав на кінець серпня 2017 року. Тоді, спікер парламенту Андріан Канду та прем’єр міністр Павел Філіп, які є представниками Демпартії РМ, проігнорували засідання Вищої ради безпеки РМ на чолі з І.Додоном. Свої дії вони пояснили тим, що відповідно до чинного законодавства РМ «президент або Вища Рада безпеки не можуть втручатися у діяльність уряду».  Така відповідь зумовлена тим, що на даному заході серед низки питань президентом було ініційовано обговорення рішення МЗС Молдови, стосовно оголошення віце-прем’єра РФ Дмитра Рогозіна персоною нон грата в країні.

Ще однією подією місяця стало звернення Молдови до ООН з проханням включити питання виведення російських військ (не миротворчого контингенту) з Придністров’я (відповідно до зобов’язань РФ від 1999 року) у порядок денний сесії Генеральної асамблеї ООН. Такі дії жорстко розкритикував І.Додон, назвавши «піар ходом влади».

Одним із останніх прикладів конфронтації стала ситуація навколо участі молдовських військових у навчаннях Rapid Trident-2017, які відбуваються в Україні з 7 по 23 вересня Trident-2017. Президент Республіки Молдова прийняв рішення призупинити постанову Уряду про участь молдавських військових у військових навчаннях в Україні, скориставшись статтею 88  Конституції РМ, яка передбачає право призупиняти «дію актів Уряду, які суперечать законодавству, до прийняття остаточного рішення Конституційним судом» Він вказав, що, згідно з Конституцією, Республіка Молдова є нейтральною державою, а молдавські військовослужбовці, не повинні брати участі у військових навчаннях, що проводяться під егідою будь-якого військового блок.

Такі заяви та дії президента Молдови викликають бурхливу реакцію з боку низки політичних сил та про-європейської громадськості країни. Так, колишній прем’єр-міністр РМ Іон Стурза заявив, що існують певні механізми усунення від влади президента, які можна застосувати, однак з огляду на те, що І.Додон має значну електоральну підтримку населення країни, з ним треба боротися виключно політичними методами — в публічних виступах, в прояві своєї позиції, рішеннями парламенту, тощо. Лідер партії «Дія та Солідарність» Майя Санду взагалі назвала Ігоря Додона «зрадником батьківщини» і звернулася до прокуратури у зв’язку з його державною зрадою на посаді президента. За її словами: «Президент перетворився на васала Володимира Путіна і відкрито діє в інтересах Росії. Активно використовує сумнівні джерела фінансування із-за кордону, для контролю ЗМІ та підтримки свого іміджу. Президент відкрито порушує Конституцію республіки, виступаючи за ідею федералізації Молдови, і в придністровському питанні діє в протиріччі з інтересами своїх громадян. Президент також підтримує ідеї сепаратизму в Гагаузії. Навмисно проводить агресивну політику, щоб порушити відносини з міжнародними партнерами — Євросоюзом, США та Україною. Діє проти державної безпеки Молдови, коли відмовляє в участі військовослужбовцям Національної армії в миротворчих навчаннях».

В цілому, з огляду на вищезазначене, політична ситуація в сусідній державі поступово загострюється. При чому розгойдують її, на думку низки молдавських експертів, політичні сили в середині країни, які розігрують про-російську та про-європейську карти, маніпулюючи не лише на вподобаннях населення, а й на прихильності тієї чи іншої зацікавленої сторони Заходу та Росії.  Однак, така гра може привести до непередбачуваних наслідків. Слід розуміти з ким можна мати справи. Якщо  Європа, яка не зацікавлена мати нестабільний регіон у себе під боком, давно демонструє бажання вирішення всіх існуючих проблемних моментів мирним шляхом, то РФ, яка в поточних умовах переслідує зовсім інші цілі, діє більш жорстко. Отримавши свого часу негативний досвід співпраці з президентом РМ В.Вороніним, Кремль цього разу вже не упустить свій шанс отримати повний контроль над країною і намагатиметься напевно досягти власних цілей. До чого це може призвести цілком зрозуміло, але питання полягає в тому чи хочуть цього громадяни Молдови і, що вони матимуть в результаті таких дій в майбутньому.

Третій крок, виведення населення на вулиці молдовських міст та організація антиурядових протестів, вірогідність яких в сьогоднішніх умовах досить висока. І він цілком може відбутися. Отримавши відмову у проведені консультативного референдуму, І.Додон вирішив піти іншим шляхом і заявив про бажання «провести акції протесту 24 вересня по всій республіці, але не в Кишиневі». За його словами, намічені дії «будуть лише прелюдією до можливого відсторонення влади». «В цей день плануються протести проти влади і Демократичної партії. Ми поки не вирішили, як будуть проходити ці мітинги, на яких планується прийняти резолюції з питань, які пропонувалося винести на референдум. Можливо, мітинги будуть в кожному районі або по регіонах. Протести будуть попередженням владі і я не виключаю, що до кінця року можуть бути скликані в Кишиневі Великі національні зібрання. І тоді президент вийде разом з народом, підпише відповідний Указ — відповідно до волевиявлення громадян», — заявив Додон.

Зважаючи на це виникає низка запитань щодо вдалої реалізації задуманих планів президента та сил, що його підтримують.

По-перше, чи вдасться вивести значні маси населення на вулиці молдавських міст і чи достатньо їх буде для того, щоб вплинути на зміну законодавства країни? Адже якщо говорити про законні підстави, наприклад, перегляду Конституції, то це можна зробити «не менше ніж 200000 громадян Республіки Молдова, які мають право обирати і які представляють не менше половини адміністративно-територіальних одиниць другого рівня країни».

По-друге, чи зможе І.Додон, в рамках ініційованого ним зібрання стати єднальною складовою для молдавського суспільства, здатною збалансувати його настрої і запобігти можливому протистоянню людей на вулицях, та, врешті, утримати ситуацію під контролем?

По-третє, чи є розуміння, що агресивні дії завжди породжують аналогічні дії у відповідь? Адже влада буду протистояти підриву ситуації в країні.

По-четверте,  чи є усвідомлення того, що спровокована вуличними акціями зміна вектору країни на проросійський, в поточних геополітичних умовах, створює передумови для втрати союзників серед своїх безпосередніх сусідів  України та Румунії, а також ЄС загалом? І чи є в такому випадку у президента та його команди конкретний план подальших дій для РМ в нових реаліях?

Очевидним є той факт, що ситуація в Молдові розгойдується і може піти за заздалегідь зрежисованим планом. Однак, наскільки точно  він буде відповідати запланованим дійствам покаже час і бажання зацікавлених сторін всередині країни потрапити у тенета їх режисера.

Звичайно, втрата передбачуваного сусіда, який був на боці європейської та значної частини світової спільноти під час російської агресії проти України, для Києва стане певним викликом. Однак це є викликом і для самих громадян Молдови, які у підсумку можуть бути просто обмануті.

Отже як розвиватимуться події цієї осені покаже час, однак з великою достовірністю можна сказати, що завершення поточного року в Молдові, буде дуже спекотним….

Антон Міхненко,

головний редактор Ukrainian Defense Review

Комментарии