СПЕЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА: ПІД РУМУНСЬКИМ ТЯЖІННЯМ

У вересні 1991 р. у Республіці Молдова був ліквідований Комітет державної безпеки (КДБ)[1], а на його основі створене Міністерство національної безпеки (МНБ). Останнім Головою КДБ і першим міністром нової структури став колишній полковник міліції Анатолій Плугару, звільнений з МВС за участь у Демократичному русі на підтримку перебудови[2]. Як і у багатьох пострадянських країнах нові молдовські спецслужби за інерцією продовжували діяти поза правовим полем. Лише у жовтні 1995 р. парламент Молдови прийняв профільні закони «Про державну безпеку» і «Про органи державної безпеки».

Наприкінці 1999 р. МНБ було реорганізоване у Службу розвідки та безпеки (СРБ) РМ[3]. Хоча реорганізація проходила з «оглядкою» на румунський досвід[4], розвідувальний і контррозвідувальний підрозділи залишилися у складі СРБ. Крім цього, на СРБ покладені завдання захисту конституційного ладу, боротьби з тероризмом, охорони державної таємниці та ведення військової контррозвідки.

На сьогодні систему спеціальних служб РМ складають: СРБ; Департамент розвідки МО; Служба державної охорони і захисту (СДОіЗ); Прикордонна поліція МВС; Митна служба.

Починаючи з 1992 р., головним об’єктом роботи спецслужб Молдови залишається так звана Придністровська Молдавська Республіка (ПМР), а головним противником — Міністерство державної безпеки (МДБ) самопроголошеної держави[5]. Найбільш відомим епізодом цього багаторічного протистояння є справа керівника Тираспольського відділення Народного фронту Молдови та прибічника об’єднання з Румунією Іліє Ілашку. Під час збройного конфлікту у Придністров’ї колишній кадровий офіцер Радянської армії командував розвідувально-диверсійною групою (РДГ) «Бужор». За однією з версій, вона підпорядковувалась МНБ[6], за іншою, —  Ілашку діяв самостійно і ніколи не був співробітником спецслужб РМ, але регулярно, за власною ініціативою, передавав їм певну інформацію[7]. Пізніше виникла ще одна версія про те, що РДГ «Бужор» — провокація МДБ ПМР, яке впровадило у лави місцевих націоналістів свого агента-провокатора. Саме він вчиняв терористичні акти, та не за вказівками з Кишинева, а за завданням придністровських сепаратистів[8].

У червні 1992 р. Ілашку та члени його групи були затримані, а пізніше засуджені судом ПМР. Смертну кару для Ілашку потім замінили на довічне ув’язнення. За час перебування у тюрмі його двічі обирали депутатом парламенту Молдови. У 2000 р. Ілашку прийняв румунське громадянство і був обраний сенатором від націоналістичної партії «Велика Румунія». У 2001 р. на прохання нового президента Молдови Володимира Вороніна його екстрадували на Батьківщину. Вважається, що на видачі Ілашку наполягла Росія, для якої комуніст Воронін міг стати більш тісним союзником, ніж його попередники[9].

Після звільнення Ілашку був нагороджений («за особливі заслуги») найвищими орденами Румунії та Молдови. Незважаючи на те, що у Кишиневі ніколи не підтверджували його зв’язків зі спецслужбами, у румунськомовній версії «Вікіпедії» говориться про Ілашку як «командира загону спеціального призначення МНБ РМ»[10].

У січні 2003 р. МДБ ПМР оприлюднило інформацію, яка виявилася неприємною несподіванкою для СРБ Молдови. Протягом семи років придністровська контррозвідка проводила оперативну гру з молдовською спецслужбою, де були впевнені, що мають особливо цінного агента у Тирасполі, в оточенні самого міністра державної безпеки. Агентові, крім збору інформації про діяльність міністерства (зокрема, про виїзди його керівництва в Україну), відпрацьовувалися завдання щодо підготовки державного перевороту в ПМР та фізичного усунення Володимира Антюфєєва, який очолював МДБ Придністров’я.

Майор Олег Осадчук після отримання цих завдань відразу доповідав про них у своєму рідному відомстві, і до Кишинева постійно надходила добре підготовлена дезінформація[11]. Як тут не пригадати слова з відомої пісні Володимира Висоцького «Пародия на плохой детектив»: «Враг не ведал, дурачина: тот, кому всё поручил он, был чекист, майор разведки и прекрасный семьянин».

Зоною особливої уваги сепаратистська ПМР є не тільки для СРБ Молдови. Так, у березні 2012 р. відбулися молдовсько-румунські консультації делегацій військових спецслужб двох країн, на яких обговорювались ситуація у Придністров’ї та перспективи подальшого співробітництва. Зважаючи на фігуру керівника Департаменту розвідки МО РМ полковника В’ячеслава Герваса, випускника зенітно-артилерійського училища у м. Сібіу (Румунія), таке співробітництво має бути плідним[12].

Бунтівний регіон понад Дністром інколи стає «яблуком розбрату» між Україною та Молдовою. У квітні 2012 р. (тринадцятого числа, у п’ятницю!) в Одесі, у приватній квартирі оперативниками СБУ за підозрою в шпигунській діяльності був затриманий громадянин РМ Семен Нікулін[13]. Затримання відбувалося, як говориться, у кращих традиціях жанру. Процес передачі іноземцеві документів таємного характеру фіксувався на приховану відеокамеру. Господар квартири – співробітник одного з державних органів України отримав ці документи у Місії ЄС з надання прикордонної допомоги Україні і Молдові (EUBAМ). Він потрапив у поле зору СБУ як особа причетна до витоку таємної інформації, тому контррозвідникам не довелось довго «умовляти» чиновника провести контрольовану зустріч з Нікуліним.

За твердженнями деяких ЗМІ, іноземний громадянин начебто збирав для СРБ Молдови дані про рух вантажів з території України через придністровську ділянку українсько-молдовського кордону, оскільки Кишинів не довіряв офіційній інформації, що надходила з Києва. У свою чергу, газета «Сегодня», посилаючись на власне джерело в СБУ, повідомляла, що молдованин відслідковував потік контрабанди зброї з Росії через Україну до невизнаної ПМР. Реакція сусідньої країни на ситуацію з Нікуліним була прогнозованою. Місцева преса назвала це провокацією, а СРБ оприлюднила заяву наступного змісту: «Затриманий у квітні в Одесі Службою безпеки України громадянин Молдови Семен Нікулін не був залучений до будь-якої діяльності, пов’язаної зі Службою розвідки та безпеки РМ»[14].

Хоча до подібних заяв прийнято ставитися з недовірою, та цього разу СРБ не покривила душею. Аналіз біографії іноземця дає усі підстави стверджувати, що він працював на військову розвідку. Отож, Семен Нікулін народився у 1974 р. у Кишиневі. У 1992-1996 рр. навчався в Одеському інституті Сухопутних військ. Після його закінчення протягом року він прослужив в українській армії (причому, у військовій розвідці!), а у 1997 р.  подав рапорт на звільнення, нібито через конфлікт з начальством. Повернувшись до Молдови, поновлюється на військовій службі у Департаменті розвідки МО РМ. У 2002-2003 рр. Нікулін — начальник розвідки  2-ї  піхотної моторизованої бригади імені Стефана Великого.

У 2003 р. він знову звільняється з армії (на цей раз — з молдовської), мотивуючи звільнення низькою зарплатою. Нове місце роботи йому допомогли знайти колишні (чи не колишні?) колеги по розвідці. Нікулін, не маючи  фахової освіти, стає журналістом державного інформагентства «Moldpres», де спеціалізується на придністровській проблематиці. У 2004-2007 рр. він працює оглядачем газети «Независимая Молдова». Ймовірно, за змістовні статті невдовзі отримує наступне військове звання «майор»[15]. Потім на кілька років сліди Нікуліна губляться, а у 2011 р. він вже директор зареєстрованої у Кишиневі фірми «SCOF_Consulting R.A.»[16]. Це дає йому можливість часто відвідувати Україну у «бізнесових» справах. На момент затримання в Одесі Семен Нікулін мав документи співробітника прес-центру Об’єднаної контрольної комісії[17].

Фінал цієї історії виявився досить несподіваним. Спійманому на «гарячому» громадянину Молдови, згідно із санкцією ч. 1 ст. 114 Кримінального кодексу України («шпигунство»), «світило» від восьми до п’ятнадцяти років позбавлення волі. Разом з тим, у лютому 2013 р. він був засуджений лише до одного року, а через два місяці звільнений, оскільки майже весь термін відсидів у СІЗО. Судячи з усього, таке поблажливе ставлення до Нікуліна – результат джентльменської угоди між Києвом і Кишиневом. Підтвердженням цього стала заява анонімного офіцера СРБ РМ про те, що Семена Нікуліна судили не за шпигунство, а, навпаки, за викриття агента СБУ у Молдові. І українська контррозвідка, таким чином, звела з ним свої рахунки[18]. Значить, можна припускати, що мав місце класичний обмін розвідниками на кшталт того, який показаний у фільмі Стівена Спілберга «Шпигунський міст».

Віддаючи данину європейським традиціям, молдовський парламент у жовтні 2012 р. затвердив на посаді Директора СРБ кар’єрного дипломата Міхая Балана, який професійну освіту здобував на курсах при МЗС Румунії. Як і кожний новий керівник, Балан вирішив, що спецслужба потребує термінових змін. Він закликав переймати досвід «не лише у КДБ Росії, але й брати приклад з європейських колег: Франції, Великої Британії»[19].

У 2014 р. була прийнята Стратегія інституційної реформи СРБ, розрахована на п’ять років[20]. Про її результати громадськість довідається наступного року. Натомість, єдиною відомою новацією у роботі молдовської спецслужби стала зміна її емблеми. З неї прибрали зображення щита і меча, залишивши тільки зірку з гербом країни. У такий спосіб новий очільник відомства вирішив покінчити з чекістською символікою. Він також має намір змінити назву СРБ, виключивши з неї слово «безпека»[21].

З початком українсько-російського конфлікту Молдова відчула на собі відлуння гібридної війни. На додаток до ПМР на її території мала б з’явитися ще одна псевдокраїна — «Республіка Буджак», до складу якої планувалося включити Гагаузію та частину Одеської області. У листопаді 2015 р. СРБ РМ затримала у Кишиневі колишнього співробітника Федеральної митної служби Росії, котрий разом із групою прибічників-сепаратистів через соціальні мережі проводив агітацію за відторгнення від Молдови і України згаданих територій. Раніше подібною агітацією в Одеській області займалися члени пов’язаної з російськими спецслужбами так званої «Народної ради Бессарабії», але її діяльність була припинена СБУ[22].

Загострення політичного протистояння між гілками влади (особливо після минулорічних президентських виборів) призвело до певних змін у системі спеціальних служб Молдови. У грудні 2016 р. законодавчий орган РМ прийняв законопроект, згідно з яким Глава держави був позбавлений права призначати директора СРБ та координувати діяльність спецслужби. Одночасно у підпорядкування СРБ, яка перейшла під парламентський контроль, передано СДОіЗ та Державну фельд’єгерську службу[23]. На думку колишнього заступника міністра національної безпеки РМ Бориса Гамураря, такі зміни є непродуманими, тому що органами безпеки колективно керувати не можна[24].

Справжні причини обмеження повноважень проросійського президента Ігоря Додона стали зрозумілими у травні 2017 р., коли МЗС Молдови оголосило «персонами нон грата» п’ятьох дипломатів з посольства РФ (не виключено, що за підказкою з Бухареста). Одним із них став помічник військового аташе Олександр Грудін, якого місцева контррозвідка звинуватила у вербовці екс-депутата парламенту Юрія Болбочану. Сам Болбочану заарештований за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії, йому загрожує покарання до 20 років тюремного ув’язнення[25].

У вересні 2017 р. відбулася ще одна подія, яка засвідчила продовження «дрейфу» Кишинева у бік свого західного сусіда. Профільна комісія парламенту надала позитивний висновок стосовно законопроекту, що дозволяє подвійне громадянство для співробітників СРБ[26]. Якщо брати до уваги, що понад 445 тисяч громадян Молдови отримали румунські паспорти, то цілком ясно про яку «подвійність» йде мова[27]. Коментуючи цю ситуацію, колишній заступник міністра закордонних справ і європейської інтеграції РМ Валерій Осталеп заявив: «Потрібно розуміти, що подвійне громадянство має на увазі подвійну лояльність. Це особливо актуально в сфері спеціальних служб, так як дозвіл їх співробітникам ставати громадянами іноземних держав становить загрозу національній безпеці. При вступі на службу будь-який офіцер дає клятву на вірність своїй державі, а згідно із законом на нього покладається обов’язок служити інтересам однієї, але не кількох держав. Тепер припустимо, що співробітник СРБ отримує громадянство Румунії або Росії. Чи існують у цих країн державні інтереси, що суперечать нашим? Думаю, що так»[28].

 

[1] Четверо з дев’яти керівників КДБ Молдавської РСР (1954-1991) були українцями.

[2] Плугару Анатолий Фёдорович (Анатол Тудор). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://shieldandsword.mozohin.ru/personnel/plugadu_a_f.htm

[3] Назву цього відомства з румунської мови (Serviciul de Informaţii şi Securitate) перекладають як Служба інформації та безпеки, однак у контексті діяльності спецслужб термін «informațiе» більш доцільно перекладати як «розвідка».

[4] У Румунії у 1990 р. була створена окрема Служба зовнішньої розвідки.

[5] У 2012-2016 рр. МДБ мало назву Комітет державної безпеки ПМР.

[6] «Дело Илашку», или 20 лет спустя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://enews.md/blogs/view/4586/

[7] Бергман М. «Вождь в чужой стае». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://femida-pmr.narod.ru/politika/051012_bergman.htm

[8] Бергман заявил, что диверсионную группу «Бужор» создал Антюфеев. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vedomosti.md/news/Bergman_Zayavil_Chto_ Diversionnuyu_Gruppu_Buzhor_Sozdal_Antyufeev

[9] Молдавская «Группа Илашку» — террористы или политзеки? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://regnum.ru/news/465200.html?forprint

[10] Ilie Ilaşcu. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ro.wikipedia.org/wiki/Ilie_Ilaşcu

[11] СИБ Молдовы готовит захват государственной власти в Приднестровье – признания агента. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://novostipmr.com/old/2003/ol99-01-03.html

[12] Спецслужбы Молдовы и Румынии объединяют усилия. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dniester.ru/node/6713

[13] СМИ: в Одессе по подозрению в шпионаже задержан гражданин Молдовы. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dumskaya.net/news/smi-v-odesse-po-podozreniyu-v-shpionage-zadergan-021010/

[14] Молдавская разведка утверждает, что задержанный в Одессе шпион – не её. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dumskaya.net/news/moldavskaya-razvedka-utvergdaet-chto-zadergannyj-021061/

[15] Осужденный в Одессе «молдавский Штирлиц» интересовался флотским спецназом и  полетами самолётов-разведчиков над Румынией. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dumskaya.net/news/osugdennyj-v-odesse-moldavskij-shtirlic-intereso-027369/

[16] Источник: задержанный в Одессе агент молдавской разведки «светил» транзит грузов через приднестровскую границу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dumskaya.net/news/istochnik-zadergannyj-v-odesse-agent-moldavskoj—021017/

[17] Тристоронній орган, який керує миротворчою операцією у Придністров’ї.

[18] Гражданину Молдовы Никулину дали год за шпионаж и выпустили на свободу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbnews.com.ua/ru/news/84877/

[19] У Службы информации и безопасности Молдовы — новое лицо. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newscom.md/admin/index.php?section=documents&action=add&id= 2&page=1

[20] Nivelul de implementare a Strategiei de reformare instituţională pentru anii 2014-2018, discutat în cadrul Colegiul SIS. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sis.md/ro/comunicare/noutati/nivelul-implementare-strategiei-reformare-institutionala-anii-2014-2018-discutat

[21] Молдавская спецслужба избавится от «символов КГБ». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://lenta.ru/news/2013/03/13/sib/

[22] В Молдове задержали российского агента, агитировавшего за «республику Буджак». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.blackseanews.net/read/108147

[23] Служба информации и безопасности более не в компетенции президента Молдовы. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://deschide.md/ru/russian_news/politic_ru/4298/ Служба-информации-и-безопасности-более-не-в-компетенции-президента-Молдовы.htm

[24] Перетягивание спецслужбы по-молдавски. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dniester.ru/node/15380

[25] Страна нон грата: зачем Молдове скандал с высылкой дипломатов? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.sputnik.md/analytics/20170530/12894775/moldova-non-grata-skandal-diplomat.html

[26] Депутаты не возражают, чтобы офицеры СИБ-а имели гражданство других государств. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.noi.md/ru/news_id/246916

[27] Румынские паспорта начнут бесплатно выдавать молдавским гражданам. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kp.md/daily/26629/3648536/

[28] Депутаты не возражают, чтобы офицеры СИБ-а имели гражданство других государств. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.noi.md/ru/news_id/246916

Володимир Паливода, старший науковий співробітник

відділу проблем національної безпеки

Національного інституту стратегічних досліджень  

 

Комментарии