ЛІГА ОБОРОННИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ — ШЛЯХ ДО СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЛОБІ В ОПК

Напередодні Дня захисника України у Києві пройшла XV Міжнародна спеціалізована виставка «Зброя і безпека 2018». Досить показово, що приватний сектор ОПК виглядав навіть більш потужним, ніж державний. Але є й приємні речі – з’явилося чимало розробок та тем, де приватники виступають разом із державними підприємствами. А також спостерігачі зафіксували суттєве збільшення й міжнародних проектів. Серед іншого, дуже примітним об’єднанням вітчизняної «оборонки» стала Громадська спілка «Ліга оборонних підприємств України», до складу якої сьогодні входять вже понад 50 оборонних підприємств України. Об’єднання небезпідставно вказує, що приватний ОПК здатний забезпечити прискорення переозброєння Збройних Сил України.

За півтора роки діяльності Ліги оборонним підприємствам з приватною формою власності вдалося заявити про себе як про реальну фундаментальну складову і важливий сегмент виконавців державного оборонного замовлення. Це добре видно зі структури державного оборонного замовлення (ДОЗ), 68-69% якого виконують приватні компанії. А також з переліку номенклатури ОВТ та інших виробів, які приватні виробники демонстрували на виставці. Зокрема, це артилерійські та стрілецькі боєприпаси різних калібрів, легка бронетехніка, бойові катери, артилерійська і стрілецька зброя, сучасні високоефективні і стійкі системи прихованого зв’язку, безпілотні авіаційні комплекси різного призначення та засоби нейтралізації дронів, засоби розвідки, РЕБ, індивідуального захисту тощо.

Водночас, і нерозв’язаних питань чимало.

Голова Наглядової ради ГС «Ліга оборонних підприємств» Юрій Єхануров (колишній прем’єр-міністр України та міністр оборони України) назвав під час прес-конференції Ліги 9 жовтня позначив головні проблеми приватних оборонних підприємств. Зокрема, за словами Ю.Єханурова, до таких проблем відносяться створення умов для зміни норми прибутків оборонних підприємств, а саме отримання оборонними підприємствами при виконанні державного оборонного замовлення прибутків 5% на придбання комплектуючих та 30% на виконання робіт, що є вкрай необхідним для розвитку національних оборонних підприємств.

Крім того, Ю.Єхануров зазначив, що надзвичайно важливим є створення в Україні системи стандартизації та сертифікації озброєнь та військової техніки. Зокрема, сьогодні такої розгалуженої системи немає і тому дуже важко казати для майбутнього переходу України на стандарти НАТО у сфері виробництва озброєнь та військової техніки.

Голова Наглядової ради Ліги переконаний, що поки що немає також вирішення проблеми доступу до інформаційних баз у випадках, коли йдеться про продовження ресурсу експлуатації озброєнь та військової техніки, які розроблялись за межами України. «Це питання потрібно вирішувати», — вважає фахівець.

Свідченням високої якості, надійності і відповідності кращим світовим стандартам деяких високотехнологічних виробів Ліги є успішне просування їх на зовнішні ринки. Наприклад, вироби львівського ПП «НВПП «Спарінг-Віст Центр» (підприємство є членом та одним із співзасновників Ліги та спеціалізується з виробництва контрольно-вимірювальної апаратури, дозиметрів, радіометрів, сигналізаторів, аналізаторів та ін.) сьогодні успішно експортуються до 81 країни світу (хоча серед замовників все ще немає МО України). Більш того, вже маємо приклади цільового замовлення розробок ОВТ в Україні для потреб країн НАТО.

В той же час, директор ГС «Ліга оборонних підприємств України» з міжнародних зв’язків  Юлія Висоцька відзначила, що підприємствам Ліги сьогодні вдається самостійно шукати різноманітні ринки збуту оборонної продукції. Зокрема, за її словами, це робиться завдяки позитивним зв’язкам Ліги з Міністерством оборони  України, Державною службою експортного контролю України, Міністерством економічного розвитку та торгівлі, а також завдяки співпраці з Торгівельної палатою США та Посольством США в Україні. Вона поінформувала, що підприємства Ліги самостійно організовують свої експозиції на міжнародних виставках озброєнь або створюють спільні можливості з державними структурами у сфері міжнародного маркетингу оборонної продукції.

Здебільшого, підприємства Ліги самостійно беруть участь у міжнародних оборонних виставках озброєнь або створюють спільні можливості з державними структурами у сфері міжнародного маркетингу оборонної продукції. Важливим трендом залишається стійке бажання виробників самостійно будувати відносини з іноземними покупцями і мати вибір щодо звернення до державних посередників чи роботи на міжнародному ринку озброєнь самостійно. Хоча, з іншого боку, варто відзначити, що експерти нагадують про складність зазначених відносин через брак поки що у деяких підприємств  відповідного досвіду і досвідчених кадрів. В цьому сенсі початок підготовки в НТТУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського» менеджерів в оборонній сфері можна лише привітати, як і створення в структурі НТТУ Інституту оборонних технологій. Нещодавно, внаслідок домовленостей з ДК «Укроборонпром» та  структурі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (НТУУ КПІ) створено Інститут оборонних технологій.

До речі, в Лізі небезпідставно мають позитивне враження від створення умов  для співпраці між підприємствами «Ліги оборонних підприємств України»,  ДК «Укроборонпром» та Національним технічним університетом України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського, відзначають, що важливу роль у цьому процесі відіграє співпраця наглядових рад Ліги та ДК «Укроборонром» (голова наглядової ради ДК «Укроборонпром» є академік Михайло Згуровський, ректор НТУУ «КПІ»). Про це також зазначила під час прес-конференції Ліги генеральний директор компанії «ДОЛЯ і Ко., ЛТД» Лариса Татаринцева. За її словами, вдалий діалог започатковано з Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Міноборони, а також він успішно відбувається через відповідні урядові комісії, зокрема, Держкомісію з питань оборонно промислового комплексу України.

Загалом, за оцінкою заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Юрія Бровченка, останнім часом в ОПК спостерігається суттєве, буквально у рази, зростання активності підприємств з приватною формою власності. На його думку, з огляду на позицію і поточну політику ДК «Укроборонпром», кількість приватних підприємств-учасників оборонного ринку з часом лише зростатиме. Чиновник переконаний, що протирічь з державними виробниками у приватних сьогодні немає. Справа у більшій гнучкості і ефективній роботі приватних підприємств. Практичний досвід свідчить про стійкий зв’язок науки і виробництва, то ж, можна зробити  висновок, що ставка на державно-приватне партнерство є обґрунтованою і виправдовує себе.

При цьому, Ліга сьогодні зацікавлена суттєво покращити екологію внутрішнього ринку ОПК – через удосконалення формування та реалізації ДОЗ та створення умов для приходу в Україну інвесторів.

Зокрема, існує актуальне для військових і промисловців питання коригування  конструкторської документації або продовження ресурсу ОВТ, розробник якого знаходиться за межами України. Вирішення поки немає, оскільки військова прокуратура не бажає чути, щоб українські підприємства будь-як отримували у російського виробника документацію незалежно від того,  в який спосіб це буде досягнуто.

Іншою проблемою, як підкреслив Юрій Єхануров, залишається доступність інформаційної бази щодо програми переозброєння війська, питання стандартизації і сертифікації тощо. На відміну від державного виробника, де існує своя система інформування, приватні фірми фактично обмежені в цьому сенсі і потребують від держави більшої відкритості, а також розумного перегляду існуючого порядку інформування.

Фахівці висловлюються за більшу, ніж нині, відкритість оборонних програм та програм закупівлі ОВТ для потреб військовиків, хоча зазначають, що йдеться про кількість ОВТ, без деталізації номенклатури та ТТХ. Крім того,  умовах війни саме військове відомство має прерогативу визначать ступінь відкритості або таємності.

Також надзвичайно актуальним залишається питання «5-30», тобто формування норми прибутку при виконанні ДОЗ, що ніні штучно обмежується державою для виробників усіх форм власності і тим самим стримує можливість технічного розвитку виробництва. Адже за існуючих обмежень це унеможливлює вкладання коштів у придбання новітнього устаткування і в умовах старіння кадрів і основного устаткування в подальшому без сумніву матиме наслідком ускладнення з виробництвом сучасної продукції. Наразі цей показник становить 6-8%, пропонується збільшити його хоча б до 10%.

Загалом до основних проблем в ОПК, які було названо під час прес-конференції, були також наступні:

— недосконала система ціноутворення на продукцію оборонного і подвійного призначення;

— недосконалість діяльності інституту генеральних конструкторів за напрямками і видами ОВТ;

— практична відсутність системи стандартизації і сертифікації та випробувально-вимірювальної бази;

— недосконала та застаріла  нормативно-правова база щодо розробки та постановки на озброєння ОВТ;

Також існує проблема планування, загальна для зброярів усіх форм власності. Адже державний бюджет в Україні є щорічним, тоді як цикл створення і виробництва деяких складних видів ОВТ є більш тривалим.

І навіть після переходу на 3-річний цикл планування оборонного замовлення залишаються питання щорічного узгодження і стиковок оборонних розробок з бюджетним фінансуванням. Відтак, реально саме бюджет не дозволяє розгорнутися виробникам і обмежує терміни виконання робіт.

Експерти  зазначали, що відсутня система у визначенні пріоритетів науково-технічного та інноваційно-технологічного розвитку, наслідком чого є неузгодженість цих питань з напрямками військово-технічної та оборонно-промислової політики, що визначаються документами державного планування.

Заслуговує на увагу питання створення привабливих умов для залучення в країну іноземних інвестицій до науково-технічної та іноваційно-технологічної сфери, а також захисту прав власності інвесторів; мають бути створені рівні умови для приватних і державних  підприємств-виконавців ДОЗ з розвитку виробництва.

Щоправда, Юрій Бровченко повідомив про ініціативу МЕРТ стосовно можливого впровадження практики авансування складних розробок у розмірі до 80% вартості на термін до 18 місяців і таке рішення Уряду країни, за його словами, може з’явитися вже найближчим часом.

Зі свого боку, Юрій Єхануров слушно підняв на прес-конференції питання до  НБУ: якщо «оборонка» працює з Національним банком, чому б останньому не запровадити менший, ніж нині, відсоток за кредитами для підприємств, що виробляють ОВТ? Адже тут і замовник, і виконавець працюють на кінцевий результат разом, тобто жодних ризиків у НБУ немає. Більш того, держава мала б сама забезпечити «спеціалізований банківський супровід» виконання оборонних контрактів і ДОЗ в цілому.

З огляду на це, голова Наглядової ради Ліги наголосив на доцільності і необхідності підтримки Урядом особливого статусу кредитування підприємств ОПК під виконання державного оборонного замовлення. На думку Ю.Єханурова,  поточні та потенційні виклики обороноздатності нашої країни  вимагають перегляду підходів діючої влади до питань кредитування ОПК під час війни.

З цією ініціативою однозначно погодився і Юрій Бровченко, який зазначив, що для країни, яка воює, такий підхід є важливим і  назвав його пріоритетом №1. Втім, на його думку, позиції лише самого МЕРТ для вирішення питання буде недостатньо. Необхідно, щоб свою позицію з цього питання висловив також і головний державний замовник, тобто, Міністерство оборони України.

Вкрай важливим для приватних виробників є питання врахування в рамках ДОЗ в повному обсязі витрат на створення зразків ОВТ, адже на відміну від державних виробників, вони витрачають на це не бюджетні, а власні обігові кошти. За попередніми оцінками, таке рішення дозволить збільшити рентабельність підприємств з існуючих 6-7% до 8-9% з усіма позитивними наслідками. На думку експертів, зазначені пропозиції доцільно було б врахувати законодавчому порядку, наприклад, в рамках підготовки нової редакції Закону України «Про державне оборонне замовлення».

Від експертів також лунають пропозиції щодо перегляду існуючого порядку проведення випробувань зразків ОВТ, на кшталт можливості суміщення заводських і кваліфікаційних випробувань, адже це дозволить заощаджувати і час, і значні кошти в умовах війни і обмеженого бюджету.

Як відомо,  Уряд пропонує на 2019 рік виділити в межах підготовки  виробництв (фінансування здійснюється через МЕРТ) 2,4 млрд грн. на програми розвитку ОПК. Це на 20,37% менше, ніж передбачалося на 2018 рік. Нагадаємо, що з 2016 року на МЕРТ покладено функції держзамовника щодо створення та нарощування нових виробничих потужностей ОПК України.

Здається, завдяки діяльності Ліги та інших громадських організацій буде розв’язано ще одну важливу проблему ОПК – вільний вихід на світовий ринок ОВТ. Так, заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Юрій Бровченко наполягає, що нормативно-правова база України дозволяє підприємствам всіх форм власності виходити на міжнародний ринок самостійно. За його словами, сьогодні вийшла і діє нова редакція постанови Кабінету Міністрів №1228, яка «в рази спростила процедуру отримання право виходу на зовнішні ринки для підприємств усіх форм власності». У той же час він додав, що мінімальна регуляторна функція у держави повинна бути. Ю.Бровченко також повідомив, що проект Закону України «Про військово-технічне співробітництво», який повинен регулювати вихід підприємств на світовий ринок озброєнь, сьогодні переданий і внесений до Верховної Ради України. Заступник міністра додав, що, крім того, внесений до Верховної Ради проект Закону України «Про створення та виробництві озброєнь військової техніки», а також внесено проект Закону України «Про військових стандартах». Останній проект закону, на його думку, після схвалення і прийняття Верховною Радою дозволить просунутися вперед в області виробництва і озброєння військової техніки.

 

Володимир Заблоцький,

член Експертної ради при ЦДАКР