Активна робота Конструкторсько-виробничого підприємства «Українська бронетехніка» у галузі розробок та виробництва спеціалізованих броньованих автомобілів (СБА) розпочалася з 2015 року. Нині, незважаючи на ще досить юний вік, компанія вже є відомим постачальником озброєння та військової техніки силам оборони України.
Свого часу підприємство починало з виготовлення для Збройних Сил та Національної гвардії України спеціалізованих броньованих автомобілів «Варта» та «Новатор», але нині спектр компетенцій КВП «Українська бронетехніка» суттєво розширився. Досить показово, що підприємство самостійно за власні обігові кошти та на замовлення Міністерства оборони веде цілу низку дослідно-конструкторських робіт, впевнено розгорнуло нові виробництва, зокрема мінометів та мінометних пострілів до них. А в 2021 році стало одним з п’яти підприємств вітчизняного ОПК, що взяли участь у конкурсі військового відомства на розробку нового автомобіля на заміну радянського УАЗ-469.
Фактично «Українська бронетехніка» є одним із компактних, високотехнологічних підприємств, що формують зовнішній вигляд сучасного ОПК України. Щоб дізнатися про те, чим сьогодні живе компанія та які плани реалізовує, редакція агентства «Оборонно-промисловий кур’єр» попросила розповісти генерального директора КВП «Українська бронетехніка» Владислава Бельбаса.
Владиславе Володимировичу, хотілося б почати з питання щодо появи ідеї створення бронемашин? Як ви до цього прийшли та яким був початок шляху компанії на ринку?
Будь-які ідеї народжуються із попиту. А якщо брати Україну часів початку російської агресії, йдеться про гострий попит. У 2014-2015 роках броньованих автомобілів в Україні не було. Тоді велися пошуки таких машин для України по всьому світі, щоб купити їх для армії й інших силових відомств. Пам’ятаєте, у ті часи купували древні британські машини SAXON, які виявилися непридатними до використання їх у сучасній війні. Важливо було розв’язати цю проблему швидко, крім того, надзвичайне значення мала максимальна захищеність автомобілів для армії. Це породило відповідну мотивацію, але створення бронеавтомобілю справа дуже непроста, оскільки це симбіоз творчої діяльності та бізнесу. Але саме тоді у нас на підприємстві була зібрана ініціативна група співробітників, і ми ризикнули узятися за реалізацію такої ідеї. Зауважу, що у нас існували початкові напрацювання – наша компанія до війни займалася бронюванням банківських автомобілів. Крім того, в 2015 році вже були й досвідчені армійці, які щойно повернулися із війни внаслідок відповідної ротації. Тобто, вони провоювали більше року і вже дуже чітко розуміли, яка саме техніка потрібна для забезпечення вдалого ведення бойових дій. Виходячи з цього, ми почали швидко опановувати нову для себе справу – формувати створення сучасного військового автомобілю та готувати оперативні пропозиції для замовника. Це була ініціатива, але зрозуміло, що без замовника не можна було б виробляти військову техніку. Через певний час нашій команді вдалося отримати технічне завдання та підготувати необхідну документацію – паперової роботи було чимало, але без цього ми б не просунулися із втіленням розробки у життя. Це були офіційні документи, вони містили й побажання військових. Отже, технічні характеристики нашої техніки, зокрема спеціальних броньованих автомобілів «Варта», не вигадані з голови, а повністю відповідають запиту і вимогам замовника.
Можете розповісти про цей перший автомобіль «Української бронетехніки» докладно? Як він відвоював свою нішу у складі сил оборони держави?
Згідно з термінологією вітчизняного оборонного відомства, «Варта» знаходитися в класі «Спеціальних броньованих автомобілів». Такі автомобілі, у першу чергу, призначені для перевезення персоналу. «Варта», згідно з міжнародною класифікацією, є автомобілем MRAP, тобто mine resistant ambush protected (з англійської – захищений від підриву і атак із засідок), що означає: автомобіль стійкий до мін. То ж такий автомобіль призначений для транспортування солдатів в небезпечних зонах, де можуть бути диверсійні групи і підриви. Наша компанія пройшла випробування на підриви, успішно відстояла обстріл. Якщо хтось думає, що цей процес був прогулянкою, то це хибне уявлення. Усі етапи проходження випробувань відбувалися в умовах гострої конкуренції та досить жорстких підходів військової прийомки. Будь-яку заявлену характеристику потрібно було доводити на практиці. Багато чого довелося допрацьовувати, але завдяки цим зусиллям народився бронеавтомобіль, яким ми пишаємося. Хочу наголосити, що зі своїм завданням «Варта» цілком справляється. Більше того, за період її експлуатації не було випадку, щоб під час виконання бойового завдання загинув хоч один військовослужбовець, який використовував нашу техніку. Це свідчить, що команда розробників рухалася у вірному напрямку.
А як ви проводили випробування щодо мінної стійкості?
В рамках державних випробувань саме з Міноборони. До слова, наша машина єдина, яка проходила вказані випробування в найбільш повній відповідності до вимог STANAG. На жаль, в Україні поки немає відповідних лабораторій та устаткування, тож у нас не вийшло зробити так, щоб випробувальний підрив стався в Україні, під контролем міжнародної лабораторії, щоб мати змогу отримати повноцінний STANAG сертифікат. Проте, як показали практичні результати, ми цілком готові до такого випробування.
А чому «Варта» потрапила в армію в рамках №345 постанови?
Тут немає нічого дивного. Усі машини, які купувалися в ті роки, переважно поставлялися за постановою №345 – це рішення народилося в умовах війни, щоб можна було одразу отримувати новітню техніку, не чекаючи прийняття її на озброєння. Тобто автомобілі були допущені до експлуатації в рамках відомчих випробувань. Такий же шлях проходили і «Варта», і «Новатор», які були розроблені відповідно до технічного завдання замовника. Проводилися випробування на відповідність, і на підставі них машини вже в подальшому поставлялися. Звісно, тут є дві сторони медалі. Міністерству оборони була терміново потрібна така техніка, і ми постачали бронеавтомобілі. З іншого боку, ми зацікавлені у прийнятті «Варти» і «Новатора» на озброєння, тому що це могло б суттєво сприяти реалізації продукції іноземним замовникам. Але нам постанова №345 допомогла. Наразі маємо автомобілі, які отримали бойове хрещення на справжній війні, підтвердили характеристики та довели свої високі операційні показники.
Коли очікуєте прийняття автомобілів на озброєння в ЗСУ?
На сьогоднішній день «Варта» завершує державні випробування, а «Новатор» проходить їх в рамках підконтрольної експлуатації у державного замовника. Гадаю, що в цьому році така подія відбудеться. Нам це потрібно, передусім, для виходу із цією продукцією на світовий ринок озброєння.
А як народився проект «Новатор»? Можливо, на якомусь етапі військовим стали потрібні додаткові функції?
Є розуміння тактичного автомобілю. Тобто, ТБКМ – тактична броньована колісна машина. Але це все-таки не MRAP, тобто автомобіль вже не такої захищеності, як «Варта». Автомобіль MRAP захищає від підривів, тому висота від рівня землі до днища автомобіля в квадратичній залежності впливає на силу впливу вибуху на транспортний засіб і, відповідно, на захищеність екіпажу. Більш низька машина легше захищена і, зрозуміло, не зможе витримувати такі підриви. Зараз всі, хто беруть участь в бойових діях, – представники радянської школи танкобудування. Вони наполягають, що висока машина – добра мішень для РПГ або ПТРК.
А «Новатор» має нижчий силует, він легший, швидший, маневреніший. Філософія його створення зовсім інша – зараз більшість світових виробників пішли в напрямку виробництва саме таких автомобілів. Тобто, це п’ятимісна машина з пікапом для перевезення вантажу або корисного навантаження (до прикладу, той же JLTV, який є наймасовішим зараз). Така компоновка надає можливість створення на базі «Новатора» різних бойових систем – ударних або розвідувально-ударних. Розміщувати на них лазери, засоби боротьби із безпілотниками, ПЗРК, ПТРК, радари та інші озброєння або обладнання. Наші автомобілі повністю відповідають тактико-технічним вимогам до ТБКМ та можуть слугувати колісною базою, що може використовуватися у різних видах і родах військ ЗСУ.
Вивчаючи попит, наша команда намагається на випередження пропонувати новітні системи озброєнь на базі «Новатора», в тому числі за рахунок створення спільних проектів з іншими збройними компаніями. Приміром, днями на виставці «Зброя та Безпека-2021» ми вперше продемонструємо «Новатор» із дистанційно керованим бойовим модулем НСВТ 12,7 мм та можливістю модифікації під встановлення кулемету Browning M2. Використання ДКБМ переводить «Новатор» в розряд бойових броньованих колісних машин переднього краю з повним функціоналом як наступального, так і оборонного характеру. Підтримка мотопіхотних підрозділів в оборонному бою, супровід десантно-штурмових військ і вогневе ураження супротивника при прориві оборони, несення служби на блок-постах – ось неповний перелік функціональних завдань ББКМ «Новатор» з модулем 12,7 мм третього покоління.
Або ще один показовий приклад у галузі розвитку сучасних озброєнь: під час цієї ж виставки ми також вперше продемонструємо новий розвідувально-ударний безпілотний авіаційний комплекс (БАК) RAM II на базі бронеавтомобілю «Новатор». БАК RAM II – це високоточний ударний баражуючий безпілотник, призначений для нанесення точних та ефективних ударів по ворожих силах та мінімізації супутнього збитку при використанні в міській місцевості на відстані до 30 кілометрів.
То ж ці приклади мають переконати потенційних замовників у тому, що КВП «Українська бронетехніка» здатна пропонувати комплексні рішення щодо забезпечення сил оборони новітнім озброєнням.
Чому було обрано шасі МАЗу для «Варти», а для «Новатора» шасі Ford?
Для «Варти» було обрано автомобільне шасі МАЗ-5434, оскільки на той момент це було найдоступніше автомобільне шасі із розгалуженою дилерською мережею, достатніми технічними характеристиками і лагідними ціновими параметрами. Щодо технічної частини, це шасі повністю відповідало вимогам технічного завдання. В результаті випробувань машина повністю підтвердила свої характеристики. Крім того, МАЗ посідає близько 20% всього українського ринку. Третій параметр – це вартість життєвого циклу. Зараз, до речі, навіть закон з’явився, де чітко вказано: імпортувати техніку або вузли для неї можливо державному замовнику, якщо вона на 10% дешевше вітчизняної. До речі, МАЗ як раз був помітно дешевше КрАЗу. Крім того, в ті роки АвтоКрАЗ був завантажений та й мав свої власні проекти. Наразі МАЗ і дотепер постачає в Україну продукцію без проблем, крім того, немає проблем і з експортом.
Що стосується шасі Ford, то це найбільш використовуване у світі шасі на всіх бронеавтомобілях до 10 тон. Аналітичним шляхом ми прийшли до вибору цього шасі. Ми взяли його за основу, і суттєво допрацьовували – посилили мости, підвіску, пристосувавши до експлуатації в найскладніших умовах бездоріжжя. І час свідчить про те, що ми прийняли вірне рішення.
В ході розробок та виробництва автомобільної техніки були створені певні технології. Деякі з них навіть запатентовані. Чи можете про це більше розповісти?
Гадаю, ключова з них – це технологія зварювання. На ринку України ми єдині працюємо зі шведською сталлю. Ця сталь має твердість 560 HB і є найбільш твердою у порівнянні із сталями, що обирають інші вітчизняні виробники бойових машин, – 500 НВ. При цьому питання обробки матеріалів – непересічне, воно відноситься до головних та напряму пов’язане із мінною стійкістю автомобілю. Наші машини ніколи не прострілювали на випробуваннях, в тому числі у місцях зварювання. Важливо розуміти, що є методика зварювання різних елементів. Вона розроблялася нами з постачальниками і спільно з Інститутом електрозварювання імені Є. О. Патона. При випробуваннях прострілюються всі шви, замки і т.д. У підсумку, наша технологія витримала всі випробування. Це переконлива перемога, що досягнута завдяки поєднанню сучасних технологічних рішень та вдалому вибору матеріалів.
Крім того, в нас V-подібне днище з броньованої сталі, потім йдуть елементи підвіски автомобіля, а потім ще один елемент V-подібної сталі, що є ефективним захистом від вибуховій хвилі. До речі, всі роки на ринку сила нашої компанії була в ціні – ми завжди були дешевші за конкурентів при збереженні високої якості. Хоча будь-яке підприємство є передусім комерційною структурою, філософія роботи нашої команди полягає у тому, щоб забезпечити збереження життів та здоров’я наших військовослужбовців. Зокрема, при проектуванні та виробництві нашої техніки для армії або гвардійців ми завжди ставимо на чільне місце принцип: там, де присутні вітальні питання безпеки, обираємо найкраще.
А які у ваших автомобілях протимінні сидіння?
Ми оснащуємо свої бронемашини імпортними сидіннями, сертифікованими в НАТО. У нас є низка елементів і комплектуючих, які поставляються партнерами в рамках імпорту та мають натовські сертифікати. Системи пожежогасіння у нас теж імпортні – турецькі. А от систему підкачки шин ми робимо самостійно – це наша власна високотехнологічна розробка. До слова, у наших машин дуже хороша прохідність. Броньовики були в експлуатації в різних точках та умовах, і жодних нарікань на конструкцію не було.
Як ви можете прокоментувати вашу взаємодію з військовими, зокрема з Генеральним штабом ЗСУ? Багато хто говорить, що є велика потреба в орієнтуванні підприємств ОПК. Щодо планів закупівлі озброєнь та військової техніки, щодо планування кількості номенклатури для закупівлі, дослідно-конструкторських робіт? Орієнтування на 3 – 5 років – це доречно?
Звісно, ключова мета будь-якого підприємства ОПК – замовлення. Аби їх отримати і реалізувати, є кілька шляхів. У моєму розумінні, в Міноборони має відбуватися диверсифікація постачальників різних систем озброєння, в тому числі колісної техніки. На мій погляд, ризиковано закуповувати продукцію виключно однієї конкретної компанії. Військово-політичне керівництво держави має чимало механізмів для тестування та перевірки постачальників озброєнь і військової техніки – головне, щоб такі дії були прозорими, а усі учасники знаходилися в рівних умовах. Приміром, восени 2019-го РНБО організувала випробування всіх бронеавтомобілів, які представлені в Україні. На ці випробування ми заявилися і з «Вартою», і з «Новатором», хоча деякі наші конкуренти просто відмовилося від участі. Наразі пишаюся, що обидві наші машини блискуче пройшли випробування і повністю підтвердили відповідність заявленим ТТХ.
Минулого року в одному з інтерв’ю ви зазначали, що у машинах виробництва «Української бронетехніки» близько 55% становить імпорт, а українських комплектуючих близько 45%. Є в планах корегувати таку ситуацію?
На сьогоднішній день поки так само і залишається. Виробництво цих машин сформоване і відпрацьоване. Більше того, у нас на автомобіль, коли він проходить державні випробування, формується список комплектуючих, список постачальників і т.д. Щоб його змінити, нам довелося б проходити додаткові випробування. Тому збільшувати локалізацію виробництва краще вже у нових розробках, це буде більш доцільним та спиратиметься на отриманий досвід організації виробництва. Такі плани у нас опрацьовуються, але говорити про це публічно поки що зарано.
Крім того, ми як розробник і виробник, завжди прив’язані до фінансів. Прибуток від Міноборони у нас мінімальний, він автоматично не забезпечує нам умов для подальшого розвитку, зокрема, розробок нової техніки. Рентабельність проєкту загалом з’являється за умови замовлення від ста машин. Тому нам треба чітко розуміти, якою буде середньострокова та довгострокова політика замовника. Після президентських і парламентських виборів у нас відбулися певні зміни у сприйнятті гостроти військового конфлікту, який розгорнула Росія. Складається враження, що військово-політичне керівництво не вбачає необхідності закуповувати озброєння і військову техніку із прицілом на масштабне переозброєння. Це здається ризикованим, враховуючи, що розгорнуті проти України російськи з’єднання у безпосередній близькості до наших кордонів у середньому на 60 відсотків переозброєні новітньою технікою. До того ж, у поточному році відчутними стали загальні орієнтири Міноборони України на імпорт. Інколи навіть йдеться про номенклатуру озброєння та військової техніки, яка виробляється в Україні.
Цікавою ілюстрацією може стати закупівля БМП. В 2018 – 2019 роках держава проводила тендер, на який з пропозиціями прийшло чотири виробники, в тому числі «Українська бронетехніка». Ми всі подали аванпроекти, а в Міноборони повинні були обрати компанію та профінансувати подальшу роботу у цій сфері. Але у відомстві на цьому зупинилися. Тепер «Українська бронетехніка» пропонуватиме цей проект на світовому ринку озброєння.
Але, так чи інакше, в нас вже потужний бекграунд розробок та різних компетенцій. Наприклад, наша команда навіть здійснювала бронювання колісних машин для проекту берегового ракетного комплексу «Нептун», – а це специфічні технологічні та дизайнерські рішення.
Ви торкнулися чутливої теми. А які взагалі розробки веде сьогодні «Українська бронетехніка»?
Можу запевнити, що на місці ми не стоїмо – у нас чимало перспективних проектів та дослідно-конструкторських робіт (ДКР). Наприклад, нещодавно ми виконали ДКР «Сокіл» – розгортання на базі автомобілю «Варта» безпілотного ударного комплексу. Про дві нові розробки — дистанційно керований бойовий модуль та розвідувально-ударний безпілотний авіаційний комплекс на базі бронеавтомобілю «Новатор» я вже згадував.
Ще одна масштабна ДКР стосується створення на базі автомобілю «Варта» мобільного самохідного двокаліберного мінометного комплексу «Смерека» з автоматичною системою цілевказання. До речі, із десятка дослідно-конструкторських робіт це єдина, яку нам профінансувало Міноборони.
Але загалом кількість та спектр розробок надає доволі широку панораму наших намірів та зусиль. Хочу розповісти про ще один напрям діяльності, який сигналить, що КВП «Українська бронетехніка» прийшла на ринок серйозно та надовго.
Так, у 2018 році розроблений КВП «Українська бронетехніка» міномет УПІК-82 пройшов державні випробування і був прийнятий на озброєння ЗС України. На цей час вже понад 300 зразків поставлено у ЗСУ і активно експлуатуються українським військом. Поруч із цим завершено державні випробування міномету калібру 120 міліметрів МП-120. До речі, це єдиний міномет цього калібру, що пройшов державні випробування в Україні. Просунулися ми й у розробках мінометних пострілів: 60 мм, 82 мм та 120 мм. 60 мм єдиний мінометний боєприпас українського виробництва, що пройшов державні випробування та поставлений на озброєння. Крім того, у червні 2021 року мають завершитися визначальні відомчі випробування розробленої нашою командою зенітної установки ЗУ-23-УБ.
Нарешті, триває розробка мобільного протитанкового ракетного комплексу «Кларнет». А ще – 30-мм гранатометного пострілу до автоматичного гранатомету АГС-17 та 40-мм гранатометного пострілу до підствольного гранатомету ГП-25.
Що стосується команди розробників та інженерів, то кожну машину супроводжують різні конструктори – протягом шести років нам вдалося зібрати досить потужну конструкторську команду. При цьому ми завжди відштовхуємося від ідеї. Ось, наприклад, опрацьовуємо свіжий проєкт бойової броньованої машини 6 х 6 – дуже перспективна, потужна ідея, яка має вирости в реальну розробку натурного зразку.
Скільки на сьогодні автомобілів виробництва КВП «Українська бронетехніка» експлуатується в силах оборони? Чи є зворотній зв’язок?
Всього нами поставлено біля 300 автомобілів – близько 200 «Варт» і близько 100 «Новаторів». Замовниками виступили Збройні сили України та Національна гвардія України. Якщо казати про зворотній зв’язок, то експлуатанти однозначно задоволені.
Чесно кажучи, в разі масштабного замовлення ми здатні оперативно розгорнути додаткові виробничі потужності – це не проблема. Якщо говорити про терміни виробництва, ми цілком здатні чітко їх дотримуватися. На жаль, протягом останніх трьох років виробничі можливості підприємства значно перевищують обсяги замовлень. Власне кажучи, це мотивує нас більш ретельно працювати над питаннями організації експорту.
А що стосується озброєння автомобілів? Чи складно домовлятися з державним підприємством, наприклад, щодо комплектації автомобілю бойовим модулем або ракетними комплексом?
На «Новатор» може бути встановлений ПТРК «Стугна». Домовлятися з підприємствами не складає особливих труднощів. Це, за великим рахунком, питання замовника. Крім того, впродовж двох останніх років ми проактивно намагаємося знизити вартість бронеавтомобіля «Новатор». Наприклад, минулого року завдяки професійним діям команди з оптимізації виробничих процесів, нам вдалося досягти економії коштів в рамках державного контракту на виробництво партії «Новаторів» і поставити Нацгвардії дев’ять автомобілів за ціною восьми. В цьому році ми зробили машини дешевше, аніж розрахункова ціна. Другий момент – це комплектація. Ми підписали контракт щодо поставки бронеавтомобілів з однієї комплектацією, а Національна гвардія звернулася до нас з проханням замінити засоби зв’язку. Для цього потрібно було перепроектувати кріплення, компонування і т. д. Але без жодних проблем із цим завданням впоралися.
(продовження інтерв’ю генерального директора КВП «Українська бронетехніка» Владислава Бельбаса у наступних випусках ІА «ОПК»).