Збройні Сили України як ключова частина сил оборони, мають стати беззаперечними інститутом стримування зовнішньої агресії. Серед іншого, вони потребують сучасної, потужної зброї та фактично вступили у активну фазу переозброєння та переоснащення. На прохання редакції інформаційного агентства «Оборонно-промисловий кур’єр» про плани переозброєння розповів заступник міністра оборони України Олександр Миронюк.
Чи ви вірите у можливість створення вітчизняного ЗРК найближчим часом, чи варто купувати іноземний?
Удосконалення системи протиповітряної оборони України визначено пріоритетним напрямком. Так, в Державній цільовій оборонній програмі розвитку ОВТ на період до 2022 року передбачено створення вітчизняних зенітних ракетних комплексів різних типів. Разом з тим, рішення щодо відкриття відповідної дослідно-конструкторської роботи знаходиться на етапі доопрацювання. 2020 рік в Збройних Силах України оголошений роком протиповітряної оборони. Але, нажаль, в Державному оборонному замовлені на 2020 рік відповідні заходи, що направлені на розвиток системи протиповітряної оборони України, відсутні.
Щодо питання створення вітчизняного зенітного ракетного комплексу необхідно зазначити, що дане питання є актуальним і складним в реалізації. В Міністерстві оборони України проводяться відповідні наукові дослідження та практичні заходи на рівні виконання аванроєкту промисловістю України. На даний час існують технічні пропозиції від ряду підприємств ОПК України щодо створення вітчизняного зенітного ракетного комплексу.
В цілому у закупівлях ОВТ на 2020 р. – наскільки значною є частка імпорту? Який рівень імпорту ви передбачаєте на наступні роки?
Відповідно до основних показників Державного оборонного замовлення у 2020, 2021, 2022 роках частка українських постачальників становитиме майже 90 %. Закупівлі за імпортом становитимуть близько 10 %.
Яке ваше ставлення до «москітної» стратегії переозброєння – у розвитку москітного флоту, підрозділів безпілотників та наземних роботизованих комплексів?
Військо-Морські Сили являються одними із основних і унікальних елементів державної військової могутності.
Військово-морська присутність, демонстрація прапору відіграють важливу роль як при конфліктних ситуаціях, так і для підтримки дружніх і доброзичливих відносин між країнами, тому флот має бути повноцінним і складатися з різних типів і класів кораблів.
Стратегією Військово-Морських Сил Збройних Сил України 2035 року передбачено мати кораблі прибережної зони, виключної економічної зони та флоту відкритої зони.
Стосовно так званого «москітного флоту». Він являє собою сукупність швидкісних і маневрених малих бойових кораблів та катерів для дій у прибережних районах. Головні недоліки «москітів» це слабка їх бойова потужність у порівнянні з кораблями більшої тоннажності і обмеженість щодо районів плавання, що не дозволяє їм протистояти великим кораблям ЧФ РФ і не може позбавити його панування на Чорному морі зокрема. Водночас це можуть бути високоманеврені, швидкісні катери.
З економічної точки зору, на перший погляд, будівництво катерів є не таким обтяжливим для економіки держави у порівнянні з тим же корветом, але якщо враховувати ефективність застосування таких класів кораблів в умовах реалій сьогодення, то перевагу отримає саме корвет.
Створене Збройними Силами Росії угрупування на морському театрі в складі ракетних кораблів і підводних човнів озброєних крилатими ракетами «Калібр» несе серйозну загрозу для України. Протидіяти цьому угрупуванню прибережним «москітним флотом», у якого відсутні протикорабельні та протичовнові пошукові та ударні спроможності – неможливо. Іншою серйозною загрозою для України від Росії є блокадні дії. Зрозуміло, що ніякими угрупуваннями «москітного флоту» провести деблокадні дії неможливо. Блокадне протистояння без застосування засобів бойового ураження можливе лише повноцінним, а не «москітним флотом».
Водночас, слід зауважити, що ідея створення цілком москітного флоту прийнятна для Азовського моря, де інші кораблі мають обмеження у плаванні.
Концентрація зусиль на «москітній» стратегії переозброєння флоту не відповідає вимогам морської доктрини України в частині забезпечення її військово-морських спроможностей, та не може братись за основу переозброєння ВМС ЗС України.
Противник України – РФ, дуже активно використовує новітні системи РЕБ. ЗСУ значною мірою оснащені незахищеними засобами зв’язку. Тим більше, в ЗСУ засоби зв’язку багатьох виробників, які часто несумісні. Чи варто казати про базову комунікаційну платформу ЗСУ? Що робиться у напрямку створення концепції організації засобів зв’язку тактичної ланки?
Країни члени НАТО також використовують засоби зв’язку різних виробників, що не заважає їм планувати та проводити спільні операції. Сучасні цифрові технології дозволяють забезпечувати обмін інформацією (відео, данні, голос) між підрозділами, оснащеними різними засобами зв’язку за рахунок використання узгоджених протоколів передачі даних.
Розробка комплексу засобів зв’язку і автоматизації тактичної ланки управління в Україні здійснюється в рамках відповідної дослідно-конструкторської роботи.
На даний час дослідно-конструкторська робота знаходиться на етапі технічного проектування та виготовлення макету дослідного зразка, при цьому використовуються засоби зв’язку як вітчизняного так і іноземного виробництва.
Крім цього, одним із головних пріоритетів розвитку Збройних Сил України на довгострокову перспективу є переоснащення військ сучасними цифровими засобами зв’язку, забезпечення належного рівня захисту інформації та кібербезпеки інформаційно-телекомунікаційних систем, досягнення сумісності засобів зв’язку та інформаційних систем, що використовуються в усіх ланках управління, впровадження хмарних технологій, нарощення телекомунікаційної транспортної мережі та створення гнучкої, відмовостійкої, захищеної єдиної системи консультацій, командування та управління (С3 – Consultation, command and control), в основу якої покладена об’єднана інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура з ефективною системою захисту інформації та кібербезпеки, яка буде спроможна забезпечити координацію і управління військами (силами) під постійним інформаційним та кібернетичним впливом противника.
Також слід врахувати, що відповідно до Державної цільової програми в Збройних Силах України проводяться заходи за напрямком переозброєння на новітні засоби РЕБ, а саме засоби РЕБ радіоелектронного придушення каналів управління та навігації БПЛА, засобів короткохвильового та ультра короткохвильового радіозв’язку.
Які нові високотехнологічні ОВТ купуватимуться для армії вже в цьому році. Які – у 2021-23 роках?
Відповідно до основних показників Державного оборонного замовлення у 2020, 2021, 2022 роках планується закупівля ракет типу “Вільха” до РСЗВ “Смерч”, сучасні високоточні протитанкові засоби, новітніх засобів ураження термобаричної дії, роботизованих машин розмінування, безпілотних авіаційних комплексів різного призначення, сучасних цифрових засобів зв’язку та радіоелектронної боротьби, протикорабельного ракетного комплексу наземного базування “Нептун”, берегових радіолокаційних станцій спостереження за надводною обстановкою СР-210 “Дельта”, заобрійних радіоелектронних засобів виявлення та цілевказування “Мінерал-У”.
Традиційно останніми роками Міноборони майже не відкривало ДКР орієнтуючись на вже створені зразки ОВТ. Яка політика нині, чи відкриті нові ДКР в межах ДОЗ-2020?
Відповідно до основних показників Державного оборонного замовлення у 2020 році на виконання дослідно-конструкторських робіт буде спрямовано 1,7 млрд. грн. це 6,5 % від загального фінансування Державного оборонного замовлення, у тому числі направлені на створення в першу чергу високотехнологічних систем та роботизованих комплексів різного призначення.
Наразі розглядається доцільність відкриття декількох нових дослідно-конструкторських робіт.
Провідні країни світу почали створювати підрозділи безпілотних (роботизованих) платформ, а фактично, бойових роботів. Яке ваше бачення розвитку цього напрямку в інтересах ЗСУ? Чи плануєте закупити (взяти на експлуатацію) такі БАК або НРК? Як йде процес прийняття таких комплексів на озброєння в ЗСУ?
В Міноборони ставлення до москітної стратегії переозброєння, якщо під цим розуміється розвиток поглядів Джона Аквіли, є позитивним. Особливо це стосується застосування БПАК різних класів за відповідною тактикою дії у групі (типу “рій”).
За даним принципом можливо формувати так звані “конвої”, які можуть складатись з розвідувально-ударних БПЛА, БПЛА постановників радіоперешкод. Зазначені літальні апарати за попередньо визначеними цілями виходять у район проведення операції, уточнюють координати цілі та під прикриттям постановників завад знищують визначену ціль (цілі).
На даний час у військових частинах видів Збройних Силах України створено підрозділи, які експлуатують БПАК І класу тактичні поля бою (Spektator-M1, А1-СМ “Фурія”, Лелека-100, Sparrow, RQ-11B, тощо), тактичні (міні) (PD-1, ACS-3) з метою ведення повітряної розвідки, корегування вогню артилерії, знищення важливих об’єктів противника.
У 2019 році Україною закуплено розвідувально-ударний БПАК “Bayraktar TB2” виробництва Турецької Республіки, зокрема й керовані боєприпаси до нього. Здійснено навчання екіпажів БПАК на території Турецької Республіки.
Відповідно до тактико-технічних характеристик БПАК “Bayraktar TB2” може знаходитись у повітрі до 22-24 годин та виконувати завдання з ведення комплексної повітряної розвідки у оптичному і інфрачервоному діапазонах та здійснювати точкове ураження визначених цілей за допомогою чотирьох керованих боєприпасів з лазерною головкою самонаведення.
Таким чином на даний час Україна вже має бойовий підрозділ розвідувально-ударних БПАК та спроможна виконувати бойові завдання зі знищення важливих цілей противника.
За напрямом розвитку наземних роботизованих комплексів (НРК) також проводиться певна робота. Зокрема, прийнято рішення РНБО України від 15.02.2016 щодо розвитку НРК для потреб ЗС України. Започатковуються дослідження, спрямовані на створення наземних роботизованих комплексів.
Вітчизняні ініціативні розробки створили певний науково-практичний і виробничий набуток в цій галузі та дозволяють визначити шляхи подальшої діяльності і кооперації. Але, на жаль, поки що наземним роботизованим комплексам в ЗС України приділяється недостатня увага.
Через відсутність фінансування, НДР та ДКР зі створення НРК не проводились, і відповідно такі зразки в підрозділах ЗС України – відсутні, що призводить до зниження рівня бойових спроможностей підрозділів та подальшого критичного технологічного відставання України в сфері військової робототехніки.
В Україні близько десятка компаній, які розробляють та виробляють бойові броньовані машини. Які ББМ заплановано закупити в 2020 р., та чи йдеться мова про якусь уніфікацію ББМ, щоб армія не експлуатувала машини великої кількості виробників?
ББМ, які створені в Україні, розглядаються в межах розробленого в Міноборони варіанту класифікації бойових колісних машин ЗС України за функціональним призначенням.
Тому оснащення ними ЗС України здійснюється відповідно до функціонального призначення підрозділів військ (сил) до яких вони будуть поставлені.
Паралельно з виконанням робіт зі створення ББМ для потреб ЗС України на виконання положень національних стандартів Міноборони визначає вимоги, а в свою чергу розробники – здійснюються роботи з уніфікації таких зразків.
Чи існують можливості спрощення процедур щодо відкриття ДКР, постановлення ОВТ на озброєння в ЗСУ?
На мій погляд, чинні на даний час процедури відкриття нових ДКР, розробки, постановки на виробництво, випробування та прийняття на озброєння нових (модернізованих) зразків ОВТ, викладені в основних законодавчих та нормативних документах України, відповідають вимогам сьогодення. Треба тільки дотримуватися встановлених у даних документах вимог усіма сторонами – державою, замовником, розробниками та виконавцями. Закон «Про оборонні закупівлі», розгляд проекту якого відбувається зараз у Верховній Раді України, має ще більше нормалізувати цей процес.
Якою ви бачите роль Міноборони у організації нових виробництв ОВТ, коли мають об’єднатися зусилля державних та приватних підприємств?
Як відомо, організація нових виробництв озброєння та військової техніки не належить до сфери відповідальності Міністерства оборони України. Завдання формування та реалізації державної військово-промислової політики покладено на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі – МЕРТ – «ОПК»).
Крім того, відповідно до рішення РНБО України від 18.02.2020 “Про основні показники державного оборонного замовлення на 2020 рік та 2021, 2022 роки” яке введено в дію Указом Президента України від 27 лютого 2020 року №59, буде створюватися центральний орган виконавчої влади, відповідальний за формування та забезпечення реалізації державної військово-промислової політики – Міністерство розвитку стратегічних технологій та інновацій. Також планується запровадження посади віце-прем`єр-міністра – міністра розвитку стратегічних технологій та інновацій, до повноважень якого буде віднесено питання реформування ОПК та розвитку космічної галузі.
В той же час, в Міноборони зосереджений великий рівень компетентності за напрямом розвитку ОВТ, зокрема у Центральному науково-дослідному інституті озброєння та військової техніки ЗС України та військових представництвах. Міноборони у свій час запропонований свої погляди на реформування ОПК, які розглядались на різних рівнях державного управління – Мінекономіки, членами Уряду, РНБО України, Офісу Президента України тощо.
Зусилля державних та приватних підприємств мають об`єднатися, на мою думку, при реалізації складних високотехнологічних оборонних проектів, розробці та виробництві перспективних зразків, комплексів, систем ОВТ на основі створення науково-виробничих об’єднань, у тому числі за участю суб’єктів господарювання недержавних форм власності у відповідності із закономірностями ринкової економіки.
У 2020 р. країна зіткнулася із безпрецедентною затримкою ДОЗ-20, і причиною тут був точно не корона-вірус. Фахівці кажуть, що ДОЗ має формуватися вже влітку, а восени уточнюватися. Чи ви погоджуєтеся із такою тезою, і як готуєтеся до ДОЗ-21?
Так, фінансування заходів за Державним оборонним замовленням має бути своєчасним і здійснюватися з початком року. На жаль нам поки що не вдається позбавитися від суб’єктивних факторів, що негативно позначаються на строках введення в дію Державного оборонного замовлення. Сьогоднішня ситуація склалася в результаті негативних наслідків неузгодженості дій попереднього Уряду, а також зміна Уряду у цьому році.
Але ситуація не дійшла до критичного стану, на сьогодні профінансована значна частина заходів за Державним оборонним замовленням.
Наразі у Верховній Раді України розглядається проект Закону України “Про оборонні закупівлі”. Відповідно до цього законопроекту має бути встановлено новий порядок планування закупівель. Після його прийняття буде необхідно розробити декілька підзаконних актів на підтримку його реалізації. Ми готові до цієї роботи.
Новий проект Закону «Про оборонні закупівлі» передбачає узгодження закупівель на рівні профільного комітету парламенту. Якщо закон буде ухвалений у такому вигляді, чи не відчуваєте ви занадто великої залежності від парламенту у сфері переозброєння?
Відповідно до правил, встановлених у провідних демократичних країнах світу (якою прагне бути й Україна), над воєнною організацією держави має бути встановлений демократичний цивільний контроль за всіма сферами її діяльності, у тому числі й за такою складною, якою є сфера закупівлі потрібних зразків ОВТ, військового майна, інших витратних матеріалів, як створених й вироблених в Україні, так і за кордоном.
Демократичний цивільний контроль − це комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів сектору безпеки і оборони та інших органів, діяльність яких пов’язана з обмеженням у визначених законом випадках прав і свобод людини, сприяння їх ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України.
Одна із форм демократичного цивільного контролю – це контроль з боку законодавчого органу, яким в Україні є Верховна Рада. У статті 6 Закону України Про національну безпеку України прямо вказується, що «Верховна Рада України відповідно до статті 85 Конституції України здійснює парламентський контроль та приймає закони України, які визначають і регулюють діяльність органів сектору безпеки і оборони та їхні повноваження, а також затверджує відповідні бюджетні асигнування та приймає рішення щодо звіту про їх використання, а також створює комітети Верховної Ради України, до повноважень яких належить, зокрема, забезпечення контролю за діяльністю органів сектору безпеки і оборони». Причому, одним з питань, що його має розглядати й контролювати Верховна Рада України, е «ефективність використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів, органами сектору безпеки і оборони».
Таким чином, контроль зазначеного питання з боку Верховної Ради України є законним та необхідним атрибутом демократичної держави.